po_razd
.rtfА. 10% розчину глюкози.
В.*5% розчину глюкози.
С. Ізотонічного розчину натрію хлориду.
D. Розчину Рінгера.
Е. Реополіглюкіну.
Хвора страждає тяжкою формою цукрового діабету. Після операції кесаревого розтину втратила свідомість, дихання Кусмауля, шкіра бліда, гіпотермія, гіпотонія, запах ацетону з рота, анурія, цукор крові – 19 ммоль/л, осмолярність плазми – 320 мосмоль/л. Яка причина погіршення стану хворої?
А. Приступ еклампсії.
В.*Кетоацидотична кома.
С. Гостре порушення мозкового кровообігу.
D. Емболія навколоплідними водами.
Е. Повітряна емболія.
Дитина 8 років, що страждає на протязі 3-х років цукровим діабетом, доставлена у відділення в стані гіперглікемічної коми. Первинну дозу інсуліну ви призначите із розрахунку:
А. 0,05 ОД/кг маси тіла в годину.
В.*0,1-0,2 ОД/кг маси тіла в годину.
С. 0,2-0,3 ОД/кг маси тіла в годину.
D. 0,3-0,4 ОД/кг маси тіла в годину.
Е. 0,4-0,5 ОД/кг маси тіла в годину.
Дівчинка 12 років потрапила до стаціонару із школи, де під час уроків знепритомніла, почалися судоми. Протягом декількох років страждає на цукровий діабет. Об’єктивно: дівчинка непритомна, судом немає, менінгеальні знаки відсутні. На шкірі рук та стегон численні сліди після ін’єкцій. Глюкоза крові – 1,6 ммоль/л. В якому стані перебуває дівчинка?
А. Гіперосмолярна кома.
В. Гіперглікемічна кома.
С.*Гіпоглікемічна кома.
D. Молочнокисла кома.
Е. Наднирникова недостатність.
У дівчинки 8 років, що протягом трьох років хворіє на цукровий діабет, розвилася гіперглікемічна кома. Яка причина могла привести до цього ускладнення?
А. Надмірне введення інсуліну.
В. Недостатнє приймання їжі.
С.*Недостатнє введення інсуліну.
D. Недостатній прийом рідини.
Е. Призначення бігуанідів.
Дитина віком 4 років з 2-х річного віку хворіє цукровим діабетом. Скарги на головні болі, болі в животі. Запах ацетону з рота. Шкіра та видимі слизові сухі, “рум’янець” щік. Печінка +4,5 см. Яка з ком найбільш імовірна?
А. Гіперосмолярна.
В. Лактацидемічна.
С. Гіпоглікемічна
D.*Кетоацидотична
Е. Мозкова.
Дівчинка 12 років доставлена в лікарню в непритомному стані. Хворіє цукровим діабетом, отримує інсулін. Після введення інсуліну не снідала. Через 2,5 години з’явилися запаморочення, сонливість та втрата свідомості. шКіра бліда, “холодний піт”, дихання поверхневе. Гіпертонус м’язів, судоми. Найбільш імовірний діагноз?
А. Гостра серцево-судинна недостатність.
В. Гіперглікемічна кетоацидотична кома.
С.*Гіпоглікемічна кома.
D. Непритомність.
Е. Епілепсія.
У хлопчика 10 років встановлений діагноз: цукровий діабет. Під час огляду відмічається запах ацетону з рота. В аналізах крові рівень цукру – 20,5 ммоль/л, цукор сечі – 20 г/л, ацетон у сечі (+++). Чим можна пояснити появу ацетону у видихуваному повітрі та сечі?
А.*Посиленим розпадом кетогенних амінокислот та ліпідів.
В. Порушенням водно-електролітного балансу.
С. Порушенням кислотно-лужного балансу.
D. Порушенням процесів фосфорилювання глюкози.
Е. Послаблення процесів гліколізу.
Хворий К., 25 років, який страждає на цукровий діабет тип 1. Під час підйому по сходах втратив свідомість. Об’єктивно: свідомість відсутня ЧД – 28/хв, рівне, ритмічне. Шкіра волога, тонус м’язів кінцівок підвищений. Тонус очних яблук нормальний, язик вологий. Пульс – 80/хв, ритмічний. АТ - 110/70 мм рт. ст. Печінка +2 см, край гострий, рівний. Менінгеальні симптоми відсутні. Найбільш вірогідний діагноз:
А. Гіперосмолярна кома.
Б.*Гіпоглікемічна кома.
С. Кетоацидотична кома.
D. Молочнокисла кома.
Е. Печінкова кома.
Дівчинка 10 років доставлена в лікарню у несвідомому стані. Страждає цукровим діабетом, тип 1. Знаходиться на комбінованій інсулінотерапії. Ранком, ідучи в школу, після введеного інсуліну поїла менше звичайного. Через 2 години з’явилося занепокоєння, тремор. Незабаром вона знепритомніла. У лікарні припустили гіпоглікемічну кому. Яка лікарська тактика стосовно цієї дитини?
А. Взяти кров на вміст цукру і почекати відповіді.
В.*Взяти кров на цукор і відразу ввести в/в струменево 20,0 мл 40% розчину глюкози.
С. Налагодити в/в краплинне введення 10% розчину глюкози.
D. Струйно в/в ввести 20,0 мл 40% розчину глюкози.
Е. Ввести в/м 1% розчин адреналіну.
Вісімнадцятирічна жінка протягом 5 років хворіє на цукровий діабет. Отримує 36 ОД інсуліну на добу. під час пневмонії стан різко погіршився: значно посилилась спрага, з’явився біль в животі, нудота, блювання, сонливість. Хвора відмовилась ввечері від їжі, не отримала чергову вечірню дозу інсуліну, а вранці втратила свідомість. Об’єктивно: без свідомості, шкіра суха, тургор знижений. Язик сухий, дихання шумне та глибоке, різкий запах ацетону з рота. Температура тіла – 36,60С, пульс – 100/хв, АТ - 90/50 мм рт. ст. В сечі – різко позитивна реакція на ацетон. Глюкоза крові – 33 ммоль/л. Який попередній діагноз?
А. Лактацидемічна кома.
Б. Гіперосмолярна кома.
С.*Кетоацидотична кома.
D. Печінкова кома.
Е. Мозкова кома.
Хворий госпіталізований у відділення без свідомості. Хворіє на цукровий діабет упродовж 5 років. Отримує інсулін пролонгованої дії у дозі 24 ОД вранці та 18 ОД ввечері. Раптово втратив свідомість. Шкіра волога, тонус м’язів кінцівок підвищений. Тонус очних яблук нормальний. Пульс – 96/хв, АТ - 120/80 мм рт. ст. Тони серця звичайної звучності. Дихання ритмічне. Язик вологий. Менінгеальні симптоми відсутні. Яка терапія необхідна в першу чергу?
А. Введення інсуліну короткої дії внурішньовенно.
Б.*Введення 40% розчину глюкози внутрішньовенно.
С. Введення 4% розчину натрію гідрокарбонату внутрішньовенно.
D. Введення гідрокортизону внутрішньовенно.
Е. Введення адреналіну підшкірно.
Хвора Е., 15 років, хворіє цукровим діабетом 1 типу протягом 3 років. На другому тижні позалікарняної пневмонії виникли нудота, блювання. Увечері втратила свідомість. Госпіталізована. Шкіра суха, бліда. Дихання шумне, язик сухий з нашаруванням коричневого кольору. Пульс – 120/хв, АТ - 80/45 мм рт. ст. На пальпацію живота не реагує. Печінка +3 см. Реакція на ацетон різко позитивна, глюкоза крові – 28 ммоль/л. Попередній діагноз?
А. Гіперосмолярна кома.
Б.*Діабетична кетоацидотична кома.
С. Інфекційно-токсичний шок.
D. Печінкова кома.
Е. Лактацидемічна кома.
Дитині 7 років. Із 2‑річного віку діагностовано цукровий діабет, отримує планово інсулінотерапію. Зранку після ін’єкції інсуліну до 13.00 годин дитина нічого не їла. О 15.00 у дитини з’явився холодний піт, блідість, тремор язика та рук. Що є причиною цього стану?
А. Гіперглікемія.
В.*Гіпоглікемія.
С. Тиреотоксикоз.
D. Гіпоксія.
Е. Гіперкальциємія.
Хвора Б., 9 років, яка хворіє цукровим діабетом на протязі 3-х років, раптово знепритомніла, шкіра бліда, волога, холодна, дихання поверхневе, м’язовий тонус підвищений, тремор, фокальні судоми. Клініка якої з ком має місце?
А. Кетоацидотична.
В.*Гіпоглікемічна.
С. Лактацидемічна.
D. Гіперосмолярна.
Е. Мозкова.
Дівчинка 12 років доставлена в лікарню в несвідомому стані. Протягом останнього місяця схудла, хоча апетит збережений. З’явилися болі в животі, блювота. Наросла слабість, стала загальмованою. При огляді: без свідомості, різко виснажена, шкіра блідо-сіра, суха, щоки гіперемовані. Дихання глибоке, гучне. Запах ацетону з рота. Тони серця глухі, ритмічні. Пульс – 90/хв, АТ – 90/50 мм рт. ст. Живіт запалий. Печінка +3,0 см. яке захворювання можна припускати в першу чергу?
А.*Діабетична кома.
В. Кишкова інфекція з нейротоксикозом.
С. Печінкова кома.
D. Ацетонемічний стан.
Е. Наднирникова недостатність.
У чоловіка 28 років на тлі бронхопневмонії розвинулась кома. Об’єктивно: ЧСС – 122/хв, екстрасистолія. АТ - 80/45 мм рт. ст. Шкіра суха, тургор знижений. Дихання глибоке, шумне, рідке. Різкий запах ацетону в повітрі. Печінка +5 см. Глікемія – 32 ммоль/л. рН крові – 6,9. Який розчин найбільш спрямовано буде діяти на нормалізацію обмінних процесів?
А. 0,9% розчин натрію хлориду.
Б. 5% розчин глюкози.
С.*4,2% розчин натрію гідрокарбонату.
D. 1% розчин калію хлориду.
Е. Реополіглюкін.
У санпропускник доставлено дитину 11 років без свідомості. При огляді – дихання Кусмауля, знижений тонус очних яблук, серцеві тони глухі, аритмія. Сечовина крові – 6,8 ммоль/л, залишковий азот – 17,3 ммоль/л, креатинін крові – 0,049 ммоль/л, загальний білірубін – 18,5 мкмоль/л за рахунок непрямого, АсАТ – 0,32 ммоль/л, АлАТ – 0,26 ммоль/л, цукор крові – 20 ммоль/л. Укажіть причину розвитку зазначеної симптоматики.
А. Гостра ниркова недостатність.
В.*Кетоацидотична кома.
С. Міокардит, гостра серцево-судинна недостатність.
D. Гіпоглікемічна кома.
Е. Печінкова кома.
Дифузний токсичний зоб та гіпертиреоз
У жінки 50 років виявлена фібриляція передсердь. В анамнезі простудні захворювання, ангіни. Об’єктивно: t – 37,10С, ЧСС – 128/хв., пульс – 128/хв., АТ – 145/60 мм рт. ст. Збільшення щитовидної залози ІІІ ступеня. Ліва межа серця на 2 см назовні від лівої середньоключичної лінії. Тони серця голосні, систолічний шум над верхівкою, акцент ІІ тону в другому міжребір’ї зліва біля грудини. Шкіра волога. Проявом якого захворювання найбільш імовірно є аритмія?
А. Клімактеричної кардіоміопатії.
Б.*Дифузійного токсичного зоба.
С. Ревматичного пороку.
D. Дилатаційної кардіоміопатії.
Е. Міокардитичного кардіосклерозу.
У хворого дифузний токсичний зоб. Отримує мерказоліл у дозі 50 мг на добу. через 3 тижні від початку лікування підвищилася температура тіла до 38,10С, з’явився біль у горлі, болючі виразки в роті. Загальний аналіз крові: Ер – 3,1×1012/л; Нb – 94 г/л; КП – 1,0; Л – 1,0×109/л, ШОЕ – 28 мм/год. Яка найімовірніша причина погіршення стану хворого?
А.*Розвиток агранулоцитозу.
Б. Розвиток паратонзилярного абсцесу.
С. Гостра респіраторна інфекція.
D. Розвиток тиреотоксичного кризу.
Е. Алергічна реакція на мерказоліл.
У жінки 47 років скарги на слабкість, пітливість, тремтіння в тілі, втрату ваги, серцебиття, збільшення розмірів шиї, сльозотечу, світлобоязнь. Об’єктивно: щитоподібна залоза дифузно збільшена, еластична, рухома, безболісна. ЧСС – 128/хв, фібриляція передсердь. Який із симптомів найвірогідніше дозволить оцінити ступінь важкості тиреотоксикозу?
А.*Наявність аритмії.
Б. Розміри щитоподібної залози.
С. Стан очних яблук.
D. Зріст та вага.
Е. Цифри артеріального тиску.
Жінка 56 років протягом 6 тижнів лікується з приводу бактеріального ендокардиту. Температура тіла нормалізовалась, зникла анемія. Однак за останній тиждень посилилась слабкість, серцебиття, з’явився біль в ділянці серця, фібриляція передсердь. АТ - 160/60 мм рт. ст. Щитоподібна залоза ІІІ ступеня, в правій частці – вузол 3×4 см. Яка найбільш імовірна причина виникнення фібриляції передсердь?
А. Атеросклероз коронарних артерій.
Б. Інфекційний міокардит.
С.*Гіперпродукція тиреоїдних гормонів.
D. Гіперпродукція тиреотропіну.
Е. Підвищений рівень катехоламінів.
Хвора 48 років скаржиться на роздратованість, пітливість, тремор рук, серцебиття, зниження маси тіла, прогресуючу слабкість, порушення сну. Хворіє біля року. Об’єктивно: шкіра волога, тепла, щитоподібна залоза дифузно збільшена до ІІІ ступеня, еластичної консистенції, наявні симптоми Кохера, Грефе, Штельвага. Пульс – 118/хв, АТ - 150/60 мм рт. ст. Тони серця посилені, систолічний шум над верхівкою. Попередній діагноз:
А. Хронічний автоімунний тиреоїдит.
Б.*Дифузний зоб ІІІ ст., тиреотоксикоз.
С. Дифузний зоб ІІІ ст., еутиреоз.
D. Дифузний зоб ІІІ ст., вегетосудинна дистонія.
Е. Дифузний зоб ІІІ ст., клімактеричний синдром.
Жінка 25 років хворіє на дифузний токсичний зоб упродовж 5 років. Емоційно лабільна, при огляді – тремор пальців рук, шкіра волога, тепла, верхівковий поштовх посилений, межі серця зміщені вліво, фібриляція передсердь, систолічний шум на верхівці. Пульс – 96/хв, АТ - 170/70 мм рт. ст. Щитоподібна залоза збільшена до ІІІ ступеня. Які патогенетичні механізми лежать в основі порушення функції серцево-судинної системи у хворої?
А. Збільшення чутливості рецепторів до катехоламінів.
Б.*Пошкоджуюча дія тиреоїдних гормонів на міокард.
С. Посилення катаболізму білкових субстратів.
D. Вплив тиреостимулювальних антитіл.
Е. Зміна тонусу вегетативної нервової системи.
Хвора Р., 32 років, скаржиться на постійну роздратованість, серцебиття, біль в очах, сльозотечу, схуднення на 10 кг за 4 місяці. Об’єктивно: шкіра тепла, волога, легкий екзофтальм, наявні симптоми Грефе, Кохера, Мебіуса. Щитоподібна залоза дифузно збільшена, що видно при ковтанні, безболісна. Пульс – 108/хв, АТ - 140/66 мм рт. ст. Дрібний тремор пальців рук. Ваш діагноз?
А. Гострий тиреоїдит.
Б. Вузловий токсичний зоб.
С.*Дифузний токсичний зоб.
D. Неврастенія.
Е. Підгострий тиреоїдит.
Хворий 32 років скаржиться на виражену слабкість, схуднення, серцебиття, тремор кінцівок та всього тіла, пітливість. Об’єктивно: зниженої ваги, шкіра волога, тепла. Щитоподібна залоза збільшена до ІІІ ст., еластична, безболісна. Пульс – 108/хв, тони серця посилені, АТ - 160/55мм рт. ст. Попередній діагноз?
А. Хронічний фіброзний тиреоїдит.
Б. Дифузний еутиреоїдний зоб.
С. Хронічний автоімунний тиреоїдит.
D.*Дифузний токсичний зоб.
Е. Підгострий тиреоїдит.
Хвора жінка 35 років через місяць після перенесеного грипу стала скаржитися на схуднення, серцебиття, пітливість, роздратованість, тремор рук, відчуття жару в тілі, появу розлитої безболісної припухлості в нижньому відділі шиї. Температура у хворої нормальна, апетит добрий, шкіра волога, тепла. Хвора підвищено збудлива як емоційно, так і рухливо. Хворіє 4 місяці. Який найбільш імовірний діагноз?
А. Підгострий тиреоїдит.
Б. Дифузний нетоксичний зоб.
С.*Дифузний токсичний зоб.
D. Рак щитоподібної залози.
Е. Гострий тиреоїдит.
Хвора 42 років скаржиться на емоційну лабільність, пітливість, серцебиття. Пальпаторно відмічається збільшення розмірів щитоподібної залози. При скануванні з 99mTc-пертехнетатом: щитоподібна залоза звичайної форми, збільшена, розподіл радіофармпрепарату рівномірний. При радіоімунологічному визначенні гормонів щитоподібної залози: вміст вільного тироксину, трийодтироніну збільшений, тиреотропний гормон знижений. Який найбільш імовірний діагноз?
А. Дифузний зоб, гіпотиреоз.
Б. Дифузний зоб, еутиреоз.
С. Хронічний автоімунний тиреоїдит.
D.*Дифузний зоб, тиреотоксикоз.
Е. Хронічний фіброзний тиреоїдит.
Хвора 30 років, скаржиться на дратівливість, плаксивість, серцебиття, схуднення. Хворіє впродовж року. При пальпації виявляється рівномірне збільшення обох часток щитовидної залози, щільно-еластичної консистенції, позитивні симптоми Кохера та Мебіуса. Виражений екзофтальм. Пульс – 100/хв. Йод-накопичувальна функція: через 2 години – 23,5%; через 4 години – 37,5%; через 24 години – 68,9%. Який найбільш імовірний діагноз?
А.*Тиреотоксичне воло.
В. Ендемічне воло.
С. Воло Ріделя.
D. Рак щитовидної залози.
Е. Воло Хашимото.
Хвора, 32 років, потрапила до хірургічного відділення з діагнозо дифузно-токсичний зоб 4 ст., з важкою формою тиреотоксикозу. Пульс – 88/хв, АТ – 145/70 мм рт. ст., вага тіла збільшилась на 6 кг. Яка операція показана хворій?
А. Гемітиреоїдектомія.
В.*Субтотальна субфасціальна резекція щитовидної залози.
С. Резекція перешийку.
D. Тиреоїдектомія.
Е. Резекція частки залози.
Хворому М., 26 років, виставлено діагноз: дифузний токсичний зоб ІІІ ступеня, тиреотоксикоз середньої важкості. Хворому запропоновано оперативне лікування, на яке він погодився. Яки заходи під час передопераційної підготовки треба застосувати для профілактики тиреотоксичного кризу у післяопераційному періоді?
А. Детоксикаційна терапія.
В. Малотравматична хірургічна техніка.
С. Постільний режим.
D.*Застосування антитиреоїдних препаратів.
Хвора М., 16 років, оперована 12 років тому з приводу дифузного токсичного зобу III-IV ступеня. На цей час у хворої виник рецидив тиреотоксикозу. Хворій запропоновано оперативне втручання, але перед цим треба з’ясувати, де знаходиться функціонуюча тканина залози. Який саме метод доцільно застосовувати?
А.*Сканування залози.
В. Ультразвукове дослідження.
С. Пункційну аспіраційну біопсію.
D. Рентгенологічне дослідження шиї.
Е. Рентгенологічне дослідження стравоходу.
У хворої М., 40 років, оперованої з приводу дифузного токсичного зобу ІV ступеня, після операції встановлено ураження гортанних нервів з порушенням фонації та ковтання. Які саме заходи мають вирішальне значення у профілактиці цього ускладнення?
А. Використання місцевого знеболювання.
В. Передопераційна підготовка.
С.*Субфасціальне видалення залози та малотравматична анатомічна хірургічна техніка.
D. Використання загальної анестезії.
Е. Малотравматична анатомічна хірургічна техніка.
Хвора А., 44 років, оперована з приводу змішаноготоксичного зобу ІV ступеня. Через 10 годин після операції стурбована, скаржиться на задишку, лице синюшне, голова нахилена уперед. На передній поверхні шиї визначається щільно-еластичне утворення, що постійно збільшується у розмірах. Яке ускладнення виникло у хворої?
А.*Післяопераційна кровотеча.
В. Парез гортанних нервів.
С. Абсцес післяопераційної рани.
D. Підшкірна емфізема.
Е. Гіпопаратиреоз.
У хворої після субтотальної резекції щитовидної залози з приводу дифузного токсичного зобу ІІІ ступеня, тиреотоксикозу середньої важкості – різке погіршення стану, підвищення температури тіла до 390С. Хвора збуджена, є галюцинації, ЧСС – 180/хв., АТ – 120/40 мм рт. ст., ЧД – 32/хв., серцеві тони аритмічні. Яке ускладнення виникло у хворої?
А. Гіпотиреоз.
В.*Тиреотоксичний криз.
С. Злоякісна гіпертермія.
D. Кровотеча.
Е. Повітряна емболія.
У хворої 30 років після перенесеного грипу стала наростати слабість, дратівливість, пітливість. Хвора схудла, з’явилося тремтіння у руках, серцебиття. При огляді: шкіра обличчя гіперемована, волога, екзофтальм, позитивний симптом Марі, пульс – 120/хв., щитовидна залоза збільшена, м’яка, безболісна. ТТГ крові – 0,2 мМЕ/л (N – 0,4-4 мМЕ/л). Який найбільш імовірний діагноз?
А. Дифузний токсичний зоб. Легкий тиреотоксикоз
В. Автоімунний тиреоїдит. Гіпотиреоз.
С. Ендемічний зоб.
D.*Дифузний токсичний зоб. Тиреотоксикоз середньої важкості.
Е. Рак щитовидної залози.
Хвора 45 років скаржиться на втомлюваність, пітливість, дратівливість. Об’єктивно: неспокійна. Пульс – 108/хв., тремор рук. Щитовидна залоза збільшена (ІІ ст.), м’яка, безболісна. Вкажіть найбільш інформативне дослідження, яке необхідно виконати для підтвердження діагнозу тиреотоксикозу?
А.*Визначення тироксину Т4.
В. Біопсія щитовидної залози.
С. Визначення рівня ТТГ.
D. Сцинтиграфія.
Е. Ларингоскопія.
У дівчинки 12 років після обстеження установлено діагноз дифузного токсичного зобу, середньотяжкої форми. Яку дозу тиреостатика мерказолілу необхідно призначити дитині у цьому випадку?
А. 10‑15 мг на добу.
В. 5‑10 мг на добу.
С.*20‑30 мг на добу.
D. 30‑40 мг на добу.
Е. 40‑50 мг на добу.
При об’єктивному дослідженні у дитини виявлено клінічні прояви – вогкість шкіри, збудженість, дратівливість, зниження ваги, тахікардія, с-м Грефе, Штельвага, Мебіуса, серцебиття. Для якого захворювання характерні ці клінічні прояви?
А. Хвороба Дауна.
В. Гіпотиреоз.
С. Цукровий діабет.
D.*Тиреотоксикоз.
Е. Акромегалія.
У дівчиники 12 років протягом місяця спостерігаються ознаки гіпертиреозу. Визначте патогенетично виправдану тактику ведення дитини.
А. Лікування седативними препаратами.
В. Включення преднізолону.
С. Призначення серцевих глікозидів.
D.*Призначення мерказолілу.
Е. Терапія препаратами калію.
Чоловік 62 років скаржиться на серцебиття, перебої в роботі серця протягом останніх півроку. Лікування у кардіолога ефекту не принесло. Об’єктивно: нормостенічної статури, пульс – 120/хв, аритмчний; АТ - 160/80 мм рт. ст. Щитоподібна залоза ІІ ст., еластична, рухома, безболісна. На ЕКГ: фібриляція передсердь, тахісистолічна форма. Визначення яких показників у плазмі крові є доцільним?
А. Антитіл до мікросомальної фракції.
Б.*Трийодтироніну і тиреотропіну.
С. Тиреоглобуліну.
D. Анттитіл до тиреоглобуліну.
Е. Тиреокальцитоніну.
Жінка 34 років скаржиться на слабкість, зниження ваги на 12 кг за півроку, пітливість, серцебиття, дратівливість, відчуття “стискання” у горлі. Щитоподібна залоза ІІІ ступеня, еластична, на тлі дифузного збільшення в правій частці вузол. Шийні лімфатичні вузли не збільшені. Яка лікувальна тактика найбільш обгрунтована?
А. Консервативна антитиреоїдна терапія.
Б. Призначення радіоактивного йоду.
С. Негайне хірургічне втручання.
D.*Операція після антитиреоїдної терапії.
Е. Негайна телегамматерапія.
Дівчинка 14 років скаржиться на порушення сну, зниження маси тіла, серцебиття, кардіалгії, стомлюваність. Відзначено гіперплазію щитовидної залози ІІ ст., екзофтальм. Які порушення рівнів гормонів найбільш характерні для цього захворювання?
А. Зниження трийодтироніну.
В. Підвищення тиреотропного гормону.
С. Підвищення рівня йоду, що пов’язаний з білком.
D. Зниження тироксину.
Е.*Підвищення тироксину і трийодтироніну.
Гіпотиреоз
Хвора К., 52 роки, скаржиться на збільшення маси тіла, слабкість, закрепи, погіршення пам’яті. Вказані симптоми повільно наростали протягом останніх 1,5 року. Об’єктивно: сухість шкіри, помірний набряк обличчя та кінцівок, межі серця розширені, тони приглушені, пульс – 66/хв., АТ – 110/70 мм рт. ст., щитоподібна залоза не пальпується. У крові виявлені антитіла до тиреоглобуліну (+) та мікросомального антигену (+++); рівень тиреотропного гормону – 15,2 мОД/л. УЗД щитоподібної залози: залоза зменшених розмірів, неоднорідної структури. Встановіть діагноз:
А. Дифузний нетоксичний зоб.
Б. Автоімунний тиреоїдит без порушення функції ЩЗ.
С. Ендемічний зоб.
D. Підгострий тиреоїдит.
Е.*Автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз.
У хворого 26 років з післяопераційним гіпотиреозом, який отримував тироксин по 100 мкг 2 рази на день, з’явилися тахікардія, пітливість, роздратованність, порушення сну. Визначте тактику подальшого лікуваня.
А. Призначити седативні препарати.
Б. Збільшити дозу тироксину.
С. Призначити бета-адреноблокатор.
D. Додати до лікування мерказоліл.
Е.*Зменшити дозу тироксину.
У дівчинки 23 днів, народженої на 42 тижні вагітності з вагою 4200 г, має місце адинамія , зниження апетиту, стридорозне дихання. Мати хворіє на дифузний токсичний зоб; під час вагітності приймала мерказоліл. Об’єктивно: температура тіла 350С, шкіра суха з жовтим відтінком. На кінцівках набряки. Тони серця приглушені. Пульс – 100/хв. Живіт збільшений в розмірі, печінка +3 см, пупкова грижа. Який із методів дослідження є найбільш інформативним для постановки діагнозу?
А. Обмежити жири в дієті дитини.
В. Визначення рівня йоду, пов’язаного з білком.
С. Визначення кісткового віку.
D. Визначення рівня холестерину крові.
Е.*Визначення рівня тиреотропного гормону у сироватці крові.