Черчение_методичка

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Таблиця …

Рисунок 3.15

При необхідності нумерації показників, параметрів чи інших даних порядкові номери слід вказувати в першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їх найменуванням (див. рисунок 3.15). Перед числовими значеннями величин і позначенням типів, марок і т. п. порядкові номери не проставляють.

Якщо всі показники, наведені в графах таблиці, виражені

водній і тій же одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно поміщати над таблицею праворуч, а при розподілі таблиці на частини – над кожною її частиною (див. рисунок 3.14).

Одиниці фізичних величин, поміщених у таблиці, вказують або

взаголовках граф, або в підзаголовках. Окрему графу для одиниць не виділяють.

Одиницю фізичної величини, значення якої наводяться в одному рядку таблиці, вказують у відповідному заголовку боковика (див. рисунок 3.15).

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається з одиночних слів, що чергуються з цифрами, заміняють лапками відповідно до рисунка 3.16.

Таблиця ...

В міліметрах

Рисунок 3.16

Якщо текст, що повторюється, складається з двох і більше слів, при першому повторенні його заміняють словами "Те ж саме", а далі – лапками (рисунок 3.17). Якщо попередня фраза є частиною наступної, допускається замінити її словами "Те ж" і додати

71

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

додаткові відомості. Але при наявності горизонтальних ліній текст необхідно повторювати.

Таблиця ...

Рисунок 3.17

Заміняти лапками повторювані в таблиці цифри, математичні знаки, знаки відсотка та номера, позначення марок матеріалів, типорозмірів виробів та нормативних документів не допускається.

При відсутності окремих даних у таблиці слід ставити прочерк (тире) відповідно до рисунка 3.16.

Цифри в графах таблиці повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі потрібно дотримуватися однакової кількості десяткових знаків.

Якщо в документі наявний невеликий за обсягом цифровий матеріал, його недоцільно оформляти таблицею, а треба давати текстом, розташовуючи цифрові дані у вигляді стовпчиків.

Приклад:

"Граничні відхилення розмірів профілів,%:

по висоті ……………………… ±2,5

по ширині полиці ……………. ±1,5 по товщині стінки …………… ±0,3 по товщині полиці ………… ±0,3"

При виконанні однотипних повторюваних розрахунків допускається зводити їх у таблицю з дотриманням усіх викладених вище вимог. Приклад виконання розрахунку в табличній формі наведений на рисунку 3.18.

72

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Рисунок 3.18

73

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

3.13 Додатки

Матеріал, який доповнює текст документа, допускається поміщати в додатках. Додатками можуть бути графічні документи, таблиці великого формату, розрахунки, описання апаратури та приладів, описання алгоритмів і програм, розв'язуваних на ЕОМ і т. д.

Додаток оформляють як продовження документа на наступних його аркушах чи випускають у вигляді самостійного документа.

Додатки бувають обов'язковими й інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендаційного або довідкового характеру.

У тексті документа на всі додатки повинні бути дані посилання типу "див. додаток А". Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті документа, за винятком інформаційного додатка "Бібліографія", який розташовують останнім.

Кожен додаток треба починати з нового аркуша з указанням у правому верхньому куті сторінки слова "Додаток" і його позначення, а під ним у дужках для обов'язкового додатка пишуть слово "обов'язковий", а для інформаційного – "рекомендаційний" або "довідковий".

Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично щодо тексту з великої літери окремим рядком.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як "Додаток А".

Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформляти додатки на аркушах формату А3, А4× 3, А4× 4, А2 і А1 згідно з ГОСТ 2.301–68.

Текст кожного додатка при необхідності можна розбивати на розділи, підрозділи, пункти та підпункти, які треба нумерувати окремо у межах кожного додатку. Перед номером ставиться позначення цього додатка (літера) та крапка, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рисунок Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

74

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Нумерація аркушів додатків, які входять до складу документа, повинна бути наскрізною.

У змісті основного тексту документа перелічуються всі додатки з указанням їх позначень і заголовків (при наявності).

3.14 Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні текстового документа треба посилатися на джерела, з яких наводяться в документі, матеріали або окремі результати. Такі посилання дають змогу відшукати джерела, перевірити достовірність відомостей при цитуванні джерела, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, обсяг та якою мовою він написаний. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Коли використовуються матеріали з монографій, оглядових статей або інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць і формул.

Посилання в тексті документа на джерела слід подавати

уквадратних дужках порядковим номером за переліком посилань, наприклад "… у працях [1–5]…".

Коли в тексті документа необхідно зробити посилання на складову частину або конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати номеру його бібліографічного описання

упереліку посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: "…філософська, виховна, загальноосвітня і, нарешті, безпосередня практична цінність програмування обумовлює необхідність міцного засвоєння цієї дисципліни студентами всіх інженерних спеціальностей [5, с.12]".

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад "рисунок 1.2".

Посилання на формули текстового документа вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "… у формулі (2.1)".

На всі таблиці текстового документа необхідно посилатися

75

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті не скорочується, наприклад "… у таблиці 2.2".

У повторних посиланнях на таблиці й ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад "див. таблицю 2.2" або "див. рисунок 2.1".

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

–текст цитати має починатися та закінчуватися лапками

йнаводитися в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

–цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора;

–кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

–при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

3.15Оформлення переліку посилань

Перелік посилань або інакше список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи всіх використаних джерел. Перелік посилань розміщують після висновків.

Усі джерела нумерують арабськими цифрами, нумерація наскрізна. Джерела можна розміщувати в алфавітному порядку або в порядку появи посилань у тексті.

Упереліках з алфавітним розташуванням джерела наводять

устрогій відповідності з алфавітом по прізвищах перших авторів або перших слів заголовків творів. Прізвища співавторів при розташуванні записів не враховуються. Авторів-однофамільців розташовують в алфавітному порядку за ініціалами (іменами).

76

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Праці одного автора розміщають за алфавітом залежно від першого слова заголовка твору.

При наявності літератури на різних мовах спочатку наводяться записи на мовах, що використовують шрифти на основі кирилиці,

впорядку їх алфавіту, а потім на мовах, що використовують шрифти на латинській основі, у порядку латинського алфавіту.

Прізвища зарубіжних авторів, перекладених на українську чи російську мову, вказують у списку мовою тексту видання.

Перед списком джерел великими літерами пишуть заголовок: ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ.

Відомості про джерела, включені до переліку, необхідно давати відповідно до вимог міждержавних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ГОСТ 7.1–84. СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления; ДСТУ 3582–97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила; ГОСТ 7.12–93. СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила; ГОСТ 7.11–78. СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на европейских языках

вбиблиографическом описании.

Опис книги (навчальної, довідкової, методичної та інших) обов'язково повинен містити: прізвища й ініціали авторів, назву книги (її заголовок), відомості про повторність видання, місце видання, видавництво та рік видання, кількість сторінок.

Прізвище автора слід вказувати в називному відмінку. Якщо книга написана двома чи трьома авторами, то їхні прізвища з ініціалами вказують у тій послідовності, у якій вони наведені в книзі (перед прізвищем наступного автора ставлять кому).

Якщо авторів чотири і більше, опис джерела починають із заголовка. Далі через косу риску записують ініціали та прізвища авторів (якщо авторів чотири – вказують усіх, якщо авторів більше чотирьох – указують ініціали та прізвища трьох перших авторів, а далі пишуть "та ін.").

Заголовок книги вказують у тому вигляді, в якому він наведений на титульному аркуші. Місто (місце) видання необхідно наводити повністю у називному відмінку, крім трьох міст: Москви (М.),

77

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

Ленінграда (Л.), Санкт-Петербурга (СПб.) і Києва (К.). Назву видавництва пишуть у називному відмінку, рік видання – цифрами без слова "рік". Кількість сторінок записують із указівкою слова "сторінка" у скороченому вигляді (с.).

Приклади найбільш часто вживаних видів літературних джерел наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Приклади оформлення бібліографічного опису

78

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Продовж. табл. 3.1

79