AktyalniProblemy-2011

Растения семейства Rosaceae представлены в дендрарии более 40 видами, произрастающими в разных отделениях. В данной работе приведены результаты изучения 12 видов деревьев и кустарников в возрасте от 20 до 40 лет. Семь видов

(Armeniaca mandshurica Skvortz., Malus baccata Borkh., Padus maackii Kom., Prinsepia sinensis Bean., Prunus ussuriensis Koval. et Kostina., Pyrus ussuriensis Maxim., Rosa rugosa Thunb.), согласно ареалу естественного распространения, отнесены к дальневосточной флоре, пять видов (Amelanchier spicata C. Koch., Aronia melanocarpa Elliot., Padus pensylvanica L.f., Padus virginiana L., Physocarpus opulifolius Maxim. ) – к

североамериканской (Булыгин, Ярмишко, 2001). Для оценки состояния растений, естественный ареал которых находится далеко за пределами Сибирского региона, применялась модифицированная к местным условиям методика Н.А. Кохно (1980).

В результате проведенных исследований установлено, что в условиях интродукции все изучаемые виды сохранили присущую им в природе жизненную форму. Характер роста Amelanchier spicata, Aronia melanocarpa, Physocarpus opulifolius соответствуют показателям, характерным для данных видов в условиях естественного ареала. Немного отстают виды, обладающие менее интенсивным, но относительно хорошим ростом (Prinsepia sinensis, Prunus ussuriensis, Pyrus ussuriensis). Растения Armeniaca mandshurica, Padus maackii, Rosa rugosa

характеризуются относительно умеренным ростом. Характеристики биогрупп Malus baccata, Padus pensylvanica, Padus virginiana в дендрарии уступают типичным показателям естественных условий произрастания из-за подмерзания в неблагоприятные зимы, загущенности посадок и сильного затенения растений. Многолетнее изучение состояния растений после перезимовки выявило наличие повреждений до половины длины годичных побегов у растений Aronia melanocarpa, Padus maackii, Physocarpus opulifolius и др. Обмерзание в суровые зимы до 100 %

длины однолетних приростов наблюдалось у Prinsepia sinensis, Prunus ussuriensis, Rosa rugosa. Повреждение кроме однолетних побегов и более старых частей растений отмечено у Armeniaca mandshurica. Оценка генеративного развития растений показала, что шесть изучаемых видов (Malus baccata, Padus maackii, Physocarpus opulifolius и др.) регулярно, обильно цветут и плодоносят, успешно возобновляются самосевом или вегетативно. У Aronia melanocarpa, Padus pensylvanica, Padus virginiana, Rosa rugosa наблюдалось менее обильное плодоношение, отмечено самостоятельное вегетативное размножение. Более низкой характеристикой генеративного развития отличаются растения Armeniaca mandshurica, что напрямую связано с их показателями зимостойкости.

В результате проведенных исследований установлено, что пять обследованных видов в условиях интродукции прошли полную адаптацию; хорошая акклиматизация на данном возрастном этапе отмечена у шести видов; удовлетворительно адаптировался в данных условиях один вид. Комплексная оценка состояния растений позволяет судить о перспективности изученных видов семейства Rosaceae Juss. для интродукции в данных эколого-климатических условиях и целесообразности дальнейшей работы по их репродукции и введению в культуру.

ЛИТЕРАТУРА

Булыгин Н.Е., Ярмишко В.Т. Дендрология. – М.: МГУЛ, 2001. – 528 с.

Кохно Н.А. К методике оценки успешности интродукции лиственных древесных растений // Теория и методы интродукции растений и зеленого строительства. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 80-86.

Фенологические исследования дальневосточных видов в условиях интродукции

ШЕСТАК К.В.

ГОУ ВПО «Сибирский государственный технологический университет», кафедра селекции и озеленения пр. Мира, 82, г. Красноярск, 660049, Россия

e-mail: k_shestak@mail.ru

Природно-климатические условия Сибири отличаются комплексом неблагоприятных факторов, значительно усложняющих интродукцию древесных растений. Для успешного культивирования иннорайонных видов необходима система интродукционных испытаний растений в широких границах экологической обстановки. Целью данной работы явилось изучение и сравнительная характеристика особенностей фенологического развития дальневосточных видов в условиях г. Красноярска и дендрария СибГТУ (окрестности г. Красноярск). Регулярные наблюдения за сезонным развитием растений проводились по методике Н.Е. Булыгина (1976).

Объектом исследований послужили шесть дальневосточных видов, произрастающих в городских посадках и дендрарии: Berberis amurensis Rupr., Cerasus tomentosa Wall., Juglans mandshurica Maxim., Padus maackii Kom., Pyrus ussuriensis

Maxim., Quercus mongolica Fisch. ex Ledeb. Все виды относятся к группе вполне перспективных для интродукции в данных почвенно-климатических условиях (оценка производилась по методике П.И. Лапина, С.В. Сидневой (1973).

Анализ данных многолетних фенологических наблюдений выявил, что продолжительность периода вегетации у изучаемых дальневосточных видов в условиях города варьирует от 133 до 177 дней, в дендрарии – от 129 до 164 дней. В микроусловиях города виды начинают вегетировать от двух (Padus maackii, Pyrus ussuriensis) до семи (Cerasus tomentosa) дней раньше, чем в пригороде. Заканчивают вегетацию виды в зависимости от условий выращивания с различием в сроках от двух до десяти дней, причем более раннее опадение листьев у всех видов отмечается в дендрарии. Длительным периодом декоративности с момента окрашивания и до окончания опадения листьев обладают Pyrus ussuriensis, Quercus mongolica (41-45

дней), Cerasus tomentosa (33-35 дней). Особенно декоративны в этот период окраской листьев Berberis amurensis и Padus maackii. При анализе развития генеративных побегов установлено, что цвести все изучаемые виды начинают раньше в городских посадках. Наибольшее различие в сроках начала фазы (шесть дней) в зависимости от условий установлено у Cerasus tomentosa и Juglans mandshurica. Продолжительным

периодом цветения отличаются Berberis amurensis и Cerasus tomentosa, коротким – Padus maackii. Период вызревания семян у изучаемых видов длится от 40 до 113 дней, что связано с биологическими особенностями видов. Влияние условий произрастания на созревание семян сказывается следующим образом: у Juglans mandshurica в пределах города семена вызревают на пять дней быстрее, чем за его пределами; у остальных видов - примерно в одинаковые сроки.

Таким образом, в условиях городского микроклимата у изучаемых видов установлено более раннее начало распускания почек, большая продолжительность периодов вегетации и цветения, меньшая длительность вызревания плодов и семян (в сравнении с пригородной зоной, рассматриваемой в данном случае как контроль). Это свидетельствует о широкой амплитуде приспособительных реакций видов, проявлении их адаптационной способности в урбанизированных условиях городской среды, где воздух прогревается много раньше из-за больших открытых площадей, покрытых, в основном, инертными материалами (асфальт, брусчатка и т.п.), отличается низкой влажностью и высокой техногенной нагрузкой. Большая продолжительность периодов цветения и расцвечивания листьев является характеристикой декоративности видов, определяющей перспективность их более широкого применения с целью улучшения эстетического состояния и внесения разнообразия в состав городских зеленых насаждений.

ЛИТЕРАТУРА

Булыгин Н.Е. Фенологические наблюдения над лиственными древесными растениями: Пособие по проведению учебно-научных исследований. – Л.: ЛТА, 1976. – 70 с.

Лапин П.И., Сиднева С.В. Оценка перспективности древесных растений по данным визуальных наблюдений // Опыт интродукции растений. – М., 1973. – С. 7-8.

Популяційний моніторинг раритетних видів рослин КодимоЄланецького Побужжя як основа їх успішної інтродукції та реінтродукції

ЩЕРБАКОВА О.Ф.

Національний науково-природничий музей НАН України, Ботанічний музей вул. Б.Хмельницького, 15, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: botmuseum@ukr.net

Першочерговою умовою успішної інтродукції та реінтродукції раритетних видів рослин є всебічне дослідження їхніх природних популяцій. Взаємопов’язані популяційні характеристики (демографічні, еколого-ценотичні, генетичні) виступають індикаційними ознаками спрямованості динаміки популяційних процесів і критичного стану видових популяцій. Програма популяційних досліджень раритетних видів повинна включати вивчення таких основних параметрів, як чисельність та щільність особин, характеристика просторового розподілу їх, вікова структура і характер вікових спектрів, особливості онтогенетичного розвитку, рівень життєвості, способи розмноження й відновлення, тощо. Інтродукційний експеримент,

у свою чергу, дозволяє виявити нові адаптаційні можливості рослин, межі модифікаційної мінливості та поліваріантність розвитку.

Багаторічний моніторинг популяцій модельних раритетних видів КодимоЄланецького Побужжя дозволив встановити їхні біоморфологічні особливості та закономірності становлення життєвої форми в процесі онтогенезу, поліваріантність онтогенетичного розвитку видів за різних еколого-ценотичних та екотопічних умов, провести порівняльний аналіз даних демографічної структури природних і штучно створених популяцій, що в свою чергу дозволило оцінити стратегії видів за умов інтродукції та спрогнозувати її успішність. Реінтродукція та інтродукція – пріоритетні заходи збереження вузьколокального ендемічного зникаючого виду – Atocion hypanicum (Klokov) Tzvelev. Для визначення здатності реінтродукованих популяцій виду до самовідновлення та встановлення рівня їх стійкості протягом 15 років ми проводили спостереження за річною динамікою чисельності особин у популяціях без штучного внесення діаспор. У результаті цих досліджень встановлені значні коливання показників чисельності та щільності особин у популяціях, які суттєво залежать від погодно-кліматичних умов. Реінтродуковані популяції виду не проявляють здатності до експансії, незважаючи на значний репродуктивний потенціал. Особини виду на всіх етапах онтогенетичного розвитку виявляють низьку конкурентоспроможність. В силу цих обставин реінтродуковані популяції A. hypanicum не тільки не розширюють своїх меж, а, навпаки, суттєво скорочуються, що супроводжується зміною первинного дифузного типу їх просторової структури компактно-дифузним і врешті-решт – контагіозним. При цьому скупчення особин виду локалізуються здебільшого навколо гранітних брил, у розріджених заростях чагарників, тобто в місцях, де спостерігається найменший рівень фітоценотичної конкуренції, особливо з боку дернинних злаків. Отримані результати свідчать про необхідність періодичного штучного підтримання реінтродукованих популяцій виду шляхом підсіву насіннєвого матеріалу. Частині популяцій Gymnospermium odessanum (DC.) Takht. загрожувало підтоплення при заповненні Олександрівського водосховища. З метою збереження чисельності виду нами проведена репатріація його особин у завчасно обрані локалітети, близькі за едафічними, ценотичними, гідрологічними та іншими екологічними характеристиками до тих місцезростань, у яких реалізується еколого-ценотичний оптимум виду. Результати дослідження впливу на особини виду стресових умов переселення, визначення рівня приживання рослин у нових місцезростаннях, встановлення рівня життєвості новостворених популяцій свідчать про те, що вид добре піддається репатріації шляхом пересадки бульбокореневищ. Антропогенно зумовлені процеси інсуляризації популяційних структур та скорочення їх площ спостерігається також у стенофітного ендемічного раритетного виду – Dianthus hypanicus Andrz. Досвід культивування цього виду дає можливість отримувати якісний насіннєвий матеріал, який використовується для періодичного поновлення природних популяцій.