Документ Microsoft Office Word (2)

Висновок               Епоха промислового розвитку в Японії майже повністю збігласяз часом переходу до великого корпоративного капіталізму. Цьому сприяла цілеспрямована політика абсолютистського держави, здійснення їм широких економічних і військових функцій. З метою подолання технічного і військового відставання від передових капіталістичних держав японське держава не тільки стимулював розвиток приватного підприємництва, а й сама активно брала участь у промисловому будівництві, широко субсідіруемой за рахунок податкових надходжень. Державною скарбницею фінансувалося будівництво великого числа військових підприємств, залізниць та ін Промисловим будівництвом керувало створене в 1870 році міністерство промисловості.  Зрощування банківського і промислового капіталів, щодо раннє освіта японських монополій були прискорені наступною передачею за безцінь банківським будинкам, таким, як Міцуї, Сумітомо та інші, промислових підприємств, які належали державі. Виникають монополістичні концерни ( «дзайбацу»), що є ряд пов'язаних фірм, контрольованих однієї материнської фірмою або групою фінансистів.  Японське держава, однак, консервуючи феодальні пережитки в усіх сферах життєдіяльності японського суспільства, ще довго поступалася за рівнем розвитку Європі та США. У соціальній області існували не тільки напівфеодальні поміщицьке землеволодіння, кабальна експлуатація селян-орендарів, засилля лихварів, станові відмінності, але й найжорстокіші форми експлуатації промисловцями робочої сили на селі. У політичній області феодальні пережитки виражалися в абсолютистська характер японської монархії з переважною роллю поміщиків в правлячому поміщицьке-буржуазному блоці, що зберігався аж до першої світової війни.  Створення великої сучасної армії та військово-морського флоту стало особливою турботою нового японського імператорського уряду з перших днів його існування. Цьому сприяли та важлива роль, яку грали в державі впливові мілітаристські кліки, невдоволення сотень тисяч самураїв, які опинилися не при справах, що позбулися своїх колишніх феодальних привілеїв.  Незважаючи на недовговічність і штучність парламентського кабінету, до якого увійшли представники однієї проурядової партії, сам факт його створення став важливою політичною подією, що змусив військово-бюрократичні кола по-новому поглянути на роль політичних партій і самого парламенту. У 1890 р. в Японії була проведена реформа виборчого права, яка розширила число виборців. Так почалося повільне, непослідовний (що супроводжується, наприклад, розширенням повноважень Таємної ради за рахунок парламенту) переростання абсолютної монархії в обмежену, дуалістичну, яке було перерване наступною підготовкою а «великої війни» і встановленням монархо-фашистського режиму в Японії. 

Список літератури            1.Мазуров И.В. Япония в период перехода к капитализму— 2001.

2.Наукове видання. Японія: економіка, політика, історія./Под ред. Б.Е. Косолапов. М.: Наука, 1989. 274 с. 

3.С. Кошелев, И.В.Оржеховский, В.И.Синица / Всемирная истории Нового времени XIX - нач. XX в., 1998.