1-2009

ApprovedТравники готували латинською мовою та різними мовами Європи. Вони, як правило, були компіляціями творів

Діоскорида, Галена, Авіценни та інших грецьких, латинських і арабських авторів. їх доповнювали відомостями про європейські рослини, у які проникав і народний досвід, і наукові надбання.

Поширювалися вони і в Україні.

З IX ст., після прийняття християнства на Русі, сюди стали проникати відомості з Візантії, через що греко–слов'янський

напрям у медицині та ветеринарії Approvedпанував досить довго (до XVI ст.).

Одночасно писали компілятивні травники , рукописні «лечебники–сборники», «прохладные вертогради», куди проникали й національні надбання з фармакогнозії і фітотерапії .

ApprovedЩодо України, то слід вважати, що вітчизняна фармакогнозія і

фармація зароджувалися у скіфів, які займали Північне Причорномор'я від Дніпра до Дону, починаючи з VII ст. до н.є.

лікарських засобів у скіфів і стародавніх слов'ян, зокрема часнику, згадується в історії Геродота (від І ст. до н. є.).

Одні з перших відомостей про лікарські засоби знайдено в «Изборнике Святослава» –

енциклопедичному збірнику знань (у тому числі і медичних), який був написаний грецькою мовою, потім перекладений на болгарську, а в 1076 р. – на

російську для сина Ярослава Мудрого –

ApprovedСвятослава.

ApprovedДякую за

увагу !