NMK_Patopsihol (1)

41

Здійснюється загальний огляд форм вияву девіантної поведінки. Особливості агресії та аутоагресії (суїцидальної поведінки). Зловживання речовинами, які викликають стани зміненої психічної діяльності (алкоголізм, наркоманії, токсикоманії). Характеристика порушень харчової поведінки (нервова булімія, нервова анорексія).

Аномалії сексуальної поведінки (девіації і перверзії). Форми девіації сексуальної поведінки: гіперсексуальність, асексуальна поведінка, педофілія, ефедофілія, геронтофілія, зоофілія, некрофілія, фетишизм, нарцисизм (аутоеротизм), садистська поведінка, ексгібіціонізм, вуайеризм, мастурбація, онанізм, гомосексуалізм, трансвестизм подвійної ролі, транссексуалізм. Види сексуальних злочинів.

Надцінні психологічні захоплення: „трудоголізм”, гемблінг, колекціонування, „паранойя” здоров’я, фанатизм. Надцінні психопатологічні захоплення: „філософічна інтоксикація”, сутяжництво, кверулянтство та ін.

Розлади потягів: клептоманія, дромоманія, піроманія. Патологічні звичні дії і дійства: яктація, оніхофагія, смоктання пальця, дерматоманія, трихотилломанія. Характерологічні і патохарактерологічні реакції: емансипації, групування, опозиції, компенсації, гіперкомпенсації тощо. Комунікативні девіації: аутизація, гуперкомунікативність, конформізм, псевдологія, нарцисична поведінка. Вроджені комунікативні девіації: недорозвиток потреб і засобів спілкування, частковий недорозвиток комунікацій і спілкування, спотворення або відсутність потреб і засобів спілкування (ранній дитячий аутизм). Набуті комунікативні девіації: порушення комунікації через тотальний розпад психіки, психогенно зумовлені комунікативні девіації, часткове психогенно зумовлене порушення засобів спілкування (реалізації мовлення), адаптаційні (патохарактерологічні) реакції та стани.

Аморальна поведінка. Неестетична поведінка.

Тема 2.4.3. Девіантна поведінка у вікових групах

Розглядаються дитячі види девіації. Теорія М.М.Манасеїної про важливість переважаючого фону настрою як формуючого елементу у розвитку особистості дитини. Типи домінуючого настрою дитини як показник її гармонійного розвитку або наявності різних відхилень від норми. Теорія П.Ф.Лесгафта про причини, що впливають на відхилення у нормальному розвитку. Умови, що сприяють формуванню нормальної особистості. Типи поведінки школярів за П.Ф.Лесгафтом.

Огляд основних видів девіації дітей до трьох років: страхи (темноти, самотності, собак), нічні кошмари, фантазії, енурез. Дисфункціональне ставлення матері до дитини як фактор виникнення у неї девіації. Основні види дисфункціональних ставлень матері до дитини: дефіцит спілкування, надлишок спілкування, формальне спілкування, нерівномірне спілкування. Проблеми, що провокують дисфункціональне ставлення матері до дитини. Види дисфункціональних стосунків з батьком. Проблеми, що провокують дисфункціональне ставлення батька до дитини.

Девіації дітей від п’яти років: часті соматичні захворювання, фобії,

42

поведінкові проблеми (агресія-аутоагресія), проблеми адаптації, низька успішність.

Підліткові девіації. Фактори, що впливають на формування девіантної поведінки у підлітків. Види підліткових девіації за Д.Єнікеєвою: реакція відмови, реакція протесту, реакція імітації, реакція групування з ровесниками, делінквентна поведінка, реакція емансипації, дромоманія, реакція захоплення, реакція компенсації та гіперкомпенсації, реакції, обумовлені сексуальним потягом, що формується, малолітня проституція.

Види дитячої поведінки, що відхиляється від норми, за Є.В.Змановською: агресивна, делінквентна, залежна, суїцидальна.

Підліткові девіації за Г.І.Колесніковим, А.Б.Котовою, А.І.Петрулевичем: суїцидальна поведінка, делінквентна поведінка, реакції групування, „сексуальна розбещеність”, втечі (бродяжництво), підліткові адикції.

МОДУЛЬ ІІІ. ВІКОВА ПАТОПСИХОЛОГІЯ

Тема 3.1. Порушення психічного розвитку немовлят, дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку

Зазначається, що до порушень психічного розвитку у період новонародженості, віку немовляти та раннього дитинства належать: прояви вродженої невропатії; прояви аутичних розладів; гіпердинамічні розлади. Характеристика невропатії, проявів аутичних розладів. Описується розвиток ознак раннього дитячого аутизму. Характеризуються гіпердинамічні розлади.

Розглядаються психосоматичні розлади, характерні для новонароджених, немовлят, дітей раннього віку: коліки немовляти, аерофагія, зригування, анорексія, викривлення апетиту, меріцизм, надмірне зниження чи збільшення маси тіла, запор, енурез, енкоперез.

Аналізуються типові психологічні порушення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, за В.Д.Менделевичем: синдром втечі та бродяжництва, синдром патологічного фантазування. Психосоматичні розлади дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: цефалгії (головні болі), болі у животі, лихоманки незрозумілого походження, психогенне блювання, запори чи поноси (діарея), енурез, енкоперез.

Увага зупиняється на специфічних розладах здібностей до навчання, що можуть проявитись у початковій школі: дислексія, дисграфія, дискалькулія. Особливості навчання дітей з дисграфією. Рекомендації батькам дітейдисграфіків. Етапи розвитку дислексії. Причини дислексії. Відмінність дислексії від погано засвоєної навички читання. Відмінність дискалькулія від погано виробленої навички лічби. Характеристика дітей з дискалькулією. Особливості корекційної роботи з дітьми з дискалькулією.

Тема 3.2. Порушення психічного розвитку у підлітковому віці, ранній юності. Психічні розлади зрілого та похилого віку

Увага акцентується на тому, що існують певні форми типових поведінкових

43

реакцій підлітків на ту чи іншу соціальну ситуацію, що ще не є патологічними, але деколи містять у собі небезпеку переростання у такі. Характеристика таких реакцій: реакція опозиції, реакція імітації, реакція гіперкомпенсації, реакція емансипації, реакція групування. Суть та причини „ефекту зграї” у підліткових групах.

Розглядаються основні психічні порушення підліткового та юнацького віку. Характеризуються особливі надцінно-маячні утворення. Ознаки надцінномаячних утворень.

Характеризується адиктивна поведінка. Вікові фактори ризику виникнення адиктивної поведінки: підлітковий комплекс, особливості соціальної позиції, особливості вирішення підлітками протиріччя між зовнішньою та внутрішньою оцінкою себе, особливості підліткових реакцій, особливості мотивації. Фактори, що сприяють адитивній поведінці у підлітковому віці. Ознаки токсикоманії. Ознаки вживання наркотиків.

Поняття синдрому юнацької астенічної неспроможності (СЮАН). Основні особливості СЮАН. Причини СЮАН.

Загальна характеристика психологічних особливостей осіб зрілого віку. Діагностичні критерії розладів особистості. Типи розладів особистості у зрілому віці. Характеристика типів розладів особистості: істеричний, емоційно нестійкий, шизоїдний, ананкастний, обсессивно-компульсивний, дисоціальний, тривожний, залежний, параноїдний. Хронічні зміни особистості внаслідок перенесеної катастрофи. Судово-експертна оцінка розладів особистості.

Психологічні зміни людей літнього, похилого та старечого віку. Самотність як основна психологічна проблема старості. Типові психологічні феномени осіб вказаної вікової категорії. Зміна особистісних якостей у даний період. Розлади психіки в осіб літнього, старечого та похилого віку: пограничні стани та психічні захворювання. Характеристика неврозів, депресії, деменцій.

МОДУЛЬ ІV.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ НЕНОРМАТИВНОМУ ПСИХІЧНОМУ РОЗВИТКУ

Тема 4.1. Принципи побудови патопсихологічного обстеження дітей та роль даних про порушення у розвитку дитини

Розглядаються принципи побудови патопсихологічного обстеження дітей. Звертається увага на те, що у патопсихологічного обстеженні дітей враховують, що чим молодша дитина, тим важливішу роль відіграють особливості патологічно змінених проявів нормального вікового розвитку. Тому передусім необхідно вивчити ті психологічні утворення, які на даному віковому етапі мають вирішальне значення у психічному розвитку дитини.

Саме ці психологічні утворення особливо насичені ознаками хворобливої симптоматики.

Наприклад, затримка розвитку мови у молодшому шкільному віці (3-4 р.), її специфічне викривлення (збереження автономної мови, неологізми, аутична спрямованість і т.д.) властиві ранній дитячій шизофренії. У 4-5 р. ознаки цієї ж

44

хвороби проявлятимуться уже не в особливостях мови, а у змісті рольової гри дитини, її малюнках, фантазіях. Аналізуючи продукти цієї провідної, для даного віку, діяльності, можна виявити емоційні розлади (страхи, агресивні тенденції), інтелектуальні порушення (патологічні асоціації, неадекватність розумової діяльності).

Зазначається, що оскільки психіка дитини перебуває у постійному розвитку, у патопсихологічній характеристиці обстежуваного треба розрізняти два види симптомів:

а) первинні, тобто безпосередньо пов’язані із шкідливим впливом (хвороба, травма…);

б) вторинні – є результатом порушення розвитку внаслідок хворобливого процесу (що триває, або вже завершився).

Висвітлюються основні завдання, які реалізовує психолог в ході дослідження психіки, та два основні підходи до їх розв’язання.

Описується схема психологічного дослідження порушень психічної діяльності дитини молодшого та середнього шкільного віку.

Зупиняється увага на висновках, яких може дійти психолог на основі отриманих даних.

Описуються особливості патопсихологічного обстеження підлітків. Обговорюються умови ефективного патопсихологічного обстеження дітей. Розглядається питання щодо ролі даних про порушення розвитку дитини в

оптимізації навчально-виховного процесу.

Зупиняється увага на важливості та особливостях повідомлення батьків та вчителів про результати патопсихологічного обстеження дитини.

Зазначається роль соціальної ситуації розвитку дитини та причини та особливості її корекції.

Акцентується увага на можливих способах психологічної допомоги дітям: корекції виявлених порушень психічної діяльності дитини, психотренінгових (розвивальних), психотерапевтичних методах.

Тема 4.2. Методи дослідження порушень психічних процесів, станів та особистісного розвитку дітей

Розглядається питання особливостей дослідження психічних процесів і станів у дітей. Зазначається, у межах дитячої патопсихології важливо дослідити пізнавальні процеси, бо вони визначають успішність навчальної діяльності дитини. Тому більшість експериментальних завдань, що пропонуються дітям, спрямовані на вивчення уваги, пам’яті, мислення, сприймання. Перебіг емоційновольових процесів у дітей аналізується в ході експерименту шляхом: спостереження за їх поведінкою, реакціями на успіх чи невдачу, виходячи із даних, отриманих в ході бесіди.

Зупиняється увага на особливостях проведення бесіди, спостереження за дітьми з метою дослідження порушень у психічному розвитку. Зазначається специфіка поведінки дітей із порушеннями у розвитку психічної діяльності.

Розглядаються особливості патопсихологічного обстеження дітей дошкільного віку загалом та дослідження уваги, сенсомоторної сфери, наочно-

45

дійового мислення, процесів мислення, пам’яті, зокрема. Зупиняється увага на специфічних формах прояву емоційно-вольової сфери дошкільнят.

Розглядаються особливості дослідження психічних процесів дітей шкільного віку. Здійснюється огляд методик, що використовуються для діагностики рівня шкільної зрілості.

Розглядається загальна характеристика методів дослідження відхилень в особистісному розвитку дітей. Описуються проблеми, з якими стикається психолог, вивчаючи особистісний розвиток дитини. Здійснюється короткий огляд методів дослідження особистості.

Тема 4.3. Сучасні методи психологічної корекції та консультування

Зазначається, що психологові, який працює у системі освіти, часто доводиться проводити психокоригуючу роботу. Розглядається питання щодо мети та принципів консультативно-коригуючої роботи. Аналізуються метод психокорекції, консультування. Здійснюється огляд наступних принципів консультативно-коригуючої роботи: відкритість для дітей, співпереживання дитині та цінування її, терплячість до сутності дитини, ставлення до внутрішнього світу дитини з добротою, ласкою та ніжністю, конфіденційність.

Здійснюється короткий аналіз індивідуальної та групової корекції. При цьому зупиняється увага на показаннях та протипоказаннях щодо їх проведення. Розглядаються напрями, за якими може проводитись індивідуальна психокорекція: ігрова терапія, психодрама, йоготерапія, нейролінгвістичне програмування, показання щодо застосування кожної з них. Розглядаються особливості відбору до психокорекційної групи.

Розглядаються види психокоригуючої допомоги при порушеннях розвитку: недорозвитку з переважним порушенням функції мови, олігофренії, затримці психічного розвитку, органічних ураженнях центральної нервової системи, порушеннях працездатності (підвищеній втомлюваності, утрудненій впрацьовуваності, міжпівкульній дисфункції, викривленому психічному розвитку, ранньому дитячому аутизмі.

Розглядаються особливості застосування психотренінгу та аутогенного тренування.

Тема 4.4. Зміна соціальної ситуації розвитку дитини як один з методів психологічної корекції

Розглядається поняття та значення зміни соціальної ситуації розвитку дитини. Зокрема, увага зупиняється на зміні соціальної ситуації розвитку дитини у неблагополучній сім’ї. Зазначається, що у даному випадку діють закони, інструкції. Пояснюється поняття „неблагополучні сім’ї”. Наголошується, що якщо психологу чи педагогу відомо про таке становище дитини у сім’ї, він має право привернути до цього увагу правоохоронних органів, інспекції у справах неповнолітніх, соціального працівника. До компетенції цих служб входить порушення питання про позбавлення батьківських прав, установлення опікунства, передачу дитини на виховання до дитячого будинку та інтернату. Встановлення опікунства здійснюється, коли дитина, позбавлена батьківського піклування,

46

передається на виховання іншим родичам або стороннім людям (наприклад, сусідам). Якщо ж родичів чи інших дорослих, які хочуть і мають змогу займатись вихованням цих дітей, немає, то діти повинні бути відправлені до дитячого будинку.

Зазначається, що реально в Україні є три види різних закладів: будинок дитини (тобто цілодобові ясла), дитячий будинок (тобто цілодобовий дитячий садочок), школа-інтернат; що переведення до кожного наступного закладу є стресовим фактором для дитини.

Зупиняється увага на зміні соціальної ситуації розвитку дитини у випадку неправильного виховання при зовні благополучній сім’ї. Зазначається, що, як правило, такі сім’ї недосяжні для будь-якого впливу і звертаються за допомогою лише тоді, коли соціальна дезадаптація дитини стає очевидною вже і для батьків. У такому випадку, не втручаючись у життя сім’ї, шкільний психолог (або педагог) повинен проводити роботу, що компенсує несприятливий вплив сімейного оточення.

Розглядається питання застосування системи різнобічного оцінювання як засобу психолого-педагогічної корекції особистісного розвитку підлітка. Зазначається, що система різнобічного оцінювання застосовується, коли у дитини формується важковиховуваність, а змінювати ситуацію розвитку у сім’ї, яка зумовлює появу негативних особистісних утворень, шляхи впливу на батьків не вдається.

Здійснюється короткий огляд напрямів системи різнобічного оцінювання: організація роботи щодо підвищення рівня досягнень учнів, організація роботи щодо згуртування колективу класу, підвищення ступеня його референтності стосовно важких учнів, організація перевірки знань учнів за „системою взаємооцінок”.

Розглядається питання оптимізації соціальної ситуації розвитку дитини шляхом диференціювання навчання. Зазначається, що за сучасним законодавством, звернення у консультацію є справою добровільною і залежить від бажання батьків даної дитини. Шкільна адміністрація, лікар-психіатр чи шкільний психолог можуть лише запропонувати батькам змінити місце навчання й рекомендувати відвідати психолого-медико-педагогічну консультацію (ПМПК).

Розглядаються загальні аспекти ранньої професійної орієнтації підлітків з акцентуаціями та різними видами психічних захворювань.

Тема 4.5. Спеціальні школи для дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці

Розглядається мета і завдання спеціальних навчальних закладів для дітей із відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці. Зазначається, що навчання і виховання дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та (чи) поведінці вимагає спеціальних психолого-педагогічних заходів впливу, спрямованих на коригування наслідків порушень у розвитку дитини та її соціальну і трудову адаптацію. У загальноосвітній школі ці заходи часто не можна забезпечити через обмежені можливості індивідуалізації навчального процесу, неможливість забезпечити низку реабілітаційних заходів, яких

47

потребують діти даної категорії.

Тому для дітей з відхиленнями у розвитку та поведінці існує система відповідних шкіл.

Здійснюється короткий огляд таких шкіл України (школи для розумово відсталих (допоміжні), школи для глухих та дітей, які погано чують, школи для дітей з важкими порушеннями розвитку мови, школи для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, школи для дітей із психоневрологічними захворюваннями, школи для дітей із затримкою психічного розвитку), їх особливостей.

Розглядаються особливості відкритих спеціальних навчальних закладів для дітей із відхиленнями у розвитку, зокрема: класів та шкіл для дітей із затримкою психічного розвитку, допоміжних шкіл, шкіл для дітей з порушеннями мови, шкіл для дітей з порушенням моторики, шкіл-інтернатів для дітей з психоневрологічними захворюваннями, шкіл, призначених для дітей з психопатією та психопатоподібними станами.

Розглядаються особливості закритих спеціальних навчальних закладів для неповнолітніх із відхиленнями у поведінці. Зупиняється увага на недоліках у функціонуванні таких закладів.

Розглядаються проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання й виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці.

48

Додаток до НМК для заочної форми навчання

КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Патопсихологія як наука Лекція. Патопсихологія: предмет та завдання

Загальне поняття про патопсихологію, її завдання та значення. Поняття психічної патології. Зв’язок патопсихології з іншими галузями наукового знання та практики. Принципи патопсихологічних досліджень. Види спеціальностей, яким потрібні знання патопсихології.

Практичне заняття. Експериментальні методики патопсихології

Дослідження сенсомоторної сфери та уваги: зорово-моторна координація, слухові сприймання, коректурна проба, відшукування чисел, рахунок за Крепеліним, відлік, дослідження навичок, дошки Сегена, методика Кооса, куб Лінка.

Дослідження мислення: класифікація предметів, виключення предметів, методика Виготського-Сахарова, істотні ознаки, прості аналогії, складні аналогії, порівняння понять, співвідношення прислів’їв, метафор і фраз; заповнення пропущених у тексті слів, пояснення сюжетних картин, встановлення послідовності подій. Дослідження асоціацій: називання 60 слів, відповідні асоціації, протилежності. Навчаючий експеримент: класифікація фігур, „Кліпець”.

Дослідження пам’яті: заучування десяти слів, опосередковане запам’ятання (за О.М.Леонтьєвим), піктограма, відтворення розповідей.

Дослідження емоційно-вольової сфери: варіант ТАТ, вибір цінностей, рівень домагань, дослідження самооцінки.

Самостійна робота

1.Погляди на психічну патологію та її лікування в античні часи.

2.Погляди на психічну патологію та її лікування в епоху середньовіччя.

3.Ренесанс і створення притулків.

4.Початок ХХ ст.: дві точки зору на причини виникнення психічних

49

порушень.

5. Історія розвитку поглядів на патологію та її лікування на Україні та у

Росії.

6.Становлення вітчизняної патопсихології.

7.Важкі психічні порушення та їх лікування. Загальне уявлення про найбільш поширені психічні захворювання.

Індивідуальна робота(виконується у міжсесійний період як контрольна робота)

1.Підготувати коротку доповідь на тему „Психопатологія і мистецтво”.

2.Скласти порівняльну таблицю на тему „Моделі психічної патології”.

3.Скласти порівняльну таблицю на тему „Методи терапії психічних розладів”.

4.Підготувати тезовий огляд теми „Психологічні фактори психічних захворювань” (описавши можливі причини психічних захворювань, особливості їх впливу на психічне здоров’я людини та способи профілактики психічних захворювань).

5.Підготувати коротку доповідь на тему: „Патопсихологічна характеристика пограничних нервово-психічних розладів”.

6.Підготувати коротку доповідь на тему: „Патопсихологічна характеристика найбільш поширених психічних захворювань”.

7.Підготувати коротку доповідь на тему: „Деонтологічний аспект діяльності патопсихолога”.

8.Підготувати коротку доповідь на тему: „Особливості проведення патопсихологічного дослідження і підготовки висновку”.

Тема 2. Види порушень психіки Лекція. Порушення психічних процесів

Патологічні зміни відчуттів.

Патологічні зміни сприймання: ейдетизм, ілюзії, галюцинації, дереалізаційні і деперсоналізаційні порушення сприймання, агнозії.

Патологічні прояви уваги як психічного процесу: нестійкість, недостатня концентрація, порушення розподілу уваги, сповільненість переключення уваги, розсіяність уваги. Синдром дефіциту уваги.

Розлади пам’яті: амнезії (конфабуляції, псевдоремінісценції, криптомнезії), парамнезії.

Розлади мовлення.

Групи порушень мислення: порушення операційної сторони мислення, особистісного компоненту мислення, динаміки мислительних процесів, процесу саморегуляції пізнавальної діяльності. Основні прояви порушень мислення: конкретність, різноплановість, зниження критичності і саморегуляції, лабільність та інертність, прискорення і сповільнення мислення, стрибки „ідей”, ментизм, шперрунг, розірваність, зісковзування, беззв’язність, інкогеренція, вербігерація, різноплановість, обставинність, персервація, резонерство, нав’язливі ідеї, надцінні ідеї, ідеї маячення.

Порушення інтелекту: деменція, розумова відсталість.

Види афектів (фізіологічний, патологічний). Види стресів. Поняття

50

психічної травми. Емоційні феномени: депресія, манія, ейфорія, дисфорія, апатія, паратимія, страх, тривога, туга, неспокій, почуття втрати відчуттів, амбівалентність, алекситимія, ангедонія.

Порушення вольової діяльності: порушення структури мотивів, формування патологічних потреб і мотивів (анорексія, булімія, клептоманія, піроманія, дипсоманія, дромоманія). Розлади рухово-вольової сфери: гіпербулімія, гіпобулімія, кататонічний синдром.

Практичне заняття. Методики дослідження порушень особистості та її поведінки

Дослідження індивідуальних і типологічних особливостей: типологічний опитувальник, відшукування чисел, класифікація понять за „мислительним” і „художнім” типом (за Є.А.Рушкевичем), особистісний опитувальник (варіант методики Г.Ю.Айзенка, адаптований у Ленінградському НДПНІ ім. В.І.Бехтерєва), дослідження рівня домагань (методика Ф.Хоппа, модифікована Б.Є.Бежанішвілі), дослідження самооцінки (за Т.В.Дембо і С.Я.Рубінштейн у модифікації Т.М.Габріял).

Методики, що застосовуються для оцінки девіантної поведінки: опитувальник для оцінки агресії (Ч.Спілбергер), тест комунікативної толерантності (В.В.Бойко), „Q-сортування” (В.Стефансон), Томський опитувальник ригідності (Г.В.Залевський), опитувальник визначення типів темпераменту (Я.Стреляу), тест для оцінки екстраверсії-інтроверсії і нейротизму (Г.Айзенк), характерологічний опитувальник (К.Леонгард), Вісбаденський опитувальник (Н.Пезешкіан), „Ціннісні орієнтації” (М.Рокич), скорочений багатопрофільний опитувальник особистості, клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних станів (К.К.Яхін, Д.М.Менделевич), патохарактерологічний опитувальник (А.Є.Личко), опитувальник для виявлення ранніх ознак алкоголізму (К.К.Яхін, В.Д.Менделевич), „Схильність до залежної поведінки” (В.Д.Менделевич), тест „Ваші суїцидальні нахили”, тест „Ваші думки про смерть”.

Самостійна робота

1.Поняття свідомості. Критерії затьмареної свідомості.

2.Приглушений стан свідомості.

3.Деліріозне затьмарення свідомості.

4.Онейроїдний (сновидний) стан свідомості.

5.Сутінковий стан свідомості.

6.Псевдодеменція.

7.Деперсоналізація.

8.Порушення опосередкованості та ієрархії мотивів особистості. Порушення смислоутворення. Порушення підконтрольності поведінки.

9.Вплив відхилень у психічному розвитку на формування особистості.

10.Причини виникнення відхилень в особистісному розвитку. Первинні

івторинні дефекти. Часткові і загальні порушення розвитку. Порушення міжфункціональної взаємодії.

11. Дисгармонійний розвиток особистості. Порушення емоційної регуляції як основа дисгармонійного розвитку.