Рібцун ФФНМ

притаманні тільки йому одному, особливості, характер за допомогою рухів і мовлення, використовуючи набуті знання та

практичний досвід;

розвиває слухову увагу, вербальну пам’ять, розумові операції

(аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації),

емоційно-вольову сферу, творчі здібності, поетичний слух,

ритміко-інтонаційну складову та зв’язне мовлення;

закріплює вміння виконувати правила гри,

виховує бажання брати участь у спільній ігровій діяльності,

вирішувати колективні ігрові завдання, активно користуватися діалогічним і монологічним мовленням; товариськість,

взаємодопомогу, організованість, відповідальність,

ініціативність, креативність, наполегливість.

Режисерські ігри дозволяють дошкільнику стати так званим творцем тієї чи іншої ігрової ситуації, що сприяє розвитку ініціативи, фантазії,

творчості. На відміну від інших видів творчих ігор, у режисерські ігри дитина грає, переважно, самостійно. Вона довільно створює свій власний сюжет або перебудовує його відповідно до відомого їй літературного твору. Дошкільник наділяє іграшки ролями, а сам ніби спостерігає за ними, їхніми діями,

знаходячись поза розігруваною ситуацією. Режисерським іграм притаманна значна тематична різноманітність, адже дитина найчастіше використовує в грі саме тих персонажів і в тому часі та вимірі, які в даний момент актуальні для конкретного дошкільника в особистісному та / чи пізнавальному плані.

Специфічною особливістю цих ігор є можливість повторювати,

видозмінювати, багаторазово програвати одні й ті самі епізоди. Це надає дитині впевненості у власних силах, сприяє практичному вмінню знаходження різноваріантних способів вирішення проблемних ситуацій,

пошуку найоптимальніших варіантів.

Сюжетно-рольові ігри є передумовою значних змін у психофізичному розвитку дитини, адже головний їх зміст – моделювання – являє собою

творче відтворення взаємовідносин дошкільників, що є могутнім засобом активізації мовленнєвої діяльності. Сюжетно-рольові ігри є також провідним засобом соціалізації дитини, у ході якої формуються як окремі психічні функції, так і особистість дошкільника у цілому (див. рис. 3). Джерелом розвитку ігрової діяльності виступає суперечність між бажанням дошкільника діяти як дорослий і реальними можливостями реалізації цього бажання.

Компоненти сюжетно-рольової гри

Рис. 3. Компоненти сюжетно-рольової гри в логопедичній групі

Змістом сюжетно-рольової гри у логопедичній групі є:

предметна діяльність;

діяльність людей, їх поведінка, моральне оцінювання вчинків та відповідне ставлення до них;

відносини між людьми, виражені у мовленні, переживаннях і діях дитини.

Улогопедичній групі сюжетно-рольові ігри проводяться упродовж 15– 30 хв., а довготривалі – кількох днів.

Під час таких ігор відбувається значне розширення знань дітей про навколишню дійсність (позаситуативно-пізнавальна форма спілкування з дорослим). Поступово їхня увага переміщується зі світу фізичних предметів і явищ на світ людей, а провідною формою стає позаситуативно-особистісне

спілкування. Суспільний розподіл праці та взаємообмін результатами діяльності, позиція дорослого, відображувані у сюжетно-рольовій грі,

створюють основу для виникнення функції своєрідної заміни, яка надзвичайно важлива для подальшого розвитку мисленнєвої та мовленнєвої діяльності дитини.

Готуючись до проведення сюжетно-рольової гри у логопедичній групі,

педагогу доцільно використовувати наступні види роботи:

–спостереження;

–екскурсії;

–бесіди;

–розгляд картин, ілюстрацій;

–читання художньої літератури;

–перегляд діафільмів;

–дослідницько-пошукова діяльність;

–підготовка обладнання (спільне виготовлення атрибутів);

–розігрування діалогів;

–розв’язування проблемних ситуацій;

–складання оповідань (придумування кінця за запропонованим

початком; придумування початку до заданого кінця; за опірними запитаннями чи словами; на запропоновану тему).

Відомий дослідник ігрової діяльності Д. Б. Ельконін [38] виділяє чотири рівні розвитку сюжетно-рольової гри дошкільника, кожен із яких характеризується специфічним змістом, певним співвідношенням ігрових дій і ролей, своєрідною структурою ігрових дій (див. табл. 1).

Будівельні (конструктивно-будівельні) ігри дозволяють повніше відобразити життя людей, імітувати трудову діяльність дорослого,

розкриваючи властивості різноманітних будівельних матеріалів,

закономірності з’єднання окремих деталей і частин, гармонійне їх співвідношення.

Будівельні ігри мають на меті зображення оточуючого світу;

вироблення у дошкільників конструктивних вмінь, уміння влітку будувати з вологого піску, взимку – зі снігу; навички орієнтуватися в просторі; уміння відбирати потрібні деталі будівельного матеріалу чи конструктора за особистісно-привабливими чи загальними сенсорними ознаками (величина,

форма, колір) у відповідності до власного чи спільного задуму, користуючись при цьому зразком педагога, запропонованим зображенням або спираючись на власний досвід. Діти отримують реальний результат у вигляді споруди чи цілого архітектурного комплексу. Ігри такого типу розвивають зв’язне мовлення дошкільників, їх вміння домовлятися про спільне будівництво,

здатність використовувати зведені будівлі у сюжетно-рольовій грі.

Ігри-драматизації являють собою особливий вид діяльності, що має на меті розігрування у ролях художнього твору (найчастіше казки). Для дітей логопедичної групи ігри-драматизації є набагато складнішими, ніж попередні, адже дошкільникам потрібно не пригадати епізод із власного

життя або придумати його самим, а відтворити події, їх послідовність,

вчинки героїв, повністю і часто дослівно запам’ятати мовленнєвий матеріал і репліки так, як це зазначено у тексті твору, тобто запам’ятати, за ким і що саме слід говорити, які рухи виконувати, з якою мімікою та інтонацією промовляти ту чи іншу фразу, в цілому регулювати висоту, силу голосу, темп мовлення. Це дає змогу повністю зануритися у твір, краще зрозуміти його суть та художню цінність, розвиває вміння діяти злагоджено та доводити розпочату гру до логічного завершення. Виразне промовляння, інтонування,

паузація, опора на художні твори, в яких чітко виражений характер діючих персонажів та їх емоційний стан, дозволяє дітям набувати власного досвіду емоційно забарвленого реагування на ту чи іншу ситуацію, збагачуючи свою чуттєву сферу.

Інсценівки як вид творчих ігор є більш доступними для сприймання та відтворення дітьми з вадами мовленнєвого розвитку. На відміну від ігор-

драматизацій, інсценівки будуються на основі творів вже знайомих дітям, із нескладним сюжетом, переважно за змістом віршів або коротеньких дитячих оповідань чи п’єс; із використанням звичайних іграшок чи персонажів лялькового театру.

 Отже, завданнями творчих ігор у логопедичній групі є

(Ю. В. Рібцун):

1. У фонетико-фонематичній ланці мовлення:

– удосконалення імітаційної сторони мовлення з використанням

інтонаційно-виразних засобів (сила, темп, ритм, паузація, логічний наголос);

– закріплення навичок чіткого та фонетично правильного мовлення.

2. У лексико-граматичній ланці мовлення:

– збагачення словникового запасу шляхом засвоєння контекстуально зумовлених лексичних узагальнень іменників, прикметників і дієслів,

вживання слів емоційно-експресивного забарвлення;

– удосконалення вміння граматично правильно користуватися навичками словозміни та словотворення;

3. У зв’язному мовленні:

– створення того чи іншого образу із залученням емоційно-вольової,

рухової сфери, мовленнєвої діяльності;

–вирішення проблемних ситуацій шляхом обміну думками,

обговорення;

– формування навичок діалогічного та монологічного мовлення.

Педагогу логопедичної групи потрібно враховувати, що:

в іграх дитина спілкується з ровесниками, з якими може домовитись тільки за допомогою мовлення;

гра залучає дошкільника до більш близького контакту та розмови як із дорослими, так і з ровесниками, тим самим допомагаючи здійснити завдання мовленнєвого розвитку. Таким засобом вона є тільки тоді, коли педагог власним прикладом покращує мовлення дітей;

хоча значення гри для мовленнєвого розвитку дуже велике,

необхідно розглядати гру тільки як один із засобів „мовленнєвого виховання” і ні в якому разі не вилучати її з системи інших;

усі виховні заходи, у тому числі й ігри, будуть ефективними тільки тоді, коли виконуються основні передумови успішного розвитку мовлення дитини, а саме:

а) загальний розумовий і фізичний розвиток;

б) багате за змістом життя, яке дає дітям велику кількість знань, вражень і переживань;

в) правильні приклади мовлення;

г) достатня кількість посібників та іграшок, що допомагають стимулювати дитяче мовлення;

ґ) тісна співпраця з батьками.

логопедичній групі, це:

особлива форма засвоєння навчально-виховного та корекційно-

розвивального матеріалу;

спосіб корекції фонетико-фонематичної складової мовлення;

складова збагачення словникового запасу;

шлях до удосконалення граматичної складової мовлення;

засіб формування зв’язного мовлення;

соціально-педагогічна форма організації життя дитини;

формування позитивного ставлення дитячої особистості до оточуючого світу;

своєрідний вид діяльності дошкільника, що змінюється та розгортається як суб’єктивна дійсність, під час якої здійснюється психофізичний розвиток дитини.

1.1.3. Використання ігрової діяльності в родинному навчанні дошкільників із вадами мовленнєвого розвитку

Потребами сьогодення продиктована необхідність тісніше поєднувати родинне й суспільне дошкільне виховання, адже сім’я та дошкільний навчальний заклад компенсуючого типу – два важливих, тісно взаємопов’язаних між собою інститути соціалізації дитини, де відбувається становлення та формування повноцінної гармонійної особистості.

У ст. 8 закону України „Про дошкільну освіту” [13] зазначається, що сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити відповідну освіту її в сім’ї. Також наголошено, що відвідування дитиною дошкільного навчального закладу не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі, адже батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання та навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Під час зборів педагоги логопедичної групи пояснюють батькам, що з метою активізації пізнавального та мовленнєвого інтересу дітей із ФФНМ потрібно навчати дошкільників у формі гри, адже гра – провідна діяльність,

завдяки якій коригується та розвивається дитяче мовлення та особистість у цілому.

 Нами виведені правила, які доцільно використовувати батькам дошкільників із мовленнєвими вадами під час проведення ігор різних типів із мовленнєвими завданнями:

Варто пам’ятати, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне – воно гнучке для подолання вад. Тому чим раніше батьки звернуться за допомогою до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням.

Не слід соромитися звертатися за допомогою до вчителя-логопеда.

Адже тільки завдяки співпраці вчителя-логопеда, вихователів,

практичного психолога і батьків, використанню цікавих і доступних видів роботи у дітей нормалізується процес оволодіння мовленням.

Якомога більше слід розмовляти з дитиною, спонукати її до запитань. Пояснюючи, говорити чітко, виразно, спокійно. Варто переконатися, що дошкільник розуміє значення всіх слів. За потреби у присутності дитини можна звернутися до словника.

Не слід забувати, що дитина тільки-но починає вчитися правильно розмовляти і завдання батьків – допомогти їй у цьому. Під час виконання ігрових завдань у неї (особливо на початкових етапах)

можуть виникати труднощі. Не потрібно на цьому акцентувати увагу, не слід дорікати, коли в дошкільника щось не виходить, якщо він чогось не вміє. Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків. Слід розмовляти з нею тільки правильно та своєчасно виправляти.

Кожен дошкільник – індивідуальність. Його розвиток відбувається за власними законами, тому не варто порівнювати свою дитину з однолітками, які, можливо, випереджають її у своєму розвитку.

Не слід відмовляти дитині в проханні погратися з нею. Батькам спочатку самим потрібно ознайомитися зі змістом гри, її правилами, і тільки потім своїми словами пояснити дитині, як грати в цю гру. За потреби слід провести попередню бесіду, що підготує

дошкільника до гри. Варто запропонувати йому віршик, загадку,

лічилку, закличку для розучування разом із батьками. Бажано заохочувати словесну творчість дітей, спонукати їх до складання лічилок і закличок до ігор. Батькам потрібно радіти кожному успіху дитини разом із нею.

Потрібно організувати вдома постійне добре освітлене робоче місце. Заздалегідь слід прибрати зі столу зайві речі, вимкнути телевізор чи магнітофон, акуратно і зручно розмістити ігровий матеріал, подивитися на годинник, щоб зорієнтуватися, скільки часу триватиме гра-заняття.

Слід пам’ятати, що у дошкільників із мовленнєвими порушеннями страждають всі психічні процеси. Тому під час виконання мовленнєвих завдань дитині потрібно давати більше часу для роздумів. Не слід підганяти її з відповіддю, краще повторити завдання ще раз. І тільки після невдалих багаторазових спроб можна натякнути, в якому напрямку слід шукати вирішення цього завдання (поставити запитання, навести приклад розв’язування аналогічної проблеми, запропонувати варіанти відповідей).

Може статися, що дитина не спроможна виконати завдання. Слід запропонувати їй полегшений варіант. Якщо ж і він не вдається,

доцільно відкласти гру і повернутися до неї завтра. Коли і наступного разу дошкільник не зможе виконати завдання,

незважаючи на натяки і підказки, варто докладно пояснити спосіб