Posibnyk_Innovaciny_menedzment_Dudar

Тестові завдання з курсу «Інноваційного менеджменту»

75.Складова стратегічного управління, яка визначає цілі і умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності і оптимальне використання наявного виробничого потенціалу, — це:

а) інноваційна стратегія; б) інноваційна політика; в) стратегічне планування;

г) конкурентна стратегія; г) виробнича стратегія.

76.Формування інноваційної політики має здійснюватися на основі таких принципів:

а) орієнтація на розв'язання поточних проблем інноваційної діяльності, цілеспрямованість, орієнтація на потреби ринку, планомірність;

б) переважання стратегічної спрямованості, орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, інформаційна забезпеченість; в) орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, науковий підхід до

обґрунтування інноваційних рішень, комплексність, планомірність.

77.До складових інноваційної політики не відносять:

а) маркетингової політики; б) політики у галузі науково-дослідних і проектно-конструкторських

робіт;

в) політики структурних змін; г) виробничої політики; г) інвестиційної політики.

78.Здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраної стратегії в умовах складного і мінливого зовнішнього середовища — це:

а) виробничо-технічний потенціал підприємства; б) інноваційний потенціал підприємства; в) конкурентний потенціал підприємства; г) технічний потенціал підприємства.

79.На політику якого типу спирається захисна стратегія?

а) ризикового; б) еволюційного; в) витратного; г) залежного.

80.Тип інноваційної політики, спрямований на піонерне впровадження радикальних інновацій, створених фірмою — це:

а) революційний тип; б) опортуністичний тип;

в) наступально-ризиковий тип; г) наступальний тип.

81.До головних завдань інноваційної політики наступального типу не належать:

а) моніторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення нових запитів споживачів і нових ринкових сегментів;

б) внесення змін у внутрішнє середовище фірми, необхідних для швидкого впровадження новацій;

231

Дудар Т.Г., Мельниченко В.В. Інноваційний менеджмент

г) підтримка діяльності власних спеціалізованих науково-дослідних підрозділів;

г) стимулювання ініціативності працівників фірми у продукуванні нових ідей, організація внутріфірмового підприємництва;

д) забезпечення умов для підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається фірмою з метою утримання зайнятої частки ринку.

82.Норми, правила організаційної поведінки, що встановлюють взаємозв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності, — це:

а) елементи інноваційної політики; б) принципи формування інноваційної політики;

в) принципи здійснення інноваційної політики; г) все перелічене вище.

83.Необхідність залучення у процес розроблення інновацій всіх внутрішніх елементів підприємства — це принцип:

а) комплексності; б) плановості; в) цілісності;

г) цілеспрямованості; ґ) інформаційної забезпеченості.

84.Завдяки якій складовій інноваційної політики менеджмент підприємства має змогу вивчити структуру товарного ринку і прийняти рішення щодо форм і методів розвитку конкурентного середовища на ньому?

а) технічній політиці; б) маркетинговій політиці;

в) політиці у галузі науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт; г) політиці структурних змін; г) інвестиційній політиці.

85.Стратегія, що пов'язана з прагненням фірми досягти лідерства на ринку шляхом створення та впровадження нових продуктів, — це стратегія:

а) традиційна; б) ризикова; в) наступальна;

г) стратегія «за нагодою».

86.Стратегія, спрямована на те, щоб утримати конкурентні позиції фірми на вже існуючих ринках, — це стратегія:

а) традиційна; б) захисна; в) імітаційна;

г) стратегія «ринкової ніші».

87.Стратегія, заснована на придбанні ліцензій чи інших об'єктів інтелектуальної власності у фірм, що їх створили, — це стратегія:

а) традиційна; б) захисна;

232

Тестові завдання з курсу «Інноваційного менеджменту»

в) імітаційна; г) стратегія «ринкової ніші»; г) наступальна;

д) стратегія «за нагодою».

88. Зовнішнє середовище — це:

а) сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних Інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників, які діють у глобальному оточенні;

б) сукупність господарських суб'єктів, національних та міждержавних Інституційних структур, що діють у зовнішньому щодо підприємства оточенні; в) сукупність економічних, суспільних і природних умов, зовнішніх щодо

підприємства, які впливають на його діяльність.

89.Прийом в інноваційному менеджменті, який передбачає поглинання фірми-інноватора великою компанією, — це:

а) бенчмаркінг; б) меджор; в) екаунтінг; г) рекруті нг.

90.Продуктово-тематичне планування інновацій охоплює:

а) формування продуктово-тематичного портфеля інноваційної діяльності; б) підготовку програм і заходів оновлення продукції; в) розрахунок потреби у ресурсах для реалізації інноваційного проекту; г) удосконалення технології і організації виробництва;

г) визначення обсягів робіт, що мають бути виконані за кожним інноваційним проектом;

д)усі наведені вище відповіді правильні; е) правильні відповіді а), б) і г).

91.За якої технології протягом життєвого циклу попиту на продукт для його виготовлення використовуються нові базові технології?

а) плодотворної; б) мінливої; в) стабільної;

г) квазістабільної.

92.«Технологічний розрив» характеризує:

а) розбіжності у потенціалах нової та старої технологій; б) розбіжності в ефективності нової та старої технологій;

в) обсяг коштів, необхідних для вкладання у нову технологію з метою досягнення нею результативності, яку має нині стара технологія;

г) всі наведені вище відповіді правильні; г) правильні відповіді а) і б).

93. До форм розвитку техніко-технологічної бази підприємства не відносять:

а) модернізацію устаткування; б) технічне доозброєння підприємства; в) нове будівництво; г) реконструкцію.

233

Дудар Т.Г., Мельниченко В.В. Інноваційний менеджмент

94.Вкажіть, яким із перелічених нижче показників не оцінюється рівень прогресивності технології:

а) структурою технологічних процесів за трудомісткістю; б) часткою нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції; в) середнім віком застосовуваних технологічних процесів; г) коефіцієнтом використання сировини і матеріалів; г) питомою металомісткістю устаткування; д) оцінюється всіма показниками.

95.Витрати на капремонт будуть економічно виправданими, якщо коефіцієнт ефективності витрат на його проведення є величиною:

а) додатною; б) від'ємною; в) рівною нулю.

96.Комплекс робіт з технічної підготовки не включає:

а) відпрацьовування конструкції виробу на технологічність; б) розроблення технологічних процесів;

в) конструювання і виготовлення спеціального технологічного устаткування й оснащення;

г) відпрацьовування і впровадження технологічних процесів; ґ) запуску продукції у виробництво.

97.Економічно ефективніший варіант технології виготовлення виробів визначають:

а) порівнянням технологічної собівартості; б) порівнянням величини умовно-постійних витрат на виготовлення

продукції; в) порівнянням величини витрат на заробітну плату з розрахунку на

одиницю продукції; г) всі відповіді правильні.

98.Технологічний контроль креслень з метою забезпечення відповідності конструкції вимогам економічності її виготовлення — це процес:

а) оцінювання ефективності виготовлення продукції; б) розроблення технології виготовлення виробів;

в) відпрацьовування конструкції виробу на технологічність; г) всі відповіді правильні.

99.Для економічного обґрунтування черговості заміни обладнання використовують:

а) коефіцієнт оновлення обладнання; б) коефіцієнт ефективності витрат на проведення капітального ремонту

обладнання; в) коефіцієнт ефективності використання робочого часу обладнання;

г) термін експлуатації обладнання.

100.Сигналом до здійснення технологічних змін є:

а) зменшення обсягу продажу продукції підприємства; б) погіршення фінансових показників підприємства;

234

Тестові завдання з курсу «Інноваційного менеджменту»

в) погіршення показників ефективності виробництва; г)усі наведені вище відповіді правильні;

г) правильні відповіді б) і в).

235

Дудар Т.Г., Мельниченко В.В. Інноваційний менеджмент

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Авторське право — система правових норм, що регулюють правові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки та різних видів мистецтва.

Адміністративні методи управління — система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яка використовується для організації й координації об'єктів управління з метою виконання визначених завдань.

Асоціація — добровільне об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності.

Бізнес-інкубатор — організаційна структура, метою якої є формування сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм певних послуг і ресурсів.

Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).

Бренд — сукупність матеріальних і нематеріальних характеристик товару (послуги), які, будучи поєднаними, формують сприйняття споживачем місця на ринку певного суб'єкта господарювання (власника бренду).

Бюджет — фінансове і бухгалтерське вираження поточних планів підприємства.

Бюджет інноваційного проекту — фінансове і бухгалтерське вираження плану реалізації інноваційного проекту.

Венчурний капітал — якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику.

Венчурні фірми — переважно малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних із підвищеним ризиком.

Винахід — результат НДДКР, що відображає принципово новий механізм, який може зумовити появу нових інновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Винахідник — фізична особа, результатом творчої праці якої є винахід.

Виробничо-технічний потенціал організації — здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраної стратегії за умов складного і мінливого зовнішнього середовища.

Високі технології — сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології, що є визначальними у постіндустріальному суспільстві (інформаційні, біотехнології, штучний інтелект тощо).

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває невідомі досі закономірності, властивості та явища

Короткий термінологічний словник.

матеріального світу, істотно впливає на перебіг науково-технічного прогресу і розвиток цивілізації, є джерелом винаходів.

Віоленти — фірми, що використовують переваги стандартного масового виробництва, орієнтуючись на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи рівень її якості, прийнятний для більшості споживачів.

Внутрішня норма рентабельності — порогове значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого на економічний термін життя інноваційного проекту.

Гуртки якості — форма групової творчості; найпоширеніші у Японії як методи підвищення ініціативності працівників з метою пошуку способів поліпшення якості роботи та продукції, що випускається фірмою.

Державна інноваційна політика — сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

Диверсифікація — поєднання багатьох видів діяльності, введення нових продуктів, зміна їх властивостей тощо.

Дифузія нововведення — процес поширення нововведення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Економічна ефективність інноваційного проекту — величина, що визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

Експлеренти — фірми, що спеціалізуються на створенні нових чи радикально змінених старих сегментів ринку.

Екстенсивний тип розвитку – спосіб економічного зростання, за якого досягнення основних цілей відбувається шляхом кількісної зміни виробничих чинників (залучення додаткових ресурсів, створення нових виробництв) на основі існуючого науково-технічного рівня.

Ефективність інновацій — результуюча величина, що визначається здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.

Ефективність системи менеджменту — показник, що характеризується співвідношенням результатів діяльності організації і витрат на здійснення управлінських функцій.

Життєвий цикл інновації — період, що охоплює зародження ідеї, створення новинки та її практичне використання до моменту, коли вона перестає бути засобом отримання додаткової вигоди порівняно з аналогами.

Життєвий цикл проекту — період розвитку проекту з моменту вкладання перших коштів у його реалізацію і до моменту ліквідації (отримання останньої вигоди).

Життєвий цикл товару — період від зародження ідеї, створення нового товару і його практичного використання до моменту зняття його з виробництва.

237

Дудар Т.Г., Мельниченко В.В. Інноваційний менеджмент

Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

Зовнішнє середовище непрямої дії — сукупність матеріально-технічних умов, суспільних відносин, інститутів та інших чинників (економічних, політичних, соціокультурних, науково-технологічних, екологічних тощо), що опосередковано впливають на діяльність суб'єктів господарювання.

Зовнішнє середовище прямої дії — середовище, утворене певними суб'єктами зовнішнього оточення, які безпосередньо пов'язані з діяльністю організації (споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансовокредитні установи та інші зовнішні агенти і контрагенти).

Інвестиції — довготермінові вкладення капіталу у різні сфери діяльності з метою отримання прибутку.

Інжиніринг — надання комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру для впровадження новації у виробництво. Основний перелік інжинірингових послуг включає прив'язку інноваційного проекту до конкретних умов, проведення тендерів, нагляд за виготовленням устаткування та будівельно-монтажними роботами, допомогу в підготовці персоналу, введення об'єкта в експлуатацію, консультації після введення об'єкта в дію.

Ініціювання інновацій — рекомендації щодо вдосконалення науковотехнічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності підприємства, метою яких є початок інноваційного процесу або його продовження (розвиток).

Інноватор — особа, яка ініціює процес упровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалізацію.

Інновації продуктові — інновації, орієнтовані на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання.

Інновації процесу — нові технології виробництва продукції, організації виробництва та управлінських процесів.

Інновації ринкові — інновації, що відкривають нові сфери застосування продукту або дають змогу реалізувати продукт чи послугу на нових ринках.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Інноваційна політика підприємства — форма стратегічного управління,

яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

238

Короткий термінологічний словник.

Інноваційна стратегія — стратегія, націлена на передбачення глобальних змін в економічній ситуації і пошук масштабних рішень, спрямованих на зміцнення ринкових позицій і стабільний розвиток організації.

Інноваційне підприємство —- підприємство або об'єднання підприємств, що розробляє, виготовляє і реалізує інноваційні продукти або продукцію (послуги), обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70% його загального обсягу продукції.

Інноваційний лаг — період між появою новації і її впровадженням. Інноваційний менеджмент — підсистема загального менеджменту,

метою якої є управління інноваційними процесами в організації.

Інноваційний потенціал організації — сукупність ресурсів та умов діяльності, що формують готовність і здатність організації до інноваційного розвитку.

Інноваційний проект — комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених з метою створення, виробництва та просування на ринок нових високотехнологічних продуктів за встановлених ресурсних обмежень.

Інноваційний процес — процес перетворення наукового знання на інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки і впровадження у практику.

Інноваційний тип розвитку — спосіб економічного зростання, оснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення усіх аспектів діяльності господарської системи, періодичному перегрупуванні сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку системи, можливістю використання певних ресурсних чинників для створення інноваційних товарів і формування конкурентних переваг.

Інноваційний товар (товар-новація) — продукт науково-технічної та інноваційної діяльності, який пропонує новий засіб чи спосіб (технологію) виробництва товарів і послуг або задоволення потреб споживачів.

Інновація (нововведення) — кінцевий результат креативної діяльності, втілений у виведеному на ринок новому чи вдосконаленому продукті, технологічному процесі, що використовується у практичній діяльності, або новому підході до надання споживчих послуг.

Інтелектуальна власність — сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законодавчими актами держави.

Інтелектуальний продукт — результат творчих зусиль окремої особистості або наукового колективу.

Інтенсивний тип розвитку — спосіб економічного зростання, що передбачає використання передових науково-технічних досягнень для підвищення продуктивності та результативності соціально-економічної системи.

Інтрапренерство — діяльність з виробництва і реалізації товарів і послуг на основі інтеграції підприємницьких можливостей індивіда і підприємства.

Комутанти — фірми, що використовують інновації, створені іншими. Консалтинг — консультативна діяльність щодо питань і проблем

розвитку та підвищення ефективності підприємства.

239

Дудар Т.Г., Мельниченко В.В. Інноваційний менеджмент

Консорціум – тимчасове об'єднання промислового і банківського капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту, учасники якого зберігають свою повну господарську самостійність і підпорядковуються спільно обраному виконавчому органу в тій частині діяльності, що стосується цілей консорціуму.

Концерн — статутне об'єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі для здійснення спільної діяльності, що характеризуються єдністю власності та контролю.

Корпорація — об'єднання господарюючих суб'єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Леверидж-лізинг — угода, за якою велика частка (за вартістю) майна, що здається в оренду, береться лізингодавцем у третьої сторони.

Лізинг — довготермінова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд тощо на підставі договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх викупу орендарем.

Ліцензійний договір — договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знака, комерційної таємниці (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо.

Ліцензія — дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Мережеві методи управління інноваційним проектом — методи, що передбачають складання планів-графіків реалізації інноваційного проекту за окремими стадіями (роботами, етапами), контроль за їх дотриманням і ліквідацію відхилень від планів-графіків з метою оптимізації термінів реалізації проекту.

Місія організації — чітко окреслена основна мета, що визначає сенс існування організації в суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації.

Науково-технічний альянс — стійке об'єднання кількох фірм різних розмірів між собою і (або) з університетами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне фінансування НДЦКР, розроблення або модернізацію продукції.

Науково-технічний прогрес (НТП) — безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки, спрямований на створення нових і вдосконалення існуючих технологій, засобів виробництва і продукції.

Новація — продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення її ефективності.

Ноу-хау — форма інтелектуальної власності, науково-технічний результат, що навмисне не патентується з метою випередження конкурентів,

240