1_Lekts_stand_metrolog_30_08_04

сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу даного виду продукції.

1.3. Роль стандартизації в розвитку народного господарства країни

Науково-технічний прогрес характеризується прискореними темпами розвитку науки і техніки, більш тісною взаємодією та впливом на виробництво.. Відбувається значне ускладнення зв'язків між галузями народного господарства, підприємствами та організаціями, зростають вимоги до сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції. Першорядне значення набувають питання якості, надійності та безпеки товарів виробничого призначення та товарів народного споживання.

Стандартизація сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства країни.

Зростає роль стандартизації як важливої ланки у системі управління технічним рівнем якості продукції - від наукових розробок і до експлуатації та утилізації виробів. На сьогодні немає такої сфери діяльності людини, до якої б не була причетна стандартизація, тому що з поширенням і поглибленням пізнання, розвитком науки і техніки, удосконаленням виробництва масштаби робіт значно зростають і поширюється сфера використання принципів стандартизації (рис.1.1).

11

СТАНДАРТИЗАЦІЯ

ЇТВА

-

Рис. 1.1. Структура стандартизації як галузі науково-технічної діяльності.

Основною метою стандартизації є оптимальне впорядкування об'єктів стандартизації для прискорення науково-технічного прогресу, покращення якості продукції, удосконалення організації управління народним господарством, розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва.

Головним завданням стандартизації є створення системи нормативної документації, яка визначає прогресивні вимоги до продукції, її розробки, вироблення та застосування. Останнім часом однією з ключових проблем науково-технічного та економічного розвитку країн є проблема якості продукції. Поліпшення якості продукції (процесів, робіт та послуг) - це проблема не тільки споживча чи технічна, але й економічна, соціальна й політична проблеми суспільства.

12

Сучасний рівень розвитку економіки України не задовольняє матеріальних і соціальних умов життя народу, тому на перший план стає проблема збільшення випуску продукції і підвищення її якості на основі стандартизації та сертифікації.

В 1993 році Кабінет Міністрів України прийняв Декрет “ Про стандартизацію та сертифікацію”, що сприяло подальшому розвитку стандартизації та сертифікації в країні.

У 1993 році Україна вступила в Міжнародну організацію з стандартизації (ІSО), Міжнародну електротехнічну комісію (IES), та Організацію державних метрологічних закладів країн Центральної та Східної Європи (КООМТ). З 1997 року Україна стала членом Міжнародної організації законодавчої метрології (МОЗМ). Це значно підвищило авторитет України на міжнародному рівні і напрямок технічної політики визначена Угодою про партнерство та співпрацю між Україною та Європейським Союзом.

Обраний напрямок технічної політики України визнали міжнародні організації та держави світу, про що свідчать укладені договори та угоди про співпрацю в області стандартизації, метрології та сертифікації з провідними державами світу.

Робота в галузі стандартизації, метрології та сертифікації регламентується 13 законами та декретами України та понад 20 указами, постановами Кабміну України. В Україні створено і функціонує понад 20 технічних комітетів з- стандартизації, якими розроблено біля 2000 державних стандартів, 60% яких узгоджені з міжнародними.

Технічними комітетами України зі стандартизації розроблено понад 500 термінологічних стандартів в усіх галузях діяльності, що дозволило сформувати основи української науково-технічної термінології. В Україні станом на 01.01.02 р. надано чинності більше 2,5 тис. державним (національним) стандартам, близько 60% з яких узгоджені з міжнародними. Для ефективного доступу українських виробників до міжнародних, і національних нормативних документів створено Головний інформаційний фонд стандартів

..За станом на 01.10.О2року у Головному інформаційному фонді стандартів

13

Держстандарту України зберігається понад 104 тис. нормативних документів, у

поновлюються. Працює міжнародна бібліографічна електронна база даних РЕRINОRМ.

Протягом 1993-1998 рр. затверджено 18 державних класифікаторів України. Державна стандартизація в Україні спрямована на забезпечення: єдиної технічної політики в усіх галузях народного господарства та відповідності продукції світовому рівню якості.

З 1997 р. набув чинності Закон України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", який забезпечує захист і підтримку вітчизняного товаровиробника. Запропонована цим Законом схема контролю якості та безпеки харчових продуктів повною мірою відповідає вимогам GАТТ\WТО.

В 1998 р. набув чинності Закон України "Про якість і безпеку харчової продукції та продовольчої сировини". У зазначеному Законі вперше чітко визначено перелік і порядок видачі документів, що підтверджують належну якість і безпеку продукції.. Право українських громадян на споживання якісної та безпечної продукції, охорону навколишнього середовища, підтримку вітчизняного товаровиробника гарантується Конституцією України.

1.4. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стандартизація як діяльність охоплює комплекс взаємопов’язаних подій, фактів в житті суспільства, які впливають на процес узагальнення та розробку нових нормативних документів і забезпечує їх використання в матеріальній, культурній та торговій сферах діяльності.

Теорія, принципи та методи в стандартизації сформувалися в процесі її розвитку і використовуються при розробці нових нормативних документів.

Принципи стандартизації пов’язані з її загальною діяльністю і рішенням

14

поставлених перед нею задач. До основних принципі слід віднести: плановість, оптимальність, перспективність, динамічність, системність, обов’язковість тощо.

Принцип плановості враховується при складанні перспективних і поточних планів з розробки нових і заміни застарілих стандартів. Планування робіт з стандартизації невідривно пов’язане з планами розвитку народного господарства, тому що об’єми і спрямованість планів зі стандартизації визначається завданнями і перспективою розвитку промисловості, сільського господарства та сфери обслуговування. В плани обов’язково включаються основні задачі комплексної стандартизації, метрології та сертифікації, виконання яких контролюється Держстандартом України.

Принцип оптимальності полягає в тім, що розробка нових стандартів і нормативних документів повинна бути направлена на врахування нових досягнень в науці, промисловості і раціоналізації, щоб законодавчо закріпити оптимальні рішення в народному господарстві країни. Прийняті нові стандарти повинні сприяти економії сировини, матеріальних, трудових, енергетичних ресурсів тощо.

Принцип перспективності полягає в тім, що нові стандарти повинні враховувати підвищені норми та вимоги до об’єктів стандартизації і повинні бути випереджаючими стандартами, враховуючи новітні досягнення науки і техніки. Роботи зі стандартизації повинні враховувати і закріпляти підвищені вимоги до якості продукції та послуг.

Принцип динамічності полягає в тім, що проводиться як планова, так і періодична перевірка стандартів з метою внесення до них відповідних змін та своєчасного їх перегляду. Якщо ж стандарти не відповідають сучасним вимогам, то їх необхідно відмінити, щоб вони не заважали прогресивному розвитку.

Принцип системності визначає розробку стандартів як елемента системи і приводить до упорядкування розроблених і взаємопов’язаних об’єктів стандартизації в єдину систему стандартизації.

Принцип обов’язковості полягає в тім, що розроблені і прийняті

15

стандарти мають обов’язків характер в державі і їх повинні дотримуватися всі підприємства і організації незалежно від форм власності.

В своїй діяльності стандартизація використовує найбільш значимі наступні методи: уніфікація, агрегатування, типізація, які забезпечують взаємо замінність і спеціалізацію на всіх рівнях діяльності.

Уніфікація є найбільш поширений та ефективний метод стандартизації, яким передбачається приведення об’єктів до одноманітності і встановлення при цьому раціонального числа їх різновидів, наприклад, раціональне скорочення типів приладів або розмірів виробів однакового функціонального призначення (болти, гайки, швелери тощо.).

Уніфікація змогу знизити вартість виробів, підвищити серійність та рівень механізації та автоматизації виробничих процесів. Основою уніфікації є систематизація та класифікація виробів, процесів , функцій тощо.

Агрегатування є метод стандартизації, який полягає в утворенні виробів шляхом компанування їх із обмеженої кількості стандартних і уніфікованих деталей, вузлів, агрегатів, наприклад, складання приладів, двигунів, машин тощо.

Типізація є метод стандартизації, який спрямований на розробку типових конструкцій, технологічних, організаційних тощоших рішень на основі загальних технічних характеристик, наприклад, типові будівлі, типова технологія, типова структура управління тощо.

Взаємозамінність – це здатність одного виробу, вузла, агрегату чи послуг використовуватись замість іншого подібного виробу, вузла, агрегату не змінюючи їх функціонального призначення, наприклад, заміна старого двигуна автомашини новим, заміна в приладі реохорда, електронного підсилювач тощо.

Спеціалізація – це організаційно-технічні заходи, які спрямовані на створення виробництв для випуску однотипної продукції чи послуг в широкому масштабі, наприклад, кондитерська фабрика для випуску цукерок, завод для випуску телевізорів, холодильників, годинників тощоших виробів.

16

1.5. КАТЕГОРІЇ ТА ВИДИ СТАНДАРТІВ

Нормативні документи ДСС України включає різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об'єктів стандартизації. Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення НД поділяються на категорії тавиди.

Категорії нормативних документів в залежності від об'єкта стандартизації та сфери діяльності нормативні документи зі стандартизації розподіляються за такими категоріями:

−державні стандарти України - ДСТУ;

−галузеві стандарти України - ГСТУ;

−стандарти науково-технічних товариств України - СТТУ;

−технічні умови - ТУ;

−стандарти підприємств - СТП.

Державні стандарти України (ДСТУ) - це нормативні документи, які діють на території України і застосовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. ДСТУ для будь-якої держави світу є національним стандартом України, який затверджується Держстандартом України, в галузі будівництва - Мінбудархітектурою України. ДСТУ мають міжгалузеве використання і запроваджуються переважно на продукцію масового чи серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни та поняття.

Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності ДСТУ, чи за потребою встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Вимоги ГСТУ не повинні протирічити обов'язковим вимогам ДСТУ. ГСТУ є обов'язковими для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей (замовників), які використовують чи застосовують продукцію цієї галузі.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств України (СТТУ)

розробляють за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих,

17

узагальнених результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у певних галузях знань чи сферах професійних інтересів. Вимоги СТТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ таГСТУ.

Підприємства застосовують СТТУ добровільно, а окремі громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, якщо вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи та інші вимоги, які містяться в цих стандартах. Використання СТТУ для виготовлення продукції можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.

Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальниками (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів), їх затверджують на продукцію, яка знаходиться в стадії освоєння і виробляється невеликими групами. ТУ розробляються на один чи декілька конкретних виробів, матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Запроваджують ТУ в дію на короткі строки, термін їх дії обмежений або встановлюється за погодженням із замовником.

Стандарти підприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об'єктами СТП є складові частини продукції, технологічне оснащення та інструмент; технологічні процеси; послуги, які надають на даному підприємстві; процеси організації та управління виробництвом. СТП - основний організаційнометодичний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції. Як СТП можуть використовуватися міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн на підставі міжнародних угод про співробітництво.

Види нормативних документів в залежності від специфіки об'єкта стандартизації, призначення, складу та змісту вимог, які встановлені до нього, для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють

18

стандарти таких видів. основоположні, на продукцію і послуги; на процеси; на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу).

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загально-технічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загально-технічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємо-погодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону навколишнього середовища.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або певної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню. У них наводяться технічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання продукції або якості надаваних послуг.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначення.

Стандарти на методи контролю випробувань, вимірювань та аналізу регламентують послідовність операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводяться уніфіковані методи контролю якості, що засновані на досягненнях сучасної науки і техніки.

1.6 ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТАВПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ

Розроблення стандартів в умовах сучасної багатогалузевої промисловості стандартів є складною науково-технічною роботою, що потребує значних коштів та часу. Тому під час розроблення стандартів необхідно дотримуватися наступних вимог:

19

1. Розроблення стандартів проводиться тільки за потребою. В першу чергу повинні розроблятися стандарти, які забезпечують безпеку життя населення, охорону навколишнього середовища, сумісність та взаємозамінністьпродукції..

2.Використовувати сучасні методи стандартизації з урахування вимог і досягнень міжнародноїстандартизації..

3.Потрібно взаємне прагнення всіх зацікавлених сторін, які розробляють, виготовляють та споживають продукцію, до досягнення згоди щодо управління якістю продукції, її сумісністю та взаємозамінністю.

4.Керуватися вимогами споживачів, для чого представники органів торгівлі та спілка споживачів повинні брати участь у розробленні проектів стандартів, готувати пропозиції щодо розробки, переглядутазмінистандартів.

5.Встановлювати такі вимоги до основних властивостей об'єкта стандартизації, якіможнаоб'єктивноперевірити, проконтролювати.

6.Потрібно виключати одночасне розроблення стандартів на ідентичні об'єкти стандартизації.

7.Стандарти повинні бути викладені чітко, точно і зрозуміло для забезпечення однозначностірозумінняїхвимог.

Стандарти розроблюють відповідно до плану державної стандартизації з урахуванням норм чинного законодавства України, вимог ДСС України та документів міжнародних і регіональних організаційзістандартизації..

Розроблення державних стандартів України здійснюють технічні комітети зі стандартизації (ТК), міністерства (відомства), головні (базові) організації зі стандартизації або організації, що мають у відповідній галузі необхідний науковотехнічнийпотенціал.

Протягом року різні підприємства, організації та науково-досліднтощоститути розробляють велику кількість стандартів різноманітних категорій та видів, що ускладнює організацію та контроль робіт в цій області. Для досягнення організаційнометодичної єдності при розробленні стандартів, забезпечення координації та контролю робіт за розробленням стандартів, підготовки до їх впровадження ДСС передбачає визначені правила та порядок. Правила ДСС не залежать від об'єкта стандартизації,

20