Поняття арбітражного рішення

Рішення, винесене таким третейським судом (арбітражем), який відповідає зазначеним рисам (критеріям), треба розглядати як «внутрішнє» арбітражне рішення.

У певних випадках рисам, які притаманні «внутрішнім» третейським судам, відповідаюгь Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України, які по суті є міжнародними третейськими судами. Так, Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачає, що до розгляду міжнародним комерційним арбітражем можуть передаватися поряд із спорами між особами різної державної приналежності (відносини з іноземним елементом), також і спори між підприємствами з іноземними інвестиціями, створеними на території України, та їх спори з іншими суб'єктами права України. Перелічені суб'єкти є суб'єктами права України — відсутній іноземний елемент у правовідносинах між ними, і спори, які виникають між ними, мають суто внутрішньогосподарський характер. До речі, Типовий закон ЮНСТТРАЛ «Про міжнародний торговельний арбітраж» 1985 р., на підставі якого було розроблено Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», визначає перелік критеріїв, за наявності одного з яких арбітраж буде вважатися міжнародним. Як уже зазначалося, першим та найважливішим таким критерієм є критерій знаходження в різних державах комерційних підприємств сторін арбітражної угоди на момент її укладення. Другим критерієм є наявність зв'язку предмета арбітражної угоди (спірні правовідносини) з більш ніж однією країною. І останнім критерієм згідно з Типовим законом є критерій, за яким одне з наступних місць знаходиться за межами держави, в якій сторони мають свої комерційні підприємства:

• місце арбітражу, якщо воно визначено в арбітражній угоді або відповідно до неї;

• будь-яке місце, де повинно бути виконано значну частину зобов'язань, що випливають із торговельних відносин, чи місце, з яким найбільш тісно пов'язаний предмет спору.

Не повністю дотримуючись логіки Типового закону ЮНСІТ-РАЛ, український законодавець при розробці Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» узяв за основний критерій визнання третейського суду міжнародний критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін спору. Так, Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» поширює свою дію на спори, що виникають із правовідносин міжнародного комерційного характеру, якщо комерційне підприємство хоча б однієї сторони спору знаходиться за межами України, а місце арбітражу знаходиться на території України. Проте як додатковий критерій, якого не знає Типовий закон ЮНСЛТРАЛ, Законом України було прийнято правовий статус одного із суб'єктів правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, у сферу дії Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» потрапили спори, які, по-перше, не виникли із міжнародних торговельних відносин, по-друге, виникли між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться на території України, тобто спори, які є внутрішньогосподарськими спорами між суб'єктами права України і таким чином належать до компетенції «внутрішніх» третейських судів України. За відсутності в Україні повноцінного нормативного акта з питань третейського судочинства у внутрішньогосподарських правовідносинах таке включення до компетенції міжнародних комерційних третейських судів спорів, що виникають між суб'єктами права України із їх внутрішньогосподарських правовідносин, є доцільним і корисним.

Перейдемо до розгляду другого підходу. З'ясуймо, з погляду якої юрисдикції ми будемо розглядати арбітражне рішення як «іноземне» — робитимемо це з позиції законодавства країни місця виконання такого арбітражного рішення. За критеріями, прийнятими Нью-Йоркською конвенцією, з позиції країни місця виконання «іноземним» арбітражним рішенням буде вважатися рішення, винесене на території іншої країни. Якщо арбітражне рішення винесене на території тієї ж держави, де вимагається його виконання, то його треба вважати «внутрішнім» для країни місця його виконання. Таким чином, за критерієм місця винесення стосовно місця виконання арбітражні рішення можуть бути поділені тільки на «іноземні» та «внутрішні». Чи означає це, що режим їх виконання має бути різним?

Треба вказати на те, що за своєю природою внутрішні третейські суди і міжнародні третейські суди, які частіше мають назву міжнародні комерційні арбітражі — по суті однакові правові явища і відрізняються один від одного тільки суб'єктним складом сторін спору, характером спірних правовідносин тощо, що насамкінець обумовлює різну сферу застосування цих видів третейських судів.

Ми з'ясували, що існують «внутрішні» третейські суди і «міжнародні» третейські суди. Щодо України, то до компетенції перших належать спори між суб'єктами права України з внутрішніх правовідносин із застосуванням виключно права України. До компетенції других належать спори між суб'єктами права різних країн, які виникли з міжнародних комерційних правовідносин, з застосуванням як національного, так і іноземного права та норм міжнародних конвенцій. Перші мають місце виключно на території України, а другі можуть знаходитися як на території України, так і на території інших держав. Рішення перших — це суто внутрішні рішення, їх виконання визначається тільки законом України. Рішення других можуть розглядатися і як іноземні арбітражні рішення — якщо місце їх винесення знаходиться за межами території України, і як внутрішні — якщо місце їх винесення знаходиться в Україні і їх виконання вимагається на території України. Тому виконання таких рішень визначається не тільки законом України, а й міжнародними договорами.

І тут виникає головне питання: чи можуть рішення внутрішніх третейських судів виконуватися таким же чином, як і внутрішні рішення міжнародних комерційних третейських судів? Вважаю, що ні. Різні суб'єктний склад сторін спору, характер правовідносин, право, що застосовується, — все це об'єктивні передумови для впровадження в законодавстві різних режимів виконання цих рішень. А чи можуть внутрішні рішення міжнародних третейських судів виконуватися таким же чином, як і іноземні рішення міжнародних комерційних третейських судів? На це запитання можна відповісти ствердно.

За процедурою набуття внутрішніми рішеннями міжнародних третейських судів виконавчої сили ці рішення треба наблизити до порядку, який застосовується до визнання та виконання іноземних арбітражних рішень. У зв'язку з цим доцільно було б створити загальний і єдиний режим надання рішенням усіх третейських судів, як суто внутрішніх, так і міжнародних з місцем знаходження в Україні, виконавчої сили шляхом видачі судами загальної юрисдикції виконавчих листів на рішення третейських судів, після виконання певного контролю за дотриманням ними чинного законодавства.