Ekologiya
.pdf
СИСТЕМА «ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО»
Підприємства, що найбільше забруднюють довкілля. Найбільш гострі еколого-геологічні проблеми нині виникли в межах гірничовидобувних районів під впливом гідрогеологічних, інженерно-геологічних і гідрогеохімічних чинників. Це підтоплення житлових будинків і сільськогосподарських угідь, просідання земної поверхні, зсувні та провальні процеси, формування геохімічних аномалій у місцях складування відходів (мал. 34).
Згідно з узагальненими даними УкрНДГРІ, площа гірничовидобувних районів Донбасу становить 10 тис. км2, площі полів вугільних шахт досягають 5,45 тис. км2 (проекція на земну поверхню). У Донецькій області вони охоплюють 10,4 % площі, у Луганській – 8 %, Дніпропетровській – 2 %.
Найбільші площі осідання земної поверхні сформувались у Донецькій області: у Донецько-Макіївському гірничо-промисловому районі вони становлять 312 км2, у Красноармійському – 270 км2, Чистяково-Сніжнянському – 200 км2, Центральному – 106 км2. У Луганській області площа території, що перебуває над гірничими виробками шахт і кар’єрів, перевищує 2,2 тис. км2. Загальна площа осідання земної поверхні над гірничими виробками вугільних шахт досягла 720 км2, з них 94 % припадає на житлову забудову.
До галузей переробної промисловості, які істотно впливають на стан навколишнього природного середовища, належать енергетика (32 % промислових забруднень атмосфери стаціонарними джерелами) і металургія (відповідно 35 %).
У структурі виробництва електроенергії України виділяється теплова (50 % виробництва електроенергії) і атомна (45 %) енергетика. Вироб-
|
|
|
ництво електроенергії на ТЕС супрово- |
||
|
|
|
джується спалюванням значних об’ємів |
||
|
|
|
вугілля низької якості з великою кіль- |
||
|
|
|
кістю супутніх компонентів. Тому в |
||
|
|
|
результаті |
діяльності ТЕС |
повітря |
|
|
|
забруднюється газовими, аерозольни- |
||
|
|
|
ми, тепловими викидами, радіоактив- |
||
|
|
|
ними елементами. У структурі газових |
||
|
|
|
викидів переважають оксиди нітрогену, |
||
|
|
|
сульфуру, |
пил. Спалювання |
вугілля, |
1 |
|
|
у якому містяться домішки природних |
||
|
|
|
радіоактивних елементів, спричиняє |
||
|
|
|
радіаційне забруднення навколишньо- |
||
|
|
|
го середовища. Спалювання вугілля є |
||
|
|
|
причиною утворення твердих відходів у |
||
|
|
|
вигляді золи і шлаків, під якими опи- |
||
|
|
|
няються великі площі земель, що при- |
||
|
|
|
зводить до забруднення підземних і |
||
|
|
|
поверхневих вод шкідливими речовина- |
||
|
|
|
ми. Підігріта вода, що використовується |
||
|
|
|
для охолодження технологічних агрега- |
||
|
|
|
тів, скидається у ставки-охолоджувачі |
||
2 |
|
|
|||
|
|
або річки і слугує чинником теплового |
|||
|
|
|
|||
|
Мал. 34. Наслідком |
діяльності |
забруднення водойм. |
|
|
|
Функціонування АЕС є екологічно |
||||
|
|
|
|||
гірничовидобувних підприємств є |
небезпечним, оскільки ядерний енерге- |
|
кар’єри (1) і терикони (2) |
||
тичний цикл передбачає видобуток ура- |
||
|
82
Промислове природокористування
нової руди, її збагачення, використання палива у ядерних реакторах, хімічну регенерацію відпрацьованого палива й поховання радіоактивних відходів. Як показала аварія на ЧАЕС (мал. 35), розміщення атомних електростанцій в Україні є екологічно невиправданим, оскільки три з п’яти атомних електростанцій розташовані у верхів’ї басейнів річок Дніпра і Південного Бугу, воду яких споживає близько 70 % населення України.
Центри металургії та енергетики є осередками забруднення атмосфери (Кривий Ріг, Макіївка, Маріуполь. Запоріжжя, Дніпродзержинськ тощо).
Металургійна промисловість України розвинута у Придніпровському, Донецькому та Приазовському металургійних районах. Головною проблемою чорної
металургії є її велика матеріаломісткість та енергоємність. Наявність доменного Мал. 35. ЧАЕС. Зона відчуження
циклу виробництва негативно впливає на стан довкілля через викиди в атмосферу оксидів карбону, нітрогену, суль-
фуру, пилу. Довкілля також забруднюється відходами збагачення руд. Підприємства кольорової металургії у Костянтинівці, Запоріжжі,
Микитівці є головними забруднювачами водойм фенолами, нафтопродуктами, сульфатами, а також важкими металами (арсеном, свинцем, сірчаною і азотною кислотою).
Найбільшої шкоди такі підприємства завдають атмосфері, адже вони є причиною утворення кислотних дощів, земельним ресурсам – через утворення кар’єрів, відвалів, териконів (1 га металургійних шламів у відвалах отруює близько 5 га сусідніх земель, виділяючи в атмосферу сірчисті та інші гази і пил), крім того відбувається істотне теплове забруднення середовища.
Аргументи і факти
У районі Донбасу, у трикутнику Донецьк – Луганськ – Рубіжне, де сконцентровані найбрудніші з погляду екології підприємства, шахти, електростанції, військові підприємства, природні екосистеми зазнали найбільшої деградації.
У Лисичансько-Рубіжанському промисловому районі, наприклад, забруднені не тільки поверхневі, а й підземні води на площі понад 120 км2. А понад 1400 териконів постійно отруюють атмосферу шкідливими газами, відбираючи, крім того, тисячі гектарів родючих ґрунтів. У річку Самару з шахт Західного Донбасу щороку скидається близько 20 млн м3 високомінералізованих шахтних вод і ще 60 млн м3 таких вод із шахт Центрального Донбасу.
В Інгулець із регіонів Кривбасу щорічно скидається близько 100 млн м3 брудних стоків. Ця річка забруднюється важкими металами і радіоактивними речовинами (вони надходять із району родовищ урану під Жовтими Водами).
Для роботи пересічної вугільної електростанції щороку потрібно 1 млн т вугілля, 150 млн м3 води і 30 млрд м3 повітря.
ТЕМА
V
83
СИСТЕМА «ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО»
Ключові категорії і поняття
видобувна та обробна промисловість
електроенергетика
чорна і кольорова металургія
ВИСНОВКИ
1.Екологічний вплив видобувної промисловості на природне середовище проявляється у забрудненні твердими відходами поверхні Землі, відведенням забруднених вод у поверхневі водойми. З видобутком корисних копалин пов’язана низка негативних процесів – просідання земної поверхні, забруднення повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод териконами, шламовідстійниками.
2.Серед галузей переробної промисловості найбільш екологічно небезпечними є енергетика та металургія. Ці галузі добре розвинуті в Україні і є потужними комплексними джерелами забруднення навколишнього середовища.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1.До яких галузей за характером виробництва відносять машинобудування?
2.Видобуток яких корисних копалин є найбільшим в Україні?
3.Які негативні екологічні процеси пов’язані з видобутком корисних копалин?
4.*Порівняйте екологічний вплив на довкілля ТЕС і АЕС.
5.*Проаналізуйте дані малюнка 31 і визначте обсяги скорочення видобутку корисних копалин наведених видів.
§ 24.
Види відходів. Відходи – це непридатні для виробництва даної продукції види сировини, її невикористані залишки або виниклі в ході технологічних процесів речовини (тверді, рідкі, газоподібні) й енергія, що не піддані утилізації в даному виробництві.
Відходи поділяють на побутові, промислові (мал. 36), виробничого споживання, а також небезпечні (токсичні) і радіоактивні. Всі промислові відходи поділяють на тверді, рідкі, газоподібні, каналізаційні. До твердих
1 |
|
2 |
Мал. 36. Промислове забруднення водойм (1) і соціальна реклама як засіб боротьби із забрудненням річок стічними водами (2)
84
|
|
|
Промислове природокористування |
ТЕМА |
||||
|
|
|
|
|||||
відносять відходи металу, дерева, пластмас, пилу мінерального й органіч- V |
||||||||
ного походження, промислового сміття тощо. До рідких відходів нале- |
|
|||||||
жать осади стічних вод після їх обробки, шлами пилу мінерального й орга- |
|
|||||||
нічного походження в системах мокрої очистки газів тощо. Газоподібні від- |
|
|||||||
ходи – це викиди підприємств, які поступають через димові труби в атмо- |
|
|||||||
сферу. Основними забруднювачами повітря є оксиди нітрогену, сульфуру, |
|
|||||||
карбону, вуглеводні, озон. Каналізаційні відходи – це шлам, який утворю- |
|
|||||||
ється в процесі очистки стічних вод на станціях водоочищення. Він збага- |
|
|||||||
чений органічними речовинами та біогенними елементами. Джерелами |
|
|||||||
радіоактивних відходів є підприємства та лабораторії ядерного циклу. |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
Таблиця 1 |
|
|
|
|
Гранично допустимі концентрації деяких |
|
|
|
|||
шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ГДК, мг/м3 |
|
ГДК, мг/м3 |
|
|
||
Речовини |
|
|
|
Речовини |
|
|
|
|
|
максимальна |
середньо- |
максималь- |
середньо- |
|
|
||
|
|
разова |
добова |
|
на разова |
добова |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нітробензол |
0,008 |
0,008 |
Фенол |
– |
0,003 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Діоксид |
|
0,5 |
0,05 |
Випари |
– |
0,0003 |
|
|
сульфуру |
|
меркурію |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сірководень |
0,008 |
0,008 |
Солі ніколу |
– |
0,0002 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оксид карбону |
3,0 |
1 |
Хлор |
0,1 |
0,03 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Аміак |
|
0,2 |
0,004 |
Хлориди |
– |
0,004 |
|
|
|
феруму |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оксиди |
|
– |
0,04 |
Оксиди |
– |
0,002 |
|
|
нітрогену |
|
купруму |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пил |
|
0,5 |
0,15 |
Ацетон |
0,35 |
0,35 |
|
|
нетоксичний |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сажа |
|
0,15 |
0,05 |
Нафталін |
0,003 |
0,003 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Формальдегід |
– |
0,003 |
Пеніцилін |
0,05 |
0,002 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Проблема утилізації відходів. Проблема відходів має характер |
|
|||||||
екологічної |
загрози, яка є актуальною для кожної країни світу. Відходи |
|
||||||
відносять до матеріальних об’єктів, які наділені високою потенційною небезпекою для навколишнього середовища. Оскільки в багатьох країнах невідпрацьований порядок регламентації діяльності в галузі відходів, то у 1989 році була прийнята Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням шкідливих відходів та їх утилізацією.
Значна кількість радіоактивних відходів захоронюється у шахтних виробках, на дні морів і океанів, у спеціальних сховищах. Перші захоронення радіоактивних відходів були здійснені у 1946 році у США в північно-східній частині Тихого океану на відстані 80 км від узбережжя Каліфорнії. Тривалий час захоронення радіоактивних відходів в СРСР здійснювалось у Карському морі на схід від островів Нової Землі.
В Україні надзвичайно гостро постає проблема відходів у промислових регіонах Донбасу і Придніпров’я. У районі Донбасу, де сконцентровані найрізноманітніші промислові підприємства, відбувається нашарування
85
СИСТЕМА «ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО»
відходів, що призводить до деградації регіональних екосистем. Десятки тисяч гектарів земель є місцями складування твердих промислових відходів. Сотні мільйонів метрів кубічних брудних стоків щорічно скидається в річкові мережі (мал. 36). Загальна кількість викидів тільки підприємств енергетики становить близько 2,5 млн т на рік. У викидах цементних заводів концентрація пилу у 5–10 разів більша за гранично допустимі концентрації (ГДК) (табл. 1).
На території Росії розміщено близько 70 % загального обсягу токсичних промислових відходів колишнього СРСР. Тільки враховані місця захоронення відходів охоплюють площу понад 14 тис. га. Росія належить до країн, які торгують відходами і дозволяють утилізацію і захоронення відходів на своїй території багатьом країнам світу.
Державна політика щодо відходів. Основними принципами державної політики в галузі поводження з відходами є такі:
охорона здоров’я людей, підтримання і відновлення сприятливого стану навколишнього природного середовища і збереження біорізноманіття;
використання найновіших науково-технічних досягнень в реалізації маловідходних технологій;
комплексна переробка мінерально-сировинних ресурсів з метою зменшення кількості відходів;
участь у міжнародному співробітництві у галузі поводження з відходами.
Міжнародна торгівля відходами. Нині промислових відходів у світі так багато, а особливо у розвинутих країнах світу, що їх неможливо розміщувати на власних територіях. Наприкінці ХХ ст. з’явилась необхідність торгівлі промисловими відходами. Так, у 1997 р. експорт відходів становив близько 200 тис. т.
Зазвичай відходи з економічно розвинутих країн направляють у країни, що розвиваються. Нині країни, що розвиваються, запроваджують законодавчі акти, які забороняють ввозити на їхню територію відходи. На сьогоднішній день більше 80 країн законодавчо заборонили ввозити відходи на свою територію. Робились і робляться спроби використовувати для складування і переробки відходів територію України, зокрема зону відчуження навколо Чорнобильсткої АЕС, відпрацьовані шахтні виробки, кар’єри тощо.
Є два типи методів знешкодження відходів – рекупераційні, що передбачають виділення з відходів цінних компонентів з подальшою їх переробкою; деструкційні, за якими компоненти відходів знешкоджують і руйнують.
Класифікація відходів щодо безпечності. Діяльність в галузі поводження з відходами, у тому числі небезпечними, підлягає ліцензуванню. Залежно від ступеня шкідливого впливу на навколишнє середовище і здоров’я людини відходи поділяють на ІV класи небезпеки.
На небезпечні відходи складають паспорт. Ведеться державний кадастр відходів, який включає класифікаційний каталог, реєстр розміщення відходів, а також банк даних про відходи і технології використання й утилізації.
86
|
Промислове природокористування |
ТЕМА |
|
V |
|
Класифікація відходів щодо безпечності |
||
|
|
|
Надзвичайно |
Акролеін – Бенз(а)пірен – Берилій – Диетилмеркурій – |
|
Ліндан–Пентахлордифеніл–Меркурій—Тетраетилплюмбум |
|
|
небезпечні речовини |
|
|
(I клас небезпеки) |
– Трихлордифеніл – Етилмеркурхлорид – Талій – Полоній – |
|
Протактиній — Оксид плюмбуму – Розчинні солі плюмбуму. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Атразин – Бор – Бромдихлорметан — Бромоформ – |
|
Високо небезпечні |
Гексахлорбензол – Гептахлор – ДДТ – Дибромхлорметан – |
|
Кадмій – Кобальт – Літій – Молібден – Арсен – Натрій – |
|
|
речовини |
|
|
Нітрити – Плюмбум – Селен – Сірководень – Силікати – |
|
|
(II клас небезпеки) |
|
|
Стронцій – Стибій – Формальдегід – Фіпроніл (Інсектицид |
|
|
|
|
|
|
РЕГЕНТ) – Хлороформ – Цианіди – Хлор |
|
|
|
|
Помірно небезпечні |
Алюміній – Барій – Ферум – Манган – Купрум – Нікол – |
|
речовини |
Нітрати – Озон – Аргентум – Фосфати – Хром – Цинк – |
|
(III клас небезпеки) |
Етиловий спирт |
|
|
|
|
Мало небезпечні |
Симазин – Сульфати – Хлориди |
|
речовини |
|
|
(IV клас небезпеки) |
|
|
|
|
|
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5
Промислове природокористування
1.Зробіть порівняльний аналіз галузевої структури промисловості України за 1990, 1999, 2007 рр. і визначте позитивні й негативні зміни.
2.Структура забруднення навколишнього середовища в основних індустріальних центрах України (індивідуальне завдання).
3.Проблема переробки та захоронення радіоактивних відходів в Україні (круглий стіл-дискусія).
Аргументи і факти
Лише за останні роки здійснено близько 40 спроб поховати на території України токсичні речовини (230 т промислових відходів, понад 100 т хімікатів, непридатних для використання, 390 т пластикових упаковок і т. д.).
3 1994 р. в Україну у великій кількості почали надходити імпортні пестициди, багато з яких заборонені на Заході, а в нас використовуються через відсутність відповідних законів, низькі вимоги до якості пестицидів, жадобу й екологічну неосвіченість деяких наших бізнесменів. Те саме стосується окремих продуктів харчування, що у величезній кількості ввозяться в Україну із західних країн, Туреччини, Китаю тощо. Багато з них, за даними санепідслужби України, не мають сертифікатів якості, прострочені або не відповідають вітчизняним стандартам. До цих неякісних товарів останнім часом додалася ще й небезпечна трансгенна продукція.
Ключові категорії і поняття
промислові відходи
класи відходів
торгівля відходами 
ВИСНОВКИ
1.
Тенденції до зростання частки гірничовидобувних галузей у структурі промислового виробництва зумовлюють збільшення і накопичення промислових відходів у регіонах видобутку сировини.
2.
Надмірна концентрація відходів виробництва в індустріально розвинених країнах світу спричиняє міжнародну торгівлю відходами з країнами, що розвиваються.
87
СИСТЕМА «ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО»
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1.Які види промислових відходів ви знаєте?
2.Чому проблема відходів має характер екологічної загрози?
3.Чому проблема відходів є особливо актуальною для індустріально розвинутих регіонів?
4.Що спричинило торгівлю промисловими відходами?
5.*На основі аналізу структури відходів місцевого виробництва розподіліть їх за класами небезпеки.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: теорія та практикум. – К.: Лібра, 2002. – 352 с.
2Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екологічних знань: Пробний масовий підручник для учнів 10–11 кл. середніх загальноосвітніх закладів. – К.: Либідь, 2000. – 336 с.
3.Глухов В.В., Некрасова Т.П. Экологические основы экологии. 3-е изд. – СПб.: Питер, 2003. – 384 с.
4.Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.
5.Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. – 3-тє вид., випр. і допов. – Суми:
ВДТ «Університетська книга», 2006. – 367с.
6. Природно-ресурсний аспект розвитку України / Проект Програми сприяння сталому розвитку в Україні; кер. розд. І.Д. Андріївський, Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К.: КМ Асаdemia, 2001. – 112с.
7.Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. [У трьох частинах: Підручник.] / В.П. Руденко – К.: К.-М. Академія – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с.
8.Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. – Одесса: Астропринт, 1996. – 392 с.
9.Царенко О.М., Нєвєстов О.О., Кабацький М.О. Основи екології та економіка природокористування. – Суми: Університетська книга, 2007. – 592 с.
10. Экология города: Учебник. – К.: Либра, 2000. – 464 с.
11. Энциклопедия для детей. Том 19. Экология / Глав. ред. В.А. Володин. – М.: Аванта+, 2001. – 448 с.
88
Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання
Причини і наслідки виснаження та знищення ґрунтового покриву
Рослинництво, тваринництво та їх негативний вплив на довкілля
Відходи сільськогосподарського виробництва, проблеми їх утилізації і переробки
Альтернативне сільське господарство та його види
ѳльськогосподарське природокористування
СИСТЕМА «ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО»
Ресурси сільськогосподарського § 21. виробництва й особливості
їх використання
Сутність агроценозу. Основним ресурсом сільськогосподарського виробництва є сільськогосподарські угіддя, до складу яких входять: рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті і пасовища. Ці угіддя сформувалися в межах природних ландшафтів, специфічно видозмінених людською діяльністю. В результаті антропогенних змін на місці природних ландшафтів поступово формувалися агроландшафти, основою яких є агроценози.
Агроценоз – це створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біологічна спільнота, що має спрощену структуру, низьку екологічну стійкість, проте високу продуктивність одного чи кількох видів рослин або тварин.
Агроценози охоплюють близько 10 % поверхні суходолу і дають людству близько 90 % харчової енергії. На відміну від природних ландшафтів, які наділені природним саморозвитком, агроландшафти постійно підтримуються людською діяльністю (мал. 37).
На рівні з терміном «агроценоз» у науковому вжитку використовують термін «агроекосистема» – сукупність компонентів живої та неживої природи на ділянці суходолу чи акваторії, яка використовується у сільськогосподарському виробництві.
Відомо, що чим екосистема багатша на видове різноманіття, тим вона більш стійка. Стійкість агроценозів забезпечується надходженням ззовні енергії у вигляді мінеральних та органічних добрив, води, отрутохімікатів, пестицидів тощо. З урожаєм з агроценозів виноситься велика кількість поживних речовин і родючого ґрунту. Родючість ґрунту залежить від кількості поживних речовин у гумусі, кількості гумусу в ґрунті й товщини шару ґрунту. Найкращі чорноземи містять близько 9 % гумусу.
Сільськогосподарська освоєність території призводить до збіднення генетичного фонду рослин і тварин. У світі відомо десятки тисяч їстівних рослин, однак масово вирощується тільки 90 видів, з яких 14 найпоширеніших належать до злакових і бобових. Тобто величезні площі землі охоплені генетично одноманітними рослинами, так званими монокультурами. Подібна ситуація спостерігається у тваринництві, продуктом добору та генетичного конструювання у якому є свійські тварини.
Мал. 37. Агроландшафти
90
Сільськогосподарське природокористування
Ґрунт як основний компонент агроценозів. Основним компонентом агроекосистем і агроценозів є ґрунт. Ґрунт – це самостійне природне тіло, яке утворилось в результаті багаторічної спільної діяльності живих організмів, атмосфери, гідросфери і літосфери. Ґрунт є складною сумішшю мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин.
Найважливіша особливість ґрунту – родючість, тобто здатність забезпечувати рослини всім необхідним для їхнього росту і розвитку.
Найродючіші й найпотужніші ґрунти – чорноземи – формувалися впродовж багатьох тисячоліть у зонах степів, де був сприятливий клімат та оптимальні умови для розвитку багатої трав’янистої рослинності. Такі ґрунти є одним з головних багатств України. Чорноземні та лучночорноземні ґрунти охоплюють 42 % території України, що становить 67% усіх чорноземів світу. Природна родючість ґрунтів України є однією з найвищих у світі й зумовлена декількома особливостями:
сприятливістю природно-кліматичних умов;наявністю різноманітної ґрунтової біоти;
надходженням у ґрунти поживних органічних і мінеральних речовин;окремими фізичними і хімічними властивостями ґрунтів.
Ґрунти становлять величезну цінність не лише тому, що є основним джерелом отримання продуктів харчування, а ще й тому, що:
вони беруть участь у очищенні природних і стічних вод, які фільтруються крізь них;
ґрунтово-рослинний покрив планети – це регулятор водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи;
ґрунти – універсальний біологічний чинник і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень.
Тому користуватися ґрунтом, землею слід розумно й бережно. На жаль, на сьогодні людство щороку втрачає 5–7 млн га сільськогосподарських угідь.
Раціональне використання земельних ресурсів. Під раціональним використанням земельних ресурсів розуміють комплекс обґрунтованих еколого-економічних, організаційно-господарських, агротехнічних та інших заходів, спрямованих на збереження від руйнування і забруднення сільськогосподарських угідь і підвищення урожайності вирощуваних на них культур.
Раціональне землекористування передбачає застосування екологічно ефективних систем землеробства – технологізації сільського господарства, протиерозійного і ґрунтозахисного обробітку земель, зменшення забрудненості ґрунтів, меліорації земель, регулювання мікроклімату, доцільної хімізації сільського господарства, біологічного захисту посівів від шкідників і хвороб тощо. Наведені системи землеробства передбачають розробку і використання ефективних технологій на зрошуваних, осушуваних і порушених землях, відведення земель на несільськогосподарські цілі, залучення до господарювання відпрацьованих та непридатних земель тощо. Водночас раціональне землекористування передбачає оптимізацію структури земельних угідь: екологічно стабільних (під природною рослинністю) та екологічно нестабільних (антропогенізованих) у співвідношенні 50 % до 50 %.
ТЕМА
VI
91
