Психотерапія.FR10

в межах патології цього кола п'ять типів станів, що відображають різну структуру психосоматичних співвідношень:

1. Соматизовані психічні реакції — соматоформні розлади, що формуються в межах утворень невротичного або особистісно-конституціо- нального регістрів (невротичні розлади, невропатії

йособистісні розвитки).

2.Психогенно-особистісні реакції (нозогенії), що виникають у зв'язку із соматичним захворюванням (останнє виступає як психотравмуюча подія, як фактор суб'єктивно мимовільний, що істотно впливає на якість життя хворого),— вторинні невротичні розлади гострого і пролонгованого типів.

3.Органні чи системні соматичні поразки психосоматичного характеру, що виникають у відповідь на констеляцію соціально-психогенних, особистісно- і біоконституціональних факторів,— психосоматичні захворювання як такі.

4.Реакції екзогенного типу (соматогенії), що розвиваються внаслідок нейротоксичного ефекту соматичного захворювання, у вигляді неврозоподібної чи психотичної органічної симптоматики.

5.Соматопсихічна коморбіднісгь — відносно незалежний паралельний перебіг соматичного захворювання і патології психічної сфери.

Розвиток психотерапії на сучасному етапі характеризується певною кризою. Ця криза зумовлена різними системоутворюючими факторами — «зовнішніми», обумовленими загальною клінічною практикою щодо осіб із розладами психічної сфери, і «внутрішніми», обумовленими еволюцією самої психотерапії.

До першої групи належать досягнення нейронаук, що дозволяють визначати подальший пошук корелятів психопатологічних проявів як найбільш перспективний напрям у психотерапевтичній практиці.

Існує і певний скептицизм щодо ефективності застосування психотерапії взагалі. Зокрема, вказується на той факт, що ефективність психотерапії істотно зростає при комбінуванні її з медикаментозним лікуванням, у тому числі і для межових розладів.

До другої групи належать екстенсивний розвиток психотерапії. Як свідчать літературні дані, у сучасній медицині налічується більш 1000 форм і методів психотерапії. При цьому усі вони, як правило, не базуються на науково обгрунтованій доктрині, а формуються за принципом напрямів, очолюваних «гуру». У цьому сенсі вони ідентичні механізмам утворення тоталітарних сект: наявність особистості «учителя», формування системи уявлень, що грунтуються на аксіоматичних постулатах умоглядно-апріорного характеру, а не доведених експериментальним шляхом, використання

П С И Х О Т Е Р А П І Я

специфічної мови неологізмів. Враховуючи що практично всі ці напрямки претендують на власну модель функціонування психіки людини, поведінки і структури особистості, сучасна ситуація в теорії та практиці психотерапії є абсолютно абсурдною.

Спроба вийти з цього глухого кута за рахунок створення еклектичних моделей апріорно приречена.

Разом із тим передовими світовими школами психотерапії, у тому числі і харківською, розробляються інтегративні моделі, що базуються на уявленнях про рівневу ієрархічність саногенетичних ефектів психотерапії.

Консерватизм професійних доктрин і організаційних форм надання медичної допомоги є могутнім чинником, що обмежує розвиток психотерапевтичної ланки, знижує ефективні сть корекцій них заходів і звернення населення до психотерапевтів.

Традиційні психотерапевтичні підходи до межових розладів психічної сфери, директивно вимагаючи активізації особистості, перебудови життєвих орієнтацій і категорій самооцінки, викликають часом психологічну відсіч і особистісне неприйняття з боку хворих, а також негативне ставлення до представників офіційної медицини.

Організаційно-структурна своєрідність системи медичної допомоги і соціального захисту в Україні протягом багатьох років призвела до певного формування аграваційно-рентних установок у населення.

Це відбувається на тлі традиційної орієнтації населення на стаціонарну медичну допомогу, а також відсутності в загальносоматичній мережі медико-психологічних центрів, відділень психосоматичного, нейросоматичного профілю і нестачі відповідних психотерапевтичних кабінетів в ам- булаторно-поліклінічній ланці. Натомість значні контингенти хворих із діагнозами «вегето-судинна дистонія», «нейроциркуляторна дистонія» тощо перебувають на лікуванні, в тому числі і стаціонарному, в загальносоматичній мережі.

Сьогодні в Україні працюють близько 500 п сихотерапевтів.

Основною організаційною формою психотерапевтичної допомоги є кабінети психотерапії, з яких станом на 01.01.2011 р. працюють 223, із них у соматичній мережі — 89, у психіатричній — 134.

Підготовка лікарів-психотерапевтів проводиться кафедрами психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти, ФПО Донецького, Кримського, Львівського медуніверситетів.

Розвинуті країни та країни близького зарубіжжя впродовж десятків років готують фахівців за спеціальністю «медична (клінічна) психологія» з відповідними посадами, які забезпечують

П С И Х О Т Е Р А П І Я

медико-психологічну допомогу населенню саме в лікувально-профілактичних установах. У всіх країнах підготовка медичних психологів здійснюється шляхом спеціалізації осіб із базовою психологічною освітою. (В Російській Федерації посади медичного психолога існують в структурі психотерапевтичної мережі (наказ МОЗ РФ від 16.09.2003 р. № 43В «Про психотерапевтичну допомогу»), а післядипломна підготовка за спеціальністю «медична (клінічна) психологія» згідно з наказом МОЗ РФ від 26.11.1996 р. № 391 «Про підготовку медичних психологів для закладів, які надають психіатричну та психотерапевтичну допомогу» здійснюється виключно медичними науковими та вищими навчальними закладами.)

В Україні скасовано спеціалізацію з медичної психології осіб з базовою психологічною освітою у медичних закладах та на факультетах післядипломної освіти, натомість введено підготовку лікарів-психологів, яку здійснюють три вищих медичних навчальних заклади: . Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова, Буковинський державний медичний університет.

Спеціальність «Медична психологія» було включено до переліку напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освіт- ньо-кваліфікаційними рівнями, постановою КМ України від 24.06.1997 р. № 325. Наказами МОЗ України від 19.12.1997 р. № 359 «Про подальше вдосконалення атестації лікарів» та № 360 «Про внесення доповнень до Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я» було введено спеціальність «Медична психологія» та лікарська посада «лікар-психолог», яка в подальшому була передбачена наказом МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров'я».

Наказом МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», зі змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 12.03.2008 р. № 122, посада лікаря-психолога передбачена в штатних нормативах закладів охорони здоров'я у п. 2 и) додатку 1, п. 2 додатку 50, п. 53 розділу У додатку 10, п. 5.1. і 5.2. розділу 1, розділах II і НІ додатку 17, п. 29 додатку 26, підрозділі IV розділу А та підрозділі VI розділу Б додатку 52 (тобто у складі психіатричних лікарень, психоневрологічних диспансерів (диспансерних відділень, кабінетів), у складі міських поліклінік або лікарень у містах, денних стаціонарах та лікувально-виробничих

майстернях при психоневрологічних і лікувальнопрофілактичних установах, обласних загальносоматичних лікарень, лікарень «Хоспіс», міських центрів із профілактики та боротьби зі СНІДом та кабінетів довіри). Наказом МОЗ України віл 12.03.2008 р. № 122 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33» проведено зміну посади «медичний психолог» у закладах охорони здоров'я, а саме: «...у всіх додатках назву посади «психолог» замінити на назву «лікар-психол&г» або «практичний психолог», в залежності від профілю закладу та його функцій».

При повному виконанні цих нормативів у лі- кувально-профілактичних закладах мало б бути 940 посад психологів. Фактично — близько 250 посад психологів у складі педагогічного персоналу

Важливим кроком у впорядкуванні організації психотерапевтичної і медико-психологічної допомоги населенню став наказ МОЗ України від 26.05.2010 р. № 435/386 «Перелік санаторно-ку- рортних закладів, при яких створюються Центри медико-психологічної реабілітації» для постраждалих внаслідок техногенних і природних катас гроф.

Для сталого розвитку медичної психології та психотерапії у сучасній системі надання медичної допомоги населенню необхідне виконання таких умов.

1. Створення концептуальної професійно змістовної моделі розвитку психотерапії. Найбільш перспективним є створення інтегративних моделей психотерапії, що включають необхідну атрибутику закінченої медичної дії: діагностику патологічного стану пацієнта; ідентифікацію ін- дивідуально-типологічних особливостей пацієнта; складання і реалізацію психотерапевтичних рекомендацій; досягнення медичних результатів у вигляді максимально можливої редукції патологічних симптомів; реабілітацію хворого з максимальним відновленням його соціального статусу

іякості життя.

2.Розвиток традиційних методів психотерапії, що застосовувалися в Україні, та їх адаптація, розробка методик використання і впровадження методів, що раніше не використовувалися у вітчизняній психотерапії: психодинамічна психотерапія; когнітивно-біхевіоральна терапія.

3.Розробка і використання інтегративних методик психотерапії з розширенням застосування прийомів психотерапії в соматичній медицині та розвитком психологічного консультування і психокорекційного напряму.

4.Впровадження організаційних форм розвитку психотерапії та медичної психології з подальшою розробкою відомчої нормативно-правової

бази з надання психотерапевтичної допомоги населенню та інтеграцією системи психотерапевтичної допомоги в загальносоматичні лікувально-профі- лактичні структури.

5. Відкриття медико-психологічних центрів

увсіх областях України.

6.Розробка концепції психологічної моделі психотерапії та визначення кола психотерапевтичних і психокорекційних заходів для медичних психологів.

7. Кадрове зміцнення медико-психологічної і психотерапевтичної допомоги в структурі спеціалізованих служб: підрозділів медицини катастроф, диспансерів радіаційного захисту населення тощо.

Необхідна також розробка диференційованої системи професійної підготовки лікарів в області медичної психології і психотерапії та її' практичного застосування. Для лікарів загальної практики й усіх без винятку соматичних спеціальностей має бутті передбачене викладання основ медичної

етики, деонтології і психотерапії. У практичній повсякденній діяльності лікарями, загальносоматичної мережі повинні використовуватися прийоми так званої «малої» психотерапії для адекватного потенціювання діагностичних і лікувальних процедур і апеляції до особистісних ресурсів хворого. Разом із цим лікарі повинні володіти діагностичними навичками, що дозволяють ідентифікувати атиповість клініки для своєчасного звернення до психотерапевта за консультативною допомогою і визначення подальшої терапевтичної компетенції. Для лікарів-психотерапевтів має бути передбачена поглиблена професійна підготовка, що вимагає відкриття інтернатури за фахом «Психотерапія».

Таким чином, реалізація концепції медичної психології та психотерапії за сучасних умов вимагає формування нової професійної парадигми, реорганізації системи надання спеціалізованої допомоги населенню, розробки і впровадження диференційованої системи підготовки лікарів.