методичка з охорони праці

Таблиця Ж 2 - Гранично-допустимі концентрації у повітрі деяких шкідливих речовин у стічних водах, що надходять у водоймища

„обгрунтовано безпечний рівень впливу” (ОБРВ).

39

Додаток К Розрахунок повітрообміну за надлишками тепла у приміщенні офісу

Виконати розрахунок повітрообміну за надлишками тепла у приміщенні офісу, коли відомо, що кількість працюючих чоловіків пч і жінок пж, робочі місця обладнані комп'ютерами у кількості п з потужністю 0,3 кВт. Температура повітря в приміщенні 20оС. Потужність освітлювальних приладів N=400 Вт. Максимальна кількість тепла від сонячної радіації, що поступає через вікна, Qрад=150 Вт.

Вихідні дані для розрахунку приймаються згідно матеріалів переддипломної практики.

Вказівки до вирішення завдання:

1 Розрахувати надходження тепла в приміщення офісу:

Qнад= Qоблад+ Qл+ Qосв+ Qрад, Вт,

де Qоблад – виділення тепла від обладнання, Вт; Qл – виділення тепла від людей, Вт;

Qосв – виділення тепла від приладів освітлення, Вт;

Qрад – надходження тепла через зовнішні огороджуючі конструкції від сонячної радіації.

2 Розраховуємо виділення тепла при роботі обладнання:

Qоблад=n · P · k1 · k2 ,

де n – кількість комп’ютерів (обладнання);

Р – встановлена потужність комп’ютерів, Вт;

k1 – коефіцієнт використання встановленої потужності, k1 =0,8; k2 – коефіцієнт одночасної роботи обладнання, k2 =0,5.

3 Розраховуємо виділення тепла від людей:

Qл= пч · qч + пж · qж,

де пч –кількість чоловіків, які працюють у приміщенні; пж – кількість жінок, які працюють у приміщенні;

qч – кількість тепла, що виділяється одним чоловіком, Вт; qж – кількість тепла, що виділяється однією жінкою, Вт.

4 Кількість тепла, що виділяється одним чоловіком при 20 оС і який виконує легку фізичну роботу дорівнює 100 Вт.

5 Визначаємо кількість тепла, що виділяється однією жінкою, за формулою qж = qч ∙ 0,85.

6 Проводимо розрахунок повітрообміну за надлишками тепла у приміщенні офісу за формулою

cp (tвид tпр )

де 3600 – коефіцієнт для переведення м3/с в м3/год.; L - кількість необхідного припливу повітря; Qнад - кількість надходження тепла в офіс;

40

- питома теплоємкість повітря, cp =1000 Дж/(кг·оС);

- густина повітря, = 1,2 кг/м3; - температура повітря, що вилучається з приміщення;

tпр - температура припливного повітря.

7 Різниця температур припливного повітря і того, що вилучається, знаходиться в межах 5-8 оС. Студент приймає самостійно.

8 Визначаємо кратність повітрообміну в приміщенні

K L , 1/год

V

де L – кількість повітря, що поступає в приміщення за 1 год, м3/год; Vn – об’єм приміщення, м3.

9 Зробити висновки.

41

Додаток Л

Розрахунок потужності та підбір кондиціонера у приміщенні офісу площею до 50 - 70 м2

Вихідні дані для розрахунку приймаються згідно матеріалів переддипломної практики.

Розрахунок потужності охолодження Q (у кіловатах) проводиться за наступною методикою:

Q = Q1 + Q2 + Q3,

де Q1 – тепло, що поступає від вікна, стін, підлоги і стелі, кВт; Q2 - виділення тепла від людей, кВт;

Q3 - виділення тепла від побутових приладів.

Тепло, що поступає від вікна, стін, підлоги і стелі визначаються за формулою

Q S h q , кВт,

1 1000

де S - площа приміщення, м2; h - висота приміщення, м;

q - коефіцієнт, який враховує освітленість приміщення сонячними променями, приймається рівним:

q = 30 Вт/м3 для затіненого приміщення; q = 35 Вт/м3 при середній освітленості;

q = 40 Вт/м3 для приміщень, в які потрапляє багато сонячного світла.

Якщо в приміщення потрапляють прямі сонячні промені, то на вікнах мають бути світлі штори або жалюзі.

Виділення тепла від всіх людей у офісі визначається за формулою

Q2 = n Q2/, кВт,

де n – кількість людей у офісі;

Q2/ – виділення тепла від дорослої людини, кВт. Приймається 0,1 кВт - в спокійному стані;

0,13 кВт - при легкому русі;

0,2 кВт - при фізичному навантаженні.

Виділення тепла від побутових приладів визначається за формулою

Q3 = n Q3/

де n – кількість побутових приладів в офісі;

Q3/ – виділення тепла від побутових приладів, кВт. Приймається:

0,3 кВт - від комп'ютера;

0,2 кВт - від телевізора; Для інших приладів можна вважати, що вони виділяють у вигляді тепла 30%

від максимальної споживаної потужності (тобто передбачається, що середня споживана потужність складає 30% від максимальної).

42

Приймаємо потужність кондиціонера, яка повинна лежати в діапазоні Qконд від - 5% до +15% розрахункової потужності Q.

Використовуючи таблицю Л 1 розподілу потужностей кондиціонерів підбираємо тип кондиціонеру, який є найбільш оптимальний для наших умов. Наприклад, в невеликих кімнатах або офісах, де потрібно малопотужні кондиціонери, раціонально встановлювати мобільні, віконні або настінні моделі. Кондиціонери інших моделей мають велику потужність і, відповідно, вищі ціни, тому їх краще використовувати для охолодження великих приміщень (торговельних залів, складів і т. п.).

Таблиця Л 1 – Розподіл потужностей кондиціонерів різних типів

http://www.climatesystems.com.ua чи інших джерел його модель.

43

Додаток М

Категорії приміщень і будівель за вибухо- та пожежонебезпекою

(ОНТП 24—86 )

44

Додаток Н Клас приміщень і зон по вибуховій і пожежній небезпеці (ПБЕ)

Вибухонебезпечні приміщення і зони

0Простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу (може мати тільки в межах корпусів технологічного обладнання).

1Простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи.

2Простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутні, а якщо воно виникає, то рідко і триває не довго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатись під час проектування електроустановок.

20Простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини.

21Простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

22Простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися не часто й існувати не довго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

45

Додаток П

До Правил пожежної безпеки в Україні, введених в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.95№400

Рекомендації щодо оснащення об’єктів первиними засобами пожежогасіння

1. До первинних засобів пожежогасіння відносяться : вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

2. Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

3.Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.

Якщо в одному приміщенні знаходяться декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, усі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.

4.Покривала (з матеріалів, вказаних у п. 1 цього додатка) повинні мати розмір не менш як 1м х 1м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2м х 1.5м, 2м х 2м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А , B , D , (E).

5.Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території об’єктів, у садибах індивідуальних жилих

будинків, дачних будиночків тощо. Їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300м2 захищуваної площі.

6.Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-

83повинні мати місткість не менше 0.2м3 і бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 0.008м3.

7.Пожежні щити (стенди) встановлюють на території об’єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000м2.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники – 3шт., ящик з піском – 1шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2м х 2м – 1шт., гаки – 3шт., лопати

– 2шт., ломи – 2шт., сокири – 2шт.

8.Ящики для піску повинні мати місткість 0.5, 1.0 або 3.0м2 та бути укомплектованими совковою лопатою.

Вмістилища для піску, що є елементом конструкції пожежного стенду, повинні бути

46

місткістю не менше 0.1м3. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів.

9.Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід забезпечувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.

10.Будівлі та споруди, які заводяться та реконструюються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:

на 200м2 площі підлоги – один вогнегасник (якщо площа поверху менша 200м2 – два вогнегасники на поверх), бочка з водою, ящик з піском;

на кожні 20м довжини риштування (на поверхах) – один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100м довжини риштування – бочка з водою;

на 200м2 площі покриття з горючим утеплювачем або горючими покрівлями

– один вогнегасник, бочка з водою, ящик з піском;

на кожну люльку агрегату для будівництва градирень – по два вогнегасники;

у місці встановлення теплогенераторів, калориферів – два вогнегасники та ящик з піском на кожний агрегат.

Увищезазначених місцях слід застосовувати вогнегасники пінні чи водяні місткістю 10л або порошкові місткістю не менше 5л. Місткість бочок з водою та ящиків з піском, а також їх укомплектованість інвентарем (відрами, лопатами) – має відповідати вимогам пунктів 6 та 8 – цього додатка.

На території будівництва в місцях розташування тимчасових будівель, складів, майстерень встановлюються пожежні щити (стенди) та бочки з водою.

Вибір та визначення необхідної кількості вогнегасників

1. Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється згідно з таблицями П 1 або П 2 в залежності від їх вогнегасної спроможності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні або на об’єкті (стандарт ISO №3941-77):

клас А – пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

клас B – пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;

клас C – пожежі газів;

клас D – пожежі металів та їх сплавів;

клас (E) – пожежі, пов’язані з горінням електроустановок.

Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

2.Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) обумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшення їх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники (таблиця П 2).

Для гасіння великих площ горіння, коли застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, на об’єкті мають бути передбачені додатково ефективні засоби пожежогасіння.

3.У таблицях П 1 та П 2 знаком “++” позначенні вогнегасники, рекомендовані до оснащення об’єктів, знаком “+” – вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності рекомендованих вогнегасників та за наявності відповідного обгрунтування; знаком “-” – вогнегасники, котрі не допускаються до оснащення

47

об’єктів.

4.Необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будівель та споруд, вибираючи вогнегасник з відповідною температурною межею використання.

5.Якщо на об’єкті можливі комбіновані осередки пожеж, то перевага у виборі вогнегасника віддається більш універсальному щодо області застосування.

6.Для граничної площі приміщень різних категорій (максимальної площі – захищуваної одним або групою вогнегасників) необхідно передбачити кількість вогнегасників, зазначену в таблицях П 1 та П 2 перед знаками “++” або “+”.

7.Громадські будівлі та споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.

8.Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідних галузевих правил пожежної безпеки, затверджених у встановленому порядку.

9.Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно з умовами договору на його поставку.

10.У місцях зосередження цінної апаратури й устаткування кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.

11.Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, телефонних станцій, музеїв, архівів тощо, слід враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять підчас гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

12.Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що мають негорючі речовини й

матеріали, можуть не оснащуватись вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100м2. Необхідність установлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають керівники підприємств.

13.Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування не повинна перевищувати 20м для громадських будівель та споруд; 30м – для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 40м – для приміщень категорій В, Г; 70м – для приміщень категорії Д.

14.За наявності декількох невеликих приміщень з однаковим рівнем пожежонебезпеки кількість необхідних вогнегасників визначається згідно з п.10 та таблицями П 1 або П 2 з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

15.Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні камери, загартовувальні ванни, випробувальні стенди, установки для миття та знежирювання деталей, сушильні камери тощо) обладнуються не менше ніж двома вогнегасниками кожна, або однією стандартною установкою пожежогасіння.

16.Окремо розташовані відкриті ректифікаційні, адсорбційні колони та інші технологічні установки забезпечуються вогнегасниками, покривалами, ящиками з піском, паровими шлангами. Їх кількість визначається адміністрацією об’єкта залежно від потужності установок і кількості горючих та легкозаймистих рідин і газів, які містяться в апаратах.

17.У місцях наявності великої кількості ЛЗР, ГР та легко горючих матеріалів (каучук, гума тощо) доцільно встановлювати стаціонарні або пересувні вогнегасники типу ОВП – 100, ОУ – 25, ОУ – 80, ОП – 100, ОПА – 100, ОП – 250 тощо.

48