1162

81

Рис. 7.6. Приклад виконання аркуша 6 «Деталювання складального креслення»

8. ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ВИКОНАННЯ ТА ЧИТАННЯ СХЕМ»

8.1. Методичні вказівки

8.1.1. Загальні вимоги до виконання схем

Схеми − це спеціальні креслення, що містять умовні зображення складових частин виробів та зв’ язків між ними.

Схеми використовують у різноманітних галузях промисловості як робочу конструкторську документацію, що супроводжує складання, регулювання та контроль виробів електроніки, радіотехніки, сантехніки, вентиляції тощо, а також пояснює принцип дії механізмів і пристроїв.

Залежно від виду елементів і зв’язків між ними схеми поділяють на електричні (Э), гідравлічні (Г), пневматичні (П), кінематичні (К), комбіновані (С), поділу (Е), а залежно від змісту − на структурні (1), функціональні (2), принципові (3), монтажні (4), підключення (5) та ін. (ГОСТ 2.701-84).

Код схеми містить літерне та цифрове позначення згідно із зазначеною класифікацією.

Схеми виконують на аркушах відповідного формату без дотримання масштабу та без урахування розміщення елементів у виробі. Лінії, що сполучають умовні позначення елементів, розміщують тільки горизонтально й вертикально з найменшим числом точок зламу та перетину. Відстань між паралельними лініями зв’язку становить не менше, ніж 3 мм, між сусідніми лініями графічного позначення − не менше, ніж 1 мм, а між окремими позначеннями − не менш, як 2 мм. Товщина ліній графічних позначень і зв’язків між ними вважається однаковою в межах 0,2...1,0 мм і залежить від формату схеми, її складності та розмірів графічних позначень.

82

У кінематичних схемах лінії кінематичних зв’ язків (вали, осі та ін.) зображують суцільною лінією завтовшки s, підшипники, шківи, зубчасті колеса, муфти тощо показують лінією завтовшки s/2, а лініями завтовшки s/З виконують осьові, кола зубчастих коліс, шпонки, ремені тощо.

В електричних схемах лінії електричних зв’ язків зображують суцільними лініями завтовшки s/2, лінії умовних графічних

3) спрощених зовнішніх контурів, елементів, зокрема їхніх аксонометричних зображень. Іноді застосовують інші графічні позначення, які пояснюють у технічних вимогах або в спеціальних таблицях.

Таблицю переліку елементів (рис. 8.1) розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документа з основним написом за формою 2 (ГОСТ 2.104-68). Відстань між таблицею та основним написом становить не менше, ніж 12 мм. Таблицю можна доповнювати графою «Зона» завширшки 8 мм за рахунок графи «Примітка».

Рис. 8.1. Форма таблиці переліку елементів

Креслення схеми супроводжується основним написом за формою 1 (ГОСТ 2.104-68). Найменування схеми в графі 2 поряд з найменуванням виробу можна не писати.

83

8.1.2. Кінематичні схеми

Правила виконання кінематичних схем подано в ГОСТ 2.703-68. Найпоширенішими є схеми передач редукторів, коробок, верстатів. Умовні графічні позначення деталей для кінематичних схем встановлені ГОСТ 2.770-68. Крім цього, застосовують текстові та цифрові написи. Вали нумерують римськими цифрами в порядку передачі руху, рахуючи від двигуна; для шківів задають діаметр і ширину, для зубчастих коліс − модуль і число зубців, для ходових гвинтів − число заходів і напрям різьби. Біля електродвигуна зазначають його потужність і кількість обертів за хвилину.

Номерами позицій позначають складові елементи схеми, а їхні найменування записують у таблиці переліку.

Застосовують також наочні схеми, виконані в аксонометричній проекції.

8.1.3. Електричні схеми

Правила виконання електричних схем подано в ГОСТ 2.702-75. Умовні графічні позначення елементів на схемах виконують за ГОСТ 2.721-74... ГОСТ 2.758-81. Умовні позначення елементів, які входять до одного ланцюга, розміщують послідовно вздовж прямої, а окремі ланцюги − поряд, утворюючи рядки або стовпці. Різні функціональні ланцюги на одній схемі можна виконувати лініями різної товщини.

Кожен елемент повинен мати позиційне позначення, що складається з літерного коду латинським шрифтом та цифрового (порядкового) номера і задається в межах даної схеми чи виробу. Літерний код вказує на вид елемента або пристрою. Наприклад, С −

84

Порядковий номер позиційного позначення надається пристрою чи елементу відповідно до його розміщення на схемі (зверху вниз, зліва направо).

Перелік елементів записують групами в алфавітному порядку літерних кодів. У кожній групі елементи розміщують у порядку зростання номерів.

8.1.4. Гідравлічні та пневматичні схеми

Правила виконання гідравлічних і пневматичних схем встановлені ГОСТ 2.704-76.

У гідравлічних схемах застосовують умовні позначення насосів, гідродвигунів, гідроапаратів. Гідравлічні принципові схеми можуть бути двох видів: функціональні, де з’ ясовується функціональне призначення кожного апарата без показу його конструктивних особливостей, та конструктивні, де ілюструються конструктивні особливості й будова гідравлічних апаратів.

Система символічних і умовних позначень гідроапаратури включає: гідроприводи та їх з’ єднання; апаратуру насоса, силових циліндрів і гідромоторів; апаратуру регулювання тиску, витрати рідини, розподілу її потоку та ін. Вона регламентується рядом стандартів, зокрема ГОСТ 2.780-68.

Крім зображень, принципові гідравлічні схеми містять технічні дані насосів: модель, продуктивність, тиск, кількість обертів за хвилину, потужність електродвигунів. У технічних даних гідроапаратів зазначають приєднувальні розміри, умовні проходи, тиск, допустиму витрату рідини.

Усім елементам і пристроям надаються номери, необхідні дані записують у таблицю переліку, яку виконують на одному аркуші зі схемою (рис. 4.4) або як окремий документ.

Пневматичні схеми відрізняються від гідравлічних апаратами, арматурою та їхніми позначеннями.

85

8.2. Завдання аркуша 7 контрольної роботи «СХЕМА ЕЛЕКТРИЧНА ПРИНЦИПОВА»

Виконати схему електричну принципову (за власним вибором). Перелік елементів схеми дати на цьому ж аркуші.

8.3. Вказівки по виконанню

Правила виконання електричних схем подано в ГОСТ 2.702-75. Умовні графічні позначення елементів на схемах виконують за ГОСТ 2.721-74... ГОСТ 2.758-81 (Таблиця 8.1). Кожен елемент схеми повинен мати позиційне позначення, що складається з літерного коду та цифрового номера. Позиційні позначення елементів та їхнє розшифрування записати в таблицю переліку елементів, виконану відповідно до вимог стандартів.

Приклад виконання аркуша 7 представлено на рисунку 8.2.

86

Таблиця 8.1

Умовні графічні позначення у схемах

87

88

Рис. 8.2. Приклад виконання аркуша 7 «Схема електрична принципова»

Додаток А. Форми основного напису

якщо йому присвоєно шифр. Наприклад, для робочого креслення

14...18 – зміни, які вносяться відповідно до ГОСТ 2.503-90.

У додатковій графі записують (повернутим на 180° відносно основного напису) позначення конструкторського документа (графа 2 основного напису).

89

Основний напис для текстових конструкторських документів (наступні аркуші – форма 2а)

Рис А.1. Форми основного напису

90