1306

Internet, Excel. Вмію користуватися оргтехнікою. Особисті якості: відповідальність, самостійність, вимогливість, дисциплінованість.

При потребі подам рекомендації.

УВАГА!

Від правильності, точності й повноти інформації в резюме часто залежить, чи запросять його автора на роботу. Тому при укладанні слід бути уважним і врахувати всі вимоги.

Відомості про освіту та досвід роботи в резюме подають у зворотному порядку: від останнього місця навчання чи роботи до попереднього.

Якщо досвід роботи відсутній, акцентують увагу на освіті й навичках.

Контракт

Контракт – це правовий документ, що засвідчує певну домовленість між підприємством і працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності на певний термін. Набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами або із зазначеної у документі дати, й діє протягом визначеного в ньому терміну: до 5 років, але не менше ніж один рік. Укладається у двох примірниках (по одному для кожної сторони). Контракт може бути змінений тільки за письмовою угодою сторін.

Реквізити контракту:

1.Назва виду документа зі стислим обґрунтуванням його призначення (на управління підприємством, на виконання обов’язків тощо).

2.Дата й місце укладання.

3.Орган, що наймає працівника.

4.Посада, прізвище, ім’я, по батькові того, кого наймають.

5.Текст.

6.Підписи сторін – укладачів контракту.

7.Печатка, що засвідчує підпис роботодавця.

Структура тексту контракту:

–Загальні положення.

–Обов’язки сторін, де зазначаються: основні характеристики роботи, яку виконуватиме працівник, та вимоги до рівня й терміну її виконання, дотримання правил охорони праці; зобов’язання підприємства щодо організації виробничого процесу, обладнання робочого місця, підвищення рівня кваліфікації працівника, також окремим пунктом можуть бути передбачені додаткові пільги, компенсації, якщо умови роботи шкідливі.

–Робочий час, де визначено умови роботи (неповний робочий день, пого-

динна робота, неповний робочий тиждень тощо). Може наводитися конкре-

тний графік роботи на певний термін.

–Оплата праці та соціально-побутове забезпечення працівника, де зазначаються: посадовий оклад (тарифна ставка) за певний період; надбавка та інші виплати; компенсація у разі використання працівником власного автомобіля для службових поїздок; щорічна оплачувана відпустка (кількість робо-

31

чих днів): основна та додаткова (може вказуватися матеріальна допомога до щорічної відпустки); додаткові пільги, гарантії, компенсації.

–Відповідальність сторін, вирішення суперечок, де зазначають: яку відповідальність несуть сторони у разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків; порядок вирішення суперечок відповідно до чинного законодавства.

–Зміни, розірвання контракту, де вказують: як можуть вноситися зміни та доповнення до контракту; умови дострокового розірвання контракту.

–Термін дії та інші умови контракту.

На основі контракту видають наказ про прийняття на роботу.

Особовий листок з обліку кадрів

Особовий листок з обліку кадрів – це обов’язковий документ, який заповнює особа під час зарахування її на посаду, навчання, для участі в певному конкурсі тощо. Він узагальнює автобіографічні відомості працівника чи студента шляхом таблиці-анкети. Оформляється на бланку.

Реквізити документа:

1.Назва виду документа.

2.Прізвище, ім’я, по батькові.

3.Дата і місце народження.

4.Фото особи, яка заповнює особовий листок (праворуч).

5.Відомості про освіту, науковий ступінь, вчене звання.

6.Якими мовами володіє.

7.Трудова діяльність (дані виписуються з трудової книжки).

8.Державні нагороди (у т. ч. премії та почесні звання).

9.Наукові відзнаки (вітчизняні, зарубіжні, міжнародні).

10.Відомості про родину (перелічити членів сім’ї із зазначенням дати народження).

11.Паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий паспорт).

12.Домашня адреса й телефон.

13.Дата заповнення (ліворуч) й особистий підпис (праворуч).

Стійкі словосполучення у діловому мовленні

Ділова мова часто послуговується стійкими (сталими) словами чи словосполученнями, яким властивий постійний склад компонентів і які зберігають пряме лексичне значення. Це переважно термінологічні офіційно-ділові словосполучення, які широко вживаються в усному і писемному мовленні, а також стійкі словосполучення окремих галузей діяльності (бухгалтерські, пра-

вові): юридична особа, громадські організації, компенсаційні витрати, ма-

теріальна відповідальність тощо. Крім термінологічних сполук, у діловому мовленні наявна велика кількість специфічних мовних штампів, регулярно повторюваних у певних контекстах: за наявності, порядок денний, вжити заходів, доводити до відома, внести пропозицію тощо. В адміністративно-

32

канцелярському підстилі офіційно-ділового стилю штампи варіюються: від-

повідно до постанови – згідно з постановою – на виконання постанови; з метою виконання – для виконання – на виконання; з метою вдосконалення – для вдосконалення.

При перекладі стійких словосполучень беруть до уваги значення виразу в цілому, а не окремих слів, тому перекладають не дослівно, буквально, а враховуючи національну семантику: принимать участие – брати участь (хоча слово приймати в українській мові є), привлекать к ответственности – притягати до відповідальності. Службові слова також перекладають за зна-

ченням: состоится в семь часов – відбудеться о сьомій годині, поступить в университет – вступити до університету, к началу года – на початок року, относиться к учебе – ставитися до навчання.

Вважається, що стійкі (сталі) словосполучення при умілому використанні стандартизують ділову мову, розвиваючи та удосконалюючи її у такий спосіб. Однак надуживання сталих словосполучень наносить діловій мові значної шкоди, робить її сухою, канцелярською.

УВАГА!

Переклад поширених стійких виразів

33

Заняття 6

СЛУЖБОВІ ДОКУМЕНТИ З КАДРОВО-КОНТРАКТНИХ ПИТАНЬ

Характеристика

Характеристика – це документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу, дано оцінку його ділових і моральних якостей. Укладається на вимогу самого працівника або на письмовий запит іншої установи. Характеристика може подаватись при вступі до навчального закладу, висуванні на виборні посади, при обранні за конкурсом, атестації працівника тощо.

Реквізити характеристики:

1.Назва виду документа (посередині).

2.Анкетні дані особи, якій видається характеристика (прізвище, ім’я, по батькові у родовому відмінку без прийменника на; посада чи статус, вчений ступінь і звання (якщо є); рік народження; освіта), – праворуч у стовпчик.

3.Текст, який містить такі відомості: дані про трудову діяльність чи навчання (з якого часу працює/навчається в цій організації, на якій посаді; ставлення до роботи/навчання, виконання службових обов’язків, підвищення професійного та наукового рівня, досягнення, заохочення, дотримання трудової/навчальної дисципліни); дані про громадську діяльність; моральні якості (риси характеру, ставлення до колег чи інших членів колективу); висновки (пропозиції, рекомендації щодо працівника/студента, призначення характеристики).

4.Дата укладання документа (ліворуч).

5.Назва посади – ліворуч, підпис – посередині, ініціали, прізвище керівника установи, закладу – праворуч (при потребі – інших відповідальних осіб).

6.Гербова печатка організації, яка видала характеристику.

За призначенням характеристики поділяються на виробничі (зазначається професійний рівень особи), атестаційні (вказуються всі відомості про людину за звітній період), рекомендаційні (при переведенні на іншу посаду, прийнятті на навчання і т. д.) та нейтральні (звичайні, стандартні).

Характеристику оформлюють у двох примірниках: перший видають особі, а другий підшивають до особової справи.

Зразок характеристики:

34

Характеристика

Федорович Олександри Вікторівни, студентки 721 групи Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (ДНУЗТ), 1992 року народження, освіта середня

Федорович Олександра навчається в ДНУЗТ з 2009 року на факультеті «Економіка та менеджмент на залізничному транспорті» за спеціальністю «Облік та аудит».

Протягом навчання в університеті зарекомендувала себе старанною та здібною студенткою. До навчання ставиться сумлінно, має глибокі знання з усіх дисциплін, усебічно розвинена. Постійно підвищує свій професійний рівень, виступає з доповідями на наукових студентських конференціях. Сесії складає на відмінно. Брала активну участь в олімпіадах з вищої математики та української мови.

Упродовж навчання є активним членом гуртка «Молодий економіст». Зарекомендувала себе хорошим організатором. Брала участь у підготовці та проведенні культурно-масових заходів «Студентська весна», «Клуб веселих та кмітливих» і «Шанс».

За характером чесна, відповідальна, наполеглива у досягненні мети, вимоглива до себе, доброзичлива. Має повагу серед однокурсників і викладачів факультету.

Характеристика видана для подання за місцем вимоги.

УВАГА!

Текст характеристики пишуть від третьої особи. Кожне нове повідомлення починають з абзацу.

Якщо громадською діяльністю особа не займалась, то пишуть таким чином:

Громадським життям групи (факультету, університету, технікуму) не цікавився, участі у ньому не брав.

Призначення характеристики формулюють так: Характеристика видана (при-

значена) для подання (пред’явлення) за місцем вимоги (за місцем працевлаштування, за місцем проходження виробничої практики, ректорату з метою переведення з контрактної форми навчання на бюджетну).

Рекомендаційний лист

Рекомендаційний лист – це документ, який подають у ситуації клопотання про посаду, влаштування на нову відповідальну роботу, подання на здобуття стипендії тощо. Особа-претендент бажає заручитися авторитетною рекомендацією, коли влаштовується на роботу (навчання) чи подає клопо-

35

тання про матеріальне заохочення. Зацікавленою в рекомендації може бути або сама людина, або ж організація чи установа.

На відміну від характеристики, рекомендація не обов’язково подається з місця роботи. За рекомендаційним листом можна звертатися до особи, яка добре знає претендента (його професійні та моральні якості, наукові здобутки, коло зацікавлень тощо), а також має авторитет та визнання у своїй галузі.

Рекомендація може бути негативною, якщо автор вважає, що претендент не відповідає посаді, про яку клопочеться. У такий спосіб вдасться попередити можливі ускладнення чи непорозуміння.

Рекомендаційні листи складаються зазвичай з двох частин.

У першій частині вказують мінімальні відомості про рекомендованого: як довго, звідки автор знає претендента, з якими його працями чи досягненнями знайомий тощо. У другій частині чітко формулюється мета документа: рекомендую чи не рекомендую. Зрештою висловлюється готовність нести певну відповідальність за рекомендовану особу.

Зразок рекомендаційного листа:

Шановні колеги, дозвольте представити Вам випускника економічного факультету Дніпропетров-

ського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Пушкіна Макара Івановича.

Пушкін М. І. успішно захистив магістерську роботу на тему «Ринкова трансформація України», володіє практичними навичками організації та розвитку малого бізнесу в умовах ринку. Як керівник магістерської роботи хочу вказати на його вміння бачити проблему і знаходити ефективні шляхи її розв’язання. Макар відзначається самостійністю мислення, аналітичним розумом, наполегливий та цілеспрямований.

Знаю Пушкіна М. І. як переможця конкурсу студентських наукових робіт. Він неодноразово виступав на студентських наукових конференціях та засіданнях наукового гуртка. За наявності відповідних умов праці він може досягти значних успіхів і забезпечити Вашій фірмі істотну користь.

Гадаю, що прийнявши Пушкіна М. І. на посаду завідувача відділу статистики, Ви зробите вдалий вибір.

УВАГА!

Той, хто рекомендує, несе відповідальність за рекомендовану особу, тому інформація має бути об’єктивною та правдивою.

У рекомендаційному листі можна вказати на вади претендента, які могли б йо-

му зашкодити в роботі, наприклад: Кириленко А. П. принципова, уважна до клієнтів, має великий досвід роботи у цій сфері, але досягти найвищих результатів їй часом заважає зайва запальність та нестриманість; або На жаль, я не можу взяти на себе відповідальність високо оцінити професійні якості А. П. Кириленко; або Бойко М. П. не зможе виконувати покладених на неї обов’язків тощо.

36

Наказ щодо особового складу

Наказ щодо особового складу – це розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, організації з кадрових питань: прийняття на роботу, звільнення, переміщення, відрядження, відпустки, заохочення і стягнення працівників.

Реквізити наказу:

1.Назва міністерства, якому підпорядковується організація, підприємство, заклад (для державних) (посередині).

2.Повна назва організації, закладу, що видає наказ (посередині).

3.Назва виду документа (посередині).

4.Дата підписання наказу керівником організації, закладу (ліворуч).

5.Назва населеного пункту, де розташована установа (посередині).

6.Номер документа (праворуч).

7.Заголовок до тексту (Щодо особового складу або Про прийняття на роботу, Про звільнення, Про надання відпустки та ін.).

8.Текст, у якому виокремлюють констатуючу (вступ – причина видання наказу; доказ – виклад основних фактів; висновок – мета видання наказу) і розпорядчу частини.

Проте більшість наказів щодо особового складу, за винятком окремих видів, мають лише розпорядчу частину. Кожен пункт розпочинається дієсловом

вінфінітивній формі, яке має значення вказівки (ЗАРАХУВАТИ, НАДАТИ,

ЗВІЛЬНИТИ, ПЕРЕВЕСТИ, ОГОЛОСИТИ, ПРИЗНАЧИТИ та ін.).

У наступному рядку з абзацу вказують: прізвище, ім’я по батькові працівника; посаду (науковий ступінь, вчене звання, спеціальність, розряд); найменування структурного підрозділу; предмет наказу, термін; причину – при необхідності.

9.Підстава для складання наказу (заява, рапорт, службова записка).

10.Посада керівника підприємства, закладу (ліворуч), його підпис (посередині), ініціали та прізвище (праворуч).

11.Печатка.

12.Візи (якщо є): Проект наказу внесено…, Наказ погоджено… Наказ у разі потреби погоджується з відповідними посадовими особами, яких визначає керівник організації, закладу.

Окрім обов’язкових реквізитів, накази щодо особового складу залежно від їх змісту укладаються за такими вимогами:

1.У наказах про призначення, зарахування на роботу вказують: на яку посаду; до якого структурного підрозділу (відділу); вид прийняття (переве-

денням, відповідно до контракту, на постійну, тимчасову роботу або роботу за сумісництвом); особливі умови (із прийняттям матеріальної відповідальності, зі скороченим робочим днем та ін.); умови платні (відповідно до штатного розпису).

2.У наказах про переведення на іншу роботу зазначають: з якої посади на яку; вид, термін (постійно, тимчасово); мотивування (реорганізація, скоро-

37

чення, ліквідування підрозділу, дільниці, філії).

3.У наказах про надання відпустки вказують: вид відпустки (основна

(чергова, тарифна), додаткова, навчальна, академічна, декретна); загальну кількість робочих днів; дату (з якого числа, місяця, року до якого числа, місяця, року включно); період, за який надається відпустка (для основної), причина (для додаткової, навчальної, академічної та декретної): за тривалий стаж роботи на підприємстві; як винагорода чи заохочення; за сімейними обставинами; у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (лікуванням; післяопераційною реабілітацією, пологами та доглядом за дитиною); умови оплати – для додаткової: зі збереженням/без збереження заробітної плати/ за власний рахунок.

4.У наказах про звільнення зазначають: дату звільнення; мотивування

(вихід на пенсію; власне бажання; порушення закону, статуту підприємст-

ва; ліквідування організації, установи та ін.) із зазначенням відповідної статті КЗпП чи інших кодексів, законів, статутів.

У груповому наказі, який передбачає декілька пунктів, рекомендується розміщувати їх у такій послідовності: прийняття на роботу; переведення на іншу постійну роботу (на цьому підприємстві, в установі, організації); звільнення з роботи; надання відпусток; заохочення; стягнення.

Зразок групового наказу:

Міністерство інфраструктури України Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна

Зайцеву Ірину Олегівну на посаду старшого лаборанта кафедри українознавства за сумісництвом з 16.03.2011 з окладом відповідно до штатного розпису.

Підстава: заява Зайцевої І. О. 2. ЗВІЛЬНИТИ:

Чижа Дмитра Олександровича, асистента кафедри будівельних конструкцій, з посади із 10.03.2011 у зв’язку із закінченням терміну дії контракту.

Підстава: заява Чижа Д. О., контракт від 05.03.2006. 3. НАДАТИ:

Козачук Вірі Василівні, методисту відділу аспірантури, чергову відпустку з 1 по 25 серпня 2011 року на 24 календарні дні за період роботи з 1 липня 2010 по 30 липня 2011 року.

38

УВАГА!

Дієслова ЗАРАХУВАТИ, НАДАТИ, ЗВІЛЬНИТИ, ПЕРЕВЕСТИ, ОГОЛОСИТИ,

ПРИЗНАЧИТИ пишуть великими літерами; після них ставлять двокрапку.

Укожнійгрупіпитаньпрізвищапрацівниківрозміщуютьвалфавітномупорядку. Наказ набуває чинності з моменту його підписання керівником організації,

підприємства, закладу.

Начальник чи інспектор відділу кадрів зобов’язані ознайомити зі змістом наказу осіб, прізвища яких фігурували в документі, а ті повинні розписатися в оригіналі, зазначивши дату ознайомлення.

Трудова книжка

Трудова книжка – це документ установленого зразка, що підтверджує трудову діяльність особи і служить для встановлення загального, безперервного й спеціального стажу.

Порядок заповнення трудових книжок і вкладок до них, обліку їх та видачі в разі звільнення або втрати регламентує «Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях».

Утрудову книжку вносять такі відомості про працівника: перша сторінка

–прізвище, ім’я та по батькові, дату народження (вказують на підставі паспорта або свідоцтва про народження); друга й наступні сторінки – відомості про приймання на роботу, звільнення, переміщення; про нагородження, у тому числі державними нагородами та відзнаками України; про заохочення за успіхи в роботі та ін. відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видано дипломи, використані винаходи й раціоналізаторські пропозиції та грошові винагороди у зв’язку з цим тощо.

Зберігається трудова книжка у відділі кадрів підприємства, де працює її власник, і повертається йому у зв’язку зі звільненням, виходом на пенсію.

Із кожним записом, що вноситься у трудову книжку на підставі наказу про прийняття на роботу, переведення чи звільнення, відділ кадрів зобов’язаний ознайомити працівника під підпис в особовій картці, у якій має бути такий самий запис, що й у трудовій книжці.

Записи у разі звільнення працівника або переведення його на іншу роботу мають точно відповідати формулюванням чинного законодавства й містити покликання на відповідну статтю, пункт закону. Трудова книжка має бути видана працівнику на руки в день звільнення.

Зразок першої сторінки трудової книжки:

ТРУДОВА КНИЖКА КМ № 156623

Прізвище ___________Бондаренко_____________________________

Ім’я ________________Анатолій_______________________________

По батькові ____________Федорович____________________________

Дата народження _______15 липня 1979 року_____________________

(число, місяць, рік)

Дата заповнення ____________26 липня 2000 р.___________________

Підпис власника книжки _____________________________________

М. П. _____________________________________________

Підпис особи, яка відповідає за видачу трудової книжки

39

УВАГА!

Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємства незалежно від форм власності, які пропрацювали на ньому понад 5 днів. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем роботи.

Якщо особа тільки розпочинає свій трудовий шлях і ще не має трудової книжки, то працівник відділу кадрів має оформити її не пізніше, ніж у тижневий термін від дня прийняття особи на роботу.

Стягнення у трудовій книжці не зазначають.

Складні випадки керування у писемних текстах

Точність і доступність інформації, вміщеної у службовому документі, значною мірою залежить від правильності поєднання слів у словосполучення. Через неправильне використання відмінкових форм іменників (займенників), уживання невідповідного прийменника, ненормативну заміну прийменникової конструкції безприйменниковою і навпаки може бути спотворений зміст, невиправдано збільшений обсяг тексту тощо.

Керування – це зв’язок слів у словосполученні, при якому головне слово керує залежним, тобто вимагає, щоб залежне слово стояло у певному відмін-

ку: говорити українською мовою, займати посаду, звільнити з посади, заходи щодо поліпшення, враження від зустрічі, адресувати братові.

Керованими словами у таких словосполученнях можуть бути тільки ті частини мови, що мають самостійну категорію відмінка, тобто іменники, за-

йменники, кількісні числівники: читати книжку, подумати про щось, зменшувати до одного.

Керування може бути безпосереднє, або безприйменникове (одержати рекламації, обирати депутата) і посереднє, або прийменникове, коли зале-

жне слово приєднується до головного за допомогою прийменника (одержати від заводу, чекати на подругу). Поділ керування на безпосереднє і посереднє свідчить про тісніший чи слабший зв’язок між словами. Посереднє керування виражає дальший, менш тісний зв’язок, наприклад: говорити мовою – говорити про мову, почув знайомого – почув про знайомого, прочитав статтю – прочитав про статтю.

Керування також буває сильне і слабке. Сильним керування буває тоді, коли головним (керуючим) словом є перехідне дієслово, а залежним (керованим) – іменник (займенник, числівник) у таких відмінкових формах:

–знахідного відмінка без прийменника: отримати (що?) право, дебету-

вати (що?) рахунок;

–родового відмінка без прийменника при заперечному перехідному діє-

слові: не затвердити (чого?) рішення, не узгодити (чого?) дій;

–родового відмінка частковості (що означає частину від цілого) без при-

йменника: привезти (чого?) вугілля, завдати (чого?) шкоди.

Слабке керування наявне у словосполученнях, де головним (керуючим) словом виступає будь-яке дієслово або інша частина мови, а залежне (кероване) може стояти у формі будь-якого непрямого відмінка з прийменником

40