Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

БЖД - Яким

.pdf
Скачиваний:
1659
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
24 Мб
Скачать
☆

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

251

 

 

 

Єдина державна система розрахована функціонувати у режимі повсякденної діяльності, режимі підвищеної готовності при погіршенні ситуації або прогнозуванні її погіршення, режимі діяльності у надзвичайній ситуації (не лише реагування на НС, а й реальна загроза їхнього виникнення), режимі діяльності у надзвичайному стані (впроваджують відповідно до Конституції України та Закону України"Про надзвичайний стан").

На всіх рівнях ЄДС розробляють плани реагування на надзвичайні ситуації або загрозу їхнього виникнення, які складають з"Плану реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації"" та "Плану реагування на надзвичайну ситуацію".

5.Надання першої долікарської допомоги

5.1.Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання

За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещасних випадків та НС, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правильно надали першу долікарську допомогу, здійснили заходи щодо оживлення або своєчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своєчасно надана та правильно проведена перша долікарська допомога не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершення лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.

Перша долікарська допомога- це комплекс простих невідкладних , дій спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися таким принципами: правильність, доцільність, швидкість, продуманість, рішучість, спокій, дотримуючись, зазвичай, такої послідовності:

-усунути вплив на організм чинників, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води);

-оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що

становить найбільшу загрозу для життя потерпілого,

послідовність

заходів щодо його спасіння;

 

-виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, зробити штучне дихання,

зовнішній

масаж

серця, зупинити

кровотечу, іммобілізувати

місце

перелому,

накласти пов'язку тощо);

 

 

-викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

-підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має

право лише лікар.

Виконуючи перелічені вище дії, потрібно бути уважним і обережним, щоб не заподіяти шкоди собі і не завдати додаткової травми потерпілому Особливо це стосується тих випадків, коли потерпілого необхідно звільнити з-під дії електричного струму, з-під завалу, винести з палаючого приміщення, при рятуванні утопленика. Якщо допомогу надають кілька осіб, деякі з зазначених вище дій можна виконувати паралельно.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

-оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той потребує;

-забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних ШЛЯХІЕІ;

-5. Надання першої долікарської допомоги ___________________________ 253

-виконати штучне дихання "з рота в рот" або "з рота в ніс" та зовнішній масаж серця і оцінити їхню ефективність;

-зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин;

-накласти пов'язку у разі пошкодження (поранення, опік, відмороження тощо);

-іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому забої, термічному ураженні;

-надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;

-використати підручні засоби під час перенесення, навантаження і транспортування потерпілого;

-визначити необхідність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи супутним транспортом;

-користуватися аптечкою швидкої допомоги.

5.2.Аптечка швидкої допомоги

Аптечка

швидкої

допомоги з

набором

медикаментів

і

,

обов'язково повинна бути на

транспортних засобах, а також на

підприємствах,

в

організаціях

установах

чи

їхніх

підрозділах,

особливо

 

тих,

де

 

проводяться

небезпечні

або

шкідливі

.

Такий набір

медикаментів і

засобів

для надання

долікарської

допомоги

бажано також мати вдома.

 

 

Залежно від умов, за яких їх

використовують,

і

 

призначення

розрізняють

універсальну

аптечку

першої

допомоги,

аптечку

матері

дитини,

аптечку

для

обладнання

транспортних

 

засобів,

аптечку

для

рятувальних

 

плотів,

аптечку

для

рятувальних

човнів, індивідуальну

аптечку та ін.

 

 

 

 

 

 

Наприклад,

універсальна аптечка

першої допомоги (рис. 78) слугує для надання першої допомоги на

виробництві, будівлях, туристичних походах, в польових і домашніх умовах. Вона містить засоби:

-знеболювальні (промедол, анальгін);

-жарознижувальні, протизапальні (аспірин, парацетамол);

-заспокійливі (настойка валеріани);

-відхаркувальні (мукалтин, бромгексин);

-проти болю в шлунково - кишковому тракті (но-шпа, беластизин);

254 _____________________________________ 5. Надання першої долікарської допомоги адсорбції газів у кишечнику (активоване вугіля);

-від болю в ділянці серця (валідол, нітрогліцерин);

-для приведення людини в свідомість (нашатирний спирт);

-антисептичні препарати для промивання ран, горла (перманганат калію);

-для полоскання рота і горла (розчин борної кислоти);

-змащування забоїв, подряпин, країв ран (спиртовий розчин йоду, розчин брильянтового зеленого);

-дезинфекції і пом'якшення шкіри (борний вазелін).

Крім лікарських засобів в аптечку входять засоби для перев'язки - перев'язувальний пакет, стерильні бинти, стерильна вата, бактерицидний пластир, пакет одноразових шприців, гумовий кровоспинний джгут для часової зупинки кровотечі, шина для накладення на кінцівки при переломах та вивихах, термометр медичний для вимірювання температури, склянка для прийняття ліків, ванночка для промивання очей.

Універсальна аптечка може бути доукомплектована й іншими лікарськими засобами, препаратами за рекомендацією лікарів.

5.3.Надання першої допомоги при ураженні ділянок мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності

Унаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові, нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріві тощо можливе ураження центру свідомості - мозку. Ураження мозку призводить до різного роду станів організму, починаючи від шоку, памороків, непритомності і закінчуючи зупинкою серця і смертю, а ознаки такого ураження проявляються широким спектром симптомів. Також багато різного роду причин призводять до припинення надходження в легені повітря- асфіксії, в результаті чого дихання припиняється, людина непритомніє, може зупинитись серце і настати смерть.

Оскільки характер допомоги, як правило, визначається станом потерпілого, спочатку розглянемо порядок і правила надання долікарської допомоги при загальних розладах організму, спричинених ураженням мозку, зупинкою дихання та зупинкою діяльності серця, а далі, розглядаючи окремі види ураження організму та допомогу при них, посилатимемося на цей параграф.

Шок. Причини шокового стану - надзвичайний емоційний вплив, сильний біль,

втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах

шкідливих продуктів, що

призводить до виснаження захисних можливостей

організму, внаслідок чого

виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин. Спричиняти розвиток

шоку можуть

голод, спрага, переохолодження,

перевтома, трясіння

під

час

транспортування після травми тощо.

 

 

 

Ознаки -

блідість, холодний піт, розширені

зіниці, посилене

дихання

і

прискорений пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоку - блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі короткочасні втрати свідомості.

Допомога. Запобіганням розвитку шоку є своєчасна та ефектнЕіна відповідна допомога, яку надають при пораненні, що спричинило появу шоку. Якщо шок посилився, потрібно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад,

5. Надання першої долікарської допомоги _____________________________________ 255

зупинити кровотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потім потерпілого кладуть у

горизонтальне положення з трохи опущеною

головою, закутують

у ковдру.

Заходами, що перешкоджають виникненню шоку,

є тиша, тепло

(але не

перегрівання), дії, що зменшують біль, пиття рідини. Не слід роздягати потерпілого та охолоджувати його, навпаки, потрібно його зігріти, покласти в теплому приміщенні, прикласти до кінцівок грілки.

Коли є підозра на удар живота та пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати пити.

Памороки. Причини - раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці чинники спричиняє рефлекторне розширення м'язових судин, унаслідок чого знекровлюється мозок. Памороки - це перехідний стан до непритомності.

Ознаками памороків є блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, запаморочення, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають.

Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальне положення, розстебнути комір, забезпечити надходження свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт. Потерпілому слід трохи полежати. Коли потерпілий у свідомості, йому можна дати гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не можна намагатися напоїти.

Непритомність. Причини - ті що й при памороках.

Ознаки. Часто непритомність настає раптово, але інколи перед нею бувають

памороки, позиви

до

блювання, блювання, слабкість,

позіхання,

посилене

 

потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується.

 

Під час непритомності пульс уповільнюється до40-50 ударів на хвилину. Велику

 

небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить западання язика і

потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

 

Допомога. У разі непритомності потерпілого треба покласти на спину, трохи

 

підняти (на 15-20 см)

нижні кінцівки

для

поліпшення

кровообігу

мозку. Потім

 

вивільнити шию і груди від одягу, який їх ущільнює, поплескати по щоках,

 

побризкати обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт.

Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити,

 

чи не запав язик. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.

 

 

 

 

Струс мозку. Причина - травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку

внаслідок

падіння

на

голову, при

ударах

і

стисненні

.головиЦе

може

супроводжуватись

кровотечами, крововиливами

і

набряками мозкової

тканини.

Інколи такі пошкодження поєднуються з переломом кісток черепа.

 

 

 

 

Ознаки - миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати

 

кілька годин, а то й кілька днів. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу,

 

нудота, блювання. Удар та стиснення мозку можуть призвести також до порушення

чутливості, втрати мови, судом, паралічу та інших важких наслідків.

 

 

 

 

Допомогу треба надавати дуже обережно, щоб не погіршити стан потерпілого.

 

Піднімати його необхідно у горизонтальному положенні, підтримуючи голову.

 

Потерпілий потребує повного спокою, а тому

не

потрібно

 

турбувати ,

його

намагаючись

вивести

з

непритомного

стану. Для

запобігання

удушенню

від

западання язика або блювотних мас потерпілого кладуть на бік. Якщо потерпілий лежить на спині,

256 _____________________________________ 5. Надання першої долікарської допомоги голова його має бути поверненою вбік. Після блювання треба очистити порожнину рота. На голову кладуть охолоджувальні компреси.

Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі

особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.

 

 

 

Асфіксія -

задуха, зумовлена

кисневим

голодуванням

та

надлишком

вуглекислого газу в крові та тканинах, настає через припинення

надходження

повітря в легені

протягом2-3 хв. Людина, як правило, непритомніє.

Далі

може

зупинитись серце і настати смерть.

 

 

 

 

Причини асфіксії - стискання гортані і трахеї (задушення); затоплення гортані і трахеї водою (утоплення); заповнення їх слизовими масами, блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру

від отрути,

вуглекислого

газу, снодійних

засобів;

травми головного

мозку;

захворювання на дифтерію, грип, ангіну.

 

 

 

Ознака

-

відсутність

дихання, наявність

якого

встановлюється за

рухами

грудної клітки або за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа чи рота

потерпілого.

 

 

 

 

 

 

Допомога

полягає у

тому, що потерпілому

необхідно витягнути , язик

якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів,

 

землі тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг - все, що може заважати диханню,

 

і зробити штучне дихання. Інколи, через набряк гортані, виконувати штучне дихання

 

стає неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холодний компрес на кадик,

 

ноги ставлять у гарячу воду. При потребі виконується трахеотомія - введення

 

трубки у розсічену трахею.

 

 

 

 

 

Штучне дихання. Найефективнішим способом штучного дихання є дихання "із легень

 

 

у

легені",

яке

 

 

проводиться

"із

рота

в

 

рот" або "із рота в ніс"

 

 

(рис. 79). Потерпілого

 

 

кладуть

на

спину

на

 

тверду

рівну

поверхню,

 

відкинувши

голову різко

 

 

назад,, для чого під плечі

 

 

треба покласти валик або

 

 

будь-який

згорток. Для

 

 

 

 

запобігання

 

 

переохолодженню

 

Рис. 79. Штучна вентиляція легень методом "з рота в

організму

 

потерпілого

рот ": 1 - вдих, 2 - видих

під його спину доцільно

 

 

також

 

 

покласти

підстилку (ковдру, пальто).

Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад,

5. Надання першої долікарської допомоги _____________________________________ 257

грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8-12 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини(носовик, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).

Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот. Якщо пошкоджено обличчя і робити штучне дихання "із легень у легені" неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом

складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх подальшим розведенням у боки. Штучне дихання треба робити наполегливо і тривало до появи у потерпілого самостійного стійкого дихання.

Клінічна смерть - це такий стан організму, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах.

Клінічна смерть є першим етапом припинення життєдіяльності організму, його загибелі.

Другим етапом є біологічна, або істинна смерть, - незворотне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах.

Тому, хто надає долікарську допомогу, необхідно знати ознаки життя і смерті і вміти розрізняти ці два стани організму.

У разі смерті у людини відсутнє серцебиття, пульсу немає, відсутнє дихання, зіниці широкі і не реагують на світло, відсутнє відчуття болю. І навпаки, наявність цих ознак свідчить про те, що людина жива.

Ознаки наявності дихання описані вище. Серцебиття визначається рукою або на слух у лівій частині грудної клітки, нижче від соска, а також за пульсом на шиї, де проходить найбільша - сонна артерія, або ж на внутрішній частині передпліччя. Реакцію зіниць перевіряють раптовим освітленням очей або їх затемненням рукою. При освітленні зіниці повинні звужуватися, а при затемненнірозширюватися. Якщо людина жива, при доторканні до рогівки її ока, наприклад, кінчиком носової хустинки, - повіки здригаються, вона реагує на інші сильні больові подразнення, наприклад, уколи.

Рис. 80. Серцево-легенева реанімація: 1 - оживлює один; 2 - оживлює двоє

258_____________________________________5. Надання першої долікарської допомоги

Уперші 5-7 хв клінічної смерті незворотні явища в тканинах ще відсутні. Після цього терміну першими починають відмирати клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у біологічну.

Ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки ока та її висихання, деформація зіниці при стисканні, трупне задубіння, трупні синюшні плями. У період клінічної смерч\, поки ще не сталося тяжких уражень можу, серця та легень, орган'уш можна оживити (реанімувати).

До оживлення входить проведення двох основнихпроцедур - відновлення дихання (штучне дихання) та зовнішній масаж серця.

Зовнішній масаж серця чи серцево-легеневу реанімацію роблять негайно після зупинки серця.

 

Потерпілого кладуть на спину на тверду

 

поверхню.

Реанімація

починається

чотирма

 

вдиханнями методом, "із рота в рот", а далі

 

залежно від кількості тих, хто надає допомогу

 

здійснюється чергування дій (рис. 80). На нижню

 

третину грудної клітки зліва кладуть обидві долоні

 

(одна поверх другої) (рис. 81) і починають робити

 

масаж - ритмічне стискання серця між грудиною

 

та хребтом з частотою 60 разів на хвилину. Сила

 

поштовху

має

бути

,такоющоб

грудина

Рис. 80. Положення рук при непря

зміщувалась вглибину на 4-5 см. Після кожного

поштовху

руки

на мить

віддаляють

від грудної

мому масажі серця

клітки, а

потім знову натискають(рис. 82). При

 

правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і

звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являються самостійні вдихи.

Рис. 82. Схема механізму непрямого масажу серця: 1 - систола, 2 - діастола

Якщо виконується виведення потерпілого зі стану клінічної смерті, масаж серця і штучне дихання необхідно проводити удвох одночасно. Коли допомогу надає одна особа, їй для цього потрібно після двох-трьох вдихів робити12-15 стискань грудної клітки.

5. Надання першої долікарської допомоги _____________________________________ 259

При оживленні потерпілого ні в якому разі не можна втрачати пильності. Навіть коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не слід забувати про можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу. Не слід лякатись, коли у потерпілого з'являється блювота. Це свідчить, що відбулось оживлення організму.

5.3.1. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м 'яких тканин

Причини

кровотечі

-

пошкодження

цілості

 

 

 

 

 

 

кровоносних судин унаслідок механічного або патологічного

 

 

 

 

 

порушення. Кровотечі

бувають зовнішні, коли видно

місце,

 

 

 

 

 

 

звідки тече кров і внутрішні, коли кров виливається у

 

 

 

 

 

 

внутрішні

порожнини

чи

тканини. Залежно

від

 

виду

 

 

 

 

 

пошкоджених

 

кровоносних

судин

 

кровотечі

 

бувають

 

 

 

 

артеріальні, венозні та капілярні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ознаки.

Артеріальна

кровотеча

 

характеризується

 

 

 

 

яскраво-червоним

кольором

крові, кров

б'є

 

сильним

 

 

 

 

 

струменем, поштовхами.

Венозна кров має темно-червоне

 

 

 

 

 

забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При

 

 

 

 

 

 

капілярній

кровотечі

кров

 

виділяється

краплями

або

 

 

 

 

просочується з усієї поверхні рани.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити.

 

 

 

 

 

 

Капілярна кровотеча добре зупиняється стисною пов'язкою,

 

 

 

 

 

перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду,

 

 

 

 

 

або спиртом, горілкою, одеколоном. Якщо з рани виступає

 

 

 

 

 

сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для

 

 

 

 

 

 

цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет

 

 

 

 

 

 

може ще глибше проникнути всередину

і

спричинити

 

 

 

 

ускладнення.

Венозну

кровотечу

теж

зупинити

не

дуже

 

 

 

 

важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в

 

 

 

 

 

 

суглобі,

обробити

шкіру

навколо

рани, накласти

стисну

Рис.

82.

 

Найбільш

пов'язку і забинтувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

типові

 

 

 

 

Для

тимчасової

зупинки

 

артеріальної

 

кровотечі

 

артерій:

притискають

артерію

до

кістки

вище

від

 

місця

 

 

притискання

 

поранення

 

 

 

 

 

(рис. 83). Притискування

здійснюють,

як

правило, в

тих1

-

підколінної;

2

-

місцях,

де

артерія

знаходиться

 

неглибоко, декількома

черевної

аорти,

З

-

 

плечової; 4 - сонної; 5 -

пальцями однієї чи обох рук, а іноді навіть кулаком (рис. 84,

85).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

підглючичної;

6

 

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

підпахової;

 

7

 

-

Скроневу артерію

притискають

перед

 

мочкою вуха

 

 

 

до

 

 

 

8

 

-

виличної кістки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

стегнової;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При

кровотечі

з головної шийної(сонної)

артерії

рану, по

можливості,

стискають

пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування. Для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використовують

різке згинання руки в ліктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі нижче коліна - різке згинання ноги у колінному суглобі, підклавши в ліктьову чи підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо (рис. 86).

260______________________________________5. Надання першої долікарської допомоги

Рис.84. Зупинка кровотечі шляхом притискання артерії і накладання тугої по-в 'язки

Рис. 85. Приклади притискання сонної, підключичної, плечової артерії, та стегнової в паху

Рис. 86. Фіксація кінцівки у визначеному положенні з метою зупинки кровотечі :з 1

 

- підколінної артерії;

2 - підключичної

і підпахової; З -

плечової

чи

ліктьової

 

артерії; 4 - стегнової артерії

 

 

 

 

 

 

 

 

Найнадійнішим

методом

тимчасової

зупинки

артеріальної

кровотечі

з

поранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки) (рис. 87).

 

 

Кінцівку в місці накладання джгута обгортають марлею, рушником чи іншою

 

тканиною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним2-3 оберти навколо кінцівки

 

(рис. 88). Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з гачком, а в разі їх

 

відсутності - зв'язують. Якщо

джгут

накладено правильно, пульс

нижче

місця

 

накладання зникає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тривалість використання джгута обмежується 1-1,5 годинами, а взимку -

 

однією годиною, інакше кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього

часу

немає

 

можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1-1,5 години джгут на кілька

 

хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують

 

іншими мето-