Безпека життєдіяльності - Купчик

Комбіноване освітлення — це освітлення, при якому до загального освітлення додається і місцеве. Місцеве освітлення створюється світильниками,

що концентрують світловий потік безпосередньо на робочі місця (поверхні).

Застосувати лише місцеве освітлення у виробничих приміщеннях не допускається.

Робоче освітлення застосовують при виконанні технологічного процесу або руху людей і транспорту в темний період доби. Його слід передбачити в усіх приміщеннях, а також на відкритих ділянках, призначених для роботи, проходу людей і руху транспорту.

Аварійне освітлення застосовують при раптовому відключенні робочого освітлення; воно дає змогу продовжити роботу, а також безпечну евакуацію людей з приміщень. Найменша освітленість робочих поверхонь всередині приміщень має бути не менше ніж 2 лк і не менше ніж 1 лк на відкритих ділянках.

Охоронне (чергове) освітлення — це освітлення в неробочий час.

Для штучного освітлення приміщень використовують газорозрядні лампи і лампи розжарювання.

Найсприятливішими з погляду гігієни та економічними є газорозрядні люмінесцентні лампи низького тиску. До інших переваг люмінесцентних ламп належать великий термін служби (10 000 год) і висока світлова віддача (вони в

2,5-3 рази економічніші за лампи розжарювання). Світло виходить з усієї поверхні трубки, яскравість і засліплювальна дія люмінесцентних ламп значно нижчі, ніж ламп розжарювання. Низька температура поверхні колби робить лампу відносно безпечною. До недоліків належать пульсація світлового потоку;

стробоскопічний ефект, внаслідок чого одночасно видно зображення декількох предметів; рухомі частини машин можуть здаватися нерухомими; дорога і відносно складна схема підключення.

Залежно від складу люмінофору та особливостей конструкції розрізняють кілька типів люмінесцентних ламп: ЛБ — лампи білого кольору, ЛД — лампи денного світла, ЛТБ — лампи тепло-білого світла, ЛХБ — лампи холодно-

білого світла.

Для освітлення високих виробничих приміщень (понад 6 м), відкритих просторів використовують газорозрядні лампи високого тиску: дугові ртутні ДРЛ, металогалогенні ДРІ, дугові ксенонові ДКсТ і натрієві ДНаТ. Ці лампи в невеликому об'ємі

140

зосереджують значну електричну і світлову потужність. Лампи ДРЛ випускають потужністю від 80 до 1000 Вт. Вони працюють при будь-якій температурі зовнішнього середовища.

До недоліків належать тривале (5...7 хв) розігрівання при ввімкненні.

Потужність ламп ДКсТ, ДРІ, ДНаТ становить 1...2 кВт; їх можна використовувати для освітлення виробничих приміщень понад 10 м заввишки.

Лампи розжарювання (ЛР) прості у виготовленні, зручні в експлуатації, не потребують додаткових пристроїв для підключення до мережі, але мають ряд недоліків — малу світлову віддачу (7...20 лм/Вт), низький ККД (10...13 %),

малий термін експлуатації (800... 1000 год). Крім того, спектр випромінювання відрізняється від денного світла — переважають жовті й червоні промені, що спотворює кольори навколишніх предметів.

Джерела світла мають обов'язково розміщуватися в освітлювальній арматурі. їх називають світильниками. Світильники забезпечують потрібний напрямок світлового потоку на робочі поверхні, захищають очі від засліплювальної дії ламп. Арматура запобігає забрудненню, механічним пошкодженням.

Залежно від розподілу світлового потоку в просторі світильники бувають прямого, розсіяного і відбитого світла. Перші спрямовують додолу не менше ніж 90 % всього світлового потоку, другі — 40...60 % в обидва боки, а треті — не менш як 90 % угору.

Параметр, що нормується для штучного освітлення, — освітленість.

Встановлюють мінімальні рівні освітленості робочих поверхонь залежно від точності зорової роботи, контрасту об'єкта і фону, яскравості фону, системи освітлення і типу джерела світла (ламп).

Існує кілька методів розрахунків освітленості, найпростіший і найменш точний — метод питомої потужності. Ним користуються при попередніх

(орієнтовних) розрахунках освітленості за формулою

де р — питома потужність джерела світла, Вт/м2; п — кількість світильників; Р — потужність лампи, Вт; 5 — площа, що освітлюється, м2.

Значення р наведено в довідниках із світлотехніки залежно від типу

світильника, висоти його розміщення, площі підлоги

141

і потрібної освітленості. При розрахунку задають усі параметри установки і кількість світильників n, за довідником знаходять p і вибирають потужність лампи, близької до визначеної за формулою (4.26).

4.1.6. Пожежа

За стандартним визначенням, пожежа — це неконтрольоване горіння за межами спеціального осередку, яке завдає матеріальну шкоду і створює небезпеку для здоров'я і життя людей. Причинами пожеж є: необережне поводження з вогнем; недотримання правил експлуатації приладів, установок різного призначення; аварії, катастрофи на підприємствах; самозапалювання речовин і матеріалів; розряди статичної електрики, блискавки; підпали.

За масштабами та інтенсивністю пожежі поділяють так:

окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах) або у невеликих ізольованих групах будівель;

суцільні пожежі, під час яких одночасно горить більшість будівель і споруд на певній ділянці забудови (понад 50 %);

вогневий шторм — особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний потік нагрітих продуктів горіння, в який з великою швидкістю (до 50 км/год)

надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;

масові пожежі, що утворюються з окремих і суцільних пожеж.

Залежно від місця виникнення розрізняють пожежі на транспортних засобах, степові й польові, пожежі у населених пунктах, підземні пожежі в шахтах, рудниках, торф'яні та лісові, а також пожежі в будинках, спорудах

(зовнішні й внутрішні).

Здебільшого пожежі стають стихійним лихом і створюють надзвичайну ситуацію на об'єкті, в селищі, місті, регіоні. Кожний рік в Україні від пожеж гинуть люди, знищуються матеріальні цінності. Так, у невиробничій сфері в Україні від вогню та полум'я щорічно гине понад 1600 людей.

Закон України "Про пожежну безпеку" вимагає від керівників або уповноважених ними осіб гарантувати пожежну безпеку. Вони повинні розробляти заходи щодо гарантування

142

пожежної безпеки, розробляти і затверджувати положення, інструкції та інші нормативні акти для своїх підприємств, установ, здійснювати контроль за їх виконанням, а також організовувати навчання працівників з пожежної безпеки,

утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку,

пожежну техніку, обладнання та інвентар.

Головна небезпека, від якої гинуть люди на пожежі, — це дим і гаряче повітря. Температура повітря, що розвивається всередині приміщення, досягає

800...900 °С. Найвищі температури виникають під час зовнішніх пожеж і становлять 1200... 1300 °С.

У задимленому приміщенні треба дихати тільки через вологу щільну тканину, при переміщенні плазувати. Залишаючи приміщення, де виникла пожежа, треба щільно зачинити двері, щоб призупинити доступ кисню до вогню.

Під час появи диму в коридорі, кімнаті слід передусім з'ясувати, що трапилось, викликати пожежників, а потім, якщо це можливо, якнайшвидше залишити приміщення через основні та запасні виходи.

Коли сходи і коридори заповнені густим димом, треба залишатись у своїй квартирі. Зачинені ізольовані двері захищають тривалий час. Триматися біля вікна, щоб пожежники знали про місце знаходження.

Відпрацювати і розглянути всі можливі застереження щодо дії та поведінки під час пожежі й протипожежні заходи в побуті складно, оскільки виникає багато можливих життєвих ситуацій. Але слід мати на увазі та виконувати такі поради.

1. Треба знати ймовірні джерела займання в квартирі, службовому приміщенні. Бути переконаним у справності опалювальної системи, електричної мережі та приладів для обігрівання. Знати можливі шляхи евакуації і способи боротьби з вогнем, вміти користуватися вогнегасниками. У квартирі на балконі не слід зберігати старі речі, захаращувати приміщення. Чистота і порядок зменшують імовірність виникнення і поширення пожежі. Такої вимоги слід дотримуватися і під час зберігання речей на горищах, у підвалах, гаражах,

підсобних приміщеннях. Якщо немає старих непотрібних речей, просоченого мастилами ганчір'я, старих газет, то це зменшить імовірність поширення вогню.

Не слід порушувати заборону щодо зберігання займистих рідин

143

(бензину, гасу, ефірних масел). У житлових приміщеннях об'єми цих рідин не повинні перевищувати 20 л.

Пожежа в будинках з пічним опаленням може виникнути через займання сажі. Крізь тріщини вогонь може вийти з димоходів і підпалити все приміщення.

Тому слід 1-2 рази на рік прочищати димоходи.

2. Причиною пожежі дуже часто стають несправні електричні прилади,

провідники, вмикачі, перемикачі та інші елементи електричної мережі.

Небезпечними є: вмикання в одну розетку кількох електроприладів, заміна плавкого запобіжника на потужніший, користування несправними електроприладами, саморобними електронагрівниками. Ніколи не залишайте без догляду ввімкнуті в електричну мережу будь-які прилади і не допускайте їх перегрівання.

Часті випадки загоряння телевізорів. Потріскування і поява синього диму свідчать про неминучий розрив оболонки електронно-променевої трубки. Треба негайно вимкнути телевізор з мережі. Якщо це неможливо, то накрити його зволоженою ковдрою, закрити двері та вікна кімнати, викликати пожежників. Ні в якому разі не слід лити воду на електроприлад, електропроводку, що горить і перебуває під напругою.

3. Обладнання квартири газовим опаленням є потенційним джерелом пожежі та вибуху. Встановлення газового апарата (плити, горілок тощо) має бути засвідчене відповідним документом щодо дотримання технічних норм і правил безпеки під час монтажних робіт. Користувач має вивчити інструкцію з користування газовим приладом і виконувати її. Під час встановлення газових балонів треба простежити, щоб гнучкі шланги були недовгими (до 2 м),

переконатися, що вони вільно і щільно, без перекосів насаджені на кран,

редуктор. Гнучкий кран підлягає заміні через 2-4 роки. В приміщенні, де розміщено газові балони і спалюють газ, має бути постійна природна вентиляція. Наявність просочування газу можна виявити за запахом, на слух, за допомогою мильної піни. Якщо є витікання газу, треба перекрити його подачу,

забезпечити провітрювання приміщення і викликати майстра. Якщо газ витікає і горить, то полум'я збивати не слід. Балон, з якого витікає газ і горить, не можна переставляти, бо при найменшому поштовху він вибухне.

144

Найчастіше пожежа розпочинається на кухні. Тому всі прилади — газові,

електричні мають бути справні, надійно вмикатися (без іскри) і вимикатися. Не слід залишати їжу, що готується на плиті без догляду. Якщо виникло загоряння жиру, то треба негайно накрити посуд мокрою ганчіркою з грубої тканини до повного його охолодження.

4. Ніколи не залишайте дітей у квартирі, у дворі без догляду. Сірники,

запальнички треба ховати від дітей.

Часті пожежі від паління. Не бажано палити у квартирі в кухні, у

коридорах. Якщо ці палії є, то для них мають бути приготовлені попільнички.

Ніколи не слід палити в ліжку. Кожна шоста пожежа виникає через паління.

Якщо вогонь охопив людину, то треба негайно лягти на підлогу (землю),

збити полум'я будь-яким способом і звільнитися від одежі, що горить.

Щоб погасити вогонь, використовують вогнегасники, воду, пісок, ковдри,

лопати, сокири тощо.

В Україні виробляють і експлуатують вогнегасники різних типів. Їх розрізняють:

за способом транспортування — переносні (ручні та ранцеві) і пересувні;

за видом вогнегасної речовини — водяні, пінні (повітряно-пінні та хімічно-пінні), порошкові, газові (вуглекислотні, хладонові), комбіновані (піно-

порошок);

за способом створення надлишкового тиску;

за місцем стисненого газу — у балоні високого тиску або у корпусі вогнегасника (закачані вогнегасники);

за способом утворення стисненого газу — внаслідок хімічної реакції компонентів газогенерувального пристрою або вогнегасної речовини (хімічні,

пінні вогнегасники).

До водяних вогнегасників належать ОВ-9, до пінних — ОХП-9, ОВП10.01, ОВП-100.01; до порошкових — ОП-1 "Момент", ОП-1В "Момент-2", ОП1Б, ОПУ-2, ОП-55, ОП-10(З) та ін. (їх налічується до 30 видів); до хладонових — ОБХ-3, ОХП-7, ОС-8м та ін.; до вуглекислотних — ОУ-2, ОУ-5, ОУ-3 та ін.

На корпусі кожного вогнегасника вміщено інформацію для користувача — це вказівки до використання вогнегасника.

Щоб правильно вибрати тип і вид вогнегасника, слід ознайомитися з вимогами стандартів, що діють у державі. В Україні

145

ні нині діє ГОСТ 27331-87 «Пожарная техника. Классифика-ция пожаров», що встановлює класи пожеж (табл. 4.17).

Таблиця 4.17. Класифікація пожеж

Успішне використання вогнегасників залежить від правильних прийомів користування ними. Переносні вогнегасники містять у собі обмежену кількість вогнегасної речовини, і безперервне гасіння, як правило, відбувається протягом короткого часу.

Водяні вогнегасники застосовують при гасінні пожеж класу А. Струмінь води треба подавати в основу пожежі, маніпулюючи насадкою для охоплення зайнятої полум'ям поверхні. Після того як полум'я збито, можна наблизитись і продовжувати

146

маніпулювати насадкою. Подаючи воду невеликими порціями, покрити максимально можливу площу, гасячи окремі вогнища пожежі. Після закінчення гасіння за наявності вогнегасної речовини продовжити її подачу, щоб охолодити поверхні.

Пінні вогнегасники застосовують при гасінні пожеж класів А і В. Під час гасіння пожежі класу А піну треба подавати так, щоб створювався шар, який покривав би охоплені полум'ям поверхні. Під час гасіння пожежі класу В піну слід подавати акуратно на охоплену полум'ям рідину, котра при цьому не розбризкується. Під час гасіння рідини в місткості у перший момент піну подають на задній внутрішній борт, а потім — у різних напрямках, намагаючись покрити піною всю площу. Під час гасіння розлитої рідини струмінь подають на поверхню горіння і навкруги, створюючи перешкоду поширенню вогню.

Порошкові вогнегасники застосовують при гасінні пожеж класів А (крім вогнегасника з порошком ПСБ-3), В і С. Під час гасіння пожежі класу А вогнегасний порошок треба подавати до осередку пожежі, переміщуючи струмінь з боку в бік з метою збити полум'я. Після того як полум'я збито, треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить, і особливо окремі осередки шаром порошку, подаючи його порціями. Під час гасіння пожежі класу В струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, переміщуючи насадку з боку в бік, щоб покрити пожежу по всій ширині. Порошок слід подавати безперервно і гри повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючи позаду й з боків непогашені ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару. Під час гасіння пожежі класу С струмінь вогнегасного порошку треба спрямувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку. Під час гасіння електроустаткування струмінь вогнегасного порошку слід спрямовувати безпосередньо у джерело полум'я. До початку гасіння слід знеструмити електроустаткування.

Вуглекислотні вогнегасники застосовують при гасінні пожеж класу В та електроустаткування. Під час гасіння пожежі класу В розтруб має бути спрямований в основу вогнища пожежі, найближче до оператора. Далі оператор має виконувати рухи розтрубом з боку в бік, просуваючись уперед. Під час гасіння електроустаткування діяти слід так, як і при застосуванні порошкових

147

вогнегасників. Якщо електроустаткування перебуває під напругою, то треба,

щоб відстань від електрообладнання до насадки (розтруба) вогнегасника була не менше ніж 1 м.

Хладонові вогнегасники застосовують при гасінні пожеж класу В й електроустаткування. Хладоновими вогнегасниками користуються так, як і порошковими.

Застосувуючи вогнегасники будь-якого типу, слід дотримуватися таких загальних правил безпеки:

у разі виявлення пожежі подати сигнал тривоги й сповістити пожежну охорону;

не проходити повз осередок пожежі у пошуках вогнегасника, тому що тупикове приміщення може стати для вас пасткою;

гасіння пожежі здійснювати з навітряного боку;

залишити вільним шлях евакуації;

у разі невдалого гасіння відразу ж залишити приміщення й очікувати на допомогу. Ваше знання обстановки допоможе тим, хто прийде на допомогу.

Після закінчення гасіння відходити треба, залишаючись лицем до вогнища.

Вогнегасники можуть бути застосовані для гасіння загорянь у сільськогосподарських машинах, автомобілях, нафтопродуктів невеликих об'ємів, електричних установок під напругою до 1000 В. Такими вогнегасниками комплектують вантажівки, автобуси та інші транспортні засоби.

4.2. ХІМІЧНІ НЕБЕЗПЕКИ

Класифікація небезпечних і шкідливих речовин. На сьогодні згідно з Міжнародним Реєстром у промисловості, сільському господарстві й у побуті використовують понад 7 млн хімічних сполук, які є небезпечними для людини.

За характером дії на людину хімічні небезпечні й шкідливі речовини поділяють на токсичні, подразливі, сенсибілізувальні, канцерогенні, мутагенні та ті, що впливають на репродуктивну функцію.

До організму людини хімічні небезпечні речовини можуть потрапляти з їжею, водою, через органи дихання, шкіру та слизову оболонку.

148

За даними закордонних дослідників, із загальної кількості шкідливих хімічних речовин, що проникають з навколишнього середовища в організм людини, залежно від умов проживання від 30 до 80 % надходить з їжею і водою.

Токсичні речовини — це такі хімічні речовини, які при вживанні у відносно невеликій кількості проявляють свій шкідливий вплив (отруєння) на людину. Вони можуть спричиняти ураження окремих систем і отруєння всього організму. До токсичних речовин належать токсичні метали — ртуть, свинець,

кадмій, арсен, олово, цинк, мідь та інші, а також оксид вуглецю, ціанисті сполуки, бензол тощо.

Подразливі сполуки — хімічні речовини, що спричинюють подразнення й ураження слизових оболонок дихальних шляхів, очей, легенів, шкіри. До них належать хлор, аміак, сірководень, оксиди сірки, азоту, озон та ін.

Сенсибілізувальні хімічні речовини приводять організм до такого стану,

при якому повторна дія речовин породжує більший ефект, ніж попередня. Ефект сенсибілізації пов'язаний з утворенням у крові та інших внутрішніх органах людини невластивих для організму білкових молекул, що ініціюють формування і виникнення антитіл. Повторна, навіть значно слабша, шкідлива дія породжує неадекватну відповідь у вигляді явища сенсибілізації (підвищення реактивної чутливості клітин і тканин). До сенсибілізаторів належать: берилій і його сполуки, карбонати нікелю, заліза, кобальту, ванадій, триетаноламін та ін.

Ці речовини діють як алергени.

Канцерогенні речовини спричинюють отруєння, що приводить до злоякісних новоутворень. Це хром, нікель, азбест.

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, змін спадкової інформації. До них належать ртуть, свинець, стирол, радіоактивні ізотопи.

Шкідливі й небезпечні хімічні речовини також можна поділити на такі окремі групи: ксенобіотики, важкі метали, отрутохімікати (пестициди),

сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), бойові отруйні речовини (БОР).

Класи небезпеки хімічних речовин. Шкідливість хімічних речовин відносна. Людина створила багато з них свідомо, для своїх нагальних потреб, і

шкідливість їх залежить переважно від кількості речовини, що надходить до організму.

149