КМТК_укр_испр_14_

41

Гіперпосилання

Система гіперпосилань www заснована на тому, що деякі виділені ділянки одного документа (якими можуть бути частини тексту або ілюстрації) виступають як посилання на інших, логічно пов'язані з ними, документи.

При цьому ті документи, на які зроблені посилання, можуть знаходитися як на локальному, так і на видаленому комп'ютері. Крім того, можливі і традиційні гіпертекстові посилання посилання усередині одного і того ж документа. При прогляданні документів користувачем, гіперпосилання зазвичай виділяють кольором і/або підкресленням. Перехід по конкретному гіперпосиланню відбувається у разі її вибору користувачем за допомогою миші або клавіатури.

Документи, на які встановлені посилання, можуть, в першу чергу, містити перехресні посилання один на одного і на інші інформаційні ресурси. Таким чином, можна зібрати в єдиний інформаційний простір документи на схожі теми. Наприклад, документи, що містять інформацію по медицині.

Архітектура www

Архітектура www, як і архітектура багатьох інших видів сервісу Internet, побудована за принципом клієнт-сервер. Основним завданням програми-сервера є організація доступу до інформації, що зберігається в комп'ютері, на якому ця програма запущена. Після запуску програма-сервер працює в режимі очікування запитів від програм-клієнтів.

Зазвичай як програми-клієнти виступають web-браузеры, якими і користуються рядові користувачі www. Коли такій програмі необхідно отримати деяку інформацію від сервера (зазвичай, це документи, що зберігаються там), вона відправляє серверу відповідний запит. При достатніх правах доступу між програмами встановлюється з'єднання, і програма-сервер направляє програм' клієнтові відповідь на запит. Потім встановлене між ними з'єднання розривається.

Для передачі інформації між програмами використовують протокол HTTP (Hypertext Transfer Protocol, Протокол передачі гіпертекст). Система www функціонує на базі комунікаційних протоколів сімейства TCP/IP.

Функції www-сервера

Www-сервер — це програма, яка запускається на хост-комп'ютері і здійснює обробку запитів, що приходять від www-клиентов. Після запуску сервер прослуховує порт на предмет приходу запитів. При отриманні запиту від www-клиента ця програма встановлює зв'язок на основі транспортного протоколу TCP/IP і обмінюється інформацією по протоколу HTTP. Окрім цього, сервер визначає права доступу до документів, які на нім знаходяться.

Для доступу до тієї інформації, яка не може оброблятися сервером безпосередньо, використовують систему шлюзів. Як приклад можна привести інформацію з баз даних.

42

Використовуючи спеціальний інтерфейс CGI (Common Gateway Interface, Загальний інтерфейс шлюзів) для обміну інформацією з шлюзами, www-сервер має можливість отримувати інформацію з таких джерел, які були б недоступні для інших видів сервісу Internet. При цьому, для кінцевого користувача, робота шлюзів "прозора", тобто, проглядаючи ресурси web в своєму улюбленому браузере, недосвідчений користувач навіть не помітить, що деяка інформація була надана йому за допомогою системи шлюзів.

Функції www-клиента

Можна виділити два основні типи www-клиентов: web-браузери і службові застосування.

Web-браузери використовуються для безпосередньої роботи з www і отриманнями звідти інформації.

Службові web-приложения можуть спілкуватися з сервером або для отримання деяких статистичних даних, або для індексування інформації, що міститься там. (Саме так і потрапляє інформація в бази даних пошукових систем.) Окрім цього, також існують службові web-клиенты, робота яких пов'язана з технічною стороною зберігання інформації на даному сервері.

Документи, які програма-клієнт отримує від www-сервера, зазвичай є текстовими файлами, написаними на спеціальній мові, названою html (HyperText Markup Language, Гіпертекстова мова розмітки). Ця мова складається з набору угод, відповідно до яких в текстовий файл вставляють мітки, що визначають його форматування і зовнішній вигляд у вікні браузера. Саме угоди мови html дозволяють авторам документів уставляти до них ілюстрації і робити гіпертекстові посилання на інші ресурси інформаційного web-пространства.

Звичайно ж, клієнт може запитати у сервера не тільки текстові файли, а також і графічні ілюстрації, аудіо- і відеодані і багато що інше, — простіше кажучи, будьякий ресурс, на який може указувати гіпертекстове посилання.

Аналізуючи вибране посилання, клієнт за допомогою відповідного протоколу підключається до інформаційного сервера і отримує необхідну інформацію.

URL — універсальний локатор ресурсів

Сервіс world wide web використовує URL (Uniform resource Locator, Універсаль-

ний локатор ресурсів) для адресації файлів, розташованих на інформаційних сер-

верах Internet.

UrL-адрес включає назву протоколу, за яким здійснюють доступ до ресурсу (http, gopher), а також адреси сервера і файлу, що зберігається там.

UrL-адрес Internet має наступний формат (у квадратних дужках вказані необов'язкові елементи адреси):

scheme: // [user_id [:password] @ ]host.domain [:port] / path / filename

43

Перший елемент UrL-адреса визначає, що саме адресує локатор ресурсів в даному конкретному випадку. При роботі з Internet, швидше за все, стикаються з ситуаціями, коли на першому місці в UrL-адресе буде назва протоколу, який використовують для доступу до відповідного ресурсу. Перший елемент завжди відокремлюють від подальших двокрапкою. У наведеному вище описі формату, ім'я протоколу вказують на місці слова "scheme". Ниже приведено декілька прикладів позначень, які можна використовувати як перший елемент URLадреси:

−http — використовують для ресурсів, розташованих на www-серверах;

−file — використовують для доступу до файлів, розташованих на жорсткому диску;

−ftp — використовують для доступу до файлових архівів Internet;

−mailto — використовують для адрес електронної пошти.

Формат решти частин UrL-адреса залежить від того, яке позначення було вказане як його перший елемент:

−user_id — ім'я користувача;

−password — пароль;

−host.domain — адреса сервера;

−port — порт;

−path — шлях до файлу;

−filename — ім'я файлу.

Браузери

Веб-оглядач або браузер (з англ. Web browser, в іншому написанні — броузер) — це програмне забезпечення для проглядання вебсайтов, тобто для запиту вебсторінок з Павутини, для їх обробки і виводу, реалізації переходу від однієї сторінки до іншої.

Більшість браузеров також наділені здібністю до проглядання змісту FTPсерверів.

Браузери постійно розвивалися з часів зародження Всесвітньої павутини, і з її зростанням ставали все більш важливою програмою типового персонального комп'ютера. Нині браузер — комплексне застосування для обробки і виведення разных складових вебсторінок, і для надання інтерфейсу між вебсайтом і його відвідувачем.

На сьогодня існує досить велика кількість різноманітних програм перегляду. Одним з найпоширеніших браузеров є Internet Explorer (IE). Хоча його популярність грунтують швидшим не на чудових якостях, а на заступництві в особі корпорації Microsoft. Приблизно 10% користувачів віддають перевагу програмі

44

Firefox/Mozilla. Невелика норвезька компанія Opera Software ASA ніколи не мала «підтримки зверху». Повна незалежність, навіть деяка відчуженість від зовнішніх тенденцій ринку дозволили зберегти Opera неповторну індивідуальність, яка полягає у високій швидкості, оригінальному дизайні і нестандартному наборі функцій.

Інтернет-адреси наведених вижче браузерів:

−Internet Explorer − http://www.microsoft.com/windows/ie/default.mspx;

−Firefox/Mozilla − http://www.mozilla.com/firefox/;

−Netscape Browser 8.1 − http://www.netscape.com/ns8/;

−Opera − www.opera.com.

Браузер OPERA

Браузери − це вікно в світ Internet. Їхнє призначення можна охарактеризувати так: браузер (browser) − це програма для проглядання web-сторінок.

Відправною точкою розвитку історії Opera можна вважати 1993 рік, коли група службовців норвезької телекомунікаційної компанії Telenor почала розробку нового браузера, абсолютно не схожого на продукцію конкурентів.

Основними конкурентами Opera відразу стали Internet Explorer (IE) і Netscape Navigator, що лідирували на ринку програм перегляду. Причому IE мав величезну перевагу: він був частиною ОС. При цьому Opera не тільки утримала, але і розширила свою нішу на ринку Інтернет-додатків, зарекомендовав себе як надійний, швидкий і зручний браузер.

Причина такого успіху полягає в його концепції. Розробники прагнули досягти максимальної швидкості роботи програми. Браузер повинен був володіти низькими системними вимогами і швидко завантажувати сторінки.

Від версії до версії в Opera знаходила нові функції, відсутні у конкурентів. Із зростанням популярності браузера він почав акумулювати в собі безліч новаторських ідей. Парадоксальний той факт, що реалізація цих ідей, нарощування функціональних можливостей Opera, відбувалося не в збиток швидкісним якостям. В результаті подібної еволюції Opera перетворилася на зручний, надійний, швидкий браузер, який за своїми функціональними можливостями перевершував практично всі наявні аналоги.

Останнім пережитком минулого залишався статус програми adware (від англ. ad, advertisement — реклама і software — програмне забезпечення). Це означало, що при використанні Opera користувач обов'язково бачив рекламу. Ситуація кардинально змінилася в 2005 році: Opera стала «по-справжньому» безкоштовною. Настільки безкоштовною, що зник навіть рекламний банер на панелі інструментів. Таким чином склалася безпрецедентна ситуація: на ринку Інтернетприложений з'явився перевірений (що чудово зарекомендував себе) багатофунк-

45

ціональний і в той же час безкоштовний браузер. Він відрізняють малими розмірами, швидкістю завантаження HTML документів як з Internet, так і з локального диска. Браузер має багаті функціональні можливості, гнучкі настройки інтерфейсу. Завдяки різноманіттю своїх настроювань, Opera дозволяє зберегти дорогоцінний онлайновий час, гнучко перенастроювати інтерфейс, варіювати виведенням графічних зображень. Ці і багато інших переваг зробили Opera «браузером всіх часів і народів».

Панель режимів перегляду

Панель «Вид», окрім можливостей проводити пошук на сторінці і здійснювати голосове управління (для цього Opera пропонує завантажити голосові бібліотеки), дозволяє оперативно міняти режим проглядання документа. Розглянемо ситуації, коли це буває корисно.

Непрофесійний дизайн сторінок

Припустимо, відкрито сайт, в якому на отруйно-зеленому фоні не менш отруйний жовтий шрифт тексту або колір фону зливаються з кольором шрифту. Врятуватися від такого «горе-дизайну» допоможе кнопка «Режим автора». Натискаємо і перемикаємо режим відображення сторінки.

Це легко вирішує проблему непрофесійно розроблених сайтів. В інших браузерах це здатне скласти серйозну проблему, а в Opera можна одним натиском перемикатися між настройками документа і своїми власними режимами відображення. Там же можна вибрати один з режимів запропонованих браузером − «высо-

коконтрастный (ч/б)», «отключить таблицы», «разметка для слабови-

дящих» та інші.

Ще одна проблема − якщо сайт, що проглядають, ширший за робоче вікно браузера. Натиснувши на кнопку «По ширине окна», сайт стискується до ширини робочого вікна.

І, нарешті, якщо розмір шрифту в документі дуже малий, а псувати зір нікому не хочеться − можна змінити масштаб документа. Opera дозволяє змінювати масштаб в діапазоні від 20% до 1000%. При чому зміна масштабу застосовують до всієї сторінки відразу, а не тільки до текстової інформації.

Графіка гальмує завантаження сторінки

Якщо документ завантажується повільно через дуже велику кількість графіки, натиск всього на одну кнопку «Показывать рисунки» може прискорити цей процес.

Ця кнопка перемикає режими відображення малюнків і перетворюють в кнопку «Без рисунков». Малюнки припиняють викачуватися і процес завантаження різко прискорюють. Для відображення малюнків натискають на кнопку «Без рисунков» і включають режим «Кэшированные рисунки». Малюнки в цьому ре-

46

жимі відобразять лише в тому випадку, якщо цю сторінку раніше скачували з малюнками і вони збереглися в кеші. Якщо малюнків в кеші не виявилось, натискають на цю ж кнопку, переходять в режим «Показывать рисунки» і скачування малюнків поновлюється. Таким чином Opera дозволяє в реальному часі перемикати режими відображення малюнків, не стосуючись своїх основних настроювань.

Ні рекламним банерам!

Якщо користувачу хочеться збільшити область проглядання інформації за рахунок відключення реклами, Opera пропонує зручний режим проглядання webсторінок. Відкривають контекстне меню за правою кнопкою миші (при цьому мишка не повинна вказувати на малюнок). Вибирають пункт «Заблокировать содержимое…». Opera переходить в особливий режим, коли основна інформація стає недоступною. Рекламна ж частина сайту залишається відкритою. Утримуючи клавішу Shift, клацають мишкою по рекламному банеру. Поверх банера з'яв-

иться повідомлення «Заблокированное изображение». «Готово».

Для того, щоб відновити первинний вид сайту, знову вибирають в контекстному меню пункт «Заблокировать содержимое…»→«Дополнительно…» і у вікні «Заблокированное изображение» всі заблоковані файли «Удалить», потім

«Закрыть»→«Готово». Тепер рекламні банери відновлені.

Крім панелі інструментів і панелі «Вид» в Opera є ще бічна панель. З допомогою даної панелі можна викликати основні інструменти Opera.

Бічна панель Opera

Бічну панель Opera викликають клацанням лівої кнопки миші на вузькій смужці, розташованій біля лівого краю робочого вікна. З допомогою даній панелі можна викликати основні інструменти Opera. Клацання мишею по будь-якій кнопці викликає додаткову панель, що містить контекстно-залежний інструментарій. Наприклад, значок «История» відкриває список всіх відвіданих сайтів за якийнебудь період.

Поштова програма і програма конференцій

До складу Opera, окрім браузера, входить поштова програма і програма для роботи з конференціями. Для їх підключення створюють облікові записи через меню

«Инструменты»→«Учетные записи почты и общения…». У «Мастере учет-

ных записей» вибирають тип запису, наприклад, «Обычная почта (POP)». Потім задають ім'я користувача і пароль. «Далее>». Указують вид з'єднання і імена POP- і SMTP-серверов. «Готово».

Віджети

Opera обзавелася цікавою новинкою, що дозволяє розширити її можливості, — віджетами. Це невеликі додатки, що виконуються на робочому столі. По пункту

47

«Виджеты»→«Добавить виджеты» потрапляють на сторіночку Opera Widgets, на якій вибирають серед безлічі додатків потрібні, «Download». Їх можна прикріплювати в необхідних місцях, додавати нові, видаляти застарілі або незатребувані. З кожним днем доступних віджетов стає все більше − це календарі, новини, прогнози погоди, пошукові панелі та інше. Проте працюють вони тільки при запущеному браузері.

Пошукові системи

Пошукова система — вебсайт, що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. Більшість таких систем шукають інформацію на сайтах Всесвітньої павутини. Нині існують також системи, здатні шукати файли на ftp-серверах, товари в інтернет-магазинах, а також інформацію в групах новин Usenet.

Комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи, називають пошуковий движок або пошукова машина. Основними критеріями якості роботи пошукової машини є релевантність, повнота бази, облік морфології мови. Індексація інформації здійснюють спеціальними пошуковими роботами.

Індексація в пошукових системах — процес додавання відомостей про сайт до бази даних, яку надалі використовують для пошуку (часто повнотекстового) інформації на проіндексованих сайтах.

У відомості про сайт найчастіше входять ключові слова (алгоритм визначення ключових слів залежить від пошукової системи), також можуть індексуватися зображення і так далі.

Першою пошуковою системою для Всесвітньої павутини був «Wandex», вже не існуючий індекс, який створював «World Wide Web Wanderer», — бот, розроблений Метью Грейєм (англ. Matthew Gray) з Массачусетського технологічного інституту в 1993. Також в 1993 році з'явилася пошукова система «Aliweb», що працює дотепер. Першою повнотекстовою (т.зв. «crawler-based» — тобто, що індексує ресурси за допомогою робота) пошуковою системою стала «WebCrawler», запущена в 1994. На відміну від своїх попередників, вона дозволяла користувачам шукати за будь-якими ключовими словами на будь-якій веб-сторінці, з тих пір це стало стандартом у всіх основних пошукових системах. Крім того, це був перший пошукач, про якого було відомо в широких кругах. У 1994 був запущений «Lycos», розроблений в університеті Карнеги Мелона.

Незабаром з'явилася безліч інших конкуруючих пошукових машин, таких як

«Excite», «Infoseek», «Inktomi», «Northern Light» і «AltaVista». В деякому розу-

мінні вони конкурували з популярними інтернет-каталогами, такими, як «Yahoo!». Пізніше каталоги з'єдналися або додали до себе пошукові машини, щоб збільшити функціональність. В 1996 році російськомовним користувачам інтернету стало доступним морфологічне розширення до пошукової машини Altavista і оригінальні російські пошукові машини Rambler і Aport. 23 вересня 1997 року була відкрита пошукова машина Яндекс.

48

Окрім пошукових машин для Усесвітньої павутини існували і пошукачі для інших протоколів, такі як Archie для пошуку по анонімних FTP-серверам і

«Veronica» для пошуку в Gopher.

Основна проблема в роботі пошукових систем — Глибока павутина.

Глибока павутина (іноді згадують як невидима павутина або прихована павутина) — частина веб-сторінок Всесвітньої павутини, не індексована пошуковими системами. Терміни відбулися з відповідного англ. deep web, invisible web, hidden web. Не слід змішувати поняття глибока павутина з поняттям темна павутина, під яким маються на увазі мережеві сегменти, взагалі не підключені до мережі Інтернет.

У глибокій павутині знаходяться веб-сторінки, які ніяк не пов'язані з іншими (наприклад, сторінки, що динамічно створюються по запитах до баз даних). У глибокій павутині також знаходяться сайти, доступ до яких відкритий тільки для зареєстрованих учасників.

Пошукові системи використовують спеціальні роботи (англ. web crawler), які переходять по гіперпосиланнях і індексують вміст веб-сторінок, на яких вони виявляються. Звичайно, такі роботи не направляють запити до баз даних (за винятком випадків, коли запит поміщають в окреме гіперпосилання на сторінці). От чому величезна частина Всесвітньої павутини виявляють «на глибині», прихованій від поглядів пошукових систем.

У2000 році пошукова компанія «BrightPlanet» провела дослідження, яке показало, яке в глибокій павутині знаходиться в 500 разів більше документів, чим доступно через пошукові системи. Звичайно, до цих цифр слід відноситися з обережністю. Наприклад, існує проблема з розрізненням інших представлень одного і того ж матеріалу в базах даних. Проте, цифри вражають уяву, і неефективність сучасних пошукових систем просто шокує.

У2005 році компанія «Yahoo!» зробила серйозний крок до вирішення цієї проблеми. Компанія випустила пошуковий движок «Yahoo! Subscriptions», який проводить пошук по сайтах (поки нечисленним), доступ до яких відкритий тільки зареєстрованим учасникам цих сайтів.

Це, проте, повністю не вирішило наявної проблеми. Експерти пошукових систем як і раніше намагаються знайти технічні можливості для індексації вмісту баз даних і доступу до закритих веб-сайтів.

Поліпшення роботи пошукових систем — це одне з пріоритетних завдань сьогоднішнього Інтернету.

Популярні пошукові системи

Всеязичниє:

− Google (18% Російськомовного сегменту [1]);

49

−Yahoo! (1% Рунета)і що належать цій компанії пошукові машини:

−Overture;

−Inktomi;

−AltaVista;

−Alltheweb FAST-Engine;

−MSN (2% Рунета) (належить компанії «Microsoft»).

Англомовні і міжнародні:

− AskJeeves (механізм Teoma).

Російськомовні — більшість «російськомовних» пошукових систем індексують і шукають тексти на багатьох мовах — українській, білоруській, англійській та ін. Відрізняються ж вони від «всемовних» систем, що індексують всі документи підряд, тим, що в основному індексують ресурси, розташовані в доменних зонах, де домінує російська мова або іншими способами обмежують своїх роботів російськомовними сайтами.

−Aport (1% Рунета);

−Rambler (18% Рунета);

−Яндекс (47% Рунета);

−Mail.ru (7% Рунета);

−Webalta.

Німецькі:

−Wseeker.com;

−Abacho.de;

−de.Ez2find.com.

Французькі:

−fr.Ez2Find.com;

−Francitй;

−Locace;

−Nomade;

−Voilа.

Українські:

−UA (пошук, реалізований на основі Yandex.XML).

50

Спеціалізовані пошукові системи

Пошукові системи з фільтрами:

−Scandoo: Пошук з перевіркою сайтів на наявність вірусів, шкідливих програм.

Візуальні пошукові системи:

−Quintura Search: Пошук по візуальній карті. Пошук по глибокій павутині:

−Yahoo! Subscriptions: Пошук за «підписними» сайтми;

−CompletePlanet: Пошук за базами даних і спеціальним движкам;

−QProber: Класифікація і пошук за «прихованими» базами даних;

−MetaQuerier: Обстежуючи і інтегруючи глибоку павутину. Пошук зображень:

−PicSearch.

Пошук музики:

−Sloud QBH.

Пошук файлів:

−FileFind — пошук за ftp-серверами;

−Filesearch.ru.

Пошук наукової інформації:

−Scirus;

−Scholar: Пошук наукових публікацій російською мовою. Пошук електронних компонентів:

−ChipFind.

Документація

−eINFO.ru;

−eFind.ru.

Пошук коди програм:

−Koders.com;

−Krugle.com;