bazanova_t_i_pavichenko_yu_v_biologiya_9_klas

Мал. 80.2. Ситуація та сама — реакції людей різні: флегматик (а), меланхолік (б), холерик (в), сангвінік (г)

ному темпераменту відповідає нервова система слабкого неврівноваженого типу (слабкість процесів збудження і гальмування, їх низька

рухливість і неврівноваженість).

Темперамент і психічна діяльність людини. Як тип темпераменту позначається на поведінці й психічних особливостях людини?

Проявами темпераменту є, перш за все, розумова активність і емоційність. Проявами інтелектуальної активності є допитливість

іпрагнення до різноманітних вражень, до розумової роботи. Високий ступінь розумової активності часто є характерним для сангвініків

іхолериків. Емоційний бік темпераменту проявляється через сприйнятливість і збудливість людини. Та сама зовнішня подія спричиняє

в людей з різним типом темпераменту реакцію різної сили і стійкості (мал.80.2). У холериків враження виявиться нестійким, а меланхо-

ліки довго не можуть його позбутися. Холерики і меланхоліки імпульсивні, а сангвініки і флегматики емоційно стійкі. Про темперамент людини свідчать швидкість, ритм і темп практичних дій і мовлення, виразність ходи, міміки. Так, повільна плавність мовлення в поєднанні з повільними рухами характерні для флегматика,

а кваплива мова, різкі рухи — для холерика.

Характер. Характер — індивідуальне поєднання найбільш стійких і суттєвих властивостей особистості. Проявом характеру є ставлення людини до себе (самовпевненість або самокритичність), до інших людей (егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, брехливість або правдивість тощо), до діяльності (лінощі або працьовитість, ініціативність або пасивність, відповідальність або безвідповідальність тощо).

Властивості темпераменту впливають на формування характеру, і за певного темпераменту одні риси формуються легше, інші — важче. Проте вирішальну роль у тому, яким буде характер людини, відіграють соціальні умови її життя, виховання, а починаючи з певного віку, і самовиховання. Так, імпульсивність — яскраво виражена властивість холерика. Вона може розвинутися в нестримність, запальність,

СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

різним рівнем розвитку їх здібностей. Здібностями називають психофізіологічні властивості людини, від яких залежить успішне виконання тих або інших видів діяльності. Якщо здібності людини

дають їй змогу досягати дуже високих результатів у певній діяльності, говорять про її обдарованість.

Передумовою розвитку здібностей слугують задатки — вроджені особливості нервової системи, зокрема головного мозку. Розміри нервових центрів кори головного мозку і підкіркових структур, які відповідають за пізнавальні психічні процеси, у людей неоднакові. Є особливості й в будові сенсорних систем. Усе це впливає на швидкість засвоєння нової інформації, властивості пам’яті, якість образів сприйняття тощо. Проте самі по собі задатки не визначають рівня здібностей, а лише обумовлюють можливість їх формування. Чи стане ця можливість реальністю, залежить від багатьох чинників. І перш за все від того, чи обере людина діяльність, що сприятиме розвитку певної здібності.

Розрізняють загальні і спеціальні здібності. До перших відносять володіння мовленням, розвиненість пізнавальних функцій. Спеціальні здібності виявляють себе в конкретних видах діяльності: у художній, літературній, технічній, організаційній тощо. Оскільки будь-яка діяльність людини передбачає наявність в неї загальних здібностей, їх рівень зазвичай впливає на розвиток спеціальних здібностей.

Становлення загальних здібностей починається в дошкільному віці: удосконалюються всі аналізатори, розвиваються різні ділянки кори головного мозку, формуються функціональні зв’язки між ними. Ці процеси пов’язані з різноманітними видами діяльності дитини. У спілкуванні з дорослими вона опановує мовлення, у грі розвивається уява, у конструюванні — мислення, пам’ять, увага.

У шкільному віці розвиток здібностей продовжується значною мірою завдяки навчанню. Навчання створює умови для формування спеціальних здібностей — конструкторських, технічних, дослідницьких, математичного й лінгвістичного мислення. Заняття музикою, малюванням, участь у громадській роботі стимулює художні, творчі, організаторські здібності. Проте сприяє розвитку здібностей лише

діяльність, що є для дитини цікавою, посильною, потребує від неї творчого підходу (мал. 81.1).

Ознаки здібностей. Які ознаки притаманні людям, у яких розвинена здібність до обраної діяльності? Перш за все, це стійкий інтерес, що спонукає до постійних роздумів, пошуку інформації, корисної для роботи. Таку захопленість можна спостерігати в представників будь-якої професії. Ця ознака здібностей може виявитися вже в шкільному віці. Мабуть, і серед ваших товаришів є такі, що цікавляться математикою, конструюванням, захоплені малюванням або

СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

обдарованості людини. Левова частка успіху в їх розвитку залежить від самої людини, від якостей, які вона набуває внаслідок виховання і самовиховання.

1. Знайдіть у тексті опис задатків, здібностей і обдарованості людини.

У чому полягає різниця між цими поняттями?

2. Виокремте у тексті ознаки, властиві здібним і обдарованим людям. Наведіть власні приклади поведінки, що свідчать про наявність у людини певної здібності. Яка з ознак здібностей, на ваш погляд, є найважливішою? Обговоріть це питання з товаришем, складіть разом невеличке

повідомлення про результат обговорення.

1. За яким критерієм визначають рівень здібностей? 2. У чому полягає від-

мінність між здібною людиною і обдарованою ? 3. До яких властивостей людини — вроджених або набутих — відносять задатки? 4. Підкресліть ті

з ознак здібностей, які вам доводилося виявляти в знайомих вам людей:

захопленість, працьовитість, креативність, працездатність, потяг до доско-

налості. 5. Видатний винахідник Томас Едісон сміявся, коли його нази-

вали генієм: «Що за дурниці? Я вам кажу, що секрет генія — це робота, наполегливість і здоровий глузд». Чому, на вашу думку, Едісон вважав

найважливішими саме ці ознаки здібностей?

СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

на ставить перед собою питання «ким бути?», «яким бути?» і «з ким бути?» і шукає на них відповіді. Формуються життєві плани, людина за-

своює різні соціальні ролі і вчиться мистецтву взаємодії з іншими людьми (мал. 82.2). У цей

час юнак або дівчина починають усвідомлювати власні цінності, світогляд, ідеали, досягнення яких вони прагнутимуть. Бажання розібратися в самому собі буде успішним, якщо людина зосереджується на конструктивних способах визначення власних можливостей у процесах практичної, організаційної діяльності тощо (мал. 82.3). У багатьох підлітків виникає потреба звернути на себе увагу, перевірити себе в екстремальних ситуаціях. Проте слід пам’ятати, що час «експериментів» у галузі самопізнання рано чи пізно мине. Тому важливо розвивати свої здібності в навчанні, спорті, творчості, а не лише підкреслювати свою відмінність від інших.

У зрілому віці особистість реалізує себе через продуктивну творчу роботу, контакти з людьми, кохання, народження і виховання дітей. Літній вік для особистості

є часом наставництва над новим поколінням, мудрої оцінки життя, прийняття його різних сторін, осмисленні повноти і корисності

особистого досвіду.

Самопізнання особистості. Ви розпочинаєте замислюватися над власними можливостями, будуєте плани, обираєте друзів. Ви вже усвідомлюєте свої життєві принципи й цінності. Можливо, ви поки що не цілком задоволені власними досягненнями і сумніваєтеся у власних силах. Та все ж не залишайте роздумів про себе, намагайтесь відшукати діяльність, що вас цікавить, реалізуйте себе в творчості, укладайте плани щодо своєї майбутньої професії.

Невміння спостерігати за собою і відсутність прагнення пізнати себе насправді є показником нерозвиненості особистості. Сумно, коли людина вашого віку говорить, що вона «така ж, як усі». Чи зможете ви полюбити іншу людину, нічого про неї не знаючи? Навряд чи це можливо. Так і відсутність самопізнання створює небезпеку втрати відчуття власної унікальності й цінності. Такій людині дуже важко зробити вірний професійний вибір, правильно побудувати стосунки з іншими людьми, знайти супутника або супутницю по життю. Людина без власних позицій та принципів ризикує виявитися заручником чужої волі або злого наміру. Роздумувати про себе означає стати на шлях розвитку власної особистості.

СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

тощо), водіїв автомобілів, електротранспорту, пілотів і навіть тих, хто займається переробкою продуктів сільського господарства.

Тому, хто має намір вибрати професію цього типу, окрім інтересу до природничих наук, до математики, конструювання, необхідно мати точний окомір, високу координацію, точність і жвавість рухів. Важливими також є розвинене технічне й просторове мислення, здібності до конструювання, вміння читати схеми й креслення. Професії, які відносять до цього типу, потребують від людини і певних властивостей особистості: самостійності, зосередженості, відповідальності,

витримки.

Для професій типу «Людина — Знак» предметом праці є великі обсяги інформації, що фіксуються за допомогою знакових систем: креслень, таблиць, формул, текстів, програм. Це професії, пов’язані з діловодством (секретар), бухгалтерією і фінансами (бухгалтер, економіст, банківські службовці), створенням і аналізом текстів (редактор, перекладач), з розробкою штучних знакових систем (програміст) тощо.

Аби досягти успіху в цих професіях, необхідно вміти концентруватися, занурюватися у світ здавалося б сухих позначень, відволікатися від наочних властивостей навколишнього світу і зосереджуватися на відомостях, які несуть у собі ті чи інші знаки. Необхідними рисами в цьому випадку будуть розвинене абстрактне мислення, математичні або лінгвістичні здібності, здатність до тривалої, монотонної роботи. Важливими є також емоційна усталеність, відповідаль-

ність, надійність.

У професіях типу «Людина — Людина» професійна діяльність спрямована на налагодження взаємодії між людьми. Ці професії пов’язані з керівництвом колективами, навчанням і вихованням, обслуговуванням, інформуванням людей.

Для оволодіння такими професіями слід навчитися контактувати з людьми, переключатися на різні справи, розподіляти увагу, мати витривалість, розвинене мовлення. Професійно важливими рисами людини є доброзичливість, витримка, такт, альтруїзм, далекогляд-

ність, лідерські здібності.

Для професій типу «Людина — Художній образ» характерна спрямованість на створення художніх образів у різних сферах діяльності (образотворчій, музичній, сценічній, літературній). Представниками професій цього типу є художники, фотографи, дизайнери, музиканти, співаки, актори, режисери тощо. Необхідними умовами діяльності є розвинені спеціальні здібності, художній смак, фантазія, уява, а також наполегливість, працездатність. Важливі для таких професій якості — розвиток аналізаторів, тонкої моторики, образної пам’яті й креативність мислення.

СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ