18Liliidae

Найбільшим родом в родині Осокові (Cyperaceae) є рід осока (Carex), до якого усвітовій флорі відносять понад 1000 видів. У флорі України є також понад 100 видів. Осоки мають низку специфічних ознак, зокрема у них квітки одностатеві, голі. Тичинкові квітки складаються з 3 тичинок, що сидять у пазусі луски. Маточкові квітки мають лише маточку. І тичинкові, і маточкові квітки зібрані у колосоподібні суцвіття. Але будова маточкового суцвіття значно складніша. Маточкові колосоподібні суцвіття утворені не з окремих квіток, а з простих суцвіть, схожих на поодинокі квітки. Яка ж будова такого суцвіття? У такому суцвітті на головній осі, тобто на осі 1-го порядку, у пазусі покривної луски знаходиться редукована вісь другого порядку з одним оберненим назад (до осі всього суцвіття) листком. Цей покривний листок, загортаючись навколо маточкової квітки, що сидить в його пазусі, і зростаючись краями, утворює порожнину, яку називають мішечок. Таким чином маточкова квітка, яка, як ми вже з’ясували, складається лише з маточки, є віссю третього порядку. Стовпчик маточки виходить назовні з верхівки мішечка і закінчується 3 або 2 волосистими приймочками. Осокам властива протогінія, тобто у них маточки достигають раніше як пилок, що є пристосуванням до запобігання самозапиленню. Плід у осок горіхоподібний чи сім’янкоподібний мішечок. Найпоширенішими видами роду осока (Carex) в Україні є о. лисяча (C. vulpina), о. рання (C. praecox), о. струнка (C. gracilis), о. дерниста (C. caestitosa), о. колхідська (C. colchica), о. лісова (C. sylvatica) та інші.

До родини Осокові (Cyperaceae) належать також роди куга (Schoenoplectus), комиш (Scirpus), пухівка (Eriophorum), види яких є звичайними рослинами на перезволожених місцях по берегах річок. озер і ставків, на болотах, у лісах. Зверніть увагу, що латинська назва родини Cyperaceae не пов’язана з латинською назвою роду осока (Carex). Латинська назва родини утворена від назви роду Cyperus, види якого у природній флорі України відсутні; вони поширені у тропіках і субтропіках. Проте ми всі знаємо про папірус, що його використовували як папір у Давньому Єгипті; одержували папірус із одного з видів роду Cyperus, а саме з C. papyrus. Під назвою чуфа, або земляний мигдаль вирощують C. esculentus, а в кімнатній культурі і в озелененні закритих водойм, а також влітку і відкритих водойм використовують C. alternifolius.

У природі осокові відіграють важливу роль у формуванні фітоценозів, передусім, на перезволожених місцезростаннях, які є не тільки важливими місцями гніздування водоплавних птахів та водяних тварин, але й кормом для них. Господарська цінність осокових незначна, оскільки вони є досить жорсткими, а от осока здута (Carex physodes), що росте у пустелях, є для тамтешніх мешканців цінною кормовою рослиною. Є серед осокових і рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України. Це зокрема меч-трава болотна (Cladium mariscus) та ціла низка видів роду осока.

Останнім таксоном підкласу Лілііди (Liliidae), що ми його розглянемо є монотипний порядок Тонконогоцвіті (Poales), з однойменною родиною Тонконогові (Poaceae), яку відповідно до Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури можна називати також Злакові (Gramineae). Це законсервована назва даного таксона. Пригадайте, які назви називають законсервованими. Так, ті назви таксонів, що не відповідають сучасним вимогам кодексу, але давно введені у систематику і широко використовуються. На жаль у нас нерідко поєднують сучасну латинську назву родини Poaceae з застарілою українською назвою родини Злакові, що, безумовно. є неправильним.

Родина Тонконогові (Poaceae) велика за об’ємом, до неї відносять близько 900 родів і 11000 видів; родина є також однією з найбільших у флорі України, де вона представлена майже 100 родами і 500 видами. Тонконогові поширені скрізь; є навіть у Антарктиді. Вони є основою більшості трав’яних угруповань. За життєвими формами в родині переважають багаторічні та однорічні трав’янисті рослини, проте є і вторинно дерев’янисті (Bambusoideae). Стебла здебільшого порожнисті у середині, рідко виповнені (Zea mays, Saccharum officinarum). Листкорозташування спіральне; листки лінійні. рідко овальні (у тропічних таксонів), без черешків ( лише у бамбукових іноді є черешок)ю На межі пластинки і піхви є язичок (плівчастий виріст). Рослини переважно анемогамні, але є й ентомлгамні. Квітки зібрані у суцвіття – складний колос, волоть, султан, що утворені з простих суцвіть-колосків. Колоски мають специфічну будову. На головній осі сидять дворядно супротивні брактеї. Як правило, нижня пара цих лусок безплідна і їх називають колосковими лусками. Колоскових лусок може бути 1 або більше 2. Одну колоскову луску, ту, яка розташовується нижче від другої, називають нижньою, а іншу – верхньою. За колосковими лусками знаходяться квіткові луски, які також поділяють на нижні і верхні. Нижніх квіткових лусок буває від 1 до 10 і більше; вони, як правило, закінчуються остюком, розміри і форма якого є таксономічною ознакою. Верхня квіткова луска також має характерну будову – вона двокілювата; її плоска частина, що розташована між кілями, завжди повернута до осі колоска. Вважають, що верхня квіткова луска – це залишок оцвітини. Між квітковими лусками знаходяться редуковані квітки: тут можна побачити 2, іноді 3 білуваті плівки, які називають лодікулами. Вважають, що лодікули – це редуковане внутрішнє коло оцвітини. Є інша думка – лодікули – це результат розщеплення редукованого листка. Тичинок, як правило 3, рідко 6 (Streptochaeta, Oryza), вони мають довгі тичинкові нитки, які з’єднуються з пиляками посередині (пристосування до анемогамії). Гінецей ценокарпний з 3-х плодолистиків, стовпчик з 2 перистими приймочками (пристосування до уловлювання пилку); зав’язь верхня. Кожна квітка – це укорочений пагін другого порядку відносно осі колоска. Загалом квітка складається з верхньої квіткової луски, лодикул, андроцея і гінецея. Відносно походження частин квітки єдиної думки немає. Не викликає суперечок лише те, що гінецей і андроцей – дійсно частини квітки. Плід – зернівка. Відомий російський ґрамінолог (так називають дослідників родини) М.М.Цвельов поділяє родину Тонконогові (Poaceae) на 2 підродини – Bambusoideae і Pooideae.

До підродини Bambusoideae, як уже згадувалося, відносять деревоподібні рослини, здерев’яніння яких є вторинним явищем. Бамбузові поширені у тропіках і субтропіках, їх відомо близько 200 видів. До цієї підродини належить і стрептохета колосиста (Streptochaeta spicata), у якої квітка має 4-5 колоскових лусок, нижню квіткову луску, 3 плівчастих листочки оцвітини, 6 тичинок і стовпчик з 3 приймочками (тобто будова квітки цієї рослини близька до будови квітки Liliaceae). У природній флорі України таксони цієї підродини відсутні.

Таким чином, родина Тонконогові (Poaceae) представлена таксонами з підродини Pooideae. До цієї підродини належать таксони, що відіграють провідне значення у формуванні рослинних угруповань лук і степів. Основу рослинного покриву степів складають види родів ковила (Stipa), костриця (Festuca), житняк (Agropyron), пирій (Elytrigia), келерія (Koeleria) тощо. Н луках найчастіше ростуть види з родів тимофіївка (Phleum), лисохвіст (Alopecurus), грястиця (Dactylis), стоколос (Zerna), тонконіг (Poa), та ін. По берегах водойм утворює нерідко суцільні зарості очерет (Phragmites), лепешняк (Glyceria) та ін. На піщаних ґрунтах і чистих пісках ростуть куничник (Calamagrostis), бромус (Bromus) тощо.

Надзвичайно важливу роль у господарській діяльності людини відіграють представники родини, оскільки саме до цієї родини належать основні зернові і круп’яні культури людства. Переважно рисом (Oryza sativa) харчується майже вся Азія, пшениця (Triticum) і кукурудза (Zea mays) є важливими культурами Європи і Америки і т.д. Без ячменю (Hordeum) не було б пива, а без жита (Secale) – житнього (чорного) хліба. До речі, спочатку жито було лише бур’яном у посівах пшениці. Проте жито більш холодостійке ніж пшениця і його почали вирощувати як хлібну культуру в районах, де пшениця не могла рости. З рису, пшениця, ячменю, кукурудзи, а також з проса (Panicum miliaceaum) і сорго (Sorghum) виробляють різноманітні крупи. Муку рису використовують у косметиці (з неї одержують найвисокоякісніші види пудри). Більшість представників родини є прекрасними кормовими травами; деякі види використовують для створення газонів і футбольних полів; серед них є прекрасні декоративні рослини. Є серед них і злісні бур’яни, зокрема пирій повзучий (Elytrigia repens), види родів мишій (Setaria), плоскуха (Echinochloa) тощо.

Лише перелік практичного використання рослин родини Тонконогові (Poaceae) може зайняти декілька сторінок, через що зупинимося ще лише на одному моменті, а саме на тому, що і в цій родині є рідкісні і зникаючі таксони. Хоча і відмічалася фітоценотична роль видів роду ковила (Stipa), але в силу того, що майже всі степи в Україні розорані, всі види цього роду занесені до Червоної книги України. Крім ковили до Червоної книги України занесено ще чимало таксонів родини Тонконогові (Poaceae).

Серед родин, що пропонуються для вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах є і родина Тонконогові (Poaceae). З того, що ви дізналися про неї, стає зрозумілим, чому її треба знати.