Українська мова (за проф.спрямуванням) Андреєва Т., Іванова О

Пекти раків, з огляду на зазначене, зважаючи на суперечність свідчень, зважаючи на суперечність свідчень, зважаючи на викладене, брати участь, абсолютна відповідальність, взяття під варту, залишати без уваги,

взяти на поруки, вручення повістки, незважаючи на те, що; цивільний позов,

побити горшки, завдавати шкоди, внаслідок того, що; накивати п’ятами,

складати присягу, у зв'язку з тим, що; дисциплінарне стягнення, відповідно до; [перебувати] поза законом, з неприхованою радістю, уступити в [свої]

права, з великим успіхом, передайте вітання, з Вашого дозволу

Завдання 15. Перекладіть сталі сполучення слів українською мовою.

На протяжении месяца, в соответствии с, за исключением вопросов,

основание для, поощрение в связи с, внедрение в производство,

правительственные награды, понести убытки, нормативные акты применяются.

Завдання 16. Напишіть доповідну записку ініціативного характеру про необхідність внесення змін до навчального плану юридичного факультету.

Завдання 17. Напишіть пояснювальну записку про те, чому студент ІІ курсу юридичного факультету Соловйов Ілля Лук’янович не з’явився на екзамен з кримінології.

Завдання 18. Прочитайте текст документа. Відредагуйте його, якщо в тому є потреба, допишіть відсутні реквізити.

Росписка Я, студентка І курсу юридичного факультету Нікітіна Людмила, взяла

у викладача Білецького В.В. 1 кримінальний кодекс для проведення його детального вивчення.

Нікітіна Л.А.

151

Підсумковий тест

1.Слова гривня – гривна, замерзнути – змерзнути, індійці – індіанці – це:

а) пароніми;

б) синоніми;

в) антоніми;

г) багатозначні слова.

2.Пароніми – це:

а) слова чи словосполучення, що позначають поняття спеціальної галузі знань або діяльності;

б) назви понять, спільні за основними лексичними значеннями, але відмінні відтінками цього значення або емоційно-експресивними чи стилістичними можливостями;

в) слова, подібні за структурою і вимовою, але відмінні за значенням.

3.Назви понять, спільні за основними лексичними значеннями, але відмінні за відтінками цього значення або емоційно-експресивними чи стилістичними можливостями – це:

а) пароніми;

б) синоніми;

в) антоніми;

г) багатозначні слова.

4.Ознакою термінів є:

а) наявність дефініції;

б) тенденція до багатозначності у межах певної термінологічної системи;

в) експресивне забарвлення;

г) можливість міжмовної омонімії.

5. Юридичний термін – це:

а) загальнонародне слово, що використовується в юридичній сфері;

б) будь-яке слово, зрозуміле кожному носієві української мови;

в) окреме слово, спеціально створене для використання у правничій сфері;

152

г) мовна одиниця (як слово, так і словосполучення), яка застосовується у правничій сфері для передачі юридичних понять через спеціальні слова або спеціальні значення загальнонародних слів.

6.Тлумачення юридичного терміна в галузевих енциклопедичних словниках

ітлумачних словниках української мови:

а) повністю збігається;

б) не збігається у наведених прикладах;

в) не збігається за принципами опису поняття;

г) повністю не збігається.

7.Українську юридичну термінологію становлять слова:

а) тільки українського походження;

б) слов'янського походження;

в) інтернаціоналізми;

г) і українські, і запозичені слова.

8.Термін відрізняється від загальновживаного слова тим, що:

а) термін – це цілком офіційна, узаконена назва правового поняття, а

слово – напівофіційне, сферою уживання його є, як правило, усне побутово-професійне мовлення правників;

б) терміни утворюють єдину систему, слова – сукупність внутрішньо не пов’язаних елементів;

в) термін базується на чіткому визначенні поняття, на дефініції, слово – ні.

9. Терміноїд - це:

а) вузькоспеціальний термін;

б) термін, що вийшов із активного вжитку;

в) словотворчий елемент, що використовується для створення термінів;

г) термін інших наук, що іноді використовується у правничій сфері.

153

назви: нероба, сирота, нікчема. Деякі іменники мають паралельні родові форми: зал – зала, клавіш – клавіша, жираф – жирафа.

Часто у мовленні трапляються помилки в оформленні родової парадигми іменників, зумовлені аналогією до російської мови: рос. боль

(ж.р.) – укр. біль (ч.р.), біль (білизна) (ж.р); рос. тезис (ч.р.) – укр. теза (ж.р.).

У родових парах плацкарта – плацкарт, туфель – туфля літературними є форми жіночого роду.

У сучасній українській літературній мові деякі іменники мають паралельні форми роду – чоловічого та жіночого: зал – зала, птах – птаха,

сусід – сусіда, берет – беретка, жилет – жилетка, клавіш – клавіша. Такі форми чоловічого роду є літературними, жіночого – розмовними, хоча можуть використовуватися у художніх творах.

Іменники, що називають жінок за професією (кандидат, доцент,

професор, академік, декан, ректор, президент, працівник), в офіційно-

діловому стилі вживаються у формі чоловічого роду, навіть якщо у мові є

паралельні форми жіночого роду: працівник відділу кадрів виступила ...

Форми типу директорка, директорша, касирка не належать до літературної мови. Дієслівні форми поряд із такими іменниками можуть вживатися так:

якщо називається професія особи, але не вказується її ім'я, прізвище, то слід використовувати форму чоловічого роду дієслів минулого часу: контролер виявив; якщо називається ім'я чи прізвище жінки, то використовуються дієслівні форми жіночого роду: контролер Марія Федорівна виявила,

секретар Ольга Гринчишин повідомила про проведення наради.

Рід незмінюваних іменників визначають за такими правилами:

а) назви осіб мають рід відповідно до статі: старший кюре, знайома пані.

б) назви професій, які традиційно вважають чоловічими, мають форму чоловічого роду: аташе, конферансьє, імпресаріо, портьє;

в) назви неістот традиційно мають середній рід: київське метро, швидке таксі, львівське кафе, залізничне депо;

155

г) власні назви зберігають рід загальних назв (місто, озеро, ріка, країна тощо): велике Тбілісі (місто), глибока Огайо (річка), знаменитий Толедо

(порт).

ґ) рід ініціальних абревіатур визначається за родовою належністю головного

(стрижневого) слова: НАНУ (Національна академія наук України)

оголосила результати опитування; УРП (Українська республіканська

партія) провела черговий з’їзд.

За відношенням до числа іменники поділяються на три групи:

1) іменники, що вживаються в однині і в множині: інститут – інститути, слухач – слухачі.

2) іменники, що вживаються тільки в однині:

а) з абстрактним значенням: свідомість, винність, дружба;

б) збірні: людство, садівництво, студентство, юрба;

в) речовинні: срібло, золото, цукор, бензин, масло, вода;

г) власні назви: Україна, Київ, Маріуполь, Житомир.

3) іменники, що вживаються тільки в множині:

а) збірні: фінанси, гроші, дрова;

б) парні предмети: ножиці, окуляри, ворота, двері;

в) речовинні: парфуми, дріжджі;

г) часові поняття, ігри, обряди, процеси: канікули, жнива, шахи, родини,

переговори;

ґ) емоції, почуття, стани: гордощі, любощі, лінощі, лестощі;

д) власні назви: Черкаси, Стайки, Суми, Карпати.

Відмінкові особливості іменників

Іменники української мови за типом словозміни поділяються на чотири відміни. Відміна – це ―словозмінна група іменників, об’єднаних типом

156

відмінювання‖1. Ознаками, що дозволяють те чи інше слово віднести до певного словозмінного типу (відміни), є закінчення та родова належність.

До І відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а (-я): Україна, група, академія, проблема, Микола, Ілля, суддя,

сирота, розбишака. Залежно від характеру кінцевого приголосного основи іменники першої відміни поділяються на тверду (основа закінчується на твердий приголосний звук), м’яку (на м’який) та мішану (на шиплячий)

групи.

До ІІ відміни належать іменники з нульовим закінченням (Ø) та із закінченням -о, середнього роду із закінченнями -о, -е, -я: бюджет, батько,

право, поле, знання. Іменники другої відміни, так само, як і іменники І відміни, поділяються на тверду, м’яку та мішану групи.

До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати: радість Ø, юність Ø, розкіш Ø, ніч Ø.

До ІV відміни належать іменники середнього роду з закінченням -а (-

я), у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат, -ят, -ен: курча -

курчати , хлоп’я – хлоп’яти ім’я – імені.

Урахування відміни іменника дозволяє визначити особливості його відмінювання. Зазвичай труднощі виникають під час визначення закінчень іменників чоловічого роду другої відміни у формі родового та давального відмінків, а також при творенні форм кличного відмінка.

Родовий відмінок

В українській мові іменники чоловічого роду другої відміни залежно від значення слова у родовому відмінку однини мають закінчення -а, -я чи -у,

-ю. У низці іменників вибір закінчення визначається значенням слова: акта

(документ) — акту (дія), апарата (прилад) — апарату (установа), блока (у

техніці) — блоку (політичне об'єднання) листопада (місяць) — листопаду

1Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К., 2001. – С. 29.

157

(процес), рахунка (документ) — рахунку (дія), терміна (слово) — терміну

(строк).

Закінчення –а (-я) приймають іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини, коли вони мають значення:

1)назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища:

студента, учителя; Дмитра, Франка, Дорошенка; Вітра, Мороза.

2)назви тварин і дерев: вовка, дуба, коня;

3)назви предметів та архітектурних деталей: малюнка, ножа, олівця,

офорта; піджака, плаща, портфеля; карниза, еркера;

4) назви населених пунктів та планет: Берліна, Голосієва, Києва, Марса,

Юпітера. Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ів (-єв), -ин (-їн):

Дінця, Дністра, Псла, Тетерева;

5)назви мір довжини, ваги, часу, грошових знаків, числові назви: грама,

метра, місяця, процента, тижня; гроша, долара, фунта стерлінгів;

десятка, мільйона, мільярда (винятки: віку, року);

6)назви місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, понеділка, травня;

7)назви машин та їхніх деталей: автомобіля, мотора, поршня, трактора;

8)терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось,

конкретні предмети, геометричні фігури та їхні частини, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: атома, ромба,

сегмента, сектора, тощо; відмінка, додатка, займенника, іменника,

трикутника, числівника.

Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають

закінчення -у(-ю), коли вони позначають:

1)речовини, матеріали: меду, сиру, спирту, бальзаму, азоту, льоду, гіпсу,

(виняток: хліба);

2)збірні поняття: архіву, гурту, загалу, кодексу, колективу, полку, тексту;

3)назви сортів плодових дерев, кущових і трав'янистих рослин: ренету,

ренклоду, бузку, барвінку, звіробою, ячменю; (виняток: вівса);

158

4) назви будівель, споруд, приміщень та їхніх частин (крім назв архітектурних деталей): будинку, магазину, метрополітену, універмагу,

залу, коридору, (винятки: бліндажа, гаража, куреня, млина (переважно з наголосом на закінченні); обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю)

приймають іменники: міст – мосту і моста, паркан – паркану й паркана,

пліт – плоту та плота;

5)назви установ, закладів, організацій: архіву, інституту, клубу, комітету,

штабу;

6)слова зі значенням місця, простору: майдану, полігону, краю, яру, лиману,

світу (винятки: горба, хутора; ліска, майданчика, ставка);

7)явища природи: вогню, вітру, граду, дощу, туману, урагану, холоду;

8)назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху;

9)назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: процесу, ремонту, грипу, моменту,

виду, винятку, голосу, дисонансу, інтересу, канону, конфлікту, принципу,

світогляду, хисту (винятки: ривка, стрибка, стусана);

10)терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні

процеси, частину площі, а також літературознавчі терміни: аналізу,

синтезу, жанру, журналу, нарису, волейболу, джазу, фільму, футболу

(винятки: вірша);

11) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водопроводу,

живопису, родоводу, рукопису, суходолу (винятки: електровоза,

пароплава);

12) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями

(крім назв істот): випадку, вислову, заробітку, запису, прибутку, прикладу

(виняток: заголовка);

13) назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей, штатів:

Амуру, Дунаю, Світязю, Кіпру, Афганістану, Іраку, Донбасу, Кавказу,

Сибіру;

159

14) складені назви населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду,

Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу,

Широкого Яру тощо.

Давальний відмінок

У сучасній українській літературній мові іменники чоловічого роду ІІ відміни у формі давального відмінка можуть мати закінчення –ові (-еві, -єві)

або -у (-ю). Такі форми функціонують в українській мові паралельно, однак у формах давального відмінка іменників чоловічого роду на позначення істот перевагу надаємо формам на -ові (-еві, -єві): заступникові міністра, а не заступнику міністра. Якщо в тексті вжито поряд два і більше іменників,

закінчення варто чергувати, щоб уникнути одноманітності: заступникові міністра Козачуку Вікторові Івановичу.

Кличний відмінок

Укличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати:

1)із закінченням -о іменники твердої групи: Микола – Миколо, Сава – Саво,

Ганна – Ганно, Ольга – Ольго, Інна – Інно, Ірина – Ірино, сестра – сестро, дочка - дочко;

2)із закінченням -є іменники м’якої групи після голосного та апострофа:

мрія – мріє, Марія – Маріє, редакція – редакціє, Софія – Софіє, Наталія – Наталіє, Валерія – Валеріє, Надія – Надіє;

3)із закінченням -е іменники м’якої та мішаної групи: воля – воле, земля – земле, Катря – Катре, Ілля – Ілле, листоноша – листоноше, робітниця – робітнице, прибиральниця – прибиральнице;

4)із закінченням -ю деякі пестливі іменники цієї ж групи: бабуся – бабусю,

доня – доню, матуся – матусю, Галя – Галю, Юля – Юлю, Оля – Олю.

Іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою

закінчень -е, -у (-ю):

160