Pidoprigora_O_A__Kharitonov_Ye_O_Rimske_prav

міг бути не тільки римський громадянин будь-якого віку

статі, а й взагалі будь-яка істота, навіть раби і тварини;

4) злоВжиВання Владою. Основним видом таких злочинних

дій визнавалося насильство посадової особи щодо особис­

тості чи майна громадянина, не зумовлене виконанням

обов'язків магістрата, але з використанням атрибутів посади

(лікторів, · стражників, знаків влади тощо). Суб'єктом цього

злочину могла бути лише посадова особа;

5)підкуп Виборці8. Об'єктами цього злочину були публіч­

ний правопорядок і моральні засади життя римського сус­

пільства. Суб'єктом злочину міг бути тільки римський грома­

дянин, офіційно допущений до передвиборної агітації на свою користь і викритий У підкупі виборців. Дії аналогічного

змісту, вчинені від його імені іншими особами, не могли бути

кваліфіковані як вказаний публічний делікт;

6)Вимагання. До цієї групи належали: а) хабарництво чи­

новників (предметами хабара могли бути тільки певні речі, головним чином гроші; не розглядалися як хабарі Їжа і питво для особистого вживання, почесні подарунки від родичів то­

що); б) вимагання при виконанні посадових обов'язків (голо­

вним чином при збиранні податків). Суб'єкт вказаних злочи­ нів був «подвійно» спеціальним: тільки посадова особа і тіль­

ки така посадова особа, від якої залежить здійснення дій що­

до потерпілого;

7) підробка і брехня з nраВ08ими наслідками. Об'єктом за­

зіхань тут був встановлений порядок врядування і судочин­

ства. До цих злочинів належали: підробка заповітів, грошей,

помилкове тлумачення закону суддями чи адвокатами, вико­

ристання вигаданих норм права тощо, фальшування мір і ваг,

обман щодо наявності споріднення (при заповіті, опіці тощо).

У більшості випадків суб'єктом злочину могли бути будь-які особи, навіть не з числа римських громадян. Але іноді суб'єкт був спеціальний - судді, юрисконсульти;

8) вбиВстВо і приріВняні до нього ЗЛО'tини. Загалом

вбивство розглядалося як тяжкий злочин. Однак не всяке вбивство розглядалося як карний злочин, а тільки те, де мало

місце зазіхання на специфічний статус особи як римського громадянина - носія частини величі римського народу. Зло­

чином не вважалося: вбивство раба; дитини; вбивство у разі потреби на війні, вчинене поза римською територією; вбивст­

во перебіжчика, засудженого до страти; вбивство порушника

святості шлюбу батьком потерпілого. Всі причетні до вбивст-

250

ва кваліфікувалися як співучасники. Кваліфікуючими ознака­

ми були: вбивство зброєю і при здійсненні розбою, вбивство

родичів, аборт. До вбивства прирівнювали: приготування от­

рут і {<любовного зілля», кастрацію, магію і {<чаклування»,

зловмисний підпал на кораблі;

9)замах на неоотоjжанність особи. Цей злочин міг мати місце за наявності двох умов: 1) немає ознак приватного де­

лікту - injuria (кривди), як результату дії; 2) немає ознак більш тяжкого злочину. Якщо ці умови були наявні, то сам намір посягнути на недоторканність особи був злочинним.

Тому покаранню підлягав кож.ен, хто був викритий навіть у спробі завдати ушкодження особистості римського громадя­

нина, тим більше вчинити вбивство;

10)статеВі злочини. Вимоги до суб'єктів цих деліктів ви­

значалися залежно від додаткової внутрішньої класифікації

злочинів: суб'єктом злочинів проти шлюбу (інцест, забороне­

ні шлюби, перелюбство, ганебний шлюб тощо) міг бути тільки

повноправний римський громадянин, причому в деяких ви­

падках (ганебний шлюб) тільки такий, що належить до певно­ го стану; суб'єктом злочинів проти статевої моралі (викра­ дення жінок, педерастія, звідництво) могла бути будь-яка

особа, причому в деяких випадках римські громадяни звіль­ нялися від покарання;

11) ЗЛО'tини njJOmu Власності. У класичному праві майнові

зазіхання одних римських громадян проти інших (furtum)

вважалися приватними деліктами і не тягли карної відпові­ дальності. У пізньому римському праві кваліфіковані види

присвоєння чужого майна, що становили значну небезпеку для суспільства (нічна крадіжка, крадіжка у великих розмі­ рах, крадіжка в лазнях, крадіжка худоби, грабіж зі зброєю в руках), стали об'єктом карного переслідування. Кваліфікова­

ним видом крадіжок вважалися також присвоєння майна з

окремими елементами зазіхання на публічний порядок (по­

дружня крадіжка, крадіжка державного і священного майна,

врожаю цілком, крадіжка спадщини);

12) злочин проти публічного nраIJоnоряоку у галузі zoсnо­

ОаРIОIJання. До цієї групи злочинів відносили, головним чи­ ном, зловживання економічною монополією (підняття цін,

відмову продажу товару якійсь особі за оголошеною ціною тощо), а також корисливе використання свободи торгівлі (скупка товарів по дорозі на ринок). Суб'єктом такого злочи­

ну міг бути тільки громадянин, що мав jus соmmегсіі.

251

§ 4. Засади визначення міри покарання

Термін роепа, яким позначалося покарання, був похідним від грецького punitio (очищення громади від злочинця і пере­

дача його на покарання богам). У ранньому римському праві

карна відповідальність, що накладалася від імені народу, ма­

ла абстрактне значення. Конкретна форма покарання визна­

чалася окремо вищими магістратами. З розвитком карного

права покарання почали відразу призначати конкретно з ура­

хуванням виду, суб'єкту й обставин злочину.

у пізньому римському праві було вироблено певні загальні

критерії визначення форми покарання відповідно до загаль­

них принципів публічного правопорядку і мети встановлення

карної відповідальності.

Загальні засади призначення покарання виглядали таким

чином:

1) покарання має nра808ий характер. Це означає, що воно прямо передбачене правовою нормою, як санкція за вчинений

злочин, і являє собою конкретну оцінку громадою дій зло­ чинця - «Покарання накладається лише за законом чи за

іншим правовим розпорядженням відповідно до делікту»;

2) покарання є конкретним у юРиои'tному сенсі, тобто во­

но пов'язане з оцінкою саме цього злочину - «Скільки де­ ліктів, стільки і покарань». Отже, не може бути покарання,

адресованого злочинцю взагалі або за злочинну діяльність в

цілому без точної правової кваліфікації Їхніх властивостей.

Поширювальне тлумачення злочину і покарання за нього не­

припустиме;

3) покарання nо8инно мати nре8енти8ний сенс. У цьому його соціальна мета і призначення - «Покарання має ви­ правляти людей», а також «... не залишати злочинця безкар­ ним... для того, щоб інший не думав вчиняти таке». Невідво­

ротність покарання римська юриспруденція трактувала саме

у сенсі необхідності забезпечення публічного правопорядку, а не абстрактної правової справедливосri, що виступає як відплата за вчинений злочин - «Іноді покарання підсилюєть­ ся в інтересах громади... ». Крім того, покарання іноді могло

накладатись і винятково з міркувань правової доцільності.

Римська юриспруденція обr'рунтовує такі заходи посиланням

на те, що «хоча покарання іноді накладається ніби без вини, однак ніколи без причинИ»;

4) покарання має бути аоек8атним ЗЛО'tину. Це означає,

252

що покарання має відповідати вчиненому делікту з урахуван­

ням соціального, правового, матеріального змісту останньо­ го. Римська юриспруденція цю вимогу трактувала, передусім, у вузько практичному розумінні, розглядаючи її як забезпе­ чення відповідності заходів покарання рівню суспільної не­ безпечності злочинної дії. Це знайшло відображення у сен­

тенцїі: «Покарання за кожен злочин має бути адекватним» .

Визнання принципу адекватності покарання мало наслідки теоретичного і практичного характеру. По-перше, це тягло визнання нерозривного зв'язку між покаранням і злочи­

ном - іЬі esse роепат, uЬі et пох est - де злочин, там і по­

карання. По-друге, покарання і злочин мали бути зв'язані

місцем і часом. Іншими словами, йшлося про додержання принципу територіальності дії карного закону і невизнання зворотної дії такого закону. По-третє, захід покарання мав

відповідати характеру злочину. По-четверте, не може засто­

совуватися як покарання міра, що є лише тимчасовим превен­

тивним засобом захисту публічних прав. Зокрема, серед можливих покарань за римським правом не було тюремного

ув'язнення, оскільки «завдання в'язниць не в тім, щоб карати,

ащоб утримувати під вартою».

Зурахуванням вказаних засад карної відповідальності у

римському праві також мали місце спроби сфоРмуВати

ієрархі<tНУ систему покарань за nублі<tні делікти. Це зумов­

лювалося, насамперед, практичною потребою у загальному

виді визначити принципи накладення покарання за різнома­

нітні злочини. Покарання, що має особистий, тим більше ті­

лесний характер, визнавалося у кожному разі більш тяжким, ніж будь-які майнові стягнення. Отже, у системі карних по­ карань найлегше тіі1есне покарання тяжче будь-якого грошо­

вого. Наслідком врахування ієрархії покарань було встанов­

лення правила, згідно з яким тяжчі покарання мають погли­

нати легші. Це допомогло вирішити проблему, що виникла у

зв'язку з існуванням загального правила про те, що за кож­ ний вчинений злочин має призначатися окреме покарання.

Адже при застосуванні цього правила часто виникали ситуа­

цїі, коли покарань призначалося багато, причому вони у під­

сумку могли бути неадекватними реальній значимості злочи­ ну і наслідкам для злочинця. Згідно з новим підходом вважа­ лося, що більш суворе покарання включає і поглинає більш

помірне. Тому, наприклад, засудженого на смерть не слід до­

датково карати продажем у рабство або майновим штрафом.

253

§ 5. Види покарань

Конкретний вид і спосіб застосування покарання встанов­ лювалися або законом, що передбачав той чи інший конкрет­ ний вид злочину, або правовою традицією, або суддівським розсудом. При цьому враховувалися характер злочину, особа

злочинця і загальні засади покарання, вироблені римською

правовою практикою. Головне місце відводилося покаран­ ням, якими злочинець тим чи іншим способом піддавався гро­ мадському осуду з боку рівних йому громадян: позбавлення

привілеїв, пов'язаних з належністю до римської громади; по­

збаВJlення можливості надалі зазіхати на публічні інтереси і публічний правопорядок.

Перелік конкретних видів покарань виглядав таким чином: 1) страта (роепа capitis). Цей вид покарань призначався

або при особливій небезпеці для римської громади через над­

звичайну зухвалість злочину, або при зазіханні на священні

підвалини римського суспільства. Звичайним способом стра­ ти в епоху класичного Риму було відсічення голови сокирою. Для військових чи У військових умовах знаряддям страти слугував меч, що вважаJlОСЯ більш шляхетним способом.

Спеціальними видами страти були:

а) розпинання на хресті (у дохристиянські часи - для віль­ них громадян, що порушували релігійні приписи і були за­

хресна страта повсталих рабів тощо); б) утоплення у мішку, кинутому у воду (за вбивство своїх

родичів); в) віддання на розтерзання диким звірам під час циркових

вистав (це покарання вважалося рівнозначним розпинанню на хресті);

г) замуровування у стіні (ЩОДО жінок - жриць богині Вес­ ти або пізніше черниць за порушення релігійних приписів чи

норм суспільної моралі); д) спалення; є) скидання зі скелі.

Крім того, застосовувалися і так звані домашні види стра­

ти, що полягали у зобов'язанні злочинця до самогубства

(примушування випити отруту, заколотися мечем тощо).

Сама процедура страти зазнавала змін. Спочатку винесен­ ня смертного вироку тягло його негайне виконання. У період

254

імперії традицією стало надавати відстрочку виконання виро­ ку - від 30 днів до 1 року. Змінювалося і місце страти: спо­ чатку вона відбувалася під відкритим небом, пізніше виконан­ ня смертного вироку проходило, як правило, у місцях ув'яз­ нення. Тіло злочинця у поганські часи обов'язково видавали

родичам для поховання, але з часом ця практика припи­

нилася;

2) nозбаfJllе-н-ня Римського г/JOмаОя-нсmfJа. Таке покарання

застосовувалося за посадові злочини, порушення моральних

підвалин співжиття у суспільстві тощо. Позбавлення рим­

ського громадянина status civitatis могло бути максимальним

(злочинець повністю й остаточно позбавлявся статусу рим­

ського громадянина шляхом вигнання з громади назавжди,

продажу в рабство «за Тибр)~ - поза римську територію) або частковим. Часткове позбавлення римського громадян­ ства наставало або після засудження до позбавлення прав у

римській родині (злочин проти родичів, безчесні вчинки), або

після спеціального позбавлення прав громадянства через за­

судження до вигнання (deportatio). Аепортація не позбавляла

колишнього римського громадянина статусу вільної людини і

пов'язаного з цим права на захист. Аепортація звичайно по­

лягала у примусовому переселенні на який-небудь острів. Іноді траплялися випадки примусового переселення засудже­

ного у віддалені римські селища на нових територіях (свого часу на таке був засуджений поет Публій Овідій Назон). Ре­ жим депортації міг бути різним і передбачати різні наслідки.

Зокрема, засуджений міг бути висланий взагалі з Риму без

зазначення конкретного місця його проживання. Тоді він міг

жити будь-де, крім Риму, звісно, якщо не було заперечень

органів місцевої влади. Разом з тим, засудженого могли зас­ лати у певне місце. У цьому випадку представники місцевої

влади стежили, щоб він не залишав визначеного йому місця

поселення.

Вирок міг передбачати можливість повернення у Рим після

закінчення певного терміну. Але якщо такого застереження у

вироку не було, то засланий не міг повернутися без спеціаль­ ного дозволу під загрозою нового карного вироку. Єдиною

можливою підставою самовільного повернення із заслання визнавалося обr'pунтоване бажання бачити імператора чи

клопотатися перед ним у своїй справі (звісно, якщо раніше

не було негативної реакції імператора на клопотання даної

особи);

255

3) npUMyco(Ji роботи. До цього виду покарання засуджува­

ли, як правило, неримських громадян. Римські громадяни

могли бути засуджені до примусових робіт за умови попе­

реднього позбавлення Їх громадянства. Лише після цього во­

ни каралися цим, ніби рабським, ганебним заняттям - робо­

тою не для власного задоволення, а з примусу.

Існувало два основних види примусових робіт: а) праця на

копальнях (за злочини проти римського народу, за військові

злочини тощо). Вона вважалася за ступенем суворості насту­ пним покаранням після страти; б) використання в школі гла­ діаторів як інструктора, бійця, «ляльки» для тренувань тощо.

Цей вид примусових робіт був сприятливішим для засудже­

ного, оскільки давав потенційну можливість при <<професій­ ному успіху» одержати звільнення від покарання;

непослух, відмову від свідчень тощо. В'язницями слугували, в основному, колишні храмові приміщення або підземні примі­

щення при цирках, школах гладіаторів тощо, які могли вико­ ристовувати і не за прямим призначенням. Конкретні терміни

ув'язнення нормами права не передбачалися. Можна припус­

тити, що визначення таких строків залежало у кожному ви­ падку від адміністративної практики, що склалася;

5) тілесні покарання. Тілесні покарання, що тягли каліцт­ во (відрубування рук, ніг, таврування тощо), у римському карному праві не застосовувалися (лише у ранню добу пока­

лічення допускалося як засіб припинення найтяжчих делік­

тів). Тілесні покарання з метою завдання болю засудженому

також зустрічалися нечасто та й то, ГОЛОВНИМ чином, як до­

даткове покарання. Слід зазначити, що взагалі тілесні пока­ рання як самостійна й єдина санкція за злочин застосовува­ лися тільки за крадіжки дітей. Взагалі тілесне покарання (би­ чування) вважалося ганебним і застосовувалося до рабів: Їх

били спеціальним бичем, що було не стільки боляче, скільки

ганебно.

Варто звернути окремо увагу на одну ситуацію, коли мог­

ли застосовуватися засоби тілесного впливу «меншого ступе­ ня ганебності ». Наприклад, вільних римських громадян мог­

ли бити ціпками чи різками, але не у вигляді карного пока­ рання, а як стягнення поліцейсько-адміністративне або вій­

ськове. Таке стягнення накладалося магістратом. При цьому

мав значення той етично-правовий нюанс, що пучок різок

256

спираАася на повноваження в межах надано! иому вищої ВАади. Цей процес застосовувався у разі спеціаАЬНИХ звину­

вачень, або у звинуваченнях проти чітко визначених катего­ рій осіб: при вчиненні військових ЗАочинів вояками; при вчи­ ненні ЗАочинів жінкаМИ-РИМАянками (якщо такі справи не на­

АежаАИ до адміністраТИВНО-ПОАіцейської юрисдикції еДИАа);

при вчиненні ЗJ1.0чинів проти іноземців і взагаАі неримських

громадян; при вчиненні ЗАочинів рабами тощо. При РОЗГАяді справ одноосібно магістратом порядок судочинства не обме­

жувався формаАЬНИМИ вимогами; фахівці-правознавці до участі у процесі не заАучаАИСЯ, допускався тіАЬКИ самозахист

звинувачуваного;

2) nублі'іНИЙ nІJOцес у спраВах, що підлягали юрисдикції

м-агістрата :ш У'іастю народних зборіВ як обоВ' Я31{ОВОЇ апе­ ляційної інстанції. Судове рішення, прийняте в реЗУАьтаті

такого РОЗГАЯДУ, спираАОСЯ на верховну ВАаду римського на­

роду. Цей процес застосовувався при РОЗГАяді найбіАЬШ тяж­ ких пуБАічних деАіктів, вчинених римськими громадянами, надто тих, що передбачаАИ у ВИГАяді покарання страту. Ця форма процесу вимагаАа додержання кіАЬКОХ обов'язкових стадій: ВИКАИК дО суду, анаАіз обставин справи, вирок магіст­ рату, звернення до народних зборів з проханням визначити остаточність вироку, рішення народних зборів. При цьому всі стадії процесу маАИ відбуватися з додержанням точно реГАа­ ментованих формаАЬНИХ процедур. Пізніше апеАяцію до на­ роду БУАО замінено правом звернення з оскарженням вироку

магістрата до імператора як провідника держави;

3) процес у спраВах, що Виникали із В'іинення приВатних деліктіВ. Відбувався він на різних етапах розвитку римсько­

го права у різних формах: у ВИГАяді Аегісакційного, форму­

АЯРНОГО, екстраординарного тощо провадження. Хоч у цьому разі мав місце, поряд з іншими, РОЗГАЯД справ з правопору­

шень, що тепер відносять до карних ЗАочинів, і відповідно за­

стосовуваАИСЯ МОЖАивості примусу з боку пуБАічної ВАади,

аАе у ГОАОВНИХ своїх рисах він не відрізнявся від рОЗГАЯДУ інших справ на основі ПОАожень приватного права;

4) процес у спраВах, що підлягали юрисдикції колегії при­

сяжних суддіВ. Він провадився спеціаАЬНО створюваними ко­

Аегіями присяжних суддів під ГОАовуванням магістрату (як

праВИАО претора). Судове рішення спираАОСЯ на деАеговані

повноваження «представників римського народу». Цей про­ цес застосовувався ДАЯ розгляду справ, які виникали із зви-

258

нувачень магістратів у вчиненні посадових правопорушень,

злочинів проти публічного правопорядку, вчинених римськи­

ми громадянами, тощо. У «класичну добу» цей вид процесу став найбільш поширеним, а згодом саме з нього виник суд за участю присяжних з числа рівноправних громадян. Римська юриспруденція розробила також деякі загальні норми проце­ су за участі присяжних: суд мав відбуватися там, де присяжні

можуть одержати повні відомості про обставини правопору­ шення; суддя (магістрат, що головує) вирішує питання права,

а присяжні вирішують питання факту, тобто сам злочин і провина особи, що обвинувачується, зважуються присяжни­

ми, а норми права (визначені магістратом, що головує у суді)

тільки визначають правові наслідки рішення присяжних;

5) процес у спраВах, що підлягали одноосібній юрисдикції

магістрата у проВінції на підставі його спеціальних повно­ важень, наданих йому щодо римських громадян та інших жи­

телів провінції, що не є римськими громадянами. Він зводив­

ся, як правило, до затвердження рішень і вироків органів му­ ніципального самоврядування.

§ 2. СУДОЧИНСТВО У карних справах

Основні засади процедури карного судочинства склалися

при розгляді карних справ магістратом за участі суду при­ сяжних і карних справ, що підлягали юрисдикції магістрата з

наступним затвердженням вироку народними зборами. Принциповою особливістю карного процесу за римським

публічним правом була вимога обов'язкового приВатною

зВинуВачення по всіх карних справах. Ні посадові особи, ні

особи, що офіційно виконували суддівські функції, ніхто

інший (чиновник, військовий магістрат, клірик тощо) не міг порушувати карні справи, підтримувати обвинувачення у су­

ді, надавати докази тощо. Аля початку провадження у кар­

них справах необхідно було, щоб приВатна особа (римський

громадянин) звинуватила іншу особу в здійсненні публічного

делікту з ознаками карного злочину, в приВатному порядку

звернулася до відповідної судової інстанції і виявила ініціа­

тиву підтримувати обвинувачення.

Зацікавлена особа зверталася до quaestio - спеціального

органу, що займався підготовкою до судового розгляду даної

категорії справ. Комісій було кілька. Об'єднання всіх таких

комісій вважалося верховним карним судом. Ао складу комі-