OP_all
.pdf10. Завдання загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого проводять соціальний захист, охорону життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
ЗАКОН УКРАЇНИ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності РОЗДІЛ IСтаття1:Завдання страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.
Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Законодавство про страхування від нещасного випадку складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України*, Закону України "Про охорону праці", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їхніх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності. Страхування від нещасного випадку проводить Фонд соціального страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджує ЇЇ правління, яка є юридичною особою.
11. Інструктажі з питань охорони праці. Види інструктажів. Порядок проведення інструктажів для працівників.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться: з усіма прац-ми, які приймаються на постійну(тимчасову) роботу, незалежно від їх освіти, стажу та посади; з прац-ми інших організацій, які прибули на під-во і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з учнями та студентами, які прибули на під-во для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на під-во.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з прац-ом: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на під-во;який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим прац-ом, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на під-ві. Проводиться з учнями та студ. СЗО, ПЗО,ВЗО: на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих хім, фіз, біол факторів, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями тощо.
Повторний інструктаж проводиться з прац-ми на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником під-ва з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше.
Позаплановий інструктаж проводиться з прац-ми на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про ОП, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, модернізації приладів та інструментів,
інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях прац-ми вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
Цільовий інструктаж проводиться з прац-ми: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха.Проводиться з учнями, студ. в разі організації масових заходів.
12.Класифікація умов праці.
Умови праці на виробництві диференціюються залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища порівняно із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров’я працюючих.
Згідно з гігієнічною класифікацією праці умови праці поділ. на 4 класи :
І клас—oптимальні умови—умови,в яких не лише зберіг. здоров’я працюючих,а створ. передумови для підтримання високого рівня працездатності.
ІІ клас—допустимі умови—характериз. такими рівнями факторів виробнич. і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієн. нормативів, а можливі зміни функціонал. стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятл. впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.
ІІІ клас—шкідливі умови—характериз. такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієн. нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та(або) його потомство. Шкідливі умови за показниками перевищення гігієн. нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділ. на 4 ступеня:
1-й ступінь — умови праці характериз. такими рівнями шкідливих факторів виробничого серед. і трудового процесу, що, викликають функціонал. зміни,які виходять за межі фізіол. коливань та збільшують ризик погіршення здоров’я;
2-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять переважно до зростання виробничо зумовленої захворюваності, виникнення окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності);
3-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що призводять, крім зростання виробничо зумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (із втратою працездатності в період трудової діяльності);
4-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань із втратою загальної працездатності.
IV клас — небезпечні (екстремальні) умови — характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частин) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
13.Класифікація шкідливих виробничих факторів.
Утрудовій діяльності на працівників впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Тому умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю шкідливих факторів виробничого середовища. Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність.
Шкідливі виробничі фактори за характером впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психологічні (табл. 3.1).
Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на три групи:
шкідливості, пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, напругою органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо);
шкідливості, пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих хімічних речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;
шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва.
14.Конституційні засади охорони праці в Україні.
Законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів належать: Конституція України, Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров’я», « Про пожежну безпеку» т. ін.
Спеціальними законодавчими актами є Державні нормативні акти про охорону праці, будівельні норми та правила та ін.
В основному законі України – Конституції питанням охорони праці присвячені статті 43, 45 та 46.
Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України«Про охорону праці». З набуттям незалежності України перша серед республік прийняла цей закон 14 жовтня 1992 року. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і працівником з питань безпеки праці.
Конституція України (ст.24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми що стосуються охорони праці та здоров’я жінки.
Відповідно до ст.174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для жінок норми.
У законодавчих актах про охорону праці приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам які мають дітей віком до трьох років. Таких жінок забороняється залучати до роботи у нічний час, робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження.
Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 р., на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Забороняється також залучати неповнолітніх до піднімання і переміщення речей, маси яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Не допускається прийняття на роботу осіб молодше від 16 р. Однак, як
виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули п’ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні.
15.Лікувально-профілактичні заходи з охорони праці.
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційнотехнічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.
Лікувально-профілактичні заходи:
-надання медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві;
-контроль за здоров'ям працюючих протягом їхньої трудової діяльності;
-лікувально-профілактичне харчування працівників, які працюють на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці;
-проведення медичних оглядів працівників (попередніх та періодичних);
-дотримання охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;
-відшкодування потерпілому працівнику витрат на лікування, протезування, придбання транспортних засобів та інші види медичної допомоги;
-переведення працівників на легшу роботу за станом здоров’я;
-безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці;
-санаторно-курортне оздоровлення працівників;
-інші заходи лікувально-профілактичного характеру.
16. Матеріальна відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з питань охорони праці.
Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.
Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Збитки у зв’язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а Також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім’ю та на утриманців.
Обов'язкова участь профспілки або членів трудових колективів будь-яких установ та закладів у створенні здорових і безпечних умов праці зумовлює необхідність системи стимулювання діяльності за сумлінність і покарання за невиконання вимог законодавства та нормативних документів з охорони праці.
На всіх промислових підприємствах України повинні діяти стандарти безпеки праці, що встановлюють систему показників, за якими підраховується стан охорони праці структурних підрозділів та підприємства в цілому, визначаються переможці і здійснюється їх матеріальне заохочення. Види заохочення та суми премій визначають профспілки, трудові колективи та керівництво підприємства, про що занотовується в колективному договорі (угоді) або в трудовому договорі.
Порушення нормативних актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб і органів державного нагляду, громадського та регіонального контролю передбачає покарання у вигляді штрафів, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності в залежності від виду та наслідків порушення.
Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (Стаття 41. Порушення вимог законодавства про працю та охорону праці), порушення вимог законодавства про працю тягне за собою накладання штрафу. Так, за порушення правил безпеки юридичні чи фізичні особи, що використовують найману працю, сплачують штраф у розмірі до 5% від місячного фонду заробітної плати.
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:
—вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;
—участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;
—одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;
—проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;
—підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.
Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці
— однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава, член МОП, зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи".
Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із ЄC. Так, в рамках програми Tads почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.
17.Навчання з питань охорони праці.
Основним нормативним актом, що регламентує порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з ОП є НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення (ТП) про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань ОП". Даний нормативний документ спрямований на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яке проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів під час трудового та професійного навчання. Вимоги ТП є обов'язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності та видів діяльності. Нагляд за дотриманням ТП - органи державного нагляду за ОП, а контроль - служби ОП центральних та місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств.
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі й студенти під час трудового та професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання і перевірку знань з питань ОП, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії. Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питань ОП забороняється.
На підприємствах на основі ТП, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з ОП, розробляються і затверджуються наказом керівника відповідні положення підприємств про навчання з питань ОП та формуються плани-графіки проведення навчання і перевірки знань з питань ОП, з якими мають бути ознайомлені працівники. Відповідальність за організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів.
Організацію навчання і перевірки знань з питань ОП працівників, у тому числі під час професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації на підприємстві, здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавець доручає організацію цієї роботи.
На підприємстві для перевірки знань працівників з питань ОП наказом керівника створюється відповідна комісія (К). Головою К призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків якого належить організація роботи з ОП. У разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник цього підрозділу чи його заступник. До складу К підприємства входять спеціалісти служби ОП, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими працівниками особа з питань ОП та ін. К вважається правомочною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб. Усі члени К у порядку, встановленому ТП, повинні пройти навчання та перевірку знань з питань ОП. Перед перевіркою знань на підприємстві організовують заняття: лекції, семінари та консультації. Перевірка знань працівників з питань ОП здійснюється за тими нормативно-правовими актами з ОП, додержання яких входить до їх функціональних обов'язків. Формою перевірки знань з питань ОП працівників є тестування, залік або іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (автоекзаменатори, модульні тести тощо), залік або іспит - за екзаменаційними білетами у формі усного або письмового опитування. Результати перевірки знань працівників з питань ОП оформляються відповідним протоколом. Працівникам, які при перевірці знань з ОП виявили задовільні результати, видають посвідчення. При незадовільних результатах - працівник повинен протягом 1го місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань. Працівники, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань ОП, до роботи не допускаються. Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах з
підвищеною небезпекою, проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з ОП.
Відповідальність за організацію та здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань з питань ОП покладається на роботодавця.