Сборник_Region-2015

региона. Часто туристский центр не способствует развитию туризма на всей территории региона и тогда возникает необходимость поиска нового центра, с более благоприятным географическим положением, на развитие которого будут направлены инвестиции и усилия, что показана ниже на примере Республики Армения.

Просматривая территориальную структуру многих туристских регионов становится понятно, что несмотря на разнообразие и распространенность туристских объектов всегда находится один или несколько конкретных атрактивных объектов или мест которые играют роль сформулированные основного туристского потока. Как отмечает Александрова А.Ю. [1] туристский центр это место где сходятся туристский спрос и предложения. Например для северной части Франции это город Париж, а для Парижа это Эйфелева башня, для Рима останки старого Амфитеатра. Если смотреть на уровне отдельных стран то например в ОАЭ это город Дубай. Намного труднее сделать выбор центрального туристского объекта для стран с большой территорией в которых туристские традиции сложились давно, например США, Германия, Швейцария,.

Для стран в которых туризм имеет традиционный характер потокообразующими туристскими центрами могут являться несколько мест. Например в Италии трудно будет их сосчитать но понятно, что первыми такими являлись столица Рим, южные части Альп и некоторые прибрежные города. Легко просмотреть эту тенденцию в странах которые не так давно стали знаменитыми как туристские. Здесь характерным туристским центрам является столица, а для стран с морскими берегами еще часть береговой линии и пляжный город. Например для Индий таким является Юга-Западный штат Гоа, для Тайланда Паттайя, в Турций Анталия и т.д. Можно просматривать центры туристского развития как для стран так и для их отдельных регионов.

Проблемой является то, что чаще всего процессы образования туристских центров происходят спонтанно и не организованно. Это может происходить к примеру от получения популярности каким то объектом в регионе, который не имеет туристских традиций, открытие страны для международных туристов с помощью решения геополитических, транспортных проблем, проведение массового международного события и т.д. Также процесс может коснуться территорий и стран которые активно агитируют свой туристский потенциал, хотя сама территория не является традиционно туристской.

В перечисленных случаях проблемой будет являться расположение новой туристской инфраструктуры для избежание социальных (если центром является город) и экологических (если место не заселено) проблем. При этом не изменив географический характер территории. Решение этой задачи является важным шагом для туристского проектирования территории и развития региона.

Нами предлагается критерии выбора центрального места с помощью анализа туристского потенциала [4]. На следующем этапе выбранное место надо рассматривать в аспекте социально-экономических и экологических факторов и сделать корректировки по рельефной и ландшафтной составляющей, чтобы новая инфраструктура не изменил вид территорий, а дополняла его с одной стороны, и второе, чтобы пейзаж выбранного

71

туристского центра являлся уникальным для данной территории (таб). В туристской литературе центральные места также называются туристским хабом.

Роль туристского хаба заключается в том, что находясь на оптимальном расстояний и имея необходимую инфраструктуру оно представляет идеальную возможность туристу сначала дойти до него, не упуская достопримечательности на пути , и после успеть насладится всеми красотами территорий не тратя лишнего времени.

Хабом может быть выбран не заселённый район, что даст возможность превратить его в новый туристский город, обустраивая по туристской специфике, например постройкой агрогородка.

Рассмотрим вышесказанное на конкретном примере одного из марзов(область) Республики Армения. Для изучения нами был выбран южная часть Армении марз под названием Сюник. Для начала мы рассмотрели все туристские объекты которые находятся на территорий марза, перенесли на карту и оценили их туристское значение. Далее были уточнены усредненные центры, исходя из туристских ресурсов региона. После чего мы рассмотрели исторические аспекты развития туризма в этом регионе, поскольку для каждого региона оно специфично. Город Горис который считается туристским центром региона, не занимает благоприятное положение для развития сферы туризма на всей территории. В рассматриваемом регионе как хаб мы предлагаем место между Шакинским водопадом и Татевским монастырем, между сельскими поселениями Вахатин, Воротан, Шамб, Лтсен и Дарбас.

Обоснование выбора места. С одной стороны, оно находится по середине между северной и южной концентрациями достопримечательностей региона, с другой, расположено на небольшой высоте над уровнем моря, что по классификаций Мироненко Н.С. и Твердохлебова И.Т.[3] является благоприятным фактором для организма человека. Кроме этого, как известно, наиболее сильные и разнообразные вещественные и энергетические связи природной территории больше характерны для ландшафтных стыков (границ) и особенно – граничных узлов [2]. Предложенное место благоприятно и с этой точки зрения поскольку в этой части смыкаются границы сразу нескольких ландшафтов. Оно находится на оптимальном расстоянии от крупных городов региона. В предлагаемом хабе имеются населённые пункты, что даст возможность легко разрешить проблемы с инфраструктурой на начальном этапе.

72

Выбор хаба важен тем, что в горных регионах из за ограниченности равниной площади, и хрупкости ландшафтов не уместно бесконечное увеличение площади городов, и необходимо искать новые места засление. С другой стороны, выбранная территория, в предложенном подходе сохраняет свои природные качества, и является слабо заселенной, что дает возможность проектировать будущее развитие территорий с учетом туристских норм и характеристик. И последнее, благодаря своим природным и туристским качествам оно может стать местом концентрации санаториев, развлекательных центров, тем самим привлечь большие инвестиции, что поможет направить сюда как основной поток из центральной части страны так и туристский поток из соседней страны Иран. Все это поможет решению многих социальноэкономических проблем возникших в горном регионе из за отдаленности от центра.

Список использованных источников: 1. Александрова А.Ю. «Территориальная организация социально-экономической системы международного туризма в условиях глобализации и постфордизма»// география социально-экономического разяития. М. 2004. 672 с. 2. Зырянов А.И. Ландшафтные рубежи контрастности и территориальные социально-экономические системы. Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1995. 144 с. 3. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. М., Изд-во Моск. ун-та, 1981. 207 с. 4. Сафарян А.А. Подходы к оценке туристского потенциала территории // Географический вестник. 2015. № 1 (32). С. 89-102.

УДК 338.48-2-053.6 : 00189

К ВОПРОСУ О НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ РАБОТЕ СТУДЕНТОВ СПЕЦИАЛЬНОСТИ «ТУРИЗМ» КРАЕВЕДЧЕСКОГО ХАРАКТЕРА

Г.А. Сорокина galina-sorokina@mail.ru

Луганский государственный университет имени Тараса Шевченко, г. Луганськ

Как известно, уникальность туризма заключается не только и не столько в его прибыльности, а, прежде всего, в том, что он имеет большое социальное значение и обеспечивает население рабочими местами, способствует восстановлению физических, интеллектуальных и эмоциональных сил человека. Именно поэтому в развитии туристической отрасли заинтересованы все страны и регионы. Особое значение это приобретает для такого старопромышленного региона как Донбасс, где чрезвычайно актуальны все вышеназванные аспекты. На наш, взгляд решающими факторами развития туризма на Луганщине являются наличие всего спектра туристических ресурсов и, конечно же, краеведческая компетентность будущих специалистов туристической сферы. Студенты в обязательном порядке должны знать все о туристических возможностях своего региона. И хотя на сегодняшний день

____________________

© Сорокина Г.А., 2015

73

региональный туризм на Луганщине не является доходным бизнесом, между тем, у нас есть основания думать, что ситуация в ближайшее десятилетие кардинально изменится.

Учитывая острую актуальность краеведческой подготовки будущих специалистов по туризму, коллектив кафедры туризма, гостиничного и ресторанного дела Луганского государственного университета имени Тараса Шевченко создал научно-исследовательский Центр развития молодежного туризма и краеведения. Целью деятельности Центра является реализация комплекса мероприятий, направленных на изучение современного состояния туристических объектов Луганщины, разработку разнообразных технологий по их использованию для развития регионального туризма, популяризацию достопримечательностей территории как уникальных турресурсов.

В ходе подготовительной работы сотрудниками кафедры были определены основные направления деятельности, которые объединены в несколько групп.

Первая группа – деятельность воспитательного характера. К ней отнесено:

-содействие в удовлетворении потребностей учащейся молодежи в занятиях туризмом, краеведением, физической культурой и спортом;

-сотрудничество со школьниками и активная пропаганда среди них экологически безопасной туристической деятельности.

Следующая группа – деятельность учебно-методического характера. В эту группу входят следующие виды деятельности:

-разработка дополнительных образовательных программ;

-участие в разработке методической документации для качественного функционирования системы дополнительного образования детей туристскокраеведческой, эколого-биологической, культурологической, физкультурноспортивной и патриотической направленности;

-организация и проведение массовых мероприятий, конкурсов, фестивалей, олимпиад, семинаров, курсов, конференций, выставок и других мероприятий по обобщению и распространению новых образовательных технологий, обеспечивающих развитие дополнительного образования детей и молодежи туристско-краеведческой, экологической, патриотической направленности;

-взаимодействие с образовательными учреждениями различных типов и видов по работе с детьми и молодежью по профилю Центра, информационное и организационно – методическое обеспечение их образовательного процесса;

-организация совместно с образовательными учреждениями высшего профессионального образования курсов повышения квалификации для работников системы дополнительного образования детей туристкокраеведческой, эколого-биологической, культурологической, физкультурноспортивной и патриотической направленности;

-разработка разнообразных по сложности и тематике туристических маршрутов, рассчитанных на разный возрастной и образовательный уровень туристов;

-оказание содействия деятельности организованного при кафедре туризма, гостиничного и ресторанного дела студенческого кружка

74

«Экскурсовод», деятельность которого предусматривает разработку инновационного экскурсионного продукта: тематические экскурсии по университету, в том числе для людей с ограниченными физическими возможностями, обзорные и тематические экскурсии по городу Луганску, экскурсии по Луганщине и тому подобное.

Третья группа – деятельность научного и научно-исследовательского характера. К этой категории мы отнесли:

-осуществление целенаправленных исследований по инвентаризации туристических объектов Донбасса с предоставлением подробной их характеристики;

-выявление новых туристических объектов;

-создание полного каталога с кратким описанием туристических объектов,

втом числе его электронного варианта;

-создание и ведение информационных баз, обработка данных, подготовка аналитических обзоров, а также информационных банков;

-разработка алгоритма действий по использованию туристических объектов Донбасса для развития существующих или создания принципиально новых направлений регионального туризма;

-оценка экологического состояния туристических ресурсов Донбасса и др. К следующей группе отнесена деятельность информационно-рекламного

характера, а именно:

-публикации статей в популярных изданиях и сети Интернет для широкого круга читателей;

-разработка агитационного материала для туристических агентств;

-организация выставок с использованием фотографий, плакатов, коллекций минералов, горных пород и др.;

Пятая группа предполагает деятельность организационно-хозяйственного характера:

-осуществление экскурсионной, краеведческой и туристской деятельности;

-организация и проведение туристических мероприятий по спортивному туризму (турслеты, походы, туристические соревнования и т.д.);

-предоставление анимационных услуг (на торжественных мероприятиях и

др.);

-организация и (или) проведение выставок, выставок-продаж, ярмарок, аукционов, конференций, семинаров, благотворительных и иных аналогичных мероприятий (в том числе: слетов, очных и заочных конкурсов, олимпиад, тематических школ, экспедиций, праздников, фестивалей, видеолекториев) и других мероприятий, в том числе с участием иностранных юридических и физических лиц и др.

В рамках работы данного центра преподаватели кафедры совместно со студентами уже многое сделали. Коллективом преподавателей и студентов разработаны новые туристические маршруты и экскурсии по городу Луганску и Луганской области. В частности были разработаны одно и двухдневные маршруты «Восточные ворота Луганщины», «Духовное наследие Луганщины»,

75

«Конные заводы Луганщины», «Тропами Беловодщины», «Историко-культурная Луганщина», «Сокровищница Луганщины», «Луганщина южная», «Слобожанщина моя», «Знакомьтесь, Кременная», «Красота Луганщины», разработаны экскурсии« Альма-матер» и «Город на самом востоке Украины». Предложенные маршруты рассчитаны на следующие сегменты туристического рынка: школьники, студенты вузов региона, посетители деловых мероприятий города и области (участники конференций, симпозиумов, форумов и круглых столов), гости Луганского национального университета имени Тараса Шевченко, жители города Луганска и области, жители других регионов Украина. Современная идеология образования предполагает совместную творческую деятельность педагога и студента и, по нашему мнению, такая работа в рамках научно – исследовательского Центра развития молодежного туризма и краеведения является весьма эффективной. Это инновационная форма внеаудиторной работы со студентами, безусловно, уже имеет результат и является достаточно перспективной в контексте подготовки профессиональных кадров по туризму, способных динамично развивать региональный туризм на Луганщине.

УДК 911.3

ОСВІТНЬО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

І.А. Шеремета, Н.В. Краснопольська

Sheremeta1994@mail.ua

Східноєвропейський національний університет імені Л.Українки, м. Луцьк, Україна

В умовах глибоких суспільних перетворень в Україні освіта i культура є важливими чинниками людського розвитку й економічного зростання. Соціальна переорієнтація державної політики визначена одним із головних завдань Державної стратегії економічного і соціального розвитку України. Пріоритетною ціллю розвитку країни повинно стати забезпечення якісної освіти впродовж життя та підвищення загального культурного рівня життя населення. У зв’язку з цим виникає потреба в ефективній соціальній політиці, спрямованій на підвищення рівня і якості освіти всіх громадян та спроможній пом’якшити територіальну нерівність у наданні освітніх, культурних послуг населенню і забезпеченні держави кваліфікованими кадрами.

Мета роботи – вивчення особливостей до сучасного трактування освітньовиховного комплексу; виявлення сучасних рис до територіальної організації ОК.

Аналізуючи наукові літературні джерела, видані на сьогоднішній день можна зробити висновок, що загально прийнятого визначання освітньовиховоного комплексу на сучасний період не існує. Дане поняття включає різні наукові підходи, в основі яких лежать різносторонні характеристики освітньовиховного комплексу. Одні фахівці (О.І. Вишневський, Л.І. Новікова,

_______________________________________

© Шеремета І.А., Краснопольська Н.В., 2015

76

Б.З. Вульфов, В.О. Караковський, Н.Л. Селіванова, П.В. Степанов, Б.М. Ступарик, В.А. Семиченко, Г.І. Сорока, М.Г. Стельмахович) бачать суть освітньо-виховного комплексу у формуванні культурних та виховних цінностей. Інші науковці (В.О. Джаман, О.Г. Заячук, В.В. Покшишевський, М.А. Абрамов, С.А. Ковальов, О.О. Любіцева, Т.Ю. Мельниченко) вбачають поєднання сфери культури і сфери освіти як одиниці територіальної організації культурно-освітнього комплексу [1].

Освітньо-виховна система сучасної школи розглядається як ціле направлена, самоорганізуюча система, в якій основною метою є включення підростаючого покоління в життя суспільства, його розвиток як творчих, активних особистостей, здатних успішно жити і працювати в ринкових умовах.

Основними функціями освітньо-виховного комплексу є: освітня, професійно-економічна, культурна, виховна, соціально-селекційна, пізнавальна, історичної спадкоємності, науково-інноваційна, демографічно-урбаністична.

Освітньо-виховний комплекс обласного рівня формують системи закладів освіти, закладів культури та системи обслуговування і управління. Кожна з них складається з елементів нижчого рівня, що взаємодіють між собою як усередині системи, так і зовні. Одним із чинників формування освітньо-виховного комплексу є виробничо-економічий, а саме обсяги реалізованих послуг.

Найбільша частка надавних послуг на 2014 р. припала на освіту – 94,6% (1,2% загального обсягу) у тому числі: середню освіту – 99,7%; вищу освіту – 98,1% та інші види освіти – 84,0 %; мистецтво, спорт, розваги та відпочинок – 92,8% (0,4). Матеріальна база ОВК Волинської обл представлена 87 закладами позашкільної освіти, які переважно функціонують у містах та адміністративних

акредитації. У сфері культури освітньо-виховного комплексу нараховується 605 бібліотек, 672 заклади клубного типу, 17 музеїв, 11 демонстраторів фільмів, 2 театри та одна філармонія [2]. Як якісні, так і кількісні показники закладів культури з кожним роком змінюються. Спостерігається тенденція до скорочення кількості закладів культури, зменшення бібліотечного фонду, закриття кіноустановок у сільській місцевості, що призводить до зменшення споживання культурних послуг. Досить повільними темпами здійснюється комп’ютеризація бібліотечних закладів та підключення до мережі Інтернет в адміністративних районах області, що є наслідком відсутності цифрового телефонного зв’язку. Суспільно-географічний аналіз мережі загальноосвітніх навчальних закладів свідчить про негативні тенденції розвитку закладів середньої освіти: зменшення загальної кількості ЗНЗ унаслідок скорочення чисельності учнів; недосконалість профільного навчання, що впливає на подальший вибір професії; низький рівень матеріально-технічного забезпечення. Негативні тенденції щодо розвитку закладів системи культури зумовлені перш за все недостатністю фінансування, а у деяких випадках його повною відсутністю, та зрештою частковою зміною моральних принципів підростаючого покоління. Натомість констатуємо розвиток інформаційних технологій та електронних мереж, що певною мірою заповнює цю нішу.

77

Основними документами, які окреслюють тенденції, напрямки розвитку освіти та культури в регіоні є Національна стратегія розвитку освіти 2012– 2021 рр. Основні положення даної програми передбачають:

-розширення мережі навчально-виховних комплексів типу «дитсадшкола», відкриття груп та дошкільних закладів різних типів та форм власності (у тому числі корпоративних, сімейних дитячих садків), формування дошкільних груп для надання освітніх послуг за скороченим режимом занять тощо;

-здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, потреб громадян та суспільства; урізноманітнення моделей організації освіти, зокрема для сільських дітей, створення умов для розвитку мережі недержавних загальноосвітніх навчальних закладів;

-переоснащення навчальної, науково-методичної та матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів через цільове фінансування;

-переведення на електронні носії фондову документацію, створення єдиної бази даних фондових зібрань музеїв області.

-поступове переведення сільської кіномережі на відеопоказ, використовуючи сучасні відеопроекційні системи; здійснення переоснащення кінотеатрів з метою створення базової мережі центрів вітчизняного кіномистецтва;

-проведення реорганізацію бібліотечної мережі у сільській місцевості шляхом об’єднання шкільних і масових бібліотек.

Список використаних джерел: 1. Заячук О.Г. Рівень соціально-економічного розвитку обласного регіону – передумова та індикатор розвитку освітньо-виховного комплексу / О.Г. Заячук // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Л. Українки. Серія: Географічні науки. – Луцьк : Видавництво ВНУ, 2010. – № 15. – С. 60–66. 2. Особливості ринку освітніх послуг у системі вищої освіти / [Електронний ресурс] –

Режим доступу: http://narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/18/statti/dmitriev.htm

УДК 911.3

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОЦІНКИ ЕКОНОМІКОГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ МІСТ

С.О. Шулевський shulevskyy@gmail.com

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса, Україна

З розвитком і утвердженням ринкових відносин та початком децентралізаційних процесів в Україні економіко-географічне положення, як фактор зростання міста та формування його функціональної структури набуває ще більшої ваги. А це, в свою чергу, вимагає подальшого поглиблення теорії економіко-географічного положення.

______________________

© Шулевський С.О., 2015

78

Великі і найбільші міста зосереджують значну частину творчого та економічного потенціалу країни, в них особливо активно протікає процес науково-технічного прогресу, постійно зростає частка працівників науководослідної праці серед інших містоутворюючих груп населення. Як правило, ці міста мають складну галузеву структуру народного господарства, а технічний рівень промисловості – вищий, ніж у середньому по країні, що стимулює зростання продуктивності праці і інтенсифікацію виробництва та створює умови для гармонійного розвитку особистості. Найбільші міста є основними центрами підготовки висококваліфікованих кадрів для найважливіших галузей народного господарства і провідними науковими центрами. Вони несуть, як правило, дуже важливе адміністративне навантаження [4].

Значний внесок у вивчення ЕГП міста зробив М.М. Баранський, який розглядав великі міста як опорні точки всієї господарської географії країни, а також як фокуси її культурного та політичного життя. Через призму економікогеографічного положення міста він аналізує географічну орієнтацію того чи іншого міського поселення, розглядаючи, як єдине ціле, положення і самі функції міста. Саме на розвитку великого міста позначається і індивідуалізуюча роль положення, і його органічний зв’язок з територіальною організацією продуктивних сил в масштабах району, країни або цілого континенту, вважав першочергово важливим вивчення економічних зв’язків міст [1].

У характеристиках ряду міст розглядається два його найважливіших методичних принципи: генералізація і конкретизація. Використовуються методи як дрібномасштабного, так і великомасштабного дослідження. М.М. Баранський включив в коло своїх досліджень історико-географічне вивчення міста, і розглядав його в політико-географічному плані.

Продовжував ідеї М.М. Баранського І.М. Маєргойз, який розглядає місто як економічний центр, кожен зі своїм місцем в географічному поділі праці. За його класифікацією виділяються наступні види економіко-географичного положення міст:

1.Фізико-географічне положення міста – обмежується лише тими його елементами, які мали або мають те чи інше економічне або історичне значення (межі природних зон і областей, морфоструктурні вузли, виступи і гирла річок, узбережжі морів, тощо).

2.Транспортно-географичне положення. Транспорт і транспортна мережа являють собою у відомому сенсі «замкнуту» в собі систему зі строго визначеною взаємозалежністю окремих її ланок. Вивчення транспортної «складової» економіко-географічного положення міста особливо важливе тому, що для багатьох міст найважливішим поштовхом для їх розвитку є їх вигідне транспортне положення. З іншого боку, в міру свого зростання міста, насамперед столичні, самі як би створюють своє транспортне положення – стягують до себе дороги і роблять сильний вплив на конфігурацю мережі шляхів сполучення.

3.Економічний характер і тенденції розвитку територій, з якими досліджуваний місто найтісніше пов’язане. Важливо усвідомити собі положення міста відносно промисловості та сільського господарства, їх

79

окремих галузей, видів і підвидів матеріального виробництва цих територій; так само важливе положення по відношенню до наявних в його межах крупних скупчень населення [3].

Перцик Є.М. виділив основні риси, що характеризують складність, діалектичність, багатокомпонентність ЕГП міста:

1.Історизм. Формування територіальної структури господарства та її трансформація, спорудження нових транспортних магістралей, освоєння нових ресурсів, заснування нових міст – все це змінює економічні відносини, систему економічних координат, в яких живе місто. Завдяки цьому ЕГП можна визначити як динамічну систему територіально-часових відносин, що змінюється, набуває нових граней [2].

2.Унікальність, індивідуалізюча роль.

3.Нероздільний зв’язок з територією, що оточує місто або тяжіє до нього.

4.Інтегральність. «Працює» тільки вся сукупність компонентів економікогеографічного положення.

5.Взаємопов’язаність макро-, мезо- і мікроположенія міста. Ці різні компоненти економіко-географічного положення взаємодіють, але вони можуть різною мірою сприяти розвитку міста.

6.Особливе значення макро- і мезоположення. Найбільшим потенціалом зростання володіють міста з видатним макро- і мезоположенням, розташовані у фокусах зв’язків, що скріплюють воєдино великі території, на осях міжареальних зв’язків, в точках контактів різних зон, перепадів економічних потенціалів, в опорних вузлах районів нового освоєння.

7.Тісний зв’язок мікроположення з планувальними та інженерними факторами, що визначають можливості розвитку міста [6].

Паламарчук О.М. інтерпретував ЕГП як цілісну сукупність територіальних

ікомпонентних відношень досліджуваного об’єкта. У цю сукупність входять доступність (близькість) і взаєморозташування — територіальна складова, а також зони матеріального виробництва, ресурси, шляхи сполучення тощо — компонентна складова. Для характеристики ЕГП, крім територіальних відношень він використовуює композиційні відношення (центральність, періїферійність, глибинність тощо) до країни, району, що включають зазначений об’єкт (місто), а також відношення суміжності, сусідства з іншими об’єктами. Відношення взаєморозташування становлять також основу для поділу ЕГП міста на мікроположення (в адміністративному районі, області), мезоположення (в економічному районі) і макроположення (в країні) [5].

У переважній більшості випадків ЕГП оцінюється як сприятливе або несприятливе. Це не означає, що не може бути зроблена кількісна оцінка, що ЕГП не можна виразити в якихось показниках. Проте певне просування по шляху створення способу кількісної оцінки, якщо не інтегрального, то, так би мовити, субінтетрального ЕГП, є. В.П Дронов пропонує розглядати ЕГП як систему рентних відносин. Вводиться поняття «рентного поля», яке індукується на територію тим чи іншим об’єктом (наприклад містом). Із сукупності об’єктів формується сукупний рентний простір території. Сумарний рентний потенціал

80