Fursa_S_ya_Teoriya_Notarialnogo_Protsesu_2012
.pdf9.9.1. Фіксація нотаріального процесу технічними засобами як одна із умов його достовірності
Питання фіксації вчинення тієї чи іншої нотаріальної ДІЇ технічними засобами розглядається вченими у контексті нотаріального діловодства та засобів його оформлення, зокрема, внесення відомостей про вчинення певних правочинів, забезпечувальних заходів до єдиних комп'ютерних баз даних, серед яких слід виділити Спадковий реєстр, Єдиний реєстр доручень тощо180. Що ж до необхідності фіксації ходу нотаріального процесу технічними засобами та її значення, то це питання піднято вченим Фурсою СЯ. на прикладі такого нотаріального провадження як посвідчення заповіту181.
На сьогоднішній день всі дії нотаріуса і учасників нотаріального процесу при здійсненні конкретної нотаріальної дії фіксуються:
-по-перше, в тексті самого правочину (договір) або іншого документа, наприклад, свідоцтва;
-по-друге, в реєстрі нотаріальних дій (паперові, та електронні);
-по-третє, в інших документах, що залишаються в справах нотаріуса (заяви учасників нотаріального процесу і інших осіб, чиї права зачіпалися вчиненням даної нотаріальної дії).
Необхідність фіксація нотаріального процесу, зокрема й технічними засобами слугує найбільш ефективним доказом того, що нотаріальна дія була вчинена з урахуванням усіх вимог діючого законодавства щодо процедури нотаріального провадження та доведення безспірності такої нотаріальної дії.
Безперечно, питання фіксації нотаріального процесу технічними засобами має бути закріплено в Законі України "Про нотаріат" та деталізовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Якщо ж Законом не буде передбачена обов'язкова фіксація нотаріального процесу, то можливість її здійснення у кожному конкретному випадку має узгоджуватись сторонами нотаріального процесу. Про залучення технічних засобів фіксації діяльності нотаріусів говориться лише на науковому рівні, а законодавче закріплення такої фіксації відсутнє. Так, нотаріуси вносять відомості до електронних баз даних, але у Законі "Про нотаріат" про такі реєстри немає жодного слова. Крім того, саме поняття технічні засоби не розкрите в законодавстві.
Ми пропонуємо під фіксацією нотаріального процесу технічними засобами розуміти технічний запис нотаріального процесу, записаний на перфокарту, перфострічку, магнітний, оптичний, магнітно-оптичний накопичувач, карту флеш-пам'яті або інший схожий носій, отриманий за допомогою комплексу по фіксації з дотриманням процесуального порядку його збирання.
Здійсненням фіксації нотаріального процесу технічними засобами, забезпечується контроль та самоконтроль нотаріуса при вчиненні нотаріальної дії, отримуються об'єктивні дані про вчинення нотаріальної дії та підтверджується безспірність нотаріальної дії та нотаріального процесу в цілому. Використання технічних засобів для фіксації ходу нотаріального процесу є суміжним із застосуванням технічних засобів як доказ. Запис нотаріального процесу підстраховує нотаріуса у тому випадку, коли зафіксований хід нотаріального процесу використовується в судовому засіданні як доказ, а
отже, належить до доказів. Наприклад, коли в ході судового процесу виникають проблеми,
коли сторона у справі починає доказувати те, що нотаріус не роз'яснив правові наслідки вчиненої нотаріальної дії. В такому випадку можливість відтворення нотаріальної дії на електронному носії служить підтвердженням того, що нотаріальна дія була здійснена з урахуванням всіх вимог законодавства.
Доцільно погодитися із думкою про необхідність фіксації такої нотаріальної дії як посвідчення заповіту за місцем проживання заповідача, якщо останній в силу стану здоров'я не може з'явитися до нотаріуса. Необхідність проведення такої фіксації аргументувалась тим, що часто в житті має місце випадки визнання заповіту недійсним, тому нотаріусам для забезпечення на майбутнє достовірності складеного та посвідченого ними заповіту. Якщо постане питання про оспорювання заповіту в суді, доцільно останнє волевиявлення заповідача зафіксувати за допомогою, наприклад, диктофону на який може бути записано заповіт зі слід заповідача. Нотаріус у присутності заповідача текст заповіту перенесе на нотаріальний бланк власноручно чи за допомогою загальноприйнятого технічного засобу. Крім того, на касеті буде також зафіксовано порядок посвідчення заповіту та відомості про те, що нотаріусом зміст заповіту прочитано в слух заповідачеві, роз'яснено його суть та наслідки, а також відповідь заповідача на такі роз'яснення, тобто, що суть та наслідки заповіту йому зрозумілі, роз'яснення заповідачеві його матеріальних та процесуальних прав та обов'язків183.
Автор погоджується також із думкою Фурси С.Я. про те, що з метою надання фіксації нотаріального процесу офіційного значення та з урахуванням принципу єдиної нотаріальної процесуальної форми процедура фіксації має бути законодавчо закріплена. Але й нині немає перешкод фіксувати процедуру нотаріального посвідчення заповіту за допомогою звуко-, відеозапису, оскільки ч. 2 ст. 57 ЦПК передбачений такий засіб доказування. Тобто у випадку виникнення спору про визнання заповіту недійсним нотаріус може надати суду як доказ касету, дискету із записом проголошеного особисто заповідачем заповіту, оскільки згідно ст. 10 ЦПК обов'язок доказування покладається ва сторони. Слід визнати слушною запропоновану Фурсою С.Я. процедуру збереження звуковідеокасети та закріпити її у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: "...касета, дискета у присутності заповідача запечатується у конверт, який заповідач повинен декілька раз підписати та зберігати її у архіві нотаріуса разом із другим примірником заповіту. Про наявність дискети, касети слід зазначити у посвідчувальному написі на заповіті"184. Крім цього, на нашу думку, доцільно інформацію про наявність технічного носія із фіксацією змісту заповіту внести до Спадкового реєстру.
З метою доведення правильності даної пропозиції слід звернутися до аналізу норм Цивільного процесуального кодексу України. Так, зі ст. 197ЦПК випливає, що фіксування судового засідання технічними засобами є обов'язковим заходом. Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. Отже, виникає запитання, а чому б не ввести у законодавство про нотаріат норму, яка передбачала б обов'язкову фіксацію нотаріального процесу технічними засобами? Адже така фіксація має досить важливе правове значення для захисту прав і інтересів як учасників нотаріального процесу, так і самого нотаріуса.
Говорячи проте, що технічні засоби мають забезпечити фіксування нотаріального процесу, необхідно встановлювати вимоги до таких засобів, а саме:
- такі засоби повинні бути надійними в користуванні;
- повною мірою відтворювати усну інформацію з метою подальшого її збереження.
При цьому, необхідною умовою має бути неможливість внесення змів у зроблені записи. Це положення повною мірою не може покладатись лише на технічні засоби, а має забезпечуватись процедурою вчинення записів.
Сучасні технічні засоби, якими можливе фіксування нотаріального процесу можна поділити на цифрові та нецифрові. Перші з них надають можливість і надалі отримати інформацію в цифровому виразі, а це певною мірою сприяє легкій обробці інформації.
Крім цього, фіксацію нотаріального процесу, на нашу думку, можна проводити за допомогою різних видів фіксації:
-аудіофіксація, для якої пропонується використовувати диктофони з мікрокасетами;
-для відеофіксації можливе використання будь-якої відеокамери, що має порти для з'єднання з комп'ютером.
Обґрунтованість вживання саме цифрового аудіоабо відеозапису обумовлена широким поширенням пристроїв, в яких так чи інакше присутній цифровий диктофон. До них відносяться мобільні телефони, цифрові фотоапарати, Мр3 плеєри та інші. Цифровий запис характеризується також високою якістю запису, можливістю вести тривалий аудіозапис, а також надзвичайно високою зручністю в користуванні, оскільки прослухується він практично на будь-якому комп'ютері, легко переноситься, тощо.
-аудіо-відеофіксації, для якої за допомогою комп'ютерного обладнання використовується комплекс, що складається з ТV-тюнера будь-якої конфігурації, мікрофона та кольорової мікрокамери. Перевагою цього запропонованого виду технічної фіксації є те, що фіксація процесу здійснюється з великим ступенем Стиснення, що дозволяє проводити фіксацію до двадцяти годин безперервно. Також перевагою є зручність зберігання архіву на жорсткому диску комп'ютера та формування архіву за допомогою СD-, DVDдисків як носіїв інформації. При цьому, звукота відеозаписи можуть робитись різноманітними диктофонами, відеокамерами, що надалі зумовлює необхідність відтворення зроблених записів на аудіо - та відеомагнітофонах.
-фіксація комп'ютерним обладнанням. Вже зараз існують технологічні можливості здійснювати запис за допомогою комп'ютерної техніки, яка за допомогою спеціальних програм може й розшифровувати зроблені записи. - використання спеціального обладнання (ультрафіолетові, інфрачервоні випромінювачі). Не менш важливим елементом у захисті нотаріального процесу є спеціальна техніка, а саме: ультрафіолетові, інфрачервоні випромінювачі, за допомогою яких нотаріус може виявляти підроблені та фальшиві документи. Здійснюючи перевірку документів, що надані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії за допомогою вищевказаних приладів, виключається можливість використання фальшивих чи підроблених документів.
Суттєвим недоліком для цифрових технологій є те, що вони дозволяють разом з простотою запису з такою ж легкістю змінювати інформацію на відповідних носіях, де зберігається інформація, і не залишати при цьому слідів вторгнення в інформаційний простір. Отже, потребується чітка процедура здійснення запису, зберігання зроблених записів та відтворення отриманої інформації для того, щоб забезпечити надійність отриманої інформації. У цьому випадку необхідно орієнтуватись на досвід розвинених країн та консультації вчених, які займаються питаннями інформаційних технологій.
Єдиний порядок фіксації нотаріального процесу, як вже говорилося, має бути закріпленим в законодавстві, тобто в Законі України "Про нотаріат", та сам процес фіксації регламентуватися Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та у Правилах нотаріального діловодства.
Обов'язок фіксувати нотаріальний процес має бути покладений на помічника нотаріуса. Для цього, помічнику нотаріуса потрібно пройти необхідні курси з навчання технічної фіксації та отримати необхідний сертифікат. Також, нотаріус на свій розсуд може запрошувати для участі в процесі фахівців підприємств, що здійснюють аудіо - або відеозапис.
Ми пропонуємо таку процедуру фіксації:
По-перше: обов'язковою умовою фіксації нотаріального процесу є попередження учасників нотаріального процесу перед початком провадження про фіксацію технічними засобами.
По-друге: проводиться перевірка правильності показників і працездатність приладу, тестовий запис. Тестовий запис повинен зберігатися разом з основною фонограмою нотаріального процесу. Дані про результати перевірки вносяться до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
По-третє: сама фіксація починається з безпосередньо з початком здійснення нотаріального процесу. Впродовж процесу, помічник нотаріуса або фахівець за допомогою спеціальної програми звукозапису проводить безперервну фіксацію ходу усього нотаріального процесу.
По-четверте: після закінчення нотаріального процесу помічник нотаріуса прикріплює зроблений запис до матеріалів справи, яка зберігається у нотаріуса, при цьому в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій робиться відмітка про фіксацію нотаріального процесу та учасники процесу ставлять свій підпис. При цьому має бути створена архівна і робоча копія записів.
РОЗДІЛ 10. ПРАВОВА ПРИРОДА НОТАРІАЛЬНОГО АКТУ
10.1. Поняття нотаріального акту
Майже у будь-якому юридичному процесі повноважним органом чи службовою особою приймаються різного роду правові рішення (акти), які потребують свого зовнішнього оформлення. Нотаріальний процес як один з видів юридичного процесу не е у цьому аспекті винятком.
Наслідком вчинення будь-якої нотаріальної дії є винесений нотаріусом акт, який є завершальною складовою цієї нотаріальної дії. Правові акти, які є волевиявленням нотаріуса на вчинення нотаріальних дій та фіксують їх результати, оформляються нотаріусом згідно з законом у письмовій формі шляхом вчинення або ж різного роду написів, або ж оформленням певного свідоцтва чи складанням акту тощо.
Крім того, у процесі вчинення нотаріальної дії може виникнути необхідність у прийнятті правових актів допоміжного характеру, якими вирішуються лише окремі процесуальні питання, а не вчинення нотаріальної дії по суті.
Так, прийняття допоміжного правового акту вимагається, наприклад, у разі: необхідності витребування нотаріусом доказів чи призначенні експертизи; відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій; відмови у вчиненні нотаріальної дії тощо. Ці та інші подібні правові питання вирішуються нотаріусом шляхом прийняття відповідних вольових рішень, а волевиявлення нотаріуса в передбачених законом випадках повинне бути оформлене письмово у вигляді постанови нотаріуса.
Постанови, різного роду написи, свідоцтва, інші правові акти нотаріуса є процесуальною формою відображення правозастосовчої діяльності нотаріуса та у своїй сукупності складають нотаріальні акти. Нотаріальні акти різняться між собою за їх завданням, підставами винесення, наслідками, що й обумовлює передбачену законом їх різну процесуальну форму.
Термін "нотаріальний акт" у законодавстві з'явився відносно недавно. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" від 01.10.2008 р. було викладено в новій редакції статтю 60 Закону ("Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні"), згідно з якою нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. При цьому, тлумачення нового терміну Закон не надав1" що породило проблему визначення сутності цього терміну та його співвідношення з іншими суміжними поняттями.
Поняття "акт" (лат. actus - дія, actum - документ) у праві означає 1) дію, вчинок громадянина або посадової (службової) особи; 2) документ, який видається державним органом, органом місцевого самоврядування, посадовою (службовою) особою або громадською організацією у межах їх компетенції: закон, указ, постанова, наказ, розпорядження, а також інші документи, що засвідчують юридичні факти8.
Таке загальнотеоретичне розуміння поняття "акт", а також складна правова природа нотаріального процесу, проблеми визначення місця нотаріату в правовій системі держави, відсутність легального визначення поняття "нотаріальний акт", проблема співвідношення цього поняття з поняттям "нотаріальна дія", викликають спірність його визначення в науці нотаріального процесу.
У зв'язку з цим, нотаріальний акт розуміють і як письмовий доказ, що створений заздалегідь у спокійній атмосфері за сприяння сторін3, і як рішення нотаріуса з конкретної нотаріальної справи4, як письмовий документ, що складений нотаріусом та фіксує певне волевиявлення5, як документ або посвідчення його, що вказує на те, що нотаріальну дію було вчинено6 тощо.
При з'ясуванні поняття "нотаріальний акт" необхідно виходити з того, що як і будь-яке інше, зокрема, й правове, явище, нотаріальний акт має свої зміст та форму. Змістом нотаріального акту є його сутність, сукупність тих його суттєвих ознак, які характеризують його як певне правове явище та одночасно відрізняють його від інших подібних правових явищ. Формою нотаріального акту є його зовнішній прояв, доступний для сприйняття.
З'ясування сутності нотаріального акту необхідно розпочинати з того, що нотаріальний акт є одним з видів правових (юридичних) актів. У зв'язку з цим, сутність нотаріального
акту найбільш повно усвідомлюється лише в загальній системі правових актів, які видаються органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими чи посадовими особами, іншими особами, які виконують публічні функції, та проявляється в його меті. Мета ж в свою чергу зумовлюються завданнями нотаріату.
Відомо, що в системі публічних органів нотаріат виконує завдання охорони та захисту прав фізичних та юридичних осіб, забезпечення законності цивільного обороту, забезпечення безспірності та доказової сили юридичних документів. Саме нотаріальні акти в об'єктивній дійсності виконують ці покладені на нотаріат завдання.
Засвідчуючи права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняючи інші нотаріальні дії, передбачені законодавством, нотаріус за допомогою нотаріального акту (яким власне фіксується весь результат нотаріальної діяльності) запобігає їх порушенню з боку інших учасників правовідносин, створює правові умови для належної реалізації особами належних їм прав.
Існування в правовій дійсності формально вираженого нотаріального акту формує в учасників правовідносин переконання в існуванні засвідчених нотаріусом прав чи фактів. Посвідчені нотаріальним актом факти чи права розглядаються в правовому обороті як безспірні, законність яких встановлена публічною особою - нотаріусом.
Нотаріус в силу специфіки нотаріальної діяльності не вправі видавати нотаріальні акти, які носять нормативний характер. Нотаріальний акт регулює правовідносини на стадії реалізації особою належних їй прав. Він має виключно індивідуальний характер, його дія розрахована на конкретизацію правового регулювання щодо певного життєвого випадку. І цим нотаріальний акт як один з видів правових актів відрізняється від тих правових актів, які мають нормативний характер та сфера дії яких не обмежується одним випадком.
Нотаріальна діяльність є одним з видів правозастосовчої діяльності. Нотаріус за наслідками цієї діяльності вирішує певні юридичні справи, застосовуючи в окремих правовідносинах норму права до встановлених фактичних обставин.
Як один з видів правозастосовчого акту нотаріальний акт, з урахуванням в кожному конкретному випадку його специфіки, має такі свої особливості.
1.Необхідність у винесенні нотаріусом нотаріального акту виникає тоді коли є: потреба в публічному встановленні юридичного факту для здійснення пов'язаного з ним права (виконання обов'язку); необхідність публічної перевірки дій адресатів норм щодо реалізації їх приписів, законності набуття прав та покладення обов'язків; юридичний конфлікт, що перешкоджає нормальній реалізації норми або вимагає застосування заходів примусового впливу до порушника норми у випадках, встановлених законом.
2.Нотаріальний акт як і будь-який інший правозастосовчий акт має юридичну силу, тобто здатність породжувати юридичні наслідки. Юридична сила винесеного нотаріального акту не залежить від того, приватним чи державним нотаріусом вчинена нотаріальна дія.
Нотаріальний акт породжує правові наслідки з моменту його вчинення. Лише скасування чи визнання недійсним нотаріального акту у передбаченому законом порядку можуть позбавити нотаріальний акт юридичної сили та правових наслідків, породжених ним. Всі суб'єкти права до скасування нотаріального акту повинні враховувати його в своїй діяльності на предмет встановлених ним фактів.
Із здатності нотаріального акту породжувати правові наслідки випливає висновок, що нотаріальний акт як акт застосування норми права завжди є юридичним фактом. Він спричиняє виникнення, зміну чи припинення юридичних прав та обов'язків суб'єктів правовідносин.
Нотаріальний акт в аспекті юридичних фактів має подвійну природу - з одного боку він може засвідчувати виникнення в учасників матеріальних правовідносин певних матеріальних прав та обов'язків та як такий є юридичним фактом матеріального права, з іншого - він завжди є юридичним фактом нотаріального процесу, тобто процесуальним за своїм змістом, який фіксує результат вчиненої нотаріальної дії.
Так, згідно з ч. З ст.640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Моментом же нотаріального посвідчення договору фактично є момент вчинення нотаріусом на договорі нотаріального акту (посвідчувального напису). Таким чином, саме з винесенням нотаріального акту у сторін договору виникають права та обов'язки.
Крім того, такий посвідчувальний напис є одночасно і юридичним фактом нотаріального процесуального права оскільки з його вчиненням нотаріальна дія вважається завершеною, а це тягне й певні процесуальні права та обов'язки сторін та нотаріуса.
Нотаріальні акти завжди є юридичними фактами нотаріального процесу, оскільки завжди тягнуть процесуальні наслідки для учасників нотаріального процесу.
Юридична сила нотаріального акту полягає також в тому, що ці акти розглядаються в правовій дійсності як такі, які згідно з законом підтверджують встановлені нотаріусом факти чи посвідчені права. Таким чином, нотаріальний акт має доказову силу. Не дивлячись на те, що згідно з законодавством про судочинство ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили, а факти, встановлені нотаріусом, можуть бути спростовані, нотаріальні акти з більшим ступенем ймовірності підтверджують існування посвідченого факту чи права ніж докази з простою письмовою формою.
Будь-який правозастосовчий акт є обов'язковим для суб'єктів конкретних правовідносин. Обов'язковість нотаріального акту ЯК правозастосовчого має свою специфіку. Загалом нотаріальний акт не підлягає виконанню у зв'язку з його декларативним характером. Обов'язковість нотаріального акту у цих випадках полягає в обов'язковості тих правових наслідків, які потягнув нотаріальний акт для правової дійсності - встановлені нотаріусом факти є підставою для виникнення у особи прав та обов'язків, а посвідчені ним права можуть бути реалізовані особою у разі, якщо нотаріальні акти не були спростовані у встановленому законом порядку. Поміж тим, деякі нотаріальні акти мають не декларативний, а розпорядчий характер, у зв'язку з чим підлягають виконанню суб'єктами правовідносин, а виконавчий напис нотаріуса згідно з законодавством про виконавче провадження має також й виконавчу силу, є одним з видів виконавчих документів, а тому підлягає виконанню навіть в примусовому порядку.
3. Як правозастосовчий акт нотаріальний акт ґрунтується насамперед на застосуванні норм матеріального права, та вчиняється на підставі норм нотаріального процесуального права.
Так, при вчиненні нотаріальної дії нотаріус, наприклад, застосовує ті матеріально-правові положення, які визначають коло фактів, що підлягають встановленню для посвідчення певного права, чи коло обставин, з якими пов'язується встановлення певного юридичного
факту. Сама ж процедура вчинення нотаріального акту регулюється нормами нотаріального процесуального права.
. 4. Нотаріальний акт як і будь-який інший несудовий правозастосовчий акт може бути оскаржено до суду. Це випливає з положень ст. 124 Конституції України та ст. 50 Закону "Про нотаріат". Заінтересована особа, яка сумнівається в юридичних наслідках нотаріального акту, дотриманні процедури при його винесенні, може звернутися до суду з позовом про визнання його недійсним чи його скасування. В разі задоволення позову вважається" що нотаріальний акт не породив тих правових наслідків, на які він був спрямований.
Поряд із змістом нотаріальні акти також мають й свою зовнішню форму, яка залежно від вчинюваної нотаріальної дії набуває ознак визначеної законом процесуальної форми. Зовнішня форма нотаріального акту, як правило, є письмовою, а сам нотаріальний акт має вигляд письмового документу з визначеними законом реквізитами.
Процесуальними формами нотаріальних актів згідно з нотаріальним процесуальним законодавством є написи, свідоцтва, акти, заборони, зняття заборони, протоколи, квитанції та постанови, кожна з яких використовуються нотаріусом залежно від вчинюваної ним нотаріальної дії. Кожна процесуальна форма має свої визначені нотаріальним процесуальним законодавством реквізити та правові атрибути.
З урахуванням наведеного, нотаріальний акт це виражене в процесуальні формі правозастосовче рішення нотаріуса по окремій справі, яке містить його волевиявлення на вчинення нотаріальної дії чи вирішення окремого процесуального питання, прийняте ним на підставі норм матеріального та нотаріального процесуального права.
10.2. Види нотаріальних актів
Для більш глибшого вивчення особливостей нотаріальних актів доцільно провести класифікацію їх на види за різними критеріями.
В основу класифікації нотаріальних актів можуть бути покладені процесуальна форма нотаріального акту (1), його правовий характер (2), його процесуальна мета (3), форма вираження нотаріального акту (4) тощо. Можна провести й класифікації окремих груп нотаріальних актів (5).
1. Система процесуальних форм нотаріальних актів має досить розгалужений та хаотичний характер. Якусь цілісну логічну картину системи процесуальних форм нотаріальних актів дати досить складно. Фактично необхідність застосування тієї чи Іншої процесуальної форми нотаріального акту у нотаріальній дії визначається відповідними статтями Закону України "Про нотаріат" (наприклад, статтями 48, 80-83, 95, 96). Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України 22.02.2012 р. № 282/20595, та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністра юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5.
Відповідно до зазначених нормативних актів за наслідками вчинення нотаріальних дій нотаріус виносить такі нотаріальні акти:
1)посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей тощо) - посвідчувальний напис;
2)вжиття заходів щодо охорони спадкового майна - акт опису майна;
3)видача свідоцтва про право на спадщину - свідоцтво про право на спадщину;
4)видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя - свідоцтво про право власності;
5)видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) - свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
6)видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися - свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
7)проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме - акт опису майна;
8)видача дублікату нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріусапосвідчувальний напис на дублікаті документа;
9)накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації - заборона відчуження майна; зняття заборони відчуження майна;
10)засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них - посвідчувальний напис;
11)засвідчення справжності підпису на документах - посвідчувальний напис;
12)засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу - посвідчувальний напис;
13)посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту - свідоцтво, яке посвідчує повноваження виконавця заповіту;
14)посвідчення факту, що фізична особа є живою - свідоцтво;
15)посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці - свідоцтво;
16)посвідчення часу пред'явлення документів - посвідчу-вальний напис;
17)передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам - свідоцтво про передачу заяви;
18)прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів - квитанція про внесок; напис про внесок;
19)вчинення виконавчих написів - виконавчий напис;
20)вчинення протесту векселів - акт про протест векселя;
21)вчинення морських протестів - акт про морський протест;
22)прийняття на зберігання документів - свідоцтво;
23)оголошення секретного заповіту - протокол про оголошення секретного заповіту.
Типові процесуальні форми окремих нотаріальних актів передбачаються Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністра юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5. Загалом зазначені Правила містять 83 форми різного роду нотаріальних актів.
Процесуальна форма кожного виду нотаріального акту обумовлюється характером та завданнями нотаріальної дії, яка вчиняється, та тими правовими наслідками, на досягнення яких вона спрямована. Кожна нотаріальна дія завершується винесенням нотаріального акту певної процесуальної форми та змісту.
Аналіз нормативних актів щодо нотаріальних актів дає можливість визначити таку існуючу на сьогодні систему процесуальних форм нотаріальних актів.
Нотаріальні акти залежно від своєї процесуальної форми поділяються на написи (посвідчувальні написи, виконавчі написи, напис про внесок), свідоцтва (свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності, свідоцтво, яке посвідчує повноваження виконавця заповіту, свідоцтва про посвідчення певних юридичних фактів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів), акти (акт про морський протест, акти про протести векселів, акти опису майна), заборони (заборона відчуження майна), зняття заборони (зняття заборони відчуження майна), протоколи (протокол про оголошення секретного заповіту), квитанції (квитанція про внесок) та постанови (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, постанова про відкладення вчинення нотаріальної дії, постанова про зупинення нотаріальної дії, постанова про направлення документа до експертної установи, постанова про витребування доказів).
Написи - це нотаріальні акти, якими нотаріус посвідчує або ж певні встановлені ним юридичні факти, або ж які містять певне розпорядження нотаріуса. Цей нотаріальний акт видається шляхом нанесення нотаріусом на юридичні документи написів спеціального змісту.
Посвідчувальний напис є найбільш поширеним в нотаріальній практиці написом. Цим написом нотаріус засвідчує існування тих юридичних фактів, які, виходячи з їх особливостей, можуть бути засвідчені шляхом напису на документах, які підтверджують його існування. Так, посвідчувальний напис застосовується при вчиненні таких нотаріальних дій як посвідчення правочинів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів.
Зразок форми посвідчувального напису на договорі, укладеному фізичними особами, (форма № 29) виглядає, наприклад, так: