еко

Право природокористування. Загальне положення. Поняття права природокористування. Об’єкти права природокористування. Суб’єкти права природокористування. Правова класифікація видів природокористування. Підстави і порядок виникнення прав природокористування Підстави та порядок припинення,зупинення,зміни права природокористування Права і обов’язки природо користувачів Використання природних ресурсів на умовах оренди. Захист прав природо користувачів. Природокористування розуміють як використання корисних для людини властивостей довкілля,естетичних,культурних,оздоровчих,екологічних та ін. До змісту природокористування входять форми : 1. Екологічна – є провідною 2. Економічна 3. Культурно-оздоровча Система цих норм називається правом природокористування. Розглядається у 3 аспектах : як правовий інститут(сукупність норм,що регулюють права і обов’язки природо користувача та інших осіб), як правовідносини,як суб’єктивне право,що належить конкретному природо користувачу. Суб’єктивне право природокористування визначає можливу поведінку суб’єктів у межах екологічного законодавства по вилученню корисних властивостей і якостей,конкретного об’єкта природи з метою реалізації своїх екологічної інтересів. Під правом природокористування слід розуміти інститут загальної частини екологічного права у якому об’єднані норми,що визначають спільні положення для права користування усіма видами природних об’єктів включаючи і норми,які регулюють їхнє комплексне використання. (2). об’єкти природокористування : 1. Природні умови існування людини,споживання кисню,опромінювання сонцем. 2. Загальнодоступне користування природними ресурсами. 3. Всебічно урегульоване право природокористування,яке передбачає експлуатацію об’єктів природи,що перебувають у власності і таких,що не піддаються індивідуалізації. Об’єктом права природокористування є конкретні,індивідуально визначені юридично відокремлені природні об’єкти або їх складові частини закріплені на праві власності або користування за конкретним суб’єктом. Природним об’єктом загального користування притаманні таки риси : - Вони не передаються і не закріплюються за конкретними суб’єктами,а використовуються без особливого дозволу усіма особами. - Санкціонований законом порядок використання природних об’єктів загального користування не має розвинутої детальної правової регламентації і полягає перед усім у визначення певних заборонених дій ,а також певною мірою і дозволених дій. - Їх використанні ніякою мірою не фіксується і не підлягає державнії реєстрації. - Об’єктом права природокористування може бути юридично визначений природний об’єкт або його частина.

(3). Суб’єкти природокористування розділяються за декількома принципами : - за цільовим призначенням використання природного об’єкта. - за загальнопоширеними правилами – суб’єкти,які здійснюють спеціальне природокористування та загальне. В свою чергу суб’єкти поділяються на первинних та вторинних природо користувачів. Первинне природокористування включає в себе поняття здійснення спеціального природокористування з метою передачі частини правомочностей вторинним природокористувачам. Суб’єктами права природокористування є юридичні та фізичні особи,які у визначеному законом порядку набули права користування конкретними природними об’єктами для відповідних цілей і мають у зв’язку з цим певні права та обов’язки. Класифікація суб’єктів права природокористування може бути здійснена за найрізноманітнішими ознаками : за родом діяльності,за цільовим призначенням. Можуть бути як окремі індивіди так і групові. Виникнення суб’єктивного права користування об’єктами природи пов’язано з наявності відповідної правоздатності,тобто передбачене екологічним законодавством здатності суб’єкта бути носієм прав і обов’язків по використанню земель,вод,лісів,надр та інших ПО. Вказані суб’єкти ,які володіють екологічною правоздатністю завжди дієздатні тому що до них вживається термін «право дієздатність». Екологічна правоздатність громадянина виникає з моменту народження і зупиняється з його смертю. При цьому вона як і цивільна визнається за усіма громадянами. Для громадян самостійне значення має поняття екологічної дієздатності,що передбачає свідому ,тобто розумову поведінку особи з юридичними наслідками. (4). Для кожного природокористування основною ознакою є вид природного об’єкта,який перебуває у власності або оренді. Вид природного об’єкта як складової частини фонду природних ресурсів визначає найбільш важливі особливості відповідного природокористування. Різновид природних об’єктів має подвійне значення. По-перше розмежовує природокористування за їх природними властивостями,ступеня правового регулювання на загальнодоступне і регламентоване. До-друге визначає специфічний порядок виникнення,зміні і припинення кожного виду природокористування,прав та обов’язків його суб’єктів. Класифікація видів природокористування здійснюється одночасно за їх об’єктами і суб’єктами. Відповідно до об’єкта і суб’єкта природокористування розмежовується на право організацій,підприємств,установ і права користування природними об’єктами громадян. Інші критерії природокористування : - Способи виникнення - Первинності і вторинності - Коло осіб,які здійснюють користування природними об’єктами. Загальне природокористування характеризується тим,що воно може здійснюватися без спеціального дозволу в кожному окремому випадку з боку компетентних державних органів та підприємств, за якими природні об’єкти закріплені у користуванні. ! Спеціальне природокористування – здійснюється з дозволу компетентних державних органів або комунальних чи приватних власників природних об’єктів,коли вони надаються у відособлене користування. Суб’єктом первинного або вторинного користування є особа правомочність якої до використання ПО похідна безпосередньо від права користування. У вторинного природокористування є ряд прав і він має певні обов’язки щодо первинного. Природокористування може бути тимчасовим,відособленим,спільним і загальним. Строки природокористування : постійні та тимчасові. Постійні – природокористування без заздалегідь установленого строку Тимчасове – може бути короткостроковим (до 3р) довгостроковим (до 25-50р) Право духовного користування для задоволення естетичних потреб спілкування людини з природою. Громадські та індивідуальні види природокористування. Промислові та сільськогосподарський. (5). Право природокористування певному суб’єкта виникає і здійснюється на підставі юридичних актів,які повязують норму права,суб’єктивні права і обов’язки конкретного суб’єкта. З ними пов’язана вся сутність правовідносин. Юридичні факти поділяються залежно від їх зв’язку з індивідуальною волею на юридичні події та юридичні дії. Головними підставами виникнення правокористування є юридичні дії. Юридичний факт є підставою здійснення загальнодоступного права природокористування. Юридичні дії як підстава виникнення *** включає волевиявлення,клопотання або заяви особи про надання їй у користування ПО для вилучення з нього корисних властивостей або якостей. Прийняття рішення компетентних державних органів незалежно від форм власності. Виділення в натурі на місцевості природного об’єкта або його частини,компонента. Видачу відповідного документа,який посвідчує право користування даним природним об’єктом,державну реєстрацію цього документу. Ліміти або квоти – це система обсягів граничного використання або вилучення природних ресурсів,викидів і скидів забруднюючих речовин у НПС і розміщення відходів виробництв. (6). Право природокористування може бути припинено повністю або частково,зупинене на деякий час або змінене тільки на підставах та порядку передбачених законом. Повне припинення право природокористування настає коли природокористувач позбавляється права користуватися на весь наданий йому природний об’єкт. Частковим припиненням вважається вилучення у природо користувача тільки частини природного об’єкта і збереження за ним права користування залишеної частини. Підстави вилучення : - Підстави можна розмежувати на обов’язкові (безумовні) і умовні. - Підставою припинення може бути добровільна відмова від права користування об’єктом або коли відпала потреба у користуванні. - Закінчення строку договору. - Припинення згідно з законодавством коли виникає необхідність вилучення природного об’єкта для державних,громадських та інших потреб. - Припинення діяльності юридичної особи. - Для громадян - смерть. - Розірвання договору (у тому числі і договору оренди).

З мотивів суспільних потреб - громадські та державні. Зупинення – тимчасова заборона природокористування до виконання необхідних природоохоронних заходів,тобто зупиняється експлуатація підприємства чи його дільниць.

Обмеження - випадки коли на певний період до виконання певних природоохоронних заходів встановлюються зменшення обсягів викидів і скидів забруднюючих речовин. Зміна права природокористування не означає припинення повністю або частково даного права. Воно стосується лише самого змісту права користування,тобто змінює його мету,характер,а значить і правомочності природокористувача. (7) Права і обов’язки природо користувачів можна поділити на загальні та спеціальні. Загальними є такі,що притаманні всім суб’єктам природокористування. Спеціальні – визначаються залежно від природного об’єкта,який використовується,його природних якостей,специфіки,виду природокористування,які властиві певним суб’єктам природокористування. Головним обов’язком усіх природокористувачів є ефективне та раціональне використання ПО. Бережливе до них ставлення відповідно до ЗУ «Про охорону НПС» ст.5 (8). Орендарями можуть бути громадяни,юридичні особи України,іноземні та особи без громадянства,ін.ю.о. , міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави. Згідно з договором оренди ПР, орендодавець надає орендарю природні ресурси,їх частину у тимчасове користування на умовах оренди для задоволення потреб орендаря,а останній зобов’язується виконувати і використовувати їх за цільовим призначенням з додержанням екологічних нормативів,своєчасно вносити орендну плату та виконувати інші умови договору. Мета договору оренди ПР залежить від конкретного виду ПР,що орендується строком договору і визначається відповідними нормами законодавства,а у окремих випадках і договором. До основних прав орендаря : - право користуватися орендованими ПР відповідно до умов договору - вимагати від орендодавця своєчасного повернення ПР - самостійно визначати напрямки своєї господарської діяльності - орендодавець має право вимагати своєчасного повернення орендної плати. - перевіряти додержання орендарем умов договору - вимагати відшкодування заподіяних йому збитків та ін.. Обовязки : - цільове раціональне використання ПР. - своєчасне внесення орендної плати. - здійснення комплексу заходів з відтворення та охорони ПР. - відшкодування заподіяних їх збитків. обов’язки орендодавця : - надання відповідного ПР відповідно до умов договору. - утворення необхідних умов для ефективного і раціонального використання ПР. - відшкодування збитків орендарю у наслідок порушення умов договору. Строки на які укладається договір оренди ПР. різні і залежать від виду ПР,що орендується. У законодавстві встановлено граничні терміни договору оренди. Землі до 50р. Води до 25р. Мисливські угіддя не менш як 15р.

Договір оренди може бути припиненим у разі закінчення строку дії на якій було укладено договір. Вилучення ПР у встановленому порядку. Розірвання договору. За невиконання або неналежне виконання договору сторони відповідальні. Поширені види порушення прав : - самовільне зайняття ПО , що належить на законних підставах природо користувачеві. - його псування або забруднення хімічними та радіоактивними речовинами,виробничими відходами і стічними водами. - незаконне зменшення або вилучення - перешкоджання у користування ним - заподіяння майнових збитків у наведених випадках ,а також у разі знищення або пошкодження пасовищ,посівів,насаджень. - знаття урожаю. - знищення межових знаків. - інші дії,що порушують законі права та інтереси природокористувачів. Способи захисту прав та інтересів природокористувачів. - Визнання спірних прав за законних природокористувачем. - Поновлення стану,що існував до порушення прав і припинення дій,що його порушують. - Припинення або зміна правовідносин та інше. Самостійним засобом захисту прав природо користувачів є стягнення з особ,що порушили законні права природокористувачів,заподіяної шкоди у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення та погіршення якості ПО. Захист прав природокористування відбувається як і в адміністративному так і у судовому порядку. Забезпечення екологічної безпеки. Відповідно до ст..50 ЗУ ПРО НПС законодавець пропонує єдину нормативно-сформульоване і закріплене поняття еко.безпеки. Еко.безпека – стан НПС при якому забезпечується попередження погіршення еко.обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей,що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних екологічних,політичних,економічних,технічних,організаційних,державно-правових та інших засобів. Еко.безпека – може розглядатися у двох аспектах - як суб’єктивна категорія. Зокрема у процесі реалізації суб’єктивних прав громадянина на екологічну безпеку шляхом регулятивного та охоронного методу. По-друге як об’єктивна система правового забезпечення еко.безпеки за допомогою якої регламентується еко. небезпечна діяльність,режим використання ПР,охорона довкілля,попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для природних об’єктів та населення. НПС вважається безпечним коли його стан відповідає встановленому законодавством критерію,стандартам,лімітам,нормативом,які стосуються його чистоти,тобто незабрудненості,екологічної стійкості,санітарним вимогам,видовому різноманіттю,здатності задовольняти інтереси громадян. об’єктом еко.безпеки відповідно до ст.3 ЗУ Про основи нац..безпеки України є людина і громадянин,їх конституційні права та свободи,перелік яких відповідно до основного закону ст..22 КУ який не є вичерпним. Суспільство,його духовні,морально-етичні,культурні,історичні,інтелектуальні цінності,інформаційні і НПС і ПР. Держава,її конст.лад,суверенітет,недоторканність,територіальна цілісність. Субєктами забезпечення еко.безпеки є ПУ,ВРУ,кабмін,РНБОУ,міністерства та інші центрально органи виконавчої влади,нацбанк,суди загальної юрисдикції,прокуратура,обласні державні адміністрації,ЗСУ,СБУ,прикордонні служби.

Види еко.безпеки Класифікація : За територіальним принципом : 1. Глобальні(міжнародні) 2. Національну( державну) 3. Регіональну 4. Місцеву. 5. Обєктовну. За способами забезпечення : 1. Техногенне-екологічне,радіо-екологічне,соціально-елекогічне,природне,економіко-екологічну безпеку. За об’єктами охорони : 1. Загально-екологічну безпеку довкілля,що включає глобальну екобезпеку,що забезпечується суверенітетом держави над своїми об’єктами і передбачає їх захист від трансграничного забруднення шляхом погодження міжнародних дій. 2. Нац..екобезпека,яка ґрунтується на суверенітеті народу України,над природними багатствами,що належить йому на праві власності. Ст..4 ЗУ Про охорону НПС 3. Локальну екобезпеку,тобто безпеку екосистем,природних комплексів. 4. Особисту екологічну безпеку громадян. Залежно від причин порушення екологічної безпеки,що виникла : - Внаслідок впливу на ПО людської діяльності ,соціально-політичного характеру. - Під впливом самих природних процесів. Землетрус,вулкан.. Екобезпека деферинцюється залежно від небезпечних об’єктів на - хімічні,токсичні,біологічні,радіаційну,ядерну,гідротехнічних споруд,транспортних засобів. Екобезпека при поводженні з виробничими,побутовими та іншими відходами – додержання встановлених нормативів,стандартів,правил і умов використання при додержані умов екобезпеки,санітарних норм,які забезпечують подальше використання. Виходячи з масштабів шкідливого впливу – від наслідків аварій і катастроф у конкретній місцевості можна виділити зовнішню і внутрішню екобезпеку. екобезпека 3 питання. За своїм змістом державно-правові заходи не однорідні. Їх можна поділити на декілька видів : - Залежно від спрямованості дій : організаційно-превентивні,регулятивно-стимулюючи,розпорядчо-виконавчі,охоронно-відновлюванні та забезпечувальні. Організаційно-превентивні – спрямовані на виявлення екологічно-небезпечних для НПС та здоров’я людини , територій,зон,об’єктів і видів діяльності,а також здійснення певних заходів для попередження виникнення екологічної небезпеки. До них відносить : 1. Обліково-установчі 2.реєстраційні 3.експертно-оцінні 4. Інформаційно-прогностичні. Крім цього у Україні досить стрімко розвивається екологічний аудит та екологічне страхування. Обліково-установчі заходи передбачають виявлення,інвентаризацію,класифікацію небезпечних зон,об’єктів,територій і джерел. Реєстраційні – передбачають паспортизацію екологічно-небезпечних об’єктів,сертифікацію,підтвердження відповідності,ліцензування,реєстрація екологічно-небезпечних джерел. Екологічно-небезпечні види діяльності підлягають ліцензуванню. Екологічне ліцензування – заходи спрямовані на регулювання і обмеження екологічно-небезпечних видів діяльності шляхом впровадження системи дозволів та встановлення ліцензійних умов здійснення такої діяльності. Експертно-оцінні. Інформаційно-прогностичні заходи : Прогнозування,планування,моніторинг,інформування та інші заходи,що розглядаються як функції управління у галузі екології. Регулятивно-стимулюючи заходи – система юридичних норм і права спрямованих на регулювання відносин,забезпечення дотримання пріоритетів,нормативів,стандартів,лімітів та інших вимог у галузі екологічної безпеки. Розпорядче-виконавчі заходи – полягають у реалізації певних функцій у сфері забезпечення екологічної безпеки з боку спеціально уповноважених органів. Охоронно-відновлювані заходи – спрямовані на локалізацію проявів екологічної небезпеки,здійснення ліквідаційних робіт,визначення правового режиму,територій відповідно до рівня екологічного ризику. Встановлення статусу осіб,які потерпіли від наслідків екологічної небезпеки. Забезпечувальні заходи – мають на меті попередження екологічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпеки,в захист прав людини,небезпечних для життя здоров’я людини,довкілля та пов’язаних з ними інші екологічні права,а також застосування до винних осіб засобів державно-правового примусу у разі порушення вимог і норм екологічної безпеки. (4). У юридичній літературі поняття екологічного ризику визначається як установлених нормами екологічного законодавства обставини з якими пов’язані виникнення,зміна,припинення правовідносин по здійснення діяльності з екологічно-небезпечними об’єктами,що визначає формування і реалізацію спеціальної правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб,держави щодо виявлення,запобігання і усунення природних і техногенних погроз для НПС,життя і здоров’я населення,особливого режиму відповідальності за невиконання або неналежне виконання вимог по забезпеченню екологічної безпеки,включаючи і відпадкове імовірне настання небезпеки. Серед екологічних ризиків можна виділити ризики впливу,коли природокористування і застосування техніки,хоча і пов’язані з явним впливом на НПС і людину,але не мають чіткої упевненості,що подальші негативні наслідки вийдуть за рамки цього впливу. Вони у свою чергу діляться на ризики внесення забруднюючими речовинами,ризики споживання,ризики виникнення при експлуатації установок,виробництві продукції. Характерними рисами екологічного ризику є антропоцентрична спрямованість пов’язана з зниженням якості НПС ; Поліваріантність форм походження природно-стихійних і антропогенно-техногенних погроз;Обмеження можливості абсолютної визначеності,об’єктивна неможливість повного вивчення прояву загроз; кумулятивність,тобто ефект доміно,один екологічний ризик визиває інший. Субституційність – ризик пов'язаний з можливістю його прояву через інші ризики різного походження,що спричиняє настання інцидентів з наслідками технічних,технологічних порушень у різних галузях. (5). Згідно з видами екологічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпеки винні особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної,адміністративної,кримінальної або цивільно-правової відповідальності. Незалежно від притягнення винних осіб до адм. або крим. відповідальності вони повинні нести цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння шкоди НПС або здоров’ю громадян. Цивільно-правова відповідальність передбачає обов’язок юридичних та фізичних осіб відшкодовувати шкоду заподіяну ними внаслідок порушення нормативів,вимог на норм екобезпеки,тобто покладає на винних осіб майнові на інші зобов’язання.

Поняття екологічних ситуацій. Відповідно до ч.2 ст.65 ЗУ «про охорону НПС» та ч.2 ст.1 ЗУ «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», надзвичайна екологічна ситуація являє собою надзвичайну ситуацію за якою на окремій місцевості сталися негативні змини в НПС,що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. Основними елементами НЕС є – наявність загрози,1.вона повинна бути реальною,неминучою,постійно-небезпечною. 2 наслідки – негативні,необоротні,істотні,стійкі 3. Необхідність застосування додаткових надзвичайних заходів з боку держави щодо запобігання ліквідації. НЕС можна класифікувати за різними підставами : характером походження,ступенем поширення,розміром людських втрат та матеріальних збитків. Залежно від характеру походження дій,що можуть зумовити виникнення НЕС на територію України виокремлюють такі види НЕС : техногенного характеру та природного характеру. !Аварія !Катастрофа – велика за масштабом аварія,що приводить до тяжких наслідків. Залежно від місця знаходження НЕС : - Внутрішні – на території України - Зовнішні – за її межами. Залежно від обсягів заподіяних НЕС наслідків,обсягів технічних і матеріальних ресурсів необхідних для ліквідації її наслідків визначають рівні : - Державний - Регіональний - Місцевий - Об’єктовний Для визначення рівня НЕС встановлюються такі категорії : - Територіальне поширення та обсяги технічних та матеріальних ресурсів ,що необхідні для ліквідації наслідків НЕС - Кількість людей ,які постраждали або умови життєдіяльності ,які було порушено внаслідок НЕС - Розмір заподіяних або очікуваних збитків. За наслідками НЕС можна класифікувати на : - незворотні - тривалі - довгострокові - тимчасові - суттєві (7). Зона НЕС – окрема місцевість України на якій виникло НЕС. Підстави для оголошення окремої місцевості зоною НЕС : - значне перевищення гранично-допустимих норм показників якості НПС визначених законодавством. - виникнення реальної загрози життю та здоров’ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним і фізичним особам чи НПС внаслідок надмірного забруднення НПС,руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів. Негативні зміни,що сталися в НПС на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави. Негативні зміни,що сталися з НПС,які суттєво обмежують або виключать можливість проживання населення та займання СГ Значне збільшення рівня захворювання населення внаслідок негативних змін у НПС. Правовий режим НЕС – особливий правовий режим,якій може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення НЕС і спрямовуються для попередження людських і матеріальних втрат,відвернення загрози життю і здоров’ю громадян ,а також усунення негативних наслідків НЕС. (8) Захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру – системно організаційні, технічні,медико-біологічні ,фінансово-економічні та інші заходи щодо запобігання на реагування на НС техногенного і природного характеру,ліквідація їх наслідків,що реалізується центральними і місцевими органами виконавчої влади,органами місцевого самоврядування,відповідними силами та засобами підприємств,незалежно від форм власності і господарювання,добровільними формуваннями та спрямованими на захист населення та територій,а також матеріальних,культурних цінностей та довкілля. Запобігання виникнення НЕС - підготовка і реалізація соціально-економічних,політичних,організаційно-технічних,санітарно-гігієнічних та інших заходів спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки,проведення оцінки рівнів ризику,завчасне реагування на загрозу виникнення,надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру на основі відомостей,моніторингу висновків експертизи,матеріалів досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків. Правова охорона використання і відтворення вод. 1. Води як об’єкт правової охорони. Використання і відтворення. 2. Правове регулювання у сфері охорони вод. 3. Правове регулювання використання вод 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства. (1). Води виконують екологічну,економічну і культурно-оздоровчі функції. Екологічна – виражається у забезпеченні природних умов життя на землі. Економічна – є досить важливим енергетичним і транспортним ресурсом. Невід’ємною частиною промислового та сільськогосподарського виробництв. Культурно-оздоровчих – використання для відпочинку водного туризму ,спортивно аматорського рибальства,санітарно-курортного лікування,організації заповідників тощо.

Чинники : 1. Установлений екологічний стан природного об’єкта. 2. Зростаючими масштабами споживання. 3. Урахування таких якостей цього природного об’єкту як обмеженість і вразливість. Завданням водного законодавства є : - регламентація правових відносин з метою забезпечення,збереження і науково-обґрунтованого,раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки. - відтворення водних ресурсів - охорона вод від забруднення,засмічення і вичерпання - запобігання її шкідливим діям і наслідкам. - поліпшення стану водних об’єктів. - охорона прав юридичних та фізичних осіб на водокористування. ________________________ Водокористування – загальне та спеціальне. Загальне : - Безоплатне здійснення. - Загальна поширеність. - Здійснюється лише суб’єктами екологічних відносин – фіз..особи. - Лише щодо об’єктів,які мають загальнодержавну поширеність. - Встановлення меж,лімітів. - Без мети подальшої реалізації. 1. Види – спортивна,аматорська,промислова. Спеціальне : - будь-яке використання водних об’єктів з метою забору води та застосування технічних пристроїв. Дамба,відводи,зміна русел річок,очищення водних об’єктів. 2. Види – промислове,задоволення питних потреб населення,виробництво,використання технічних вод для здійснення поливу. - наявність сплати за використання водних об’єктів. - 300кб\м - Наявність дозволів. 1. На забір води; на здійснення буріння ; на використання водного об’єкта на рибництво ; на інші цільові напрямки. Негативне використання води : неочищення води, охолодження промислових об’єктів , засмічення водних об’єктів, руйнація. - використовуються юридичними та фізичними особами за використанням лімітів і квот. Спеціальне – первинне та вторинне. Первинний користувач – який здійснює забір води за допомогою технічних пристроїв та споруд. Вторинний – здійснює на основі договірних відносин забір води у первинного користувача. (абонент) Правове забезпечення водокористувань. ЗУ «Про питне постачання», «Про воду». Питна вода – пріоритетна. Юридична відповідальність. За пошкодження водних об’єктів визначається розмір компенсації державою. Узаконення водних об’єктів здійснюється шляхом державної паспортизації. Водні об’єкти : великі(міжнародні) встановлюється прибережна захисна смуга (понад 100м.) ,середні – смуга 50м.(водоохоронні зони – зоно сурового обмеження,зона обмеження,зона спостереження) ,малі – смуга 25м. ВМЕЗ – 12 морських міль. 1.Державний фонд надр як об’єкт правової охорони та використання. 2.Правове регулювання використання надр. 3. Правове регулювання основних видів використання надр. 4. Юридична відповідальність за порушення норм надрокористування. Надра – частина земної кори ,що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глубин доступних для геологічного вивчення та освоєння. Надра – виключно власність народу України. Надаються лише у користування. Корисні копалини – природні матеріальні мінеральні речовини які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки. Корисні копалини поділяються на : загальнодержавного значення та місцевого. Природні родовища корисних копалин – нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі,у джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю,якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. (2). Гірничий закон. Кодекс України про надра. Право користування надрами – інститут екологічного права,що регулює суспільні відносини,які виникають з приводу використання надр. За строком користування надрами можуть бути постійне та тимчасове. Види використання надр : - Геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин. - Видобування корисних копалин - Будівництво та експлуатація підземних споруд не пов’язаних з надрокористуванням. - Створення геологічних об’єктів,що мають важливе наукове,культурне,оздоровче значення. - Задоволення інших потреб. Користування надрами здійснюється за наявності дозволу та ліцензії. Ліцензія – документ державного зразка на провадження зазначеного виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умовою виконання ліцензійних умов. Об’єктами надрокористування можуть бути : - одна індивідуалізована на місцевості в натурі частина ділянки державного фонду надр,що надається у користування для певної мети – гірничій відвід.