Розділ 3. Устрій і право в Україні на початку XX ст.
увагу захисту права приватної власності, передусім власності дво-рян-земельників. Тому не випадково 10 квітня 1905 р. був прийнятий іменний указ «Про майнову відповідальність сільських товариств і селищ, селяни яких брали участь у безпорядках, що відбувалися останнього часу в деяких місцевостях». Звернувши увагу, що «усіляка приватна власність є недоторканною, й охорона її від незаконних посягань, а тим більше від насильства, становить першорядний обов’язок уряду...», Микола II звелів Міністру внутрішніх справ створити тимчасові повітові комісії для виявлення учасників «злочинних натовпів селян», а також обчислення розмірів заподіяних ними збитків, для притягнення до майнової відповідальності1.
Указом від 26 квітня 1906 р. «Про майнову відповідальність учасників погромів і грабежів у сільській місцевості» було роз’яснено, що притягнення до майнової відповідальності осіб, які «брали участь у натовпах, якими знищено, пошкоджено або викрадено майно у сільській місцевості», провадиться потерпілими у судовому порядку, а стягнення, присуджені за позовами потерпілих, зверталися на все рухоме й нерухоме майно, що належить винним і на яке дією «загальних цивільних законів і особливих про селян узаконень поширюється відповідальність за приватні борги»2.
Чинне того часу російське цивільне право до прав на чужі речі відносило право користуватися річчю і її плодами, а також право користуватися угіддями в чужому майні. Відповідно до закону від 23 червня 1912 р. «Про право забудови» до цих прав додавалося й право на забудову, згідно з яким особі надавалося право користуватися землею строком від 36 до 99 років для будівництва будинків (ст. І)3. При цьому забудовник міг з перебігом строку забудови або знести будівлю, або віддати її власнику землі.
Особливе місце в російському цивільному праві належало авторському праву і промисловому праву. Автор мав виключне право відтворювати, опубліковувати і розповсюджувати свій твір. До промислових прав закон відносив права винахідника, право на фірму і товарний знак.
Законом від 28 червня 1912 р. «Про примусове відчуження привілеїв на винаходи й удосконалення» встановлювалося, що, незважаючи на право винахідника користуватися своїм винаходом або удосконаленням, в разі державної необхідності право на винахід або удосконалення могло бути примусово відчужене на
1СУ. 1905. — № 59. — Ст. 507.
2СУ. 1906. — № 115. — Ст. 651.
3Важнейшие законодательньїе актьі (1908—1912 гг.). — С. 766.
