руднецька худ

73

Художній лаконізм І. Нечуя-Левицького ще в більшій мірі виявляється при відтворенні основної теми повісті, малюючи життя родини Кайдаші протягом кількох років, письменник виділяє такі його моменти, котрі з великою силою художнього узагальнення розкривають ідіотизм егоїстичного животіння. Горезвісна історія з горбом, постійні сварки, викликані тим, що Мотря, пізнавши паразитичні наміри Кайдашихи, відмовляється обслуговувати всіх і починає прясти та готувати обід лише для себе та Карпа; сутички і бійки між Кайдашами із-за розбитого кухля, виметеного на половину Мотрі сміття; курей, свиней, коня, що позалазять у чужий огород, нарешті − Лаврінової груші, що попала на огород Карпа, − всі ці та багато інших епізодів, деталей сірого буденного життя героїв повісті дасть правдиве уявлення про економічне та соціально-психологічне підґрунтя людських взаємовідносин. Слід підкреслити, що окремі епізоди життя Кайдашів, які немов кінострічка, проходять перед читачем, не є механічним нагромадженням випадкових фактів. Між ними існує тісний внутрішній зв’язок, обопільна логічна зумовленість, оскільки всі вони зцементовані єдиною авторською ідеєю − розкриття деморалізуючого впливу на людину приватновласницької психології. Таким чином, окремий сюжетний елемент, художня деталь стають вирішальним фактором створення типових обставин, у яких розкриваються характери персонажів.

Неабияку майстерність у доборі художніх деталей для створення типових обставин, що в них розкриваються індивідуальні риси людини, виявив Павлик у повісті «Пропащий чоловік», з особливою силою картаючи галицьке духівництво, почасти в образі попа − батька Кольця.

Із спогадів дитячих літ героя роману найглибше закарбувались у його пам’яті два епізоди, що яскраво характеризували батька як жорстокого користолюбця. Перший випадок, коли батько, будучи помічником старого попа в Кобаках, побився з другим попівським підручним своїм Конкурентом, не поділивши між собою селянські побори. Билися вони (красномовна деталь) хрестами, билися безжалісно, до крові, чим викликали обурення гуцулів: «от як попи шанують хрест божий...» [13, с. 99], − гомоніли вони. А другий раз Кольців батько силою видер з− за пазухи у молодиці − куми після хрестин свічку, яку вона за існуючим на селі звичаєм хотіла забрати з собою. В обох цих епізодах, можливо дещо незвичайних, одначе, типових для даного соціального середовища, в рисах попівських помічників відбились суттєві особливості духівництва.

Звертає на себе увагу прагнення письменника виділити вагомі деталі, що є речами церковного обряду (хрест, свічка), через які ще більше посилюється антирелігійна спрямованість твору.

Яскравим прикладом вдалого використання художньої деталі з метою підкреслення найбільш типових виявів того чи іншого соціального явища є змалювання «москвофільських» зборів у Коломиї. Красномовний у цій картині перш за все штрих, «...що ні один простий чоловік не мав навіть де сісти − усе позаймали попи та сурдутові патріоти»[13, с. 156], а найбільш значні пани

74

оточили їх ватажка Наумовича. Вже в цих деталях відбуваються найбільш істотні риси згаданого зборища. Зроблений висновок підсилюється новими деталями, що їх вводить автор, продовжуючи опис зборів. Лжепатріотичні виступи їх сановитих учасників супроводжувані різкими жестами, на віддалі створювали враження «...мовби грали в карти якої незрозумілої для люду гри, розхватуючи межи себе тоті гроші, що просто, чи не просто зносили межи себе прості люди» [13, с. 156].

Художня деталь як один із засобів створення типових обставин використовується майстрами слова, почасти А. Свидницьким, Панасом Мирним, І. Франком, і при змалюванні природи. Тобто, використовуючи пейзажний опис. Пейзаж (фр. рaysage від pays, місцевість, країна. У мистецтві - художнє зображення природи).

Роман «Люборацькі» майже безпейзажний, у чому виявився нахил Свидницького до хронікального викладу подій, точності фактів, художньої конкретності, що було також характерним для тогочасної російської реалістичної прози, вплив якої зазнав український письменник.

Лише зрідка зустрічаються образи природи, що, як правило, імпонують настроям героїв і в більшості подаються черев їхнє сприйняття. Показовою у цьому відношенні є картина скошеного поля, на якому залишився лише один будяк, як свого роду символ чогось покинутого і нікому не потрібного. Ця пейзажна деталь невипадково приковує увагу Антося-бурсака, що їде на вакації додому. Образ одинокого будяка, як і чорногуза, що дибає по горі, імпонують внутрішньому станові хлопчика, який і в далекій бурсі, і тут, серед поля, відчуває себе таким самотнім, вперше в житті відірваним від батьків і рідної оселі.

Показова виклична простота стилю А. Свидницького − пейзажиста: відсутність будь-яких пишнот, урочистості при змалюванні картин природи.

похмурої темної дощової ночі. У навколишній природі, що ніби спускає з свого тіла «димчату сорочку ночі», письменник виділяє образи, що буцімто передвіщають драматизм наступних подій твору: кривава попруга на зареві,

високою стіною , наче мара яка... німа і мовчазна» [11, т. II, с. 95]. Ця, почорніла від негоди будова, що символізує царську самодержавну систему, залишається байдужою до наступаючого сонячного ранку.

Загальний настрій тривоги, передчуття чогось лихого, що виникають вже на початку повісті, не порушуються і яскравою картиною передвечірньої грози, котра зафарбувала все навколишнє в темні та червоні кольори; і описом туманного ранку на Дніпрі, і деталями промислового пейзажу («...бованіє завод.

75

Височенний димар викидає клубки чорного диму» [11, т. II, с. 124]; і описом бідняцьких хат «...з кривими верхами, дірчавими оселями, оббиті дощем, обшпуговані негодою» [11, т. II, с. 124].

Неспокійній природі, сповненій різких контрастів ночі і дня, мертвої тиші і оглушливих вибухів грому, задушливої спеки і нестримної зливи, − відповідає неспокійний плин людського життя з його соціальними контрастами небаченої розкоші і крайньої бідності, які постають перед очима Петра Телепня.

У зв'язку із висвітлюваним питанням показові пейзажі, природа і у ранніх творах І. Франка. У них ми не зустрінемо мальовничих пейзажів навіть тоді, коли сюжет розгортається у дуже сприятливих для цього обставинах: в умовах чудової природи Карпат («Вугляр», «Звичайний чоловік» та ін.).У центрі уваги автора соціальні явища, людина з її суспільним буттям, а картини або найчастіше деталі природи, при тому нерідко сумної і непривітної, служать лише допоміжним засобом поглибленого розкриття соціальних або побутових трагедій героїв оповідань.

Помітну роль відіграла художня деталь у реалістичному творчому методі також при створенні інтер’єру та екстер’єру. Це видно, зокрема, у творах представників «основ’янської» прози. Вміло використовується вона для індивідуалізації персонажів у повісті «Москалева правда» М. Чайки. Передусім

−це деталь інтер’єру хати Тетяни, в якій промовисто відбилося її нове становище управителевої приживалки. Тому предмети панського побуту, розміщені в її хаті, зразу насторожили брата її покійного чоловіка, який після багаторічної солдатчини повернувся до рідного села. Таку ж роль виконують і деталі одягу Тетяни та її дочки Ганни, якими вони виділяються серед інших селян-кріпаків.

Серйозне розуміння значення деталей, переважно етнографічнопобутового характеру, для створення національного колориту, більшої естетичної виразності зображуваного виявляє С. Воробкевич. Постійне співіснування в його творчості 60 – 70-х років ХІХ століття романтизму і реалізму позначилось і на внутрішній природі та функціональній призначеності в його оповіданнях художньої деталі. У творах виразно романтичного спрямування («Турецькі бранці», «Месть чорногорця») вона в більшості етнографічно-історична і спрямована на підбиття екзотики тогочасного життя турків, чорногорців.

Стосовно оповідань послідовно реалістичних («Вимуштруваний кінь», «Амброзій Остапкевич») художня деталь − переважно інтер’єру та екстер’єру

−посилює історичну конкретність сюжету, сприяє більшій індивідуалізації персонажів. Так в розповіді про кумедного сільського дяка Амброзія Остапкевича надибуємо докладні описи одягу, страв, хатніх і надвірних предметів; в оповіданні «Вимуштруваний кінь» − господарського інвентарю, внутрішнього вигляду господи, наприклад: «У хаті пані-матка вела свій порядок, красно та бачно. Все в ладі було, усюди любої світлиці неначе у тій церкві. Стіни білі як сніг, припічок глиєм обтинкований, по лавках коверці

76

мягенькі з вовни, на постелі і грядах скорци червоні, сині, жовті, писані, усілякі-усілякі! І в коморі усе в порядку, мову книжці: тут бочка з сушеницями, там бербениці з бриндзею , маслом, вурдою, гуслянкою, рядами, як ялиці в лісі, усі повні, усі чисті-чисті, мовби от щойно з-під бондаревого ножа вийшли...» [6,

с. 26].

Важливу ідейно-естетичну функцію відіграють деталі інтер’єру та екстер’єру і в романі Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». 3 цього погляду характерно, наприклад, що пани-земські гласні, які приїхали на з’їзд, веселяться у приміщенні, а селяни чекають надворі. Коли ж почалось засідання, то представники верхів зайняли всі лави і стільці, а селянські гласні «підпирали стіни», лише Чіпка та його односельчанин Лоза демонстративно розташувались на стільцях. Всі ці деталі підкреслюють класовий характер земства, фальшивість його як органу народного самоврядування.

Узапущеній брудній хаті Пороха звертають на себе увагу залишки дерев’яної підлоги і груба, котрі свідчать про колишню заможність господаря.

Кімната Галі вражає чистотою, ошатністю і цим доповнює наші уявлення про дівчину світлої душі і неабиякої вроди. У фіналі роману гнітючий настрій Мотрі і Галі, котрі зимового вечора сидять за прядками, і Чіпки, який без діла лежить на лаві в якомусь оціпенінні, підсилюється деталями інтер’єру. Вся хата зафарблена в два кольори − чорний і червоний від палаючої свічки, тому люди здаються якимись живими тінями. Ця картина набуває символічного звучання, ніби віщуючи трагічний кінець, що чекає Чіпку та його близьких.

Як бачимо, з поглибленням зв’язків української художньої прози 60 – 70-х років ХІХ століття із життям народу, вдосконаленням її творчого методу, збагаченням жанрів, композиційно-сюжетних форм поширювались та урізноманітнювались ідейно-естетичні функції художньої деталі.

Цей важливий компонент художньої форми літературного твору, все більш

ібільш приковуючи увагу прозаїків 60-х років ХІХ століття, у творчості провідних майстрів реалістичної прози І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Франка стає провідним засобом створення типових характерів у типових обставинах, розкритті індивідуальних рис людської особистості, її внутрішнього світу.

Утворчості визначних прозаїків 60-х років ХІХ століття художня деталь здебільшого спрямована на розкриття соціальних особливостей персонажів, своєрідності їх темпераменту, вікових ознак, почуттів та настроїв. Весь цей досить широкий комплекс виявів людської особистості передавався, як правило, через зовнішні деталі: поведінки, фізичного стану, портретів літературних героїв.

Відповідно до характеру прози Марка Вовчка 60-х років ХІХ століття як переважно соціально-психологічної досить виразно вимальовується тип художньої деталі, до якого найчастіше звертається письменниця, відтворюючи в сконденсованій формі своє розуміння зображуваних життєвих явищ. Це − наголошення уваги переважно на особливостях поведінки, дії, взаємовідносин

77

героїв, у чому виявляється своєрідність їх життєвих позицій, а також внутрішнього складу («Інститутка», «Ледащиця», «Павло Чорнокрил «, «Три долі»).

Уавтора роману «Люборацькі» внутрішнє наповнення художньої деталі та

їїфункції також зумовлені прозорим соціально-психологічним підґрунтям сюжету. На першому плані в системі образотворення в А. Свидницького зовнішні та внутрішні ознаки динаміки характеру героя. Епічний склад твору відкриває перед його автором широкі можливості для передачі через художню деталь різних нюансів письменницького світосприйняття, передачі загального в

художньо-конкретному і в суворо реалістичній, і в ліричній, і в гумористичній та сатиричній площинах.

Упрозі Марка Вовчка, побудованій в народно-оповідному стилі, художня деталь не мала такої естетичної багатогранності у відтворенні загального в конкретно художній образній формі.

Упредставників етнографічно-побутової прози 60-х років ХІХ століття (Г. Барвінок, у певній мірі О. Стороженко та ін.) природа та функціональна визначеність художньої деталі зумовлені особливостями реалізму письменників. Вона більш статична, нерідко емпірична, оскільки, як правило, не відбиває основного в житті людини − її соціально-психологічного буття, а тому позбавлена того ідейного запалу, який притаманний творам критичного реалізму з їх непримиренними конфліктами та полярно антагоністичними образами.

Нові грані художньої деталі відкриваються у прозі 70− х років, зокрема, в кращих її зразках у творчості І. Нечуя-Левицького, особливо Панаса Мирного, І. Франка.

Щоправда, стосовно І. Нечуя-Левицького у цьому відношенні слід говорити з певними застереженнями, бо у застосуванні художньої деталі як

засобу соціально-психологічної характеристики персонажів він ішов переважно традиційним шляхом, зосереджуючи свою увагу на окремих рисах їх поведінки, дії. У такому ж естетичному плані, а також через показ фізичного стану людини, виявляється художня ощадливість письменника при відтворенні психології героїв. Але варто підкреслити, що і в першому, і в другому випадках видатний майстер слова не просто повторює своїх попередників − уже відомі ідейно-естетичні сфери застосування художньої деталі в його творах набували класичних форм. Це бачимо, зокрема, як у великій естетичній ємкості художньої деталі, так і в доречності її застосування у певній відповідності з логікою того чи іншого характеру, його соціально-психологічною та інтелектуальною визначеністю, («Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»).

Остання з названих повістей привертає до себе увагу і деякими новими аспектами функціональної ролі цього важливого компоненту художньої форми літературного твору. Нерідко у повісті художня деталь не є прямим,

78

безпосереднім відбиттям індивідуальних рис (як це можна побачити під час сварки і колотнечі між Кайдашами), а несе в собі внутрішній, прихований зміст.

Але з найбільшою силою прояснюється своєрідність, так би мовити, моделі художньої деталі Нечуя-Левицького в його силкуванні через окремі характерні сюжетні епізоди, події, картини, штрихи виявити економічні підвалини людських взаємин, оті часто приховані зовні імпульси розвитку сюжету, соціально-психологічної самобутності людських типів («Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім’я»).

Тому відомо ще з часів І. Франка визначення особливостей реалістичного методу І. Нечуя-Левицького як «артиста зору» лише частково розкриває своєрідність естетичного світосприйняття цього письменника, художньому методові якого було властиве тяжіння і до деталі, котра відбивала внутрішні глибинні процеси суспільного розвитку, схильність до аналітичного встановлення зв’язків загального та одиничного.

Такого роду природа художньої деталі в поєднанні з акцентуванням на інтелектуально-психологічних рисах людської особистості − основна прикмета реалізму Панаса Мирного. Письменник − мислитель, глибокий аналітик і синтетик, чудовий психолог, він розкриває нові естетичні можливості художньої деталі, відбиваючи в ній усю складність, багатогранність і суперечливість зв’язків людини з навколишнім суспільством. Характер цих зв’язків, звідси й функціональна роль художньої деталі в творах автора роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» надзвичайно виразні завдяки глибині й соціально-психологічній загостреності його творчого методу.

Функціональна гнучкість, естетична комунікативність художньої деталі як важливого засобу проявлення загального, типового в окремому, індивідуальному у творах Панаса Мирного особливо дають про себе знати в майстерності письменника щодо естетичної доцільності застосування цього важливого образотворчого чинника.

Якщо для персонажів, розкритих з достатньою повнотою, художня деталь є лише додатковим засобом їх індивідуалізації, то для образів, що не стоять на передньому плані твору, вона є основним ключем до їх особистості.

Що ж до ідейно-естетичної своєрідності художньої деталі у творчому арсеналі І. Франка, то вона зумовлена його матеріалістичним світорозумінням, особливим умінням бачити в окремому сенс загальних явищ нової історичної доби з її непримиренним конфліктом між працею та капіталом («На роботі», «Вoa-constrictor» та ін.). Видатний письменник-реаліст добре розумів соціально-психологічні особливості своїх сучасників, прагнучи через найжиттєвіші вияви їх характерів з допомогою художньої деталі відобразити все зростаючу суспільно-політичну та ідеологічну напруженість перехідної епохи на грані минулого та нинішнього віків. У І. Франка художня деталь набуває все глибшого не тільки соціально-психологічного, а і філософського підґрунтя, що вловлювалось не лише досі небаченою в українській літературі висотою його суспільно-естетичних ідеалів, а і зростаючим синтетизмом буття

79

та виявлення людської особистості в нову історичну добу, коли у все більш ускладненому єдиному комплексі переплітались сфери соціального, морального, естетичного світосприйняття людиною об’єктивної реальності. Звідси − набагато більша ідейно-естетична змістова функціональна багатогранність художньої деталі у творах Франка, зростаюча питома вага її внутрішнього підтексту.

Поглиблення масштабів творчого застосування художньої деталі і все більша її внутрішня наповненість у кращих творах провідних майстрів української прози 60-70-х років ХІХ століття свідчили про невпинний висхідний шлях розвитку її реалістичного творчого методу, який набув своєї ідейно-естетичної зрілості у творчості Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Івана Франка.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бальзак О. Собрание сочинений: В 15 т. – Т. 15: Очерки. Литературнокритические статьи. Избранные письма / Бальзак Оноре де . – М.: Гослитиздат, 1955. – 714 с.

2.Белецкий А.И. В мастерской художника слова / А. И. Белецкий. – М., 1989. − 158 с.

3.Белинский В.И. Полн.собр.соч. − Т.ХП. – М.: Госиздат, 1926. − С. 382.

4.Бады-Монге Е.Т. Национальное своеобразие художественной детали в тувинской прозе. Автореферат дис. ... кандидата филологических наук: спец. 10.01.02 / Бады-Монге Елена Тадароловна; Бурят. гос. ун-т. – Абакан, 2004. − 19 c.

5.Вовчок Марко. Народні оповідання. Повісті "Інститутка", "Три долі". –

К.: Наук. думка, 2001. – 252 с.

6.Воробкевич Сидір. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986. – 568с.

7.Галич Олександр, Назарець Віталій, Васильєв Євген. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. Олександра Галича. – К: Либідь, 2001. – 488с.

8.Есин А.Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения /

А.Б. Есин. – М.: Наука, 1999. – 210 с.

9.Колодина Н. И. Художественная деталь как средство текстопостроения, вовлекающее читателя в рефлективный акт: дисс. канд. филологических наук: 10.02.19 / Колодина Нина Ивановна. – Тверь, 1997. – 193 с.

10.Кониський О. Оповідання, повість, поетичні твори / Олександр Кониський. – К: Наукова думка, 1990. – 640 с.

11.Мирний Панас. Твори: В 2 т. – К.: Наукова думка, 1989.

12.Нечуй-Левицький І.С. Микола Джеря; Бурлачка; Кайдашева сім’я: Повісті. – К.: Дніпро, 2001. – 428 с.

13.Павлик М. Твори. – К.: Держлітвидав, 1959. – 666 с.

14.Петров С.М. Реализм / Петров Сергей Митрофанович. – М.: Просвещение, 1964. – 490 с.

15. Поспелов Г.Н. Теория литературы: Учебник для ун-тов /

80

Г.Н. Поспелов. – М.: Высш. школа, 1978. — 351 с.

16.Правда. – 1868. – Ч. 17. – С. 193

17.Путнин Ф.В. Деталь художественная / В.Ф. Путнин //Литературный энциклопедический словарь. – М.: Прсвещение, 1987. – 851 с.

18.Свидницький А.П. Роман. Оповідання. Нариси / Передм. П. Хропка. – К.: Наукова думка, 1985. – 570 с.

19.Стороженко О.П. Марко Проклятий: Повість. Оповідання / Упоряд., авт. передм. та приміт. П. П.Хропка. – К.: Дніпро, 1989. – 623 с.

20.Франко І. Твори в двадцяти томах. – К. : Держ. вид-во худ. літ., 1950 –

1956.

21.Хализев В.Е. Теория литературы / В.Е. Хализев. – М.: Художественная литература, 1999. – 678 c.

22.Чернец Л. В. Деталь / Л. В.Чернец //Введение в литературоведение. – М.: Высшая школа, 2004. – 413 с.

АНОТАЦІЯ

Н.М. Рудецька. Художня деталь в українській реалістичній прозі 60 – 70-х років ХІХ століття.

Стаття відображає результати актуального дослідження художньої деталі в українській реалістичній прозі 60 – 70-х років ХІХ століття на матеріалі творів Г. Барвінок, С. Воробкевича, Ф. Заревича, Є. Згарського, Марка Вовчка, В. Лучаківського, Д. Мордовця, І. Нечуя-Левицького, М. Олельковича, М. Павлика, Панаса Мирного, А. Свидницького, О. Стороженка, Ю. Федьковича, І. Франка. Уперше в українському літературознавстві, на основі методики цілісного, синтетичного підходу, здійснена спроба аналізу деталей художнього світу більшості українських письменників-реалістів 60 – 70-х років ХІХ століття. Зокрема, приділяється особлива увага визначенню поняття «художня деталь», застосуванню в творах українських прозаїків портрета, пейзажу, інтер'єру, екстер'єру та інших деталей.

Ключові слова: українська реалістична проза, реалістичний творчий метод, художня деталь, словесно-художній образ, типологія, інтерпретація, портрет, пейзаж, інтер'єр, екстер'єр.

АННОТАЦИЯ

Н.М. Рудецкая. Художественная деталь в украинской реалистической прозе 60 – 70-х годов ХІХ века.

Статья отображает результаты актуального исследования художественной детали в украинской реалистической прозе 60 – 70-х годов

А. Свидницкого, О. Стороженко, Ю. Федьковича, И. Франко. Впервые в украинском литературоведении, на основе методики целостного,

81

синтетического подхода, осуществлена попытка анализа деталей художественного мира большей части украинских писателей-реалистов 60 – 70- х годов ХІХ века. В частности, обращается особенное внимание на определение понятия «художественная деталь», применение в произведениях украинских прозаиков портрета, пейзажа, интерьера, экстерьера и прочих деталей.

Ключевые слова: украинская реалистическая проза, реалистический творческий метод, художественная деталь, словесно-художественный образ, типология, интерпретация, портрет, пейзаж, интерьер, экстерьер.

SUMMARY

N.М. Rudetska. The artistic detail in the Ukrainian realistic fiction of the 60 – 70-Th years of the ХІХ-Th century.

This article gives the results of actual research of the artistic detail in the Ukrainian realistic fiction of the 60 – 70-Th years of the ХІХ century on the material of literary works by A. Barvinok, S. Vorobkevich, F. Zarevich, Y. Zgarsky, Marco Vovchok, V. Luchakivsky, D. Mordovets, I. Nechuj-Levitsky, M. Olel’kovich, M. Pavlyk, Panas Myrny, A. Svidnitsky, O. Storozhenko, Y. Phed’kovich, I. Franco. For the first time in the history of Ukrainian literature on the base of methods of the whole and synthetic approach the attempt of analysis of the details of the artistic world of the majority of Ukrainian classical writers of the 60 – 70-Th years of the ХІХ-Th century is carried out. In particular, the definition of concept “The artistic detail” is accomplished. The author pays attention to usage in the literary works of the Ukrainian classical writers of the 60 – 70-Th years of the ХІХ-Th century of portrait, landscape, interior, exterior and other details.

Keywords: Ukrainian realistic fiction, realistic creative method, artistic detail, wordy-artistic image, typology, interpretation, portrait, landscape, interior, exterior.

Статтю прорецензував і рекомендував до друку кандидат філологічних наук, доцент, доктор філософії (PhD), докторант кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди В.В. Мерінов.