У статті подано оцінку відбитих у науковій літературі концепцій лінгвістичного методу
.docСтруктура лінгвістичних методів включає «філософські» та лінгвістичні
принципи дослідження. Науковий підхід, тісно пов’язаний із принципом, тлумачать як методологічну орієнтацію дослідження, як позицію, з якої розглядають об’єкт вивчення,
тобто як поняття, що керує загальною стратегією дослідження. Підхід визна
чає напрям дослідження, проте він, на відміну від принципу, не є безпосереднім знаряддям пізнання; підхід відбивається в принципах, прийомах і процедурах певного методу. Як приклад розглянемо структуру порівняльно-історичного методу. Його онтологічний компонент містить низку принципів і підходів. Провідним для цього методу принципом, який, власне, і викликав до життя порівняльно-історичне мовознавство, є принцип історизму. Це твердження є загальноприйнятим: у будь-якій праці, присвяченій порівняльно-історичному методу, ідеться й про принцип історизму. Проте це не єдиний принцип у структурі онтологічного компонента порівняльно-історичного методу. Проведена нами історико-наукова реконструкція показує, що в працях порівняльно-історичного спрямування значну роль відіграють також принципи причиновості, системності та загального зв’язку явищ. Операційний компонент порівняльно-історичного методу включає низку прийомів і процедур. Згідно з Г. А. Климовим, це прийом генетичного ототожнення фактів, процедура лінгвістичної реконструкції, прийоми хронологізації та локалізації мовних явищ. Найсуттєвішою частиною операційного компонента.. ».порівняльно-історичного методу є процедура лінгвістичної реконструкції .
Телеологічним компонентом порівняльно-історичного методу є його мета.
Компаративісти тлумачать її досить широко: це відтворення моделей прамовних станів сімей і груп споріднених мов, їх подальшого розвитку та членування на самостійні мови, а також створення порівняльно-історичних описів (граматик і словників) споріднених мов.Проте, на наш погляд, порівняльно-історичні дослідження спрямовані не лише на висвітлення конкретних фактів з історії тих або інших мов, тобто мають виключно фактологічний характер. Конкретні мовні факти можна усвідомлювати як вияв загальних закономірностей у «підсистемі» онтології, а мету дослідження — як розкриття історичних, причинових, системних зв’язків фактів мови,тобто як реалізацію принципу загального зв’язку явищ на конкретному історикомовному матеріалі. Саме так, з методологічних позицій, пояснювали мету порівняльно-історичного дослідження вчені Харківської та Московської лінгвістичних шкіл.
Викладена й аргументована у статті концепція лінгвістичного методу, на наш
погляд, знімає протиріччя, тією чи іншою мірою притаманні іншим концепціям.
Розгляд лінгвістичного методу як складної логічної одиниці, що включає в
себе онтологічний, операційний і телеологічний компоненти, видається перспективним з погляду вивчення одиниць і категорій усіх мовних рівнів. Запропонований підхід дозволяє об’єднати в цілісній концепції методу такі різнорідні, але взаємопов’язані феномени, як принципи / підходи, операції (прийоми,процедури) та мета дослідження. Перспективи подальших студій ми вбачаємо в поглибленому вивченні низки актуальних питань: поняття лінгвістичної методології; співвідношення понять методу, методології та методики; принципи та підходи: сутність, відмінності, класифікація; операція, прийом і процедура, їхній зміст і специфіка; уточнення класифікації (класифікацій) лінгвістичних методів і виявлення специфіки кожного методу.