All_in_one

51.Розкажіть про внесок українських науковців у перемогу СРСР в

роки Другої Світової війни.

Внаслідок окупації України її урядові, культурні і наукові установи були евакуйовані і функціонували на території інших республік. Було евакуйовано понад 70 українських вузів. Реалізації оборонних програм була присвячена діяльність Академії наук УРСР. Спеціалісти фізико-технічного інституту розробляли прилади для військової авіації, радіолокації, пеленгації. Інститут електрозварювання, очолюваний Є. Патоном,

розробив метод автоматичного дугового зварювання під флюсом корпусів танків Т- 34, що поліпшило їх міцність і якість.

Українські вчені розробили нові ефективні методи лікування поранених. Інститут

клінічної фізіології на чолі з академіком Богомольцем створив багато нових препаратів. У Харківському інституті переливання крові були організовані пункти

заготовки і консервування крові для передачі шпиталям.

Колектив фізико-технічного інституту АН України розробив висококалорійний терміт для мін і снарядів, більш досконалі конструкції торпед, створив радіолокатор та автоматичні системи пеленгації, тобто визначення місцезнаходження, приклад для

знешкодження морських мін.

52.Розкрийте умови відновлення та розвитку освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.

Уміру звільнення міст і сіл від гітлерівців підіймались з руїн згарищ школи, сільські хати-читальні, бібліотеки, клуби, відновлювалась діяльність кінотеатрів, музеїв, друкарень, майстерень художників і скульпторів.

Радянськы владны та партійны структури, які на одне з чільних місць висунули програму відбудови матеріальної бази культури, розвитку освіти в усіх областях України, включаючи західні, Буковину, Ізмаїлля, Закарпаття.

Вже на початку 1944—1945 pp., коли останні українські села звільнялися від загарбників, у республіці діяло 25,9 тис. шкіл, у яких навчалось 4,5 млн учнів. Широку підтримку дістав рух під гаслом: «Ремонт і відбудову школи — своїми силами», який народився на Житомирщині. Методом народної будови за перше повоєнне п'ятиріччя в Україні, було споруджено 2,4 тис. Шкіл.

Для підготовки учителів створювались короткочасні курси, відкривались педагогічні класи, педагогічні училища та учительські інститути. Тисячі учителів із східних областей було направлено на Волинь, Закарпаття, в Галичину, сюди завозились підручники, зошити, навчальне приладдя, розгорталась широкомасштабна робота з ліквідації неписьменності та малописьменності, що дало змогу за короткий час-навчити писати і читати 270 тис. чол. дорослого населення, охопити школою дітей і підлітків.

Освіта для дорослих набула дальшого розвитку і в східних областях республіки. Вже в першому повоєнному році в Україні працювало 156 шкіл робітничої та 575 шкіл сільської молоді, переважно вечірніх й заочних. Для дітей-сиріт та дітей-інвалідів відкривалися дитячі будинки, інтернати, заохочувалось опікунство. На початку 50-х років майже усіх

дітей шкільного віку було охоплено семирічним навчанням, зросла чисельність учнів у 8—10 класах. Із 34,5 тис. шкіл, які функціонували в республіці, 11 тис. були середніми.

Розвиток освіти, як основи всієї культури, мав суперечливий характер. З одного боку, на підставі Закону СРСР про зміцнення зв'язку школи з життям (1958) семирічка була замінена восьмирічкою, стимулювалось здобуття середньої освіти, було відкрито понад 80 шкіл-інтернатів, у яких навчалося більш як 20 тис. учнів переважно з багатодітних або неповних сімей. З цією метою на шкоду загальноосвітнім предметам значно більше часу відводилось урокам праці і виробничій практиці. Водночас зростала мережа професійно-технічних училищ, у яких на початку 60-х років навчалось понад 220 тис. учнів. Посилювалась ідеологізація навчального процесу, запроваджувалось обов'язкове вивчення російської мови. Новий шкільний закон давав право батькам вибирати своїм дітям мову навчання, що завдало відчутного удару українському шкільництву. До того ж у містах і селищах міського типу, населення яких швидко зростало за рахунок села, масово відкривались школи з російською мовою навчання, в яких під виглядом

«двомовності» фактично утверджувалась російська одномов-ність.

Помітні зміни відбувалися у змісті та методах освіти. Разом з посиленням курсу на так

звану марксистсько-ленінську підготовку молоді, ігноруванням досвіду західних країн навчальний процес все-таки збагачувався, впроваджувались новітні здобутки науки і техніки, а заодно насаджувався сталінізм як останнє слово марксизму. З боку партійних і державних органів, спецслужб посилювався контроль за діяльністю шкіл, училищ, технікумів і вузів, за ідейною спрямованістю навчально-виховного процесу,

продовжувалась «чистка» професорсько-викладацьких й учительських колективів від

«неблагонадій-них», здебільшого національне свідомих фахівців. У 1946 р. була заборонена шкільна «Читанка» лише за те, що в ній Київ був віднесений до найбільших міст СРСР, а в оповіданні про Щорса не згадувалось про боротьбу проти німецьких окупантів. Дедалі більше звужувалась сфера вживання української мови, вивчення історії нашого народу, його культури, національних традицій в усіх ланках освіти і в усіх регіонах, вклю-чаючи західний. І все ж 50-ті — початок 60-х років характеризуються розширення доступу дітей і молоді до знань, підвищенням рівня освіти серед населення збільшенням інтелектуальної верстви в його складі.

53.Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в

УРСР у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964 рр.).

У процесі відродження культури у післявоєнні часи український народ зустрівся з великими труднощами: культурне будівництво як і раніше фінансувалося за принципом надлишку; перемога срср у війні посилила розвиток процесів, які взаємовиключали один одного з однієї сторони посилювався тоталітаризм(вважалося, що перемога була здобута завдяки чітко скоординованої діяльності вождя), а з іншої зростання суспільної свідомості(переміг народ, армія). Війна радикально підірвала ідеологію гвинтика(людина – гвинтик в тоталітарному режимі), адже її могли виграти лише

самостійно мислячі, а не сліпі виконавці волі вождя.

Суттєвій вплив на світосприйняття українців сравили часи війни, тому що частина з них побувала за кордоном, побачила світ з іншої сторони, познайомились із західним способом життя. Війна відкрила народові всю антигуманність, аморальність режиму абсолютної особистої диктатури, Існувало переконання, що після таких жертв і страждань народ заслуговує на поліпшення матеріального життя і справедливий лад,

Умови розвитку української культури в повоєнний період.

Найбільше занепокоєння режиму викликало те, що близько 70 млн. радянських людей,

тих, що жили у зоні німецької окупації, працювали на примусових роботах і

потрапили в полон, зазнали впливів західного способу життя. Почалась відновлюватись освіта, зокрема школи. Але відновлювались вони засобами самого населення. Школи відчували гостру кризу в засобах навчання, для тих кого не могли забезпечити батьки у мінімальному створювався фонд всеобуч. У селах та робітничих поселеннях навчання велось у геть не пристосованих приміщеннях. У 43р. було здійснено перехід до

обов’язкової 7-річної освіти.

Більше всіх як завжди попало українцям. Китичний підхід до будь яких явищ суспільного життя, відступ від регламентованих пропагандистських стереотипів – це кваліфікувалось як український буржуазний націоналізм, космополітизм, антирадянська діяльність.

Прояви національної свідомості, КПРС принижувало більшість української інтелігенції письменників Остапа Вишню за те що він сказав що художник може помилятися у виборі творчого почерку та самобутності, В. Сосюру за «Любіть Україну», композиторів: Данькевич – опера «Богдан Хмельницький» - мало уваги приділив російському народу і багатьом іншим. «Ждановщиина» – наступ на укр. В галузі ідеології та культури з метою жорсткого контролю над духовним розвитком населення. За тодішньою термінологією боротьба велась проти безідейності, , формалізму, космополітизму і низькопоклонства.

Життя за Хрущовських реформ

Відлига позитивно вплинула на роз-к культ-ри. Було реабілітовано значну кількість політичних в’язнів. До читача поверталися раніше репресовані твори. Твори спрямовані на український націоналізм залишалися заборонені. Відлига давала надію населенню на краще життя, а це в свою чергу було музою багатьох творців до викриття художніми засобами жахливого минулого і оспівувування ліпшого майбутнього. 50 -60рр вихід багатьох романтичних творів, шістидесятники. Хвилю піднесення української духовності та культ-ри сприяв суспільно-політичний рух письменників.

Відлига в культурі й духовній сфері була насичена суперечностями, породженими прагненнями Хрущова та його оточення щось змінити, не зачепивши основ тоталітарного режиму. Тому лібералізація суспільства супроводжувалась гоніння на діячів культури і мистецтва, критика сталінщини співіснувала з посиленням ідеологічного настуу, з адміністративно-командними методами управління суспільнополітичним, у тому числі й духовним життям, процвітанням партійно-державної бюрократії. Паростки національно-культурного відродження викликані «відлигою» загрожували існуючій політичній системі, панівній ідеології, тому тиск на творчу інтелігенцію набирав нових формі масштабів. Це призвело до ресталінізації і стагнації

суспільства, але не могло знищити духовний потенціал народу.

54.Проаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних

реформ у Радянській Україні наприкінці 1950-х – у першій половині

1960-х рр.

Відновлювати народне господарство України допомагали всі республіки СРСР.

Наприклад, Дніпрогес відновлювали 120 підприємств СРСР, представники 26 національностей. Заводи, шахти, дороги, електростанції, колгоспи були відновлені ціною неймовірних зусиль, самовідданої праці мільйонів людей. П'ятирічний план відновлення народного господарства України в цілому був виконаний. Зокрема,

промислове виробництво збільшилося в 4 рази і перевищило довоєнний рівень на 15%. У Західній Україні, де до війни важкої промисловості майже не існувало, виробництво у цій галузі зросло на 230%, особливо швидко

розвивалася промисловість Львова. Позначилася недооцінка виробництва товарів народного споживання. До того ж, легка промисловість до кінця 1950 р. ледь досягла 80% довоєнного рівня. Грошова реформа значно девальвувала карбованець і

«з'їла» особисті заощадження народу.

З особливою очевидністю недоліки відновлення проявилися в сільському господарстві, що так і не виконало намічені плани. Причини цього різні: переважне фінансування важкої промисловості, зневага принципу матеріальної зацікавленості, важкі наслідки війни для українського села, посуха 1946р., мізерна вартість сільгосппродукції, значний розмір індивідуальних господарських податків, відсутність паспортів у сільських жителів.

Загальна колективізація на Західній Україні здійснювалася примусово та у стислий термін (1948-1949 рр.), з обкладанням місцевого населення важкими податками, з

депортацією у Сибір більш 200 тис. чол. Непоправні були і людські втрати, коли на

Україні 800 тис. колгоспників загинули від голоду взимку 1946-1947 рр.

На відміну від країн Західної Європи відновлення економіки України здійснювалося без упровадження нових технологій і матеріалів. Заперечувалися ринкові відносини, зміцнився командно-адміністративний стиль керівництва економікою.

Легка і харчова промисловість, сфера охорони здоров'я, освіти, науки були відновлені не в повному обсязі тому, що їм приділялося мало уваги. Відновлення народного господарства проходило в напруженій міжнародній обстановці – почалася «холодна

війна».

В другій половині 50-х років почався інтенсивний пошук ефективних шляхів господарського керування, його демократизація. Особливо радикальні реформи були

здійснені у промисловості.

Уквітні 1953 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла рішення про зменшення числа союзних (з 30 до 20) та союзно-республіканських (з 21 до 13) міністерств. Було прийнято новий розподіл країни на великі економічні райони. Уряд визнав за необхідне створити в Українській РСР три економічні райони:

Донецько-Придніпровський, Південно-Західний та Південний.

Уцих районах почали діяти ради по координації і плануванню, покликані сприяти удосконаленню територіальної організації господарств. Усі перші етапи економічної реформи в промисловості принесли певні позитивні зрушення, але недоторканість

командно-адміністративних методів управління зумовила їх незавершеність.

Урозвитку аграрної політики певне значення відіграли пленуми ЦК КПРС, які відбулися у 1953-1958 рр. Вжиті тоді заходи сприяли піднесенню сільського господарства і поліпшенню становища трудящих.

Серед найважливіших кроків:

– підвищення матеріальної зацікавленості колгоспників;

–збільшення державних асигнувань на потреби села;

–покращення технічного і кадрового забезпечення господарств.

Істотно зросли заготівельні ціни на сільськогосподарську продукцію впродовж 19531958 рр.:

–на зерно майже в 7 разів;

–на картоплю майже в 8 разів;

–на продукцію тваринництва – у 5,5 рази.

Вже восени 1953 р. з колгоспів списано всю заборгованість за обов'язкові поставки продуктів тваринництва у минулі роки. З метою кращого стимулювання дозволено видавати колгоспникам грошевий аванс – 25% від коштів, що надходили від реалізації худоби і продуктів тваринництва.

55. Розкажіть про особливості соціальної політики в Україні за часів

перебування при владі Микити Хрущова.

Він поклав початок десталінізації і здійснив реформи в у всіх сферах життя суспільства.

Були здійснені пошуки нових підходів до ров’язання проблем суспільо-плітичного життя.

Реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації і демократизації суспільно-

політичного життя:

!Люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;

!Відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з’їздів і пленумів, критика і самокритика в партії і т.п.)

!Зросла роль Рад – як у центрі, так і на місцях,але зберіглося верховенство

партійних органів над державними;

!Засуджено культ особи Сталіна . Це зробив особисто М.Хрущов на ХХ з’їзді КПРС( (лютий 1956 р.) у доповіді «Про культ особи і його наслідки». Згодо склався

культ особи самого М. Хрущова.

Отже, реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними.

Соціальні програми М.С. Хрущова

!Пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній ромір пенсій за віком більше ніж у

2 рази, за інвалідністю – у 1,5 рази. Пенсії почали випачуватись і колгоспникам.

!Зросли асигнування на охорону здоров’я, освіту, скасовувалася плата а навчання в старших класах середніх шкіл, у середніх спеціальних і вищих навчальних закладах.

!Збільшився обяг капіталовкладень у житлове будівництво, яке зводилося небаченими до того тепами. За 1950-1960 рр. кількість збудованих квартир у містах збільшилась у 17 разів, а в сільській місцевості – у 14 разів.

!Тривалість робочого дня скоротилася до 7 годин , а для працюючих у вугільній і гірничорудній промисловості – до 6 годин.

!У результаті цих та інших соціальних програм підвщився добробут населення,

прбутки працюючих збільшилися за 1951 – 1958 рр.на 230% .

Уцілому ж рівень життя зростав повільно. Виробництво споживчих товарів, сфера послуг, громадське харчування відставали від потреб населення.

Поразка хрущовських реформ

!На початку 60-х рр.. ситуація в СРСР різко погіршилася:

!Проведена в 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівны населення, призвела до росту цін. По країні прокотилася хвиля протестів, а

в 1962 р. у Новочеркаську відбулися страйки рбітників, розстріляни військами.

!Після посухи 1963 р. виникла продовольча криза, населення було на межі голоду. З цього часу Радянський Союз почав закупати зерно за кордоном, були

введені картки на хліб. Невдоволення народу зростало.

Хрущова звільнено з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів

СРСР. Першим секретарем був обраний Л.І. Брежнєв.

Реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок кардинальних

змін в економіці та інших сфер, змін у сфері суспільного життя не відбулося.

Більшість істориків дтримується думки,що перетворення хрущовського періоду не

торкнулися основ існуючої при Сталіі системи.

56.Охарактеризуйте дисидентський рух в Радянській Україні у 1960-

1980-ті рр., у чому, на Вашу думку, полягає його значення?

Дисиденський рух виник в Україні в сер. 50-х рр. і був загальноукраїнським явищем: охоплював різні прошарки населення всіх регіонів республіки.

Мета дисидентського руху: вільний розвиток української культури і мови, забезпечення громадських прав і був проявом національно-визвольного руху.

Більшість дисидентів не виступали проти радянської влади і прагнули мирних форм діяльності. Укр. Дисиденти були реформістами, а не революціонерами.

Представники: відомі «шістдесяники» - поети Л.Костенко, В. Симоненко, М.

Вінграновький, критики І.Дзюба, І. Світличний, Є.Сверстюк, художниця А. Горська, перекладач М. Лукаш.

Етапи дисидентського руху

Первший етап: Середина 50-х рр.–1968 р. – зародження дисиденства, його ідеологічне та організаційне оформлення.

На цьому етапі основним проявом дисиденства стали протести, звернення на адресу керівників країни, які створювали національні проблеми, репресій проти інакодумців, проблеми демократизації. З метою переходу до організаційних форм боротьби утворюються легальні групи деседентів.

У 1959 році на Львівщині виникла робітничо-селянська спілка на чолі з Л.Лук’яненком,

яка вимагала виходу України із складу СРСР згідно ъх Конституцією.

За доносом групу заарештували, Л. Лук’яненка засудили до страти, а через 73 доби вирок замінили 15-риічним покаранням.

У 1967 р. органами КДБ була викрита підпільна організація «Український національний фронт», що діяла з 1964 р.на західноукраїнських землях. Учасники УНФ ставили за мету утвердження самостійної Укранської держави, розробили програму перебудови суспільства на демократичних засадах.

Другий етап: 1968-1976рр. – піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід його із підпілля.

Активізації діяльності дисидентів сприяли:

-Інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 р., що викликала хвилю

протестів і обурень;

-Видання протягом 1970-1974рр. у Львові самвидавничого журналу «Український вісник», голов. ред. – В.Чорновіл. Журнал сприяв організаці і консолідації дисидентського руху;

-Нарада з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 р. Радянський Союз підписав Гельсінський Акт, який передбачав гарантію громадських прав і свобод у країнахучасниках наради. Укр. Гельсіська Група, яку очолив письменник М. Руденко. Це була

перша легальна диседенська організація. Багато письменників, що входили до організації були страчені

Третій етап:

З середини 80-х рр. – з початком перебудови – діяльність дисидентів активізується,

створюються умови для національно-державного відродження.

Завдяки самовідданій діяльності українських дисидентів визрівала ідея про необхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень в усіх сферах життя радянського суспільства.

57.Розкажіть про рух «шістдесятників» в Радянській Україні, визначте

його значення в контексті українського державотворення.

Преставники: письменники і поети І. Драч, Л. Костенко, М. Вінграновський, В.

Симоненко, В. Стус, С. Гуцало, І. Калинець, художники А. Горська, П.Заливаха,

В.Кушнір, літературні критики І.Світличний, І.Дзюба, Є. Сверстюк, діячі культури С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Іллєнко та ін.

Мета руху: відродження національної культури і захисту рідної мови. Їх діяльність практично мало виходила за межі радянської законності й соціалістичних цінностей.

Усе це не могло не викликати незадоволення з боку влади. Шістдесятників почали звинувачувати у відході від «марксизму-ленінізму», «формалізмі», «космополітизмі»,

обмежувати їх творчу діяльність,а згодом перейшли до репресій проти них.

Однак, частина нового покоління не зреклася своїх поглядів і пішла на конфронтацію з владою. Саме шістдесятники склали ядро дисиденського національного відродження.

Національно-культурні процеси переходили встановлені партією рамки лібералізації й на

поч. 60-х рр. почали переслідуватися. У 1962-1963 рр. «відлига» в національно-

культурній сфері припинилася. (див. пит. 56)

58.Розкажіть про особливості науково-технічної революції в СРСР і

УРСР у 1960-1980-ті рр.

Якщо на Заході і в Японії післявоєнна відбудова промисловості здійснювалася на базі прогресивних технологій і науки. То в СРСР досягнення науково-технічного прогресу запроваджувалися повільно. Підприємства працювали за старими технологіями, надзвичайно високими були енерго-і матеріаломісткість виробів. Цим

було обумовлене технічне відставання Радянського Союзу від Заходу.

Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. 90% працюючих були охоплені різними формами соціалістичного змагання. У результаті в 1950 р. важка

промисловість перевищила, а легка – ледве досягла 80% довоєнного рівня.

Основні здобутки:

!Формування науки як соціального інституту, організаційних підрозділів та наукових шкіл.

!Новітні відкриття у природознавстві на початку ХХ ст. Розвиток науки і техніки в Україні.

!Створення Національної академії наук України та розвиток науки у довоєнний період. В.І.Вернадський.

!Формування наукових шкіл у галузі фундаментальної науки.

!Вирішення проблеми розщеплення атомного ядра.

У1965 р. почалася економічна реформа з метою прискорення науково-технічного

прогресу. Взаємодія фундаментальних, прикладних і технічних складових національної науки.

Досягнення і недоліки науково-технічного розвитку СРСР у 60-80-х роках.

!Загострення проблеми впровадження наукових досягнень у виробництво.

!Спроби переведення економіки країни на шлях інтенсивного розвитку.

!Проблеми формування і здійснення єдиної науково-технічної політики.

!Посилення мілітаризації економіки в умовах гонки озброєнь.

!Безгосподарське використання Хрущовим земель: відведення найродючіших грунтів під індустріальну забудову, бездумні програми хімізації, меліорації та будівництва штучних водойм.

Наука: Діяльність Національної академії наук України.

!Намагання поєднати зусилля українських та зарубіжних наукових шкіл.

!Відтік наукової еліти за кордон.

!Розвиток фундаментальних наук як пріоритетний напрямок. Розвиток прикладної науки. Співвідношення розвитку прикладної та фундаментальної науки. Стан та розвиток гуманітарних наук.

59.Яким чином, на Вашу думку, екстенсивні методи ведення господарства в СРСР у 1960-1980-ті рр. впливали на стан української науки?

Екстенсивний розвиток економіки позначився на динаміці зростання наукового потенціалу України (якщо в 1960 р. загальна кількість науковців у республіці становила

46 тис., то на 1987 р. — 213 тис.), на збільшенні кількості нових спеціалізованих наукових установ, підрозділів, відділів, лабораторій, що входили до складу Академії наук (у 1962 р. її президентом став Б. Патон). Упродовж 1960—1980-х pp. учені АН УРСР проводили дослідження стосовно найважливіших напрямків науково-технічного прогресу. Зусиллями співробітників Українського науково-дослідного конструкторсько-

технологічного інституту синтетичних надтвердих матеріалів АН УРСР у 1961 р. було одержано перші штучні алмази. Колективом Інституту кібернетики АН УРСР на чолі з його директором В. Глушковим спроектовано і збудовано цифрову машину «Київ» (1960), першу в СРСР керуючу машину широкого профілю «Дніпро» (1961), машини «Промінь»

(1962), «Мир» (1964). З 1966 р. у Фізико-технічному інституті АН УРСР став до ладу

найбільший у Європі лінійний прискорювач електронів. Практичних результатів

домоглися українські науковці у галузі зварювання металів, зварних конструкцій і

нових металургійних методів добування високоякісних та чистих металів і сплавів, у

вивченні характеристик твердого тіла й низьких температур. Широкого визнання в середині 1960-х років набули дослідження і винаходи групи вчених з Інституту

теоретичної фізики АН УРСР під керівництвом академіка Миколи Боголюбова в галузі статистичної фізики, нелінійної механіки, квантової теорії поля, надплинності й надпровідності. Не мали аналогів у світі наукові розробки, здійснювані співробітниками конструкторського бюро «Південне» (засноване в 1954 р. у Дніпропетровську) в галузі аеродинаміки, балістики, матеріалознавства,

ракетобудування. Вагомим був внесок учених та фахівців КБ «Південне» у реалізацію космічної програми СРСР. Під орудою генеральних конструкторів М. Янгеля (1954— 1971) та В. Уткіна (1971—1990) у Дніпропетровському ракетно-космічному центрі було створено декілька поколінь вітчизняних бойових ракет, відомі космічні носії «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон-2», «Циклон-3», ракетно-космічна система «Енергія — Буран».

Практичну цінність мали наукові здобутки колективів учених у царині сільськогосподарських наук. У Миронівському науково-дослідному інституті селекції і насінництва пшениць, очолюваному академіком АН УРСР В. Ремеслом, були створені сорти озимої та ярої пшениць (Миронівська-264, Миронівська ювілейна, Миронівська яра та ін.), які пізніше стали всесвітньо відомими. Вітчизняні селекціонери виводили нові сорти кукурудзи, цукрових буряків, картоплі, винограду. Помітні зрушення відбулися у галузі біотехнологій.

Проте значна кількість наукових новацій, технологій і винаходів не була запроваджена у виробництво. Командно-адміністративний механізм господарювання, перевага екстенсивних шляхів розвитку економіки над інтенсивними призводили до

ігнорування всіх цінних ініціатив науковців, досягнення науково-технічної революції. На початок 1980-х pp. лише 10—15% підприємств були механізовані або

комплексно автоматизовані.

Бюрократичні перепони, ідеологічний диктат не тільки гальмували фундаментальні дослідження, а й породжували несприятливу атмосферу в творчих колективах науковців. У надзвичайно складних умовах перебувала вітчизняна історична наука.

Певне національне пожвавлення, що випало на першу половину 1960-х pp., змінилося тривалою прохолодою до всього національного. Особливо сильні «заморозки» відчувалися в період перебування на посаді секретаря ЦК КПУ з ідеологічних питань В. Маланчука. Останній усіляко прагнув підтвердити інтернаціоналістський характер своєї діяльності, рішуче брався за ліквідацію навіть незначних здобутків, здійснених з ініціативи української наукової інтелігенції. З ініціативи В. Маланчука у першій половині 1970-х pp. відбувався спланований в ідеологічних підрозділах ЦК КПУ справжній погром

історичної науки, були відлучені від роботи найбільш кваліфіковані наукові кадри

!

60. Розкажіть про особливості політичного і духовного розвитку

українського суспільства в 1970-ті – 1980-ті рр.

Посилення консервативних тенденцій у суспільно-політичному житті, суперечливі процеси, що відбувалися в економіці республіки, позначилися і на духовній сфері суспільства. Суперечлива ситуація в царині культури в середині 1960—1980-х pp. визначалася, з одного боку, посиленням ідеологічного диктату, консервацією елементів і традицій «культового» періоду, з іншого — пробудженням національної самосвідомості. Високі кількісні показники часто-густо не відповідали якісним зрушенням у духовному житті республіки. У 1960—1980-х pp. першочергову увагу

партійно-державне керівництво приділяло розвиткові та вдосконаленню системи народної освіти, яка традиційно вважалася складовою частиною ідеологічної системи За поданням В. Маланчука у квітні 1973 р. було викрито «групу націоналістів» в

Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського. Ідеологічне

збочення вчених полягало в тому, що вони підготували і видали бібліографічний покажчик «Українське радянське карпатознавство», в якому поряд із творами