Melnik_V.Akusherstvo_2012

У випадку сильного набрякання матки її потрібно забинтувати. Для цього візьміть широкий бинт, змочіть його 3%-ним розчином галуну чи 2%-ним ваготилу й забинтуйте тісно ним матку, починаючи від верхівки рога і до вульви. Потім підійміть її вище рівня вульви і, поступово розбинтовуючи, змазуйте антимікробною маззю і вправляйте в тазову порожнину. Після вправлення матки введіть у її порожнину антимікробну емульсію чи болюс.

Щоб уникнути повторного випадання матки, потрібно змінити нахил підлоги в стійлі (дещо підняти задню частину); можна зробити епідуральну хвостову анестезію і накласти на вульву фіксуючу петлю (чи шви).

У випадках сильного набрякання матки, травмування чи настання некротичних змін у випалій матці її необхідно ампутувати.

Для цього: зафіксуйте тварину у стоячому чи лежачому положенні; зробіть інфільтраційну анестезію матки 0,5%-ним розчином новокаїну поблизу шийки; оросіть її антимікробним розчином; відступивши 10-15 см від шийки, накладіть на неї кастраційну петлю із товстого шовку чи шпагату; перед затягуванням петлі зробіть невеличкий поздовжній розріз матки нижче петлі, перевірте, чи немає у ній петель кишечника і затягніть лігатуру в 3-4 прийоми з 5-6 хвилинним інтервалом (для сильнішого стягування і повного гомеостазу); відріжте матку на 5-10 см нижче лігатури і припечіть культю розпеченим залізом; вправте культю в тазову порожнину.

Після цього потрібно робити щоденні спринцювання піхви антимікробними розчинами для видалення ексудату, що утворюється при розпаданні культі.

Завдання 7. Оволодіти прийомами діагностики та лікування субінволюції матки у корів.

Субінволюція матки – сповільнений її зворотний розвиток після родів у звєязку з сильним перерозтягненням під час вагітності, зниженням нервово-м’язового тонусу при важких родах, затриманні посліду, загальній слабості організму.Основними діагностичними симптомами є зниження скоротливості матки (гіпотонія) чи повна її відсутність (атонія) та виділення з родових шляхів лохій довше 14-15 днів після родів. Оглядаючи тварину та її стійло, ви можете побачити на підстилці біля задньої частини її тулуба невеличку калюжку, а на корені хвоста кірки гною. При вагінальному дослідженні тварини ви

41

виявите набряк слизової оболонки піхви та піхвової частини шийки матки, а також відкриту шийку матки.

Проведіть ректальне дослідження тварини. Ви пропальпуєте збільшену матку з гладенькою, дряблою стінкою, наповненою флюктуючою рідиною. В одному з яєчників є жовте тіло. При погладжуванні матки з вульви виділяються буро-червоні, темнокоричневі чи брудно-сірі з неприємним запахом лохії. Крім того, у такої тварини можуть спостерігатися розлади травлення, іноді мастити чи інші ускладнення.

Організуйте тварині 2-3 рази на день активний моціон; проаналізуйте раціон її годівлі і приведіть його у відповідність з потребами; 2-3 рази на день робіть ректальний масаж матки, або вводьте 1-2 рази на день підшкірно 30-40 ОД окситоцину чи пітуїтрину, 4-6мл 0,05%-ного розчину ерготалу чи ергометрину, 10-20 мл мамофізину чи застосовуйте інші утеротонічні засоби.

Завдання 8. Оволодіти прийомами діагностики та лікування післяродового парезу у корів.

Післяродовий парез – гостре, безгарячкове, паралічоподібне захворювання добре вгодованих високопродуктивних корів, яким згодовували великі кількості концкормів і утримували без активного моціону. Виникає протягом перших трьох днів після родів.

При встановленні діагнозу на захворювання беріть до уваги такі характерні ознаки: невпевнена хода іноді після нетривалого збудження, тримтіння м’язів крупа та кінцівок, що переходять у загальне пригнічення; тварина лежить із закинутою на бік головою, S- подібним викривленням шиї, висунутим язиком, апетит, жуйка та румінація відсутні; тактильна й больова шкірна чутливість знижені; температура тіла знижена до 35-36 °С (рідко буває нормальною); рогівка ока каламутна.

Запам'ятайте, що без лікування або при його запізненні тварина гине протягом 72 год. від початку хвороби. Хворій тварині введіть підшкірно 15-20мл 20%-ного розчину кофеїну; здійте корову, продезинфікуйте вим’я, введіть у кожну дійку стерильний катетер і за допомогою апарата Еверса накачайте повітря до надання дійкам пружності й тимпанічного звуку при постукуванні пальцем. Вийміть катетери, промасажуйте верхівки дійок. Якщо після цього вони пропускають назовні повітря, то накладіть на дійки марлеві лігатури, які зніміть через 20-30 хв; розітріть солом’яним жмутом тіло тварини

42

(особливо кінцівки й круп) і накрийте її теплим покривалом. Якщо через 2-3год. стан тварини не поліпшиться, введіть внутрішньовенно 200-250 мл 40%-ного розчину глюкози і 100-150 мл 10%-ного кальцію хлориду, а через 6-8 год повторіть нагнітання повітря у вим’я. Доїти корову можна через 12-24 год. після того як вона встане.

При повільному видужуванні тварини необхідно періодично звільняти пряму кишку від калу, сечовий міхур від сечі, при появі ознак тимпанії слід проколоти троакаром рубець і через його трубку ввести антибродильні засоби. Запам’ятайте, що задавати лікарські речовини при родильному парезі не можна (параліч глотки).

Контрольні питання

1.Вузькість таза та недостатнє розкриття родових шляхів (шийки матки, піхви і вульви).

2.Слабкі перейми і потуги (первинна і вторинна слабкість родових потуг).

3.Неправильне розміщення плода у родовому каналі (положення і перед лежання, позиції, членорозміщення)

4.Травми родових шляхів.

5.Виворот і випадання матки.

6.Затримання посліду.

7.Поїдання посліду і приплоду.

8.Субінволюція матки у корів.

9.Післяродовий парез у корів.

Тема 5. Післяродові запалення статевих органів.

Мета заняття: оволодіти методами діагностики, лікування та профілактики запалень статевих органів, що найчастіше спостерігаються у післяродовий період у сільськогосподарських тварин.

Методика виконання роботи Завдання 1. Оволодіти прийомами діагностики та лікування

післяродових вульвітів.

Післяродові вульвіти – запалення статевих губ, що виникають внаслідок родових травм і проникнення у тканини гноєтворних та інших мікроорганізмів. Діагностичними симптомами захворювання є набряки статевих губ та навколишніх тканин, болючість їх,

43

підвищення місцевої температури. Дослідіть ступінь прояву цих ознак.

Відведіть і зафіксуйте хвіст збоку; обмийте вульву розчином калію перманганату 1:4000 – 1:5000, фурациліну 1:5000, етакридину лактату 1:4000 – 1:2000, 2%-ним ваготилу чи іншим антимікробним розчином; змажте рани, тріщини, садна 5%-ним спиртовим розчином йоду; видаліть некротизовані ділянки (після попереднього знеболення); на глибокі рани накладіть шви. Змажте вульву рідкою маззю Вишневського, іхтіоловою, цинковою, пеніциліновою, стрептоміциновою чи іншою маззю.

Завдання 2. Оволодіти прийомами діагностики і лікування післяродових вестибулітів та вагінітів.

Післяродові вестибуліти – запалення переддвер'я піхви та вагініти – запалення піхви за видом ексудату бувають серозними, катаральними, гнійно-катаральними та дифтеритичними.

Для встановлення діагнозу дослідіть стан слизової оболонки переддвер'я та піхви, наявність та вид ексудату.

Серозний і катаральний вестибуліт і вагініт характеризуються дифузною чи смугастою гіперемією, інфільтрацією, болючістю слизової оболонки переддвер'я та піхви з виразками та ерозіями, з вульви виділяється ексудат, що підсихає на волоссі хвоста, та крупа у вигляді кірочок. При гнійно-катаральній формі він слизистий і слизогнійний, а при дифтеритичній – сіро-коричневий чи червонокоричневий, іхорозний, із домішками часточок некротичних тканин.

При лікуванні згаданих форм вестибулітів та вагінітів дотримуйтеся приблизно такої схеми: обмийте вульву, хвіст і сусідні з ними ділянки тулуба теплою водою з милом; видаліть із порожнини переддвер'я піхви та власне піхви ексудат; при серозному, катаральному та гнійно-катаральному вестибулітах і вагініті – зрошенням її 1-2%-ним солесодовим чи концентрованим розчином калію перманганату 1:400 – 1:5000, фурациліну 1:5000, етакридину лактату 1:1000 – 1:2000, чи 2-3%-ним розчином ваготилу, а при дифтеритному вестибуліті та вагініті – рихлими ватними тампонами; змажте слизову оболонку вульви, переддвер'я піхви та власне піхви теплою стрептоміциновою, ксероформною, йодоформною, біоміциновою емульсіями або рідкою маззю Вишневського чи введіть у піхву антимікробні свічки, екзутер або інший піноутворюючий препарат. Можна також припудрити слизову

44

оболонку переддвер'я та піхви антимікробним порошком. Подібне лікування необхідно повторювати щоденно.

Завдання 3. Оволодіти прийомами діагностики і лікування післяродових цервіцитів.

Післяродові цервіцити – запалення шийки матки, що виникають разом з вагінітами та ендометритами внаслідок травм, інфікування шийки матки під час родів чи поширення запалення з суміжних органів. Перебігають вони у гнійно-катаральній чи гнійнонекротичній формах.

При діагностиці цервіцитів зверніть увагу на стан слизової оболонки, її колір, наявність та вид ексудату, можливі набряки, болючість.

Для гнійно-катарального цервіциту характерні гіперемія, набряки, болючість шийки матки, можливі крововиливи, ерозії та виразки на слизовій оболонці.

З цервікального каналу виділяється слизисто-гнійний ексудат. При гнійно-некротичному цервіциті на слизовій оболонці шийки матки з'являються фібринозні нашарування та некротичні виразки. Ексудат стає брудно-сірим, іхорозним, з домішками некротичної тканини.

При лікуванні тварин із цервіцитами насамперед зробіть туалет зовнішніх статевих органів, промежини та кореня хвоста, оросіть піхву та піхвову частину шийки матки теплим 1-2%-ним солесодовим розчином, розчином фурациліну 1:5000, калію перманганату 1:1000, етакридину лактату 1:1000 та ін.; потім введіть у шийку матки за допомогою з'єднаного з гумовою трубкою шприца теплий пеніциліновий, стрептоміциновий, синтоміциновий чи інший лінімент, емульсію Вишневського, іхтіолову чи преднізолонову мазь або ж марлевий бинт, просочений цими препаратами. Можете ввести в шийку матки йодинол або бактерицидну свічку. Промасажуйте шийку матки через пряму кишку і застосуйте тепло на ділянку крупа.

Повторюйте лікування щоденно, до видужування тварини.

Завдання 4. Оволодіти методами діагностики і лікування післяродових ендометритів.

Післяродові ендометрити виникають внаслідок пошкоджень та інфікування слизової оболонки матки під час родів та при

45

відокремленні посліду і перебігають гостро. У катаральній, катарально-гнійній і фібринозній формах.

Досліджуючи тварину, підозрювану на ендометрит, насамперед довідайтесь, коли і як у неї перебігали роди й післяродовий період; зверніть увагу на вид виділюваного з родових шляхів ексудату – його кількість, колір, консистенцію; дослідіть ректально стан матки – її розміри, товщину стінок, їх ригідність, болючість, наявність флюктуації; не залишіть поза увагою загальний стан тварини, її температуру, пульс, дихання, апетит, стан систем організму.

Порівняйте дані дослідження тварини з характерними для кожної форми ендометриту ознаками. При катаральному та катарально-гнійному ендометритах з родових шляхів виділяється відповідно слизовий чи слизово-гнійний ексудат, який виявляють на підстилці біля тварини, у її піхві і у вигляді кірок на корені хвоста та вульві. При ректальному дослідженні матка флюктує, болюча, однак при погладжуванні слабо скорочується.

Загальний стан тварини при катаральному ендометриті мало змінений, при катарально-гнійному та фібринозному – дещо пригнічений, апетит ослаблений, спостерігається незначне підвищення температури.

При фібринозному ендометриті ексудат сіро-жовтий чи жовтобурий з пластівцями фібрину.

Некротичний метрит характеризується водянистим брудносірим або червонуватим ексудатом неприємного іхорозного запаху з домішками некротичних тканин. У ньому виявляють відторгнуті, змертвілі карункули чи їх частини. Матка при ректальному дослідженні збільшена, нерівномірно щільна, надто болюча. Загальний стан тварини пригнічений, апетит погіршений або відсутній, часті атонії передшлунків, проноси, температура значно підвищена.

Для гангренозного метриту характерні каламутні, буро-червоні або темно-сірі іхорозного запаху виділення з домішками некротичних частинок. При ректальному дослідженні виявляють згрубілу, болючу, атонічну матку. Тварина пригнічена, вона більше лежить, апетит і молокоутворення значно знижені, спрага й температура тіла підвищені.

Лікуючи хвору на будь-яку форму ендометриту тварину, пам'ятайте, що при несвоєчасному та некваліфікованому втручанні в процес він може набути хронічної форми з тимчасовою чи навіть

46

постійною неплідністю. Насамперед, тварині необхідно створити умови, що сприяють швидкому видужуванню. Тому перегляньте раціон її годівлі, залишивши в ньому легкоперетравні, високопоживні, з високим вмістом вітамінів та мінеральних речовин корми.

Зробіть туалет задньої частини тулуба у тварини. Подбайте, щоб у стійлі була постійно чиста й м'яка підстилка. Робіть щоденні ін'єкції утеротонічних засобів, зокрема окситоцину чи пітуїтрину – підшкірно

25-30 ОД (5-6 мл), внутрішньовенно 15-20 ОД (3-4 мл) у 40-50 мл

40%-ного розчину глюкози; комбіновано 30-40 ОД фолікуліну або 3-4 мл 0,1 %-ного олійного розчину синестролу, двічі, з 24-годинним інтервалом, і через 2-3 год. окситоцин чи пітуїтрин у зазначених дозах; 10-15мл 0,02%-ного ергометрину, 10-15мл 0,05%-ного ерготаміну, 3-5 мл 2%-ного синестролу, 1-3 мл 0,5%-ного прозерину, 1-3 мл 0,1%-ного карбахоліну, 8-10 мл 1%-ого прегнатолу.

При катаральному та катарально-гнійному ендометритах можна через кожних 2-3 дні здійснювати ректальний масаж матки. Для пригнічення розвитку мікрофлори введіть у матку теплу (38-40°С) олійну суспензію антибіотиків, 100-150 мл розчину йод-йодуру, йодинолу, 2-3%-ного іхтіолу, 2-3%-ного ваготилу, розчину етакридину лактату 1:1000 – 1:2000 чи водного розчину йоду 1:1000. Можна ввести в матку 2-3 свічки трициліну чи 1-2 болюси екзутеру, метромаксу, фуразолідонових паличок. Зробіть внутрішньом'язові ін'єкції антибіотиків по 3-5 тис. на 1 кг маси тварини, попередньо перевіривши чутливість до них мікрофлори. Внутрішньовенно введіть 100-150 мл 10%-ного розчину норсульфазолу або стільки ж 10%-ного розчину етазолу.

При некротичному та гангренозному метритах особливу увагу зверніть на підвищення захисних функцій організму, застосовуючи внутрішньовенні введення 40%-ного розчину глюкози (200-300 мл), 10%-ного розчину кальцію хлориду чи кальцію глюконату

(100-200 мл).

Із засобів патогенетичної терапії можна застосовувати надплевральну новокаїнову блокаду за В.В. Мосіним та внутрішньовенні ін'єкції 0,25%-ного розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хлориду, вводячи його щоденно або через день з розрахунку 1 мл на 1 кг маси тварини.

47

Застосуйте внутрішньо аортальні введення антибіотиків – пеніциліну 500 тис. – 1 млн ОД чи стрептоміцину 1 млн ОД у 80-100 мл 1%-ного розчину новокаїну, виконуючи аортопунктацію за І.І.Вороніним чи Д.Д.Логвиновим.

У першому випадку візьміть голку довжиною 15-18 см, діаметром 2 мм зі скошеним під кутом 45° кінцем і, ввівши її зліва тварини спереду останнього ребра на рівні верхнього контуру клубово-реберного м'яза під кутом 35° до горизонтальної площини, просуньте її аж до упору в тіло хребця. Тоді відтягніть її назад на 1-2 см, змістіть кінець з тіла хребця і знову заглибіть на 1,5-2,5 см під кутом 45° до горизонтальної площини в напрямку до аорти. Під час дотику голки до аорти ви відчуєте пульсацію. Введіть кінець голки на 0,7-1 см в аорту. Під'єднайте апарат і введіть антибіотик.

Для пункції аорти за Д. Д. Логвиновим візьміть голку довжиною 18 см і діаметром 2 мм і введіть справа по середині заднього краю поперечно реберного відростка 4-го поперекового хребця під кутом 25-30° до медіанної лінії до упору в тіло хребця. Тоді змістіть кінець голки на 0,5 см вправо і заглибте на 4-5 см в напрямку до аорти. Поява пульсуючого струменя свідчить про прокол аорти.

При скупченні в порожнині матки великої кількості ексудату можна застосувати промивання матки гіпертонічним розчином натрію хлориду чи ніжно діючими антимікробними розчинами, але з обов'язковим видаленням їх після цього. Якщо розчин залишити в матці, розтягується та мацерується слизова оболонка.

Лікуючи тварин із післяродовими ендометритами, пам'ятайте, що наявна в матці мікрофлора, її токсини та продукти тканинного розпаду з первинного вогнища запалення можуть проникнути в лімфу та кров і викликати сепсис. Тому особливу увагу приділяйте підвищенню захисних сил організму тварин, забезпечуючи їх легкоперетравними доброякісними кормами, чистою водою, широко застосовуючи загальнотонізуючу, новокаїнову терапію, внутрішньовенні введення антибіотиків. Постійно стежте за температурою тіла, роботою інших систем чи органів. Різке підвищення як і різке зниження температури, чи її різні перепади є несприятливою прогностичною ознакою.

48

Контрольні питання

1.Післяродові вульвіти.

2.Діагностика і профілактика післяродових вестибулітів та вагінітів.

3.Післяродові цервіцити.

4.Післяродовий ендометрит.

5.Загальна післяродова інфекція (сенсис).

6.Післяродова септицемія.

7.Післяродова піємія.

Тема 6. Захворювання молочної залози.

Мета заняття: оволодіти методами діагностики, лікування та профілактики основних захворювань молочної залози у сільськогосподарських самок.

Методика виконання роботи

Завдання 1. Оволодійте методами діагностики захворювань молочної залози.

У молочній залозі можуть виникати різні патологічні процеси та вади розвитку. Клінічне дослідження тварин на захворювання молочної залози розпочинайте із збирання анамнезу, загального дослідження тварини й лише після цього дослідіть стан молочної залози, проведіть повне здоювання і ще раз дослідіть молочну залозу.

Збираючи анамнестичні дані, довідайтеся про час та перебіг останніх родів, рівень годівлі та утримання тварини під час вагітності, перед виникненням захворювання та під час нього; тривалість сухостійного періоду; статеву циклічність після родів; час появи захворювання та його ознаки; молочну продуктивність тварини в попередню лактацію та до захворювання; спосіб її доїння; стан молочної залози у попередній лактації; зміну якості молока в зв’язку із захворюванням тварини; поширення в господарстві (на фермі, в стаді) захворювань молочної залози та інших хвороб.

Загальне дослідження тварини проведіть згідно з прийнятою схемою (зміряйте температуру тіла, підрахуйте пульс, визначте інтенсивність дихання, характер румінації, дослідіть стан статевих органів і т. д.). При дослідженні молочної залози застосовуйте методи

49

огляду та пальпації. Оглядаючи вим’я ззаду та збоку, зверніть увагу на його величину й форму, симетричність його половин, величину та форму дійок, на колір шкіри, наявність подряпин, саден і т. п.; прикладаючи руку зворотним боком долоні спочатку до передніх, а тоді задніх часток вим’я, визначте температуру. Захоплюючи почергово пучками пальців кожну дійку біля її основи, натягніть її і промацайте до верхівки і розкочуючи її між пальцями, визначте стан цистерни, стінок і сфінктера дійки; встановіть легкість видоювання молока з кожної дійки, товщину та однорідність молочного струмка; потім, поставивши пальці однієї руки між половинками вим’я і натискаючи пальцями іншої руки в різних місцях поверхні досліджуваної чверті, промацайте її. Таким же чином пропальпуйте інші чверті.

Нормальне вим’я має ніжну еластичну шкіру, що легко збирається у складки, його паренхіма щільно еластична зернистої структури, неболюча. Пальпуючи задню поверхню вим’я, знайдіть основу задніх чвертей і в складці шкіри над нею – лімфатичні вузли, пропальпуйте їх. Звичайно вони рухомі, неболючі, щільні.

Закінчуючи дослідження вим’я, здійте з кожної чверті у заглиблення пластинки, на сіточку чи в окремі пробірки невеличкі порції молока і огляньте їх, звертаючи увагу на колір, запах, консистенцію, наявність домішок, згустків та ін.

Якщо проведене дослідження не дало змоги встановити точний діагноз, повторіть його у такій же послідовності після повного здоювання усіх часток вим’я або застосуйте спеціальні маститні проби (при підозрі на субклінічний мастит).

Завдання 2. Проведіть лабораторні дослідження молока корів із використанням нижче наведених проб і порівняйте їх ефективність.

У подібних випадках можете застосувати одну з наведених нижче проб.

Виявлення у молоці домішок. Після видалення з частки 2-3 мл молока, здійте невеличку порцію його в бактеріологічну чашку чи пробірку або пластинку із заглибленнями; легко похитуючи його, можете побачити домішки крові, пластівці чи згустки казеїну. Ще краще використати для цього спеціальну чашку чи банку із вмонтованим у неї темним ситечком. Пропустивши молоко через ситечко чи марлю, можна побачити на них домішки.

50