Bondar_A.Gigiena_tvarin

51

Методика: До 10 мл фільтрату витяжки з силосу додати 5 крапель розведеної (1:3) соляної кислоти, 10 крапель І0 процен-тного розчину BaCl2. Поява білої каламуті свідчить про наявність сульфатів.

Норма сульфатів у силосі: 1,3 г/кг.

Визначення аміачних сполук у силосі Реактиви: реактив Несслера.

Методика: До 10 мл фільтрату витяжки з силосу додати 10 крапель реактиву Несслера. Поява яскраво-жовтого або оранжевого кольору свідчить про наявність аміачних сполук. Поява осаду червоного кольору - на велику їх кількість. Норма аміачних сполук у силосі: 0,161г/кг на 10-й день закладки.

Визначення нітритів і нітратів у буряку Реактиви: кришталики дифеніламіну;

концентрована сірчана кислота.

Методика: На поверхню свіжозрізаного буряку наносять декілька кришталиків дифеніламіну. За допомогою скляної палички змочують їх 2-3 краплями концентрованої сірчаної кислоти. Слабке порожевіння кришталиків дифеніламіну свідчить про наявність невеликої кількості нітритів і нітратів, інтенсивний синій колір - про велику їх кількість.

Буряк з великою кількістю нітритів і нітратів вилучають із раціону. При невеликих кількостях - допускають до згодовування.

Вміст нітритів не повинен перевищувати 0,5 % - в сухій речовині раціону.

Норма вмісту в буряку: нітратів - 600 мг/кг;

52

нітритів - 10 мг/кг.

Визначення соланіну в картоплі Реактиви: 80-90 процентний розчин оцтової кислоти; концентрована сірчана кислота (питома вага 1,84);

5 процентний перекис водню Методика: Тонкий зріз (1 мл) паростків з боку картоплі

розміщують у фарфорову склянку. На зріз наносять 2-3 краплі 80-90 процентного розчину оцтової кислоти, концентрованої сірчаної кислоти та перекису водню. Поява інтенсивного червоного або темномалинового кольору підтверджує наявність соланіну в картоплі.

Норма: відсутність червоного, темно-малинового кольору.

За наявності соланіну в картоплі її перед згодовуванням слід проварити, видаливши спочатку паростки. Відвар не використовують.

Контрольні питання

1.Причини, що призводять до псування концентрованих кормів.

2.Гриби, що вражають рослини на корені й паразитують внаслі-док неправильного зберігання кормів їх токсикологічне зна-чення.

3.Основні представники комірних шкідників і їх токсиколо-гічний вплив?

4.Отруйні домішки (отрутохімікати) в концкормах і методи їх визначення.

5.Органолептичні показники доброякісного силосу і сінажу.

6.Причини псування силосу.

53

7.Кислотний склад силосу й сінажу. Санітарно-гігієнічні вимоги за цим показником.

8.Причини забруднення силосу і мета визначення цього стану.

9.Санітарно-гігієнічні вимоги при закладанні й зберіганні сінажу.

10.Способи оцінки доброякісності сінажу.

Тема № 12. Роль і значення води у тваринництві

Вода - один із найважливіших факторів зовнішнього середовища, без якого неможливе існування органічного життя на Землі. ЇЇ роль, передусім, зумовлюється тим фізіологічним значенням, яке вона має у життєдіяльності як рослинних, так і тваринних організмів. Вода бере участь майже у всіх біохімічних реакціях, які відбуваються в організмі, оскільки лише у водному середовищі здійснюються процеси асиміляції, дисиміляції, дифузії, осмосу. Там же відбуваються окислення, гідроліз та інші реакції обміну речовин. Вода в клітинах і тканинах є розбавником і розчинником поживних речовин та продуктів обміну. За її допомогою здійснюються процеси травлення, транспортування і засвоєння поживних речовин клітинами організму. Розчинені шкідливі та отруйні речовини, що утворюються в процесі обміну, виводяться разом із водою з організму. За рахунок випаровування води з поверхні шкіри і слизових оболонокрегулюєтьсятеплообмінворганізмі.

Отже, тільки за повного забезпеченням тварини водою можна

54

створити оптимальні умови для здійснення фізіологічних процесів в організмі й цим самим забезпечити високу продуктивність і нормальний стан її здоров’я.

Вода також необхідна для проведення комплексу ветеринар-но- санітарних і господарських заходів. Її використовують для очищення й дезинфекції приміщень та інвентаря, догляду за тілом тварин (купання, миття, обмивання), обробки молочного посуду і доїльних апаратів, підготовки кормів до згодовування, а також для видалення гною та гноївки з приміщень, дотримання протипожежних заходів.

Визначення фізичних властивостей води

Визначення температури води

Методика. Використовують звичайні ртутні термометри з поділками 0,1°, які тримають у джерелі на глибині 0,5-1 м протягом 1015 хв. Використовують також черпальні термометри (рис. 10).

Визначення запаху води

Якість води визначають за вимогами державного стандарту 2874-

82.

Методика. Для визначення запаху у колбу наливають 150200 мл води. Запах спочатку визначають при температурі 18-20°С. Колбу накривають, збовтують, відкривають і нюхають. Потім знову накривають і підігрівають воду до 60° С, збовтують і нюхають. Після підігрівання води запах її чіткіший. Воду оцінюють за запахом за п’ятибальною шкалою (табл. 2).

55

Таблиця 2

Визначення запаху води

Рис. 10. Черпальний термометр Якісна питна вода має бути без запаху, допустимий запах - не

більше 2 балів при температурі 20° С та 60° С.

56

Запахи поділяють на дві групи за погодженням:

1.Природні (від впливу берегів, дна, ґрунтів та організмів, що відмирають у воді).

2.Штучні (фенольні, бензинові, хлорні, нафтові та інші).

Визначення смаку води

Методика. Воду кип’ятять 5 хв., охолоджують до 20-25°С. Смак визначають на місці, користуючись термінами: солона, гірка, солодка, кисла. Присмаки бувають: хлорний, металевий, рибний.

У ротову порожнину набирають на декілька секунд до 15 мл води не ковтаючи її. Потім рот прополіскують слабким розчином марганцевокислого калію.

Інтенсивність смаку визначають за п’ятибальною шкалою так само, як і запах:

0балів - відсутність смаку;

1бал - дуже слабкий;

2бали – слабкий;

3бали – відчутний;

4бали – виразний;

5балів - дуже сильний.

Визначення кольору води

Методика. Колір води визначають методом порівняння

дистильованої та досліджуваної води, яку по 50 мл відповідно наливають у І та II циліндри. При цьому досліджувану воду попередньо пропускають через фільтр. Колір води визначають, розглядаючи її на

57

білому фоні. Доброякісна вода кольору не має. Вода болотного походження має жовтий колір через вміст у ній гумінових речовин (табл. 3).

Колір доброякісної води має бути нижчим 20°, але не перевищувати 40°.

Визначення прозорості води

Методика. Згідно з методикою чистоту і прозорість води визначають на місці біля джерела або одразу ж після взяття проби в лабораторії.

Для визначення прозорості воду наливають у циліндр, під дно якого підкладають друкарський шрифт Снеллена (звичайний друкарський шрифт). Повільно виливають воду через краник, що є внизу циліндра, зменшуючи висоту стовпчика води до того рівня, коли цифри шрифту добре видно. Висота води і є рівнем прозорості.

За висоти стовпчика 30 см - вода прозора . За висоти стовпчика від 20-30 см - слабо мутна.

58

За висоти стовпчика від 10-20 см – мутна.

За висоти стовпчика менше 10 см - вода непридатна для пиття і потребує освітлення (відстоювання, коагуляції, фільтрації).

Для визначення прозорості користуються і дротяним кільцем. Для цього беруть дріт в 1 мм і на одному з кінців його роблять коло діаметром 1,5 см (рис.11). Дротяне коло занурюють у циліндр на глибину аж, поки контурів його не видно. Після цього коло піднімаємо вгору, поки не побачимо. Глибина води вимірюється лінійкою. За висоти стовпчика не менше 40 см - вода оцінюється, як добра;

за висоти стовпчика 20-30 см - допускається для пиття; за висоти стовпчика менше 20 см - воду слід освітлювати.

Каламутність води визначається рівнем її прозорості. Вона буває прозора, слабокаламутна, каламутна, дуже каламутна. Каламутність характеризується наявністю в ній механічних домішок: піску, глини, гумусу.

Рис. 11. Дротяне коло для визначення прозорості води

59

Оцінка якості води на основі хімічного складу

Визначення реакції води

Найважливішим показником, що характеризує хімічний склад води, є реакція води, наявність у ній органічних і мінеральних речовин. Природні води мають нейтральну реакцію (рН 6-8). Води з підвищеною концентрацією гумінових речовин, вільної вуглекислоти мають кислу реакцію. При підвищеному вмісту бікарбонатів реакція води - лужна.

Методика. Воду наливають у 2 пробірки: в одну з них занурюють червоний лакмусовий папір, у другу – синій. Через 5 хвилин папірці порівнюють з такими, що раніше були в нейтральній дистильованій воді. Якщо червоний лакмусовий папір набув синього кольору, реакція води – лужна; почервоніння синього лакмусового паперу - кисла. Якщо колір лакмусового папірця не змінюється, реакція води - нейтральна.

Доброякісна вода має нейтральну характеристику або слабколужну реакцію (рН 6,0-9,0).

Контрольні питання

1.Санітарно-гігієнічні вимоги до питної води.

2.Порядок відбору і доставки проб води для лабораторного дослідження.

3.Як визначаються фізичні властивості води (температура, запах, смак, колір, прозорість, каламутність, наявність осаду)?

4.Фактори, що зумовлюють зміни фізичних показників води і вимоги до них щодо ДСТу.

5.Методи визначення реакції води, її санітарне значення.

60

Тема № 13. Визначення аміаку та окислюваності води

Солі амонію, нітрити, нітрати утворюються у воді внаслідок розкладу органічних речовин під впливом амоніфікуючих та нітрифікуючих мікробів.

Якісний (стандартний) метод визначення аміаку –

використовують реактив Несслера, який при наявності аміаку змінює колір розчину на жовтий.

При взаємодії аміаку з реактивом Несслера відбувається наступна реакція:

NH3+2(Hgj2* 2Kj)+3KOH=NH2Hg2JO+ 7Kj+ 2H2O.

Утворюється жовтий або жовто-бурий осад - йодистий меркурамоній.

Реактиви: реактив Несслера - подвійна сіль двойодистої ртуті та йодистого калію.

Методика: У пробірку наливають 10 мл досліджуваної води, додають 3-4 краплі реактиву Несслера. Через 5 хв визначають приблизний вміст аміачного азоту за даними таблиці 4.

У воді допускають тільки сліди аміаку – 0,1 мг/л.