- •3.1.2.1. Граничні умови першого роду 27
- •Частина 1
- •1. Основні поняття та визначення
- •2. Математична модель конвективного теплообміну
- •2.1. Рівняння енергії
- •2.2. Рівняння руху (Навьє - Стокса)
- •2.3. Рівняння нерозривності
- •2.4. Математична модель конвективного теплообміну. Умови однозначності
- •3.1. Стаціонарна теплопровідність
- •3.1.1. Теплопровідність плоскої необмеженої пластини
- •3.3.1.1. Граничні умови першого роду
- •3.1.1.2. Граничні умови третього роду. Теплопередача
- •3. Окремі випадки розв’язання математичної
- •3.1.2. Теплопровідність необмеженої циліндричної стінки
- •3.1.2.1. Граничні умови першого роду
- •3.1.2.2. Граничні умови третього роду (теплопередача)
- •3.2. Нестаціонарна теплопровідність
- •4. Конвективний теплообмін
- •4.1. Основи теорії подібності
- •4.2. Основні принципи методу аналізу розмірностей
- •4.3. Критерії гідродинамічної подібності
- •4.4. Критерії теплової подібності
- •4.5. Критеріальне рівняння конвективного теплообміну
- •4.6. Принципи отримання окремих критеріальних залежностей
- •4.7. Окремі випадки конвективного теплообміну
- •4.7.1. Теплообмін при течії у трубах
- •4.7.2. Теплообмін при поперечному обтіканні
- •4.7.3 Теплообмін при природній конвекції
- •5. Теплообмін при зміні агрегатного стану
- •5.1. Теплообмін при кипінні
- •5.2. Теплообмін при конденсації пари
- •6. Теплообмін при випромінюванні
- •7. Методика розрахунку теплообмінників
- •7.1. Класифікація теплообмінних апаратів
- •7.2. Основні положення і рівняння теплового розрахунку
- •7.3. Гідромеханічний розрахунок теплообмінних апаратів
- •Частина 2
- •1. Нагрівання, охолодження, конденсація
- •1.1. Загальні поняття та визначення
- •1.2. Гріючі агенти і способи нагрівання
- •1.2.1. Нагрівання водяною парою
- •1.2.2. Нагрівання гарячою водою
- •1.2.3. Нагрівання топковими газами
- •1.2.4. Нагрівання високотемпературними теплоносіями
- •1.2.5. Нагрівання електричним струмом
- •1.3. Охолоджуючі агенти, способи охолодження і конденсації
- •1.3.1. Охолодження до звичайних температур
- •1.3.2. Охолодження до низьких температур
- •1.3.3. Конденсація пари
- •2. Випарювання
- •2.1. Загальні поняття та визначення
- •2.2. Однокорпусні випарні установки
- •2.2.1. Матеріальний баланс
- •2.2.2. Тепловий баланс
- •2.2.3. Поверхня нагрівання
- •2.2.4. Температурні втрати і температура кипіння розчинів
- •2.3. Багатокорпусні випарні установки
- •2.3.1. Основні схеми багатокорпусних випарних установок (бву)
- •2.3.2. Матеріальний баланс
- •2.3.3. Тепловий баланс
- •2.3.4. Загальна корисна різниця температур і її розподіл по корпусах
- •2.3.5. Розподіл загальної корисної різниці температур за умови рівності поверхонь нагріву корпусів
- •2.3.6. Розподіл загальна корисна різниця температур за умови мінімальної сумарної поверхні нагрівання корпусів
- •2.3.7. Вибір числа корпусів
- •2.4. Будова випарних апаратів
- •2.5. Розрахунок багатокорпусних випарних установок
- •2.5.1. Наближений розрахунок
- •2.5.2. Схема розрахунку багатокорпусної випарної установки
- •2.5.3. Уточнений розрахунок
- •3.1. Загальні відомості
- •3.2. Основні параметри вологого повітря
- •3.4. Рівновага при сушінні
- •3.5. Вологість матеріалу і зміна його стану в процесі сушіння
- •3.6. Матеріальний і тепловий баланс сушіння
- •3.7. Графоаналітичний розрахунок процесу сушіння
- •3.8. Варіанти процесу сушіння
- •3.8.1 .Сушіння з частковим підігрівом повітря в сушильній камері
- •3.8.2. Сушіння з проміжним підігрівом повітря по зонах
- •3.8.3. Сушіння з частковою рециркуляцією відпрацьованого повітря
- •3.9. Швидкість і періоди сушіння
- •3.10. Зміна температури матеріалу в процесі сушіння
- •3.11. Інтенсивність випару вологи
- •3.11.1. Випар вологи з поверхні матеріалу
- •3.11.2. Переміщення вологи у середині матеріалу
- •3.12. Тривалість процесу сушіння
- •3.13. Конструкції сушарок
- •4. Холодильні процеси
- •4.1. Термодинамічні основи одержання холоду
- •4.2. Методи штучного охолодження
- •Основна
- •Додаткова
- •Теплові процеси та апарати
2.3.5. Розподіл загальної корисної різниці температур за умови рівності поверхонь нагріву корпусів
Такий принцип розподілу ∆tпол по корпусах дозволяє використовувати однакові по розмірах апарати установки і забезпечити їх взаємозамінність.
Корисні різниці t по корпусах рівні (надалі індекс кор опускаємо)
(34)
(35)
…
(36)
За умовою
F1 = F2 = … = Fn = F... (37)
Заміняємо F1 , F2 , …, Fn величиною F і складаємо корисні різниці температур окремих корпусів, знаходимо загальну корисну різницю температур випарної установки:
(38)
або
,
звідки
(39)
Далі знаходимо:
(40)
(41)
…
(42)
де ∆tкор - загальна корисна різниця температур, обумовлена рівнянням:
де T1 - температура свіжої пари;
Т'n - температура конденсації вторинної пари;
∆t - сума температурних утрат по всіх корпусах (з обліком ∆''').
2.3.6. Розподіл загальна корисна різниця температур за умови мінімальної сумарної поверхні нагрівання корпусів
Як приклад розглянемо двохкорпусну установку.
І так загальна поверхня нагрівання такої установки
(43)
З огляду на, те що ∆tкор= ∆t1 +∆t2 , і, отже ∆t2=∆tкор -∆t1 , одержимо
(44)
Мінімальна
величина поверхні нагрівання установки
може бути знайдена як мінімум функції
F= f(∆t1), тобто за умови
Диференціюючи рівняння (а) і дорівнюючи першу похідну нулю, знаходимо
(45)
чи
(46)
звідки
(47)
Відповідно до властивості пропорції
(48)
Отже, корисна різниця температур у корпусі
(49)
(50)
При розподілі загальної корисної різниці температур по цьому принципу одержують неоднакові поверхні нагрівання корпусів, що підвищує вартість виготовлення й експлуатації випарної установки.
Крім розглянутих вище способів загальну корисну різницю t можна розподілити, виходячи з температур вторинної пари в корпусах. Звичайно цими температурами задаються, і по відомих температурах пари Т1 , гріючої перший корпус, і вторинної пари Тконд , що видаляється з останнього корпуса в конденсатор, знаходять з урахуванням температурних утрат по корпусах, температури кипіння розчину в корпусах. Такий спосіб звичайно використовують при попередньому розрахунку багатокорпусних апаратів. Його застосування можливе також у тих випадках, коли температурний режим роботи випарної установки при рівності поверхонь нагріву корпусів, виявляється технічно неприйнятним.
2.3.7. Вибір числа корпусів
Зі збільшенням числа корпусів БВУ знижується витрата гріючої пари на кожен кг випарюваної води. Ми раніше говорили, що в однокорпусній випарній установці на випарювання 1 кг води приблизно витрачається 1 кг гріючої пари. Відповідно в 2-х корпусній установці витрата гріючої пари на випарювання 1 кг води - 1/2 кг, у 3-х корпусної - 1/3 кг, у 4-х корпусної - 1/4 кг і т.д.
Таким чином, витрата гріючої пари на випарювання 1 кг води в багатокорпусній випарній установці приблизно обернено пропорційна числу корпусів.
У дійсності витрата гріючої пари на 1 кг води, що випарюється, більше і практично в залежності від числа корпусів випарної установки змінюється приблизно в такий спосіб:
Число корпусів 1 2 3 4 5
__________________________________________________
Витрата гріючої пари, кг/кг 1,1 0,57 0,4 0,3 0,27
води, що випарюється
_____________________________________________________________
Відзначимо, якщо при переході від однокорпусної установки до двохкорпусної економія гріючої пари складає приблизно 50%, то при переході від 4-х корпусної до 5 ‑ корпусної - ця економія приблизно 10%.
Зниження економії гріючої пари зі збільшенням числа корпусів випарної установки вказує на доцільність обмеження числа її корпусів.
Однак основною причиною, що визначає межу числа корпусів випарної установки, є зростання температурних утрат зі збільшенням числа корпусів. Для здійснення теплопередачі необхідно забезпечити в кожнім корпусі деяку корисну різницю температур, тобто різниця температур між гріючою парою і киплячим розчином, рівну звичайно не менш 5-7 для апаратів із природною циркуляцією і не менш 3 для апаратів із примусовою циркуляцією.
При збільшенні числа корпусів понад припустиму межу сума температурних утрат може стати рівної чи навіть більше загальної різниці температур, що не залежить від числа корпусів установки. У результаті випарювання розчину стане неможливим.
Звичайне число корпусів БВУ не менше 2, але не перевищує 5-6. Найбільше часто БВУ мають 3-4 корпуса.
Рис. 2.5. До визначення оптимального числа корпусів БВУ
1 вартість пари
2 амортизаційні витрати
3 сумарна вартість випарювання 1 кг води
Як ми сказали раніше, питома витрата пари знижується зі збільшенням числа корпусів. Амортизаційні витрати можна приблизно вважати пропорційними числу корпусів. Складаючи ординати ліній 1 і 2, одержують загальну вартість випарювання 1 к
