Переліки

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (першій рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад:

а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин;

1. чистини клітини;

2. неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Формули та рівняння

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту в якому вони згадують, посередні сторінки.

Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння у звіті (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номеру розділу і порядкового розділу формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад , формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули та рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки.

Приклад. Відомо, що

Z=(M₁-M₂)/(D₁²+D₂²)^1/2, (3.1)

де М₁, М₂ – математичне очікування;

D₁, D₂ – середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули або рівняння на знакові операції множення, застосовують знак “х”.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Приклад:

F₁(x,y)=S₁ і S₁<=S_1max, (1.1)

F₂(x,y)=S₂ і S₂<=S_2max (1.2)

Посилання

При написанні роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота.

Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише у тих випадках, коли наявний у них матеріал не внесений до останнього видання.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “...у роботах [1-7]...”.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланні слід писати: “... у розділі 4...”, “...дивись 2.1...”, “...за 3.3.4 ...”, “...відповідно до 2.3.4.1...”, “...на рис.1.3...” або “...на рисунку 1.3 ...”, “...у таблиці 3.2 ...”, “...(див.3.2) ...”, “...за формулою (3.1)...”, “... у рівняння (2.1)-(2.5)...”, “...у додатку Б...”.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міждержавних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць.

Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація.

Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила», ГОСТ 7.11-78 «СИБИД. Сокращения слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании».

Таблиця 6.1 - Приклади оформлення бібліографічного опису списку джерел, який наводять у роботі

Характеристика джерела	Приклад оформлення
1	2
Монографії (один або два автори)	Смехов А.А. Основы транспортной логистики. - М.: Транспорт, 1995. - 197 с.
Чотири автори	Основы создания гибких автоматизированных производств / Л.А. Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов / Под. ред. Б.Б. Тимофеева. – К.: Техніка, 1986. – 144 с.
П’ять та більше авторів	Эколого-экономические системы: модели, информация, эксперимент / В.И. Гурман, В.А. Дыхта, Н.Ф. Кашина и др. – Новосибирск: Наука, 1987. – 215с.
Багатотомні видання	Маркс К. Капитал. – М.: Политиздат, 1983.– Т.1. – Кн.1. – 905 с.
Перекладні видання	Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента / Пер. с англ. – М.: Дело, 1998. – 704 с.
Стандарти	ГОСТ 7.1-84 СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. – Взамен ГОСТ 7.1-76; Введ. 01.01.86. – М.: Изд-во стандартов, 1984. – 77 с.
Збірники наукових праць	Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. праць – К.: Либідь, 1993. – 99 с.
Словники	Социологический энциклопедический словарь / Под. ред. Г.В. Осипова. – М.: Издательская группа ИНФРА – М – НОРМА, 1998. – 468 с.
Словники		Социологический энциклопедический словарь / Под. ред. Г.В. Осипова. – М.: Издательская группа ИНФРА – М – НОРМА, 1998. – 468 с.
Дисертації		Жильченкова В.В. Менеджмент персонала организации в системе антикризисного управления: Дис... канд. экон. наук: 08.06.02. - Донецк, 2000. – 161с.
Автореферати дисертацій		Жильченкова В.В. Менеджмент персонала организации в системе антикризисного управления: Автореф. дис... канд. экон. наук: 08.06.02 / Донецкий гос. технический ун-т. – Донецк, 2000. – 19 с.
Складові частини
книги		Огурцов А.П. Введение // Г. Одум, Е. Одум, Энергетический базис человека и природы. - М.: Прогресс, 1978. – С.27- 41.
збірника		Смирнова С.Н. Потребность как экономическая категория // Потребности, интересы, стимулы в хозяйственном механизме социалистического общества. Межвузовский сборник. – Ленинград: Ленинград. гос. ун-т, 1983. – С. 10-14.
журналу		Русеєва О. Багаторівнева система маркетингових досліджень // Економіка України. – 1998. – №5. – С. 88-91.
іноземного журналу		Patterson M. Commensuration and theories of value in ecological economics // Ecological Economics. – 1998. – № 25. – Р. 105-125.
енциклопедії		Долматовский Ю А. Электромобиль // БСЭ . – 3-е изд. – М., 1988. – Т. 30. – С. 72.
тези доповідей		Соляник О.Н. Человечество и окружающая среда: проблемы и направления гармонизации отношений // Тези доповідей Другої щорічної Всеукраїнської наукової конференції «Екологічний менеджмент у загальній системі управління». – Суми: СумДУ. – 2003. – С.70-72.

Додатки

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком великими літерами з друкують слово «ДОДАТОК» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б.

Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) - перша формула додатка А.

Якщо у роботі як додаток використовується документ, що має самостійного значення і оформляється згідно з вимогами до документа даного виду, його копію вміщують у роботі без змін в оригіналі.

Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).