1.3 Система освіти в Канаді (21 сторіччя)
Нині в Канаді нараховуеться 15507 початкових і середніх шкіл, 69 університетів та 200 технічних інститутів і суспільних коледжів. Загальна кількість учнів та студентів – понад 6 млн. чоловік. Якщо сюди додати ще й тих, хто вчиться без відриву від виробництва та осіб, які охоплені різними програмами для дорослого населення(підвищення кваліфікації, набуття нової спеціальності тощо), то це число становить до 9,3 млн.
На потреби освіти Канада витрачае більшу частину свого валового внутрішнього продукту, аніж Японія І США. Загальна кількість усіх штатних викладачів і вчителів складае приблизно 350 тисяч.
Роль федеративних органів влади
Під безпосереднім контролем федерального уряду знаходиться навчання осіб що непідпадають під юрисдикцію провінційних властей: корінні жителі, військовослужбовці і члени їхніх сімей, а також в”язні федеральних виправних закладів. Так, Міністерство у справах Півночі індіанців утримує школи в індійських резерваціях і переказує кошти на навчання корінних жителів в державних школах, якими відають окремі провінції. Міністерство національної оборони фінансує школи для дітей військовослужбовців як у Канаді, так і за її межами. Крім цього вона відає трьома військовими коледжами , які випускають офіцерів і мають право присвоювати ступені та звання. Нарешті, федеральне відомство у справах виправних закладів забезпечує повний діапазон (від початкової до вищої професійно технічної ) освіти людям, які відбувають покарання, а також має спеціальні програми для неписьменних та мало письменних.
Масштаби освіти та підвищення її ролі в соціально-економічному розвиткові країни, зробили неминучою участь у цих питаннях федеральних органів влади. Так, чимало програм які здійснюються на загально-національному рівні, скажімо, імміграційна, вивчення державних мов, забезпечення культурної різноманітності, навчання і перепідготовка робітників і службовців мають безпосередній вплив на систему освіти у країні. Зараз у віданні багатьох федиральних міністерств і відомств знаходяться питання, пов”язані з освітою і навчанням, правда, головним чином, фінансового характеру. Наприклад, виділення міністерством еміграції й працевлаштування коштів на програми перенавчання й наступного працевлаштування безробітних.
В деякому відношенні як загально-національний неофіційний орган у питаннях освіти виступає Служба державного секретаря. Її роль у розробці, реалізації аналізі всіх федиральних закладів і програм у галузі освіти значна. Це, наприклад Програма надання позик студентам або Програма фінансування вивчення другої державної мови в школах і університетах. У віданні цієї служби знаходяться Департамент у справах громадянства і культурної різноманітності, Програми якого передбачають фінансування навчання іммігрантів державним мовам країни з метою їх натуралізації, створення умов для збереження і розвитку національними меншинами своєї культури і проведення спільно з провінціями і територіями заходів, по ліквідації неписьменності серед дорослого населення.