Загибель Магеллана

Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 експедиція перетнула екватор. 6 березня було відкрито острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня досягла острова Homonhon в архіпелазі Філіппінських островів. До цього моменту залишалось всього 100 учасників експедиції.

Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там постій, прагнучи навернути місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521, під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллан був убитий разом з частиною своїх товаришів.

Раджа острова Себу, що уже склав присягу на вірність королю Іспанії, скористався з того і заманив іспанців на урочистий обід, де влаштував різню, та убив декілька десятків мореплавців. Кораблям довелось терміново відплисти. Брак досвідченого керівника дався взнаки. Вже поблизу мети подорожі, флотилія витратила декілька місяців, щоб досягти Молуккських островів.

Розділення експедиції. Повернення

Карта подорожі Магеллана та її завершення через 16 місяців після смерті Магеллана судном «Вікторія», одним із п'яти суден, що розпочали мандрівку

На Молуккських островах були закуплені прянощі та експедиція готувалась до зворотного маршруту. На островах іспанці дізналися, що португальський король оголосив Магеллана дезертиром, а його кораблі підлягали арешту. Під час плавання судна зносилися і занепали. «Консепсьйон» ще раніше був залишений командою і спалений. Залишалося тільки два кораблі. «Тринідад» було відремонтовано і судно вирушило на схід до іспанських володінь в Панамі, а «Вікторія» — на захід в обхід Африки. «Тринідад» потрапив у смугу зустрічних вітрів і був змушений повернутися до Молуккських островів, де був захоплений в полон португальцями. Більшість його екіпажу загинула на каторзі в Індії. «Вікторія» під командуванням Хуана Себастьяна Елькано продовжила маршрут. Екіпаж був поповнений незначним числом острів'ян-малайців (майже всі вони загинули в дорозі). На кораблі незабаром стало бракувати провізії і частина екіпажу стала вимагати від капітана взяти курс на приналежний португальської короні Мозамбік та здатися до рук португальців. Проте більшість моряків і сам капітан Елькано вирішили будь-що спробувати допливти до Іспанії.

«Вікторія» з труднощами обігнула мис Доброї Надії і потім два місяці без зупинок йшла на північний захід уздовж африканського узбережжя.

9 липня 1522 року зношений корабель з виснаженим екіпажем підійшов до островів Зеленого мису, що перебували у португальському володінні. Не зробити тут зупинки було неможливо через крайню нестачу питної води і харчів. Хитрощами вдалось частково поповнити запаси харчів у португальців. Але, щоб уникнути арешту, команда змушена була вирушити далі, залишивши у полоні на березі тринадцятьох моряків.

6 вересня «Вікторія» під командуванням Елькано дісталася до Іспанії, ставши, таким чином, єдиним кораблем флотилії Магеллана, що переможно повернувся до Севільї. На кораблі було вісімнадцять мандрівників, котрі вижили.

18 мандрівників з «Вікторії», що дістались до Севільї у 1522 році
Ім'я	Посада
Хуан Себастьян Елькано/Juan Sebastián Elcaño	Капітан
Франциско Альбо/Francisco Albo,	Лоцман
Мігель де Родас/Miguel de Rodas	Лоцман
Хуан де Акуріо/Juan de Acurio	Лоцман
Антоніо Ломбардо (Пігафетта)/Antonio Lombardo (Pigafetta)	Статист
Мартін де Худісібус/Martin de Judicibus	Старший по завантаженню
Ернандо де Бустаманте/Hernando Bustamente	Моряк
Ніколас Грієго/Nicholas o Grego	Моряк
Мігель Санчес/Miguel Sámchez	Моряк
Антоніо Ернандес Кольменеро/Antonio Hernández Colmenero	Моряк
Франциско Родрігес/Francisco Rodrigues	Моряк
Хуан Родрігес/Juan Rodrigues de Huelva	Моряк
Дієго Кармона/Diego Carmona	Моряк
Ханс/Hans	Артилерист
Хуан де Арратія/Juan de Arratia	Матрос (звання)
Васко Гомес Гальєго/Vasco Gomez Gallego	Матрос (звання)
Хуан де Сантандер/Juan de Santandres	Юнга
Хуан де Субілета/Juan de Zubelita	Паж

Елькано отримав від короля Карла V шляхетність та платню у 500 дукатів на рік. Король зажадав, щоб його свояк Жоао III звільнив з португальського арешту в Островів Зеленого мису решту 13 членів екіпажу. Заступник Елькано Мігель де Родас, отримав від короля зарплату 50.000 мараведі на рік (подвійна зарплатня офіцера на той час), а три роки потому, він скаржився, що нічого на руки так і не отримав. Основний інвестор експедиції Магеллана Крістобаль-де-Аро, незважаючи на загибель людей і суден, став багатою людиною. Привезено приблизно 1925-1926 тонн гвоздики, яку було продано за приголомшливу ціну у 7888634 мараведі, що відповідає 947 тисячам сьогоднішніх доларів США^[4].

Пізніше, в 1525 році, ще четверо з 55 членів команди корабля «Тринідад» були доставлені до Іспанії. Також були викуплені з португальського полону ті члени команди «Вікторії», які були схоплені португальцями під час вимушеної стоянки на островах Зеленого Мису.