Методичні рекомендації

Заробітну плата за встановленим відсотком потрібно розрахувати як добуток фактичної виручки та встановленого ві­дсотка від виробітку. Заробітна плата офіціанта визначається як сума заробітної плати за встановленим відсотком від виробітку і премії.

Запитання для самоперевірки

1. На які категорії поділяють виробничо-промисловий персонал підприємства за характером виконуваних функцій?

2. Кого відносять до категорії "робітники"?

3. Як поділяють робітників промислово-виробничого пер­соналу підприємства?

4. Охарактеризуйте категорію "керівники".

5. Кого відносять до категорії "спеціалісти"?

6. Які працівники належать до категорії "службовці"?

7. До якої категорії персоналу підприємства віднести економіста?

8. Назвіть відмінні ознаки понять "професія", "спеціаль­ність".

9. Дайте визначення поняття "кваліфікація".

10. На які групи поділяють робітників за рівнем квалі­фікації?

11. В якому документі відображається професійно-квалі­фікаційна структура персоналу підприємства?

Тема 3. Капітал, виробничі фонди і нематеріальні ресурси План

1. Оцінка основних засобів.

2. Поняття зносу основних засобів, його види.

3. Шляхи підвищення ефективності використання обо­ротних коштів.

4. Поняття "нематеріальні ресурси". Інтелектуальна власність та її об'єкти. Поняття "нематеріальні активи".

5. Практичне завдання. Визначення вартості основних засобів. Визначення показників ефективності використання основних засобів. Визначення показників використання мате­ріальних ресурсів.

Форма роботи: вивчення теоретичного матеріалу; вико­нання практичного завдання.

Література: 2; 7; 14-16, 19-21.

Методичні рекомендації

Питання 1. Оцінка основних засобів

Для правильного визначення загального обсягу основних засобів, їх динаміки та структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний пе­ріод необхідна оцінка основних засобів.

Оцінка основних засобів підприємства є грошовим вира­женням їх вартості.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацьовуванням засобів праці, постійного зміною умов їх відт­ворення існує кілька видів оцінки основних засобів. Основні за­соби оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних засобів - за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних засобів - це фактична їх ва­ртість на момент уведення в дію чи придбання. Первісна вар­тість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місце використання.

Відновлена вартість основних засобів - це вартість їх відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами.

Повна (первісна і відновлена) вартість основних засобів - це вартість у новому, незношеному стані. Саме за цією вартістю засоби рахуються на балансі підприємства протягом усього пе­ріоду їх функціонування.Залишкова вартість основних засобів характеризує їх реальну вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахун­ковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних засобів. Залишкова вартість основних засобів на час їх вибуття (спричиненого спра­цюванням) має назву ліквідної вартості. У практиці господарю­вання її використовують для розрахунків норм амортизаційних иі'ір.ічуі»;іііі. та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних засобів.

Балансова вартість групи основних засобів підприємства на початок розрахункового року (БВ₀₃) обчислюється за форму­лою:

БВ₀₃ = БВ₀ + В_И03 + В_КР + В_РЕК -В_в- АВ₀,

де БВо - балансова вартість групи основних засобів на початок року, що передував звітному;

В_Н0І - витрати на придбання нових основних засобів;

В_КР - вартість здійснення капітального ремонту основних засобів;

В_РЕК - витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

В а - вартість виведених з експлуатації основних засобів протягом року, що передував звітному;

АВ₀ - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Питання 2. Поняття зносу основних засобів, його види

Основні засоби протягом свого тривалого функціону­вання зазнають фізичного (матеріального) та економічного ста­ріння.

Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних виробничих засобів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто спожив­ної вартості, що приводить до зменшення їх реальної вартості - економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довго­вічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (маши­ни, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням ремонту, і ту, що в такий спо­сіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збіль-

40

шується і врешті-решт стає таким, що унеможливлює подальше використання засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, коли треба замінити такий за­сіб праці на новий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагро­маджуване) фізичне спрацювання основних засобів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити з допомогою коефіцієнта фізичного зно­су, що може бути обчислений такими методами:

1. на підставі строків служби основних засобів:

Т

тг ф

^Ф.Ж „ ' к.н

деК_ФЗН - коефіцієнт фізичного зносу об'єкта основних засобів;

Т_Ф, Т_іа< - відповідно фактичний строк служби та очікуваний термін корисного використання об'єкта основних засобів, років;

2. на підставі співвідношення величини зносу основних засобів у вартісному виразі та їх початкової (або переоціненої) вартості:

де Кф 57, - коефіцієнт фізичного зносу об'єкта основних засобів;

С_зн - коефіцієнт фізичного зносу об'єкта основних засо­бів, грн;

В_и - початкова вартість об'єкта основних засобів, грн.

Техніко-екоиомічне старіння основних засобів - це про­цес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізич­ного спрацювання лід впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження прин­ципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. Старіння властиве, насамперед, знаряддям праці та транспортним засобам

41

і іииГхішц' і |нмііі.ііими економічними збитками для підпри- г мі і п, щ<> експлуатують застарілу техніку.

Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці можна визначити з допомогою коефіцієнта (відносного показника) К_ТБС, який розраховують за формулою:

де Бо, В і - повна вартість (ціна) застосовуваних й нових засобів праці;

По, Пі - відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їх експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник).

Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10, 15 або 20 років.

Питання 3. Шляхи підвищення ефективності вико­ристання оборотних коштів

При вивченні питання необхідно зауважити, що поліп­шення використання оборотних коштів підприємств і підви­щення ефективності виробництва можна досягти через:

1. скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2. прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних ціннос­тей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалі­зації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, ко­ли в результаті поліпшення їх використання підприємство

4

2з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зрос­танням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, варто більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних кош­тів.

Питання 4. Поняття "нематеріальніресурси". Інте­лектуальна власність та її об'єкти. Поняття "нематері­альні активи"

Нематеріальні ресурси - невід'ємна складова потенціалу підприємства, призначена для забезпечення економічної користі протягом тривалого періоду часу, яка не має уречевленої форми.

Часто на практиці термін "нематеріальні ресурси" вико­ристовують для характеристики сукупності об'єктів інтелекту­альної власності.

Інтелектуальна власність - особливий вид власності, який охоплює всі права, що поширюються на літературні, худо­жні, наукові твори, виконавську діяльність акторів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі, винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування тощо. Інтелектуаль­на власність поєднує промислову власність, зокрема права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для това­рів і послуг, зазначення походження товарів та авторське право, суміжні права, що охоплюють права на літературні, наукові тво­ри, комп'ютерні програми і бази даних тощо.

Майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, ві­дображені у бухгалтерському обліку підприємства, набувають статусу нематеріальних активів.

Відтак, у складі об'єктів інтелектуальної власності виді­ляють такі групи:

• об'єкти промислової власності;

• об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

• нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

До об'єктів промислової власності відносять:

• винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології, об'єктами якого можуть бути про­дукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клі­тин, рослин і тварин) і спосіб (процес послідовного і впорядко­ваного виконання дій над матеріальним об'єктом з допомогою інших матеріальних об'єктів);

• корисну модель - це результат творчої діяльності людини, об'єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин;

• промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, об'єктом якої можуть бути форма, малюнок, кольори або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб;

• товарні знаки (знаки для товарів і послуг) - оригіна­льні позначення, які відрізняють товари (послуги) одних товаро­виробників від інших, допомагаючи ідентифікувати товар (послугу) та його товаровиробника на ринку.

• зазначення походження товару - це будь-яке словесне чи графічне позначення, яке прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару (країна, регіон, населений пункт, місцевість тощо).

• фірмову назву - це стале позначення підприємства (фірми, компанії, об'єднання, організації тощо) або фізичної особи, від імені яких здійснюється виробнича, науково-дослідна, комерційна та інші види діяльності;

способи захисту від недобросовісної конкуренції - це заходи, які запобігають будь-яким проявам брутальних дій в конкурентній боротьбі при здійсненні фізичними та юридич­ними особами своєї підприємницької діяльності.До об'єктів, що охороняються авторськими та суміжними правами, відносять:

• літературні, художні, наукові, мистецькі твори - це об'єкти інтелектуальної власності, що охороняться авторськими правами і можуть існувати у письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо), усній (лекції, промови, проповіді тощо), образотворчій (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, аудіо-, фотоматеріали тощо), об'ємно-просторовій (скульптури, архі­тектурні форми тощо) та інших формах;

• комп 'ютерні програми - це об'єктивна форма подання сукупності даних та команд (набір інструкцій у вигляді слів, цифр, символів чи в будь-якій іншій формі, яку сприймає маши­на), призначених для забезпечення функціонування електронних обчислювальних машин для досягнення певної мети або резуль­тату;

• бази даних - сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих і поданих у такій формі, яку сприймає електронно-обчислювальна машина (ЕОМ);

• топології інтегральних мікросхем - це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування су­купності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними;

• суміжні права - права, які примикають до авторських прав і є похідними від них До них належать права виконавців, права виробників фонограм та права організацій мовлення.

До нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності відносять:

• раціоналізаторські пропозиції - це нове, корисне для підприємства, технічне вирішення проблеми, призначене для вдосконалення використовуваної техніки, виготовлюваної продукції, існуючих способів контролю, спостереження і до­слідження^ чинної техніки безпеки, а також для підвищення ефективності виробництва;

• ноу-хау - це не захищені охоронними документами та не повністю оприлюднені знання чи досвід технічного, виробни­чого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані в наукових

45

дослідженнях та розробках, при виготовленні та реалізації товарів (послуг), забезпечуючи тим самим певні переваги їх власнику;

• комерційні таємниці - це перелік виробничо-госпо­дарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформа­ції про діяльність підприємства, яка не є державною таємницею і розголошення якої може завдати шкоди інтересам тільки одно­го конкретного підприємства.

Питання 5. Практичне завдання. Визначення вартос­ті основних засобів. Визначення показників ефективності використання основних засобів. Визначення показників вико­ристання матеріальних ресурсів