Тема 5:планування та контроль у менеджменті

1. Суть планування в менеджменті

Для успішного й стабільного ведення господарства необхідне його планування. Планування в менеджменті означає не що інше, як вибір і прий- няття рішення, відбір найприбутковішої альтернативи з усіх наявних. Планування в менеджменті означає також вибір шляху комбінації у часі та просторі, використання наявних ресурсів для досягнення поставлених цілей. Тому функція планування в менеджменті є визначальною серед інших його функцій.

Планування можна визначити як цілеспрямовану діяльність з метою визначення цілей і завдань функціонування організації та забезпечення їх досягнення. Таким чином, воно дає відповіді на запитання про те, що робити, коли робити, хто і як це робитиме та який результат має бути одержаний. При цьому завданнями планування є також передбачення будь-яких несподіваних ситуацій, що можуть виникнути в процесі роботи, та гнучка реакція на них.

1.2. Стратегічне планування в менеджменті

Процес стратегічного планування є тією основою, на якій ґрунтуються всі управлінські функції. Стратегічне плануван- ня  це комплекс заходів, дій і рішень, спрямованих на розробку стратегії розвитку господарства для досягнення поставлених цілей. Воно передбачає організаційне стратегічне передбачення, адаптацію до зовнішнього економічного середовища, розподіл виробничих ресурсів, координацію внутрігосподарської виробничої структури.

Процес стратегічного планування забезпечується завдяки: чітко розробленій системі управління; чітко визначеним конкретним цілям господарювання в кожен певний період часу; виділеним проблемам і розробкам щодо їх усунення; організації використання землі, трудових ресурсів, обладнання, будівель, машин та інших засобів виробництва з найвищою ефективністю; розробці системи оцінок роботи працівників; складанню системи реагування на можливі зміни умов виробництва.

Процес стратегічного планування може мати такі складові:

1. Визначення основної мети, заради якої започатковується виробництво. Як правило, це одержання прибутку, зростання матеріального добробуту, досягнення певного суспільного статусу, забезпечення зайнятості для себе і членів сім’ї (у малому бізнесі чи фермерському господарстві). Однак усі ці цілі можуть бути досягнуті лише завдяки ефективному веденню господарства та одержанню прибутку (доходу).

2. Розробка конкретних цілей господарювання за певними періодами часу, орієнтованими на досягнення основної мети господарювання.

3. Оцінка зовнішнього середовища. Це стосується передусім пе­редбачення можливих змін цін на вироблену продукцію, банківських процентів за кредити, темпів інфляції, цін на промислові ресурси та інших чинників зовнішнього середовища, що мають безпосередній вплив на формування доходу в сільськогосподарському виробництві.

4. Оцінка сильних і слабких місць у діяльності менеджера, виявлення наявних можливостей для розвитку господарства і потенційних загроз та обмежень (так званий СВOT-аналіз). Це означає перед­усім оцінку наявних ресурсів: стану земельної площі (родючість ґрунту, вміст поживних речовин у ньому, еродованість тощо), стану трудових ресурсів (майстерність і кваліфікація працівників), стану матеріально-технічної бази (машини, обладнання, устаткування, будівлі, споруди тощо), фінансового стану господарства. Поряд з цим необхідно визначити позицію господарства на тлі інших сільськогос­подарських підприємств, оцінити його конкурентні можливості (порівняльна врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби, продуктивність праці, собівартість продукції та її якість, показники економічної ефективності).

5. Аналіз наявних можливостей у діяльності господарства і непередбачених ситуацій з використанням інформації двох попередніх пунктів: впливу зовнішнього середовища та сильних і слаб- ких місць діяльності. Так, використання значної кількості мінеральних добрив, гербіцидів та пестицидів дасть змогу підвищити врожайність сільськогосподарських культур. Однак нині споживачів хвилює вміст шкідливих для здоров’я речовин у продуктах харчування, й перевага віддається тим продуктам, які вироблені без використання хімічних препаратів. Тому підприємство, що застосовує мінеральні добрива та інші хімічні препарати, може програти в ринковій конкуренції тим виробникам, які використовують виключно органічні добрива, забезпечуючи таким чином вищу якість продукції та її екологічність. Виробник, що використовує органіку, можливо, одержуватиме нижчу урожайність сільськогосподарських культур, але завдяки підвищенню якості продукції він може мати більший ринок збуту і вищу ціну реалізації продукції за нижчих виробничих витрат.

6. Розробка альтернативного плану. Це найважливіший пункт у стратегічному плануванні. Менеджер повинен оцінити місце свого підприємства на ринку продукції, яку воно виробляє. Ця оцінка полягає передусім в аналізі можливостей впливу менеджера на рівень собівартості продукції та її ціни. Вона передбачає здійснення аналізу за такими напрямами:

• зростання прибутку за рахунок зменшення кількості ресурсів, що використовуються у виробництві, в умовах, коли ціна на них залишається незмінною;

• використання якісніших ресурсів в умовах, коли темпи підвищення ціни на них нижчі за темпи зростання прибутку, що надходить від їх використання;

• оцінка можливостей розширення виробництва на базі наявних виробничих ресурсів, що дасть змогу знизити собівартість одиниці продукції, оскільки сума постійних виробничих витрат залишається незмінною, а на одиницю продукції їх припадає менше;

• зміна маркетингової позиції та каналів реалізації продукції;

• оцінка можливостей виходу на нові ринки.

Заключною стадією оцінки альтернативного плану є розробка бюджету, порівняльний аналіз планів за рівнем прибутковості та аналіз ефективності виробничих витрат.

7. Вибір стратегічного плану. На основі пункту 6 менеджер доходить висновку про впровадження в дію того чи іншого стратегічного плану. Якщо жоден з розроблених варіантів плану не підходить, необхідно повернутися до пункту 2 і розробити нову стратегію.

Отже, складаючи стратегічний план, менеджер шукає таку позицію, таке співвідношення між виробничими витратами й ціною на продукцію, які забезпечили б досягнення поставленої мети гос- подарювання і найвищу ефективність виробництва.

Внутрішнє та зовнішнє середовище менеджменту аграрних підприємств

Внутрішнє середовище менеджменту аграрних підприємств пов’язане з організаційною структурою цих підприємств. Воно складається з існуючих взаємовідносин між первинними виробничими колективами, виробничими підрозділами підприємства, адмі­ністрацією підприємства й виробничими підрозділами і базується на організаційних та технологічних взаємозв’язках суб’єктів внутрігосподарських економічних відносин. У свою чергу, ці взаємозв’язки ґрунтуються на технологічних схемах виробництва продукції та надання послуг внутрігосподарськими суб’єктами, на функціональних обов’язках керівників виробничих підрозділів, їхніх заступників, економістів, бухгалтерів, обліковців, агрономів, зоотехніків та інших працівників функціонально-технологічних служб господарства.

У внутрішньому середовищі бізнесу на сільськогосподарських підприємствах на сучасному етапі їх розвитку відбуваються знач­ні зміни, пов’язані з ускладненням фінансового стану, а отже, з відсутністю оновлення основних засобів, затримками заробітної плати, відсутністю коштів на вдосконалення технологій та іншими негативними наслідками перехідного періоду. Цим також ускладнюється ефективність управлінських рішень, які неможливо підкріпити серйозною мотивацією виконавців.

Таблиця 5.1

СПЕЦИФІЧНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА МЕНЕДЖМЕНТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ, ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМ

Адміністративно-командна економіка	Ринкова економіка	Перехідна економіка
Управління під жорстким контролем вищих політичних та господарських органів	Вільний вибір форм і методів господарської діяльності	Вибір форм і методів господарської діяльності, обмежений недосконалим законодавством
Основна мотивація підприємств — задоволення суспіль­них потреб	Основна мотивація підприємств — збіль­шення прибутку	Основна мотивація підприємств — виживання в нових економічних умовах
Монополізм у заготівлі сільськогоспо­дарської продукції	Вільна реалізація про­дукції на ринку на основі маркетингової діяльності	Обмеження державою вільної реалізації продукції на регіональному ринку з метою забезпечення «продовольчої без- пеки», що має згубні наслідки для сільськогосподарських товаровиробників
Система державного страхування ризиків	Розвинена державна й недержавна системи страхування ризиків	Відсутність дієвих механізмів страхування ризиків
Відсутність конкуренції з боку іноземних виробників	Державний протекціо- нізм вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції	Відсутність державного протекціонізму і недосконалість законодавства з питань імпор- ту та експорту продукції