Тема 3. Історичні форми культурних інститутів.

Невиокремленність культурних інститутів на ранніх етапах малодиференційованого соціокультурного середовища. Анонімний характер художньої творчості. Сім’я як первісний синкретичний осередок соціалізації. Релігія як самостійний інститут духовної діяльності в стародавні часи.

Перші культурні інститути (агора, святилища, гімнасії, академії, театри, бібліотеки). Індивідуалізація авторства в художньому виробництві та ціннісно-нормативний характер соціальних потреб античного суспільства.

Духовна диктатура церкви в період візантійського та європейського Середньовіччя. Монастир як осередок середньовічної культури. Станово-корпоративна та цехова організація художнього виробництва.

Салон, клуб, літературні гуртки – світський простір культури Нового часу. Радикальне перетворення культурного життя суспільства за часи становлення капіталізму. Поява специфічного ринкового механізму «попит-пропозиція», що визначає художнє виробництво та споживання. Поява багаточисельних посередницьких інститутів на ринку художніх та культурних цінностей (видавничі, книготорговельні фірми, радіо і телестудії). Комерціалізація «академічних» інститутів культурного життя – музеїв, галерей, театрів.

Сучасні некомерційні культурні інститути (музеї, театри, бібліотеки, архіви, центри творчості, будинки культури). Сучасні комерційні заклади культури (шоу-бізнес, бізнес аудіо- і відеопродукції, концертні та виставкові зали, мистецьки галереї, художні та реставраційні майстерні). Організаційно-правові форми сучасних культурних інститутів: заклади, фонди, автономні некомерційні організації, асоціації, спілки, суспільні організації, суспільні рухи.

Тема 4. Особливості менеджменту у сфері культури.

Менеджмент як ефективне та продуктивне досягнення цілей підприємства через планування, організацію, керівництво та контроль організаційних ресурсів.

Особливості ринку культурних цінностей та послуг. Культурне життя як взаємозв’язок процесів створення, збереження, розповсюдження та сприйняття цінностей. Узгодження інтересів суб’єктів культурного життя. Створення інституціональних та економічних умов саморозвитку культурного життя як специфіка менеджменту в сфері культури.

Теоретичні концепції в області економіки та менеджменту інститутів культури. Теорії «виробництва суспільних благ» (Б.Вайсборд, Д.Шиф), необхідною умовою яких є посередництво соціального маркетингу, фандрейзінгу та волонтерства. Теорія «невикористаного контракту» (І.Ілман, Г.Хансман), що передбачає обмеження розподілу доходів некомерційних організацій з одночасним контролем з боку суспільства, зобов’язання спрямовувати прибутки на розвиток основної діяльності. Теорія «контролю стейкхолдеров» (А.Бен-Нер, Б.Гуї та інші), що ґрунтується на контролі за організацією з боку «зацікавлених осіб».

Регулювання культурних процесів як складний цикл, що складається з вивчення стану розвитку культури, покладання цілей та завдань, побудови моделі, розробки програми, її реалізації, здійснення контролю та корегуючих впливів, збір інформації про результати діяльності. Менеджмент в сфері культури як свідомий, планомірний та цілеспрямований вплив на культуру як цілісну систему виробництва, розподілу, обміну та споживання знання, цінностей, норм у відповідності до об’єктивних закономірностей їх розвитку в інтересах суспільства та кожної окремої особистості.