Лекція № 1. Тема: Вища педагогічна школа.

План.

1. Вища педагогічна освіта в Україні.

2. Організаційні основи і структура вищого навчального закладу. Завдання вищої школи.

3. Принципи та основні форми організації навчального процесу у ВНЗ.

4. Форми організації контролю й оцінки знань і умінь студентів.

5. Загальна характеристика, типологія, права і обов'язки студентів.

Курс «Вступ до спеціальності «корекційна освіта та педагогічна деонтологія» передбачає насамперед ознайомлення студентів із значенням, змістом, особливостями обраного фаху, розвиток професійних інтересів.

Знання студентів, здобуті в процесі вивчення цього курсу, сприятимуть створенню умов для адаптації студента до навчання у вищому навчальному закладі, формуванню якостей, необхідних для розширення й поглиблення знань.

Оптимістична віра в науку і прогрес людства були присутні і в ідеях педагогів-дефектологів, психологів, педологів, багато з яких на початку XX століття були захоплені лікуванням та навчанням аномальних дітей.  Сформувалися національні системи спеціальної освіти.  Звернімося до історії розвитку допоміжних шкіл у різних країнах повоєнної Європи. На прикладі ставлення держави до проблем навчання розумово відсталих дітей найлегше простежити зміну європейської політики соціального захисту осіб з відхиленнями у розвитку періоду 1914-1939 рр..  У 1922 р. М. Монтессорі емігрувала з Італії і активно пропагувала свою систему, створюючи школи у Великобританії, Франції, Іспанії та інших країнах. У Німеччині після першої світової війни почався новий, ще більш бурхливий, ніж в перше десятиліття XX століття, зростання мережі допоміжних шкіл.

Відбувався стрімкий розвиток організаційної, педагогічної та науково-дослідної роботи в галузі навчання і виховання розумово відсталих дітей. Характер допоміжної школи поступово змінювався у зв'язку з тим, що у звичайній школі різко знизився рівень успішності учнів, і зросла кількість другорічників. Склад учнів допоміжних шкіл став розширюватися за рахунок дітей, які не встигають у звичайній школі з причин, не пов'язаних з розумовою відсталістю . Під допоміжну школу направлялися і психопати, а нерідко і просто безпритульні. Таким чином, допоміжна школа стала служити головним чином цілі полегшення роботи звичайної школи. Кількість дітей, що навчалися у допоміжній школі, в деяких містах доходило до 5 - 7% від загальної кількості школярів ... Закінчили звичайну восьмирічну школу могли продовжувати навчання до 17 років у школі вищого ступеня. Це право поширювалося і на закінчили допоміжні школи. За аналогією з нормальними дітьми для них були створені допоміжні школи вищого ступеня. Це нововведення було викликане тим, що процес стабілізації виробництва після війни в Німеччині вимагав все більше робочих рук ... Допоміжна школа вищого ступеня ставила своєю метою підготувати робітників ... До 1927/28 навчального року допоміжні школи були в 750 містах, в яких навчалося 71 902 людини. "  З встановленням фашистської диктатури (1933) управління освітою було централізовано і підпорядковане Міністерству народної освіти й пропаганди. У початковій школі були введені окремі класи для успішних і неуспішних, а термін навчання в середній школі скорочений. Ідеї ​​фашизму і традиції німецької національної системи спеціальної освіти виявилися несумісні.  Діяльність допоміжних шкіл була дозволена, але тільки юридично, на місцях завзяті націонал-соціалісти за допомогою штурмовиків закривали ці школи, оскільки в них виховувалися люди, життя яких не представляє ніякої цінності. Почали здійснюватися заходи щодо "оздоровлення" потомства арійської раси.  У Німеччині стала проводитися масова стерилізація розумово відсталих. Прогресивні педагоги Німеччини всіляко прагнули зняти з дітей фатальне клеймо "розумово відсталий", яке прирікало їх на цю операцію. У 1914 - 1939 рр.. Держава перестає дбати про розвиток спеціальної освіти.  Вперше післявоєнні роки в Німеччині число допоміжних шкіл формально зросла, але це було пов'язано не стільки з турботою про розумово відсталих, скільки з рішенням держави вивести із загальноосвітніх шкіл стійко невстигаючих, а також "психопатів і просто безпритульних".  У результаті спеціальна школа, задумана і створена як заклад для навчання розумово відсталих та їх соціальної реабілітації, перетворилося на своєрідну резервацію для соціально неблагополучних дітей.  Досвід Німеччини 30 - 40-х. рр.. показує, що зміна державою ідеологічної доктрини може не тільки зупинити розвиток системи спеціальної освіти, але й фактично позбавити осіб з відхиленнями у розвитку вже завойованих цивільних прав.  За короткий історичний термін фашистське держава лише зруйнувало одну з найкращих у світі систем спеціальної освіти, але і зуміло переконати більшу частину населення в недоцільності її існування. У цей період інтереси "неповноцінних людей" продовжувала захищати лише нечисленна група освітян і науковців.  У 1938 р. почалися жахливі медичні досліди над людьми, і першими жертвами цих "експериментів" стали німецькі в'язні.