- •Опис навчальної дисципліни
- •1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •1.1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни
- •Структура навчальної дисципліни
- •Теми практичних занять
- •Теми лабораторних занять:
- •8. Самостійна робота
- •14. Рекомендована література Обов`язкова:
- •Додаткова література.
- •Список рекомендованої літератури.
- •13. Методичне забезпечення
- •Практичне заняття № 3. Тема: Професійна діяльність і особистість педагога
- •План заняття
- •Хід заняття
- •Практичне заняття №4
- •Контрольні питання :
- •Практичне заняття № 5. Організація науково-дослідної роботи студентів Питання для інтерактивної взаємодії.
- •Питання для інтерактивної взаємодії студентів
- •Практичне заняття № 7. Корекційна освіти в Україні: історія, проблеми та перспективи розвитку. Питання для інтерактивної взаємодії.
- •Практичне заняття № 8.
- •Лабораторні заняття № 1. Вища педагогічна школа в Україні. Завдання для самостійної роботи в групах.
- •Література
- •Лабораторне заняття № 2. Способи діагностики та шляхи розвитку педагогічної етики майбутнього вчителя.
- •Лекція № 5. Корекційна освіти в Україні: історія, проблеми та перспективи розвитку
- •Лекція № 6
- •Лекція № 1. Тема: Вища педагогічна школа.
- •Декларація прав людини: новий погляд на осіб з відхиленнями у розвитку
- •Лекція № 2.
- •Тема 2. Зміст, форми і методи самостійної роботи студентів
- •Тема 4: Педагогічна майстерність і розвиток педагогічних здібностей
- •Робоча програма навчальної дисципліни
- •Вступ до спеціальності «корекційна освіта» та педагогічна деонтологія
- •Кредитно-трансферна система
- •Організації навчального процесу
- •Вступ до спеціальності «корекційна освіта» та педагогічна деонтологія програма
- •1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •1.1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни
Лекція № 1. Тема: Вища педагогічна школа.
План.
Вища педагогічна освіта в Україні.
Організаційні основи і структура вищого навчального закладу. Завдання вищої школи.
Принципи та основні форми організації навчального процесу у ВНЗ.
Форми організації контролю й оцінки знань і умінь студентів.
Загальна характеристика, типологія, права і обов'язки студентів.
Курс «Вступ до спеціальності «корекційна освіта та педагогічна деонтологія» передбачає насамперед ознайомлення студентів із значенням, змістом, особливостями обраного фаху, розвиток професійних інтересів.
Знання студентів, здобуті в процесі вивчення цього курсу, сприятимуть створенню умов для адаптації студента до навчання у вищому навчальному закладі, формуванню якостей, необхідних для розширення й поглиблення знань.
Оптимістична віра в науку і прогрес людства були присутні і в ідеях педагогів-дефектологів, психологів, педологів, багато з яких на початку XX століття були захоплені лікуванням та навчанням аномальних дітей. Сформувалися національні системи спеціальної освіти. Звернімося до історії розвитку допоміжних шкіл у різних країнах повоєнної Європи. На прикладі ставлення держави до проблем навчання розумово відсталих дітей найлегше простежити зміну європейської політики соціального захисту осіб з відхиленнями у розвитку періоду 1914-1939 рр.. У 1922 р. М. Монтессорі емігрувала з Італії і активно пропагувала свою систему, створюючи школи у Великобританії, Франції, Іспанії та інших країнах. У Німеччині після першої світової війни почався новий, ще більш бурхливий, ніж в перше десятиліття XX століття, зростання мережі допоміжних шкіл.
Відбувався стрімкий розвиток організаційної, педагогічної та науково-дослідної роботи в галузі навчання і виховання розумово відсталих дітей. Характер допоміжної школи поступово змінювався у зв'язку з тим, що у звичайній школі різко знизився рівень успішності учнів, і зросла кількість другорічників. Склад учнів допоміжних шкіл став розширюватися за рахунок дітей, які не встигають у звичайній школі з причин, не пов'язаних з розумовою відсталістю . Під допоміжну школу направлялися і психопати, а нерідко і просто безпритульні. Таким чином, допоміжна школа стала служити головним чином цілі полегшення роботи звичайної школи. Кількість дітей, що навчалися у допоміжній школі, в деяких містах доходило до 5 - 7% від загальної кількості школярів ... Закінчили звичайну восьмирічну школу могли продовжувати навчання до 17 років у школі вищого ступеня. Це право поширювалося і на закінчили допоміжні школи. За аналогією з нормальними дітьми для них були створені допоміжні школи вищого ступеня. Це нововведення було викликане тим, що процес стабілізації виробництва після війни в Німеччині вимагав все більше робочих рук ... Допоміжна школа вищого ступеня ставила своєю метою підготувати робітників ... До 1927/28 навчального року допоміжні школи були в 750 містах, в яких навчалося 71 902 людини. " З встановленням фашистської диктатури (1933) управління освітою було централізовано і підпорядковане Міністерству народної освіти й пропаганди. У початковій школі були введені окремі класи для успішних і неуспішних, а термін навчання в середній школі скорочений. Ідеї фашизму і традиції німецької національної системи спеціальної освіти виявилися несумісні. Діяльність допоміжних шкіл була дозволена, але тільки юридично, на місцях завзяті націонал-соціалісти за допомогою штурмовиків закривали ці школи, оскільки в них виховувалися люди, життя яких не представляє ніякої цінності. Почали здійснюватися заходи щодо "оздоровлення" потомства арійської раси. У Німеччині стала проводитися масова стерилізація розумово відсталих. Прогресивні педагоги Німеччини всіляко прагнули зняти з дітей фатальне клеймо "розумово відсталий", яке прирікало їх на цю операцію. У 1914 - 1939 рр.. Держава перестає дбати про розвиток спеціальної освіти. Вперше післявоєнні роки в Німеччині число допоміжних шкіл формально зросла, але це було пов'язано не стільки з турботою про розумово відсталих, скільки з рішенням держави вивести із загальноосвітніх шкіл стійко невстигаючих, а також "психопатів і просто безпритульних". У результаті спеціальна школа, задумана і створена як заклад для навчання розумово відсталих та їх соціальної реабілітації, перетворилося на своєрідну резервацію для соціально неблагополучних дітей. Досвід Німеччини 30 - 40-х. рр.. показує, що зміна державою ідеологічної доктрини може не тільки зупинити розвиток системи спеціальної освіти, але й фактично позбавити осіб з відхиленнями у розвитку вже завойованих цивільних прав. За короткий історичний термін фашистське держава лише зруйнувало одну з найкращих у світі систем спеціальної освіти, але і зуміло переконати більшу частину населення в недоцільності її існування. У цей період інтереси "неповноцінних людей" продовжувала захищати лише нечисленна група освітян і науковців. У 1938 р. почалися жахливі медичні досліди над людьми, і першими жертвами цих "експериментів" стали німецькі в'язні.
