Тема 5 Роль керівництва в управління змінами

1 Матриця взаємозв’язків : метафора організації та необхідний тип керівництва Лідер як особистість

Перше, на що звернули увагу дослідники, - наявність особистісних, харизматичних витоків лідерства, тобто на сукупність рис, властивих кожному визнаному лідеру або дозволяють індивіду стати лідером. Восторжествував психологічний підхід. По суті, це було не що інше як прагнення обмежити розуміння проблеми чимось, що є вроджене, дане людині згори. Не дарма відбулися лідерів вважали зазначеними печаткою вищої сили, називали людьми з Божим даром - харизмою. Зусилля дослідників цього напрямку, як правило, були зосереджені на вивченні різних сторін характеру і рис людини, яку визнавали лідером. Зупинимося на цих рисах. Коли ми говоримо про чесність, то мова йде про дотримання однакових для всіх людей у ​​групі правил. Так, наприклад, процедура оцінки виконання співробітниками своїх обов'язків, прийнята в організації, критерії та інструменти її проведення не повинні відрізнятися для лідера і його послідовників. Подвійні стандарти просто знищують довіру до лідера. А, як відомо, без кредиту довіри не може бути лідерства!

Уміння прогнозувати означає наявність у лідера стратегічного бачення, здатності розгледіти за окремими, нібито розрізненими подіями невидимі підводні течії, визначити дійсний хід подій, з'ясувати причини й коріння проблем, а також уміння розробити ефективний план досягнення намічених цілей. Здатність надихати значною мірою пов'язана з умінням бути проповідником, вождем, надихати особистим прикладом і передавати (за допомогою різного роду комунікацій) кожному члену групи своє бачення майбутнього, заряджати своєю енергією і переконувати в тому, що поставлена ​​мета - реально досяжна.

У найзагальнішому вигляді під компетентністю слід розуміти здатність лідера знати, що потрібно робити, і показати, як це потрібно робити

Отже, перший і головний образ лідерства, метафора, яка дозволяє підкреслити особливість феномена, - це харизма, Божий дар.

Незадоволеність результатами вивчення особистих якостей лідерів стимулювала дослідження в інших напрямках. Одним з них став так званий ситуаційний підхід. У його основу покладена гіпотеза про те, що прояв певного типу лідерства залежить від ситуації, в яку потрапляють група та індивід, згодом стає її лідером. У такому підході була надія на отримання даних, що проливають світло на цей невловимий феномен групової динаміки. Проте надіям не судилося збутися: при великій кількості рис (усього їх налічується більше ста), які в кожній конкретній ситуації, могли б виявитися як на лакмусовим папері у лідера, на практиці «спрацьовували» тільки три, що дали згодом назви трьом стилям лідерства - авторитарному, ліберальному та демократичному. Але сама метафора «прояви стилю за допомогою лакмусового паперу» є досить продуктивною. Кожен керівник має деякий інтегральним набором рис і якостей, які проявляються в залежності від ситуації. Так, менеджер, демократично керуючий колективом у стабільних умовах, може виявитися неспроможним під час кризи, коли актуальними стають авторитарні якості та вміння швидко приймати складні рішення, брати на себе відповідальність.

«Лакмусовий папір» ситуаційного підходу дозволяє визначати, наскільки адекватним є той чи інший стиль лідерства під час еволюційних змін і в період революційних потрясінь.