1.4. Специфічний характер вартості грошей

На етапі встановлення ринкової економіки гроші є таким товаром, який має внутрішню вартість. Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї або іншої одиниці завжди є її валютний курс. Цінність грошей завжди порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Сучасні готівкові гроші являються грішми декларованими державою, тому функціонують в обігу як законний платіжний засіб, а їх вартість формується під впливом ринкових сил.

Відносна вартість грошей складається взаємодією на монетарному ринку їх попиту і пропозиції.

Гроші – товар мають власну внутрішню вартість. На етапі зародження гроші втілювали в собі певну частку суспільно необхідної праці й через те виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента. Коли в обігу функціонували розмінні на золото паперові гроші, вони розглядалися як знаки вартості монетарного товару. На відміну від грошей – товару, сучасні готівкові гроші – банкноти або чекові депозити мають відносну вартість. Вартість сучасних грошей формується під впливом ринкових сил стихійно. Держава може здійснити відносно цих сил лише заходи регулювання. Користь грошей не лише відносна, а й абсолютна. Тобто користь грошей завжди вища від корисності тих товарів і послуг, що можна на них отримати. Відносна вартість грошей, або їх корисність, пов’язана із рідкісністю. Вартість грошей є відносною не лише стосовно їх рідкісності та наявності в певний момент часу, а й щодо їх конкретного функціонального застосування. Відомо, що вартість певного товару не відповідає його ціні.

Ціна – грошове вираження вартості на відміну від вартості

грошей яка визначається їх купівельною проможністю, показником ціни тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс. Вартість і ціна грошей – нерозривні економічні категорії.

Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Ці величини знаходяться в обернено пропорційній залежності. Коли йдеться про підвищення вартості грошей, то мається на увазі підвищення їх купівельної спроможності, тобто зниження загального рівня цін, а зниження вартості грошей означає зниження через інфляційне зростання цін іншої купівельної спроможності.

Історії грошового обігу відомий такий приклад: у грудні 1991р. в Німеччині знаходилося в обігу близько 50 млрд. марок. Рівно через 4 роки, у грудні 1923р. ця цифра виросла до496 млрд. Відповідно знецінилась і купівельна спроможність грошей. Сталася фактична нуліфікація їх відносної вартості. Такою була плата Німеччини за участь у першій світовій війні.

Різке падіння купівельної спроможності грошової одиниці відбулося в 1992-93рр., і в Україні. Якщо в 1991р. буханець хліба сорту «Український» коштував 16 коп., то у вересні 1993р. – 1500 укр. крб. Зіставлення цих величин вказує на падіння купівельної спроможності грошової одиниці більш як у 9,3 тис. разів.

Аналіз механізму формування відносно вартості грошей у функцій нагромадження пов’язані із з’ясуванням специфіки співвідношення між часткою касових залишків, яка використовується із транс акційною метою, і часткою що реалізується у формі фінансових активів.

Теорія відносної вартості грошей щодо цього базується на теорії переваг ліквідності. В системі аналізу відносної вартості грошей, разом із показником цінової динаміки вводиться висота відсоткових ставок. Вартість грошей у формі фінансових активів визначається через величину нагороди у вигляді відсотка. Норма відсотка є показником вартості банківських грошей.

Коли очікується підвищення норми банківського відсотка, попит акції облігації підприємства знижуватиметься, а на гроші – зростатиме, і навпаки, очікування зниження відсоткових ставок стимулюватиме купівлю на фінансовому ринку цінних паперів, підвищуючи на них попит і водночас скорочуючи попит на ліквідність.

Капітал є похідним чинником, економічне застосування якого – результат процесу виробництва.

Капіталом вважається накопичене багатство, що утворюється перевищенням виробництва над споживанням і використовується з метою одержання прибутку. Тому вважається, що капітал являє собою вартість, яка забезпечує отримання додаткової вартості, що це вартість, яка дає прибуток.

Капітал – це є форма закону багатства на майбутнє. Грошовий капітал має дві форми: лихварський та позичковий.

Грошовий капітал – це вартісна форма всього дійсного капіталу. Поділяється на дві складові: матеріальна –уречевлену та вартісну грані. Грошовий капітал має важливе значення для аналізу специфіки кредиту. Позичковий та лихварський капітали, з одного боку пов’язані з нагромадженням кредитних ресурсів, а з іншого – застосовуються з метою отримання відсотка.

Позичковий капітал пов’язаний з банківським капіталом, а лихварський – з торговельним. Лихварство сформувалося завдяки реалізації функції грошей як засобу платежу та розвиткові кредитних відносин.

Лихварський капітал – найпростіша, елементарна форма грошового капіталу.

Позичковий капітал – надається його власникам з метою отримання прибутку у вигляді позичкового відсотка на тимчасове користування підприємству. Він не інвестується його власником у розвиток процесу продукування-виробництва, торгівлю, комерцію. Це здійснює підприємець. Позичковий капітал – це капітал, що реалізує себе як товар. Об’єктом купівлі-продажу є гроші, гроші як капітал.

Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар, є те що на відміну від продажу звичайного товару він здається в позику – тобто відчужується від свого власника лише на певний час і за умови повернення з позичковим відсотком. Гроші даються в позику як грошовий капітал у потенції. Позичковий відсоток розглядається як ціна капіталу, взятого у кредит. Підприємець виступає покупцем капіталу – товару, той відсоток, виплачуваний ним кредитодавцем, представляє ціну цього капіталу.