Ознаки господарського договору:

1) це, як правило, майнові договори, що обслуговують безпосередньо виробництво та господарський (комерційний) обіг, хоча можливий організаційний х-р;

2) можуть виникати як на добровільній основі, так і на підставі державного замовлення (державний контракт), повинен відповідати цьому замовленню (ч. 5 ст. 179 ГК). В теорії такі договори визначаються як плановані;

3) закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів ( лише юридичні особи та ФОП);

Функції господарського договору:

• регулятивна

• контрольно- інформаційна

• координаційна

• інструменту планування

• охоронна

Договір вважається укладеним, якщо сторони в потрібній у належних випадках формі досягнули згоди усіх істотних умов договору. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Обв’язковими вважаються: предмет договору, ціна, строки

При визначені змісту господарського договору законодавством передбачені загальні, істотні та обов’язкові умови.

Загальні умови господарських договорів визначаються на основі:

• вільного волевиявлення, коли сторони мають право продовжувати на свій розсуд будь – які умови договору, що не суперечать законодавству.

• примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

• типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених, іншим органом державної влади коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; (наприклад, концесійний, депозитний, на емісію ц/п)

• договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст господарського договору також виражається через форму яка встановлена ГК (повна письмова форма або у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, фактографами, телеграмами, телефонограмами тощо).

Класифікація господарських договорів

1) За юридичними підставами укладення договору:

- плановані — укладаються на підставі державних замовлень, обов'язкових для прийняття певними господарськими суб'єктами: державними підприємствами, підприємствами-монополістами тощо;

- регульовані — укладаються на підставі господарських намірів сторін, юридично виражених істотними умовами договорів.

2) За суб'єктним складом:

- двосторонні (поставка продукції, купівля-продаж);

- багатосторонні договори (договір лізингу, перевезення вантажу).

3) За строками дії:

довгострокові договори - укладаються на строк понад 5 років, в таких договорах організаційні елементи переважають майнові;

середньострокові договори - строком дії від 1 до 5 років (наприклад, договори підряду на капітальне будівництво); організаційні елементи в подібних договорах урівноважені з майновими;

короткострокові договори - строком дії до 1 року; в цих договорах переважа­ють майнові елементи;

разові договори укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи.

4) За способом та часом виникнення правовідносин:

- консенсуальні — для їх укладання необхідне узгодження волі сторін щодо всіх істотних умов (договір купівлі-продажу, постачання);

- реальні — для їх укладання необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й виконання певних дій: передача речі — об'єкта договору (договір позики, договір перевезення).

5) За тривалістю застосування у сфері господарювання:

традиційні договори, що застосовуються протягом багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

новітні договори, поява яких протягом останніх двох століть викликана ускладненням господарського життя (договір лізингу, договір факторингу, агент­ські договори та ін.).

6) За ступенем складності:

прості договори, що містять ознаки договору одного виду; до них належить більшість традиційних договорів, у тому числі купівлі-продажу, перевезення, підряду, майнового найму;

комплексні (складні) договори передбачають наявність ознак кількох вищезга­даних договорів (договір факторингу, договір консигнації, договір лізингу, конце­сійний договір та ін.).

7) за предметом договору:

договори про передачу майна у власність (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, рента, постачання енергетичних ресурсів тощо);

договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найм, оренда, лізинг, позичка тощо);

договори на виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, на виконання проектних і розвідувальних робіт, з виконання аудиторських робіт тощо);

договори на передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори на передачу науково-технічної продукції тощо);

договори про надання послуг з перевезень (залізничних, морських, річкових, повітряних, автомобільних, морським та річковим буксируванням);

кредитні договори (позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, факторинг, розрахунки);

договори зі страхування (майнове та особисте страхування);

договори з надання послуг (доручення, комісія, експедиція, зберігання, охорона тощо);

договори про сумісну діяльність, комерційна концесія.

Така класифікація не є вичерпною тому, що може здійснюватись і за іншими критеріями.

3. Способи забезпечення виконання господарських зобов’язань

(неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання)

Риси СЗВГО:

1) встановлюються договором або законом:

2) забезпечують виконання лише існуючих дійсних зобов’язань;

3) в письмовій формі, недотримання – нікчемний правочин;

4) встановлюються як в тексті основного договору, так і в окремому договорі.

Неустойка (штраф, пеня) – грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Види неустойки:

1) залежно від підстав настання:

Штраф - вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

2) В залежності від нормативних підстав встановлення

- Законна

- Договірна

3) Залежно від співвідношення права на неустойку з правом на відшкодування збитків (ст. 624 ЦК або ст. ГК):

■'

• залікова неустойка – стягненню підлягає як неустойка, так і збитки, але тільки в тій частині, що не покриваються сумою неустойки. Наприклад, якщо неустойка передбачена в сумі 10 тис. грн., а збитки складають 50 тис. грн., то збитки стягуються в розмірі 40 тис. грн. Залікова неустойка має значення як загальне правило, і повинна застосовуватись у випадках, якщо законом або договором не передбачена неустойка іншого виду;

• штрафна неустойка стягується в сумі понад суму компенсації збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань. Наприклад, якщо неустойка передбачена в сумі 10 тис. грн., а збитки складають 50 тис. грн., то збитки стягуються в повному розмірі плюс неустойка всього 60 тис. грн.;

• виключна неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання тільки сплатою суми неустойки, виключаючи взагалі вимоги про відшкодування збитків

• альтернативна неустойка передбачає стягнення кредитором або неустойки, або відшкодування збитків, причому, стягнення неустойки позбавляє права на стягнення збитків і навпаки.