2. Фінанси суб’єктів підприємництва (підприємств) реального сектору економіки

Фінансам суб’єктів підприємництва – складовій фінансової системи країни – належить визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства, опосередковують створення і розподіл ВВП. Фінанси суб’єктів підприємств – це насамперед відносини розподілу, пов’язані з трансформацією ВВП та інших грошових у фінансові ресурси та їх використанням у процесі відтворення. До фінансів суб’єктів підприємництва (підприємств) належать групи згаданих відносин, пов’язані з: формуванням та розподілом валового й чистого доходу і прибутку, отриманими від звичайної діяльності; формуванням та використанням амортизаційних відрахувань; організацією взаємовідносин із державою й місцевими органами самоврядування з приводу сплати податків, інших платежів та вилучення частини чистого прибутку до бюджетів усіх рівнів; здійсненням дивідендної політики; бюджетним фінансуванням; взаємовідносинами з іншими суб’єктами підприємництва та фінансовими установами з приводу інвестування коштів у цінні папери й одержання доходів від фінансових інвестицій, одержання і погашення кредитів, емісії цінних паперів, зберігання коштів, страхування тощо.

Отже, фінанси суб’єктів підприємництва – це економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення. Фінанси суб’єктів підприємництва як економічна категорія виражають свою сутність через виконувані ними функції:

1) формування фінансових ресурсів у процесі фінансово-господарської діяльності, тобто здійснення підприємством розподілу доходів від звичайної та надзвичайної діяльності з метою формування грошових резервів і фондів цільового призначення;

2) розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної та інвестиційної діяльності; виконання зобов’язань перед бюджетами;

3) контроль за дотриманням вартісних пропорцій, формуванням та використанням фінансових ресурсів у відтворювальному процесі.

Матеріальною основою фінансів підприємств є фінансові ресурси, основна ознака яких полягає в придатність до витрачання на статутні потреби підприємства, тобто їх спрямовують на збільшення основного і поповнення оборотного капіталів, а також для покриття витрат, пов’язаних із матеріальним заохоченням працівників і задоволенням їх соціально-культурних та інших потреб. До фінансових ресурсів підприємства належать:

• фінансові ресурси, утворені за рахунок доходів від звичайної діяльності: резервний капітал, чистий прибуток, амортизаційні відрахування;

• кошти акціонерних товариств, одержані від додаткової емісії акцій та емісійного доходу, призначені на фінансування витрат зі збільшення активів суб’єкта господарювання;

• кошти державного (місцевого) бюджету, інвестовані в підприємство на безоплатній основі, що одержують зазвичай державні та комунальні підприємства.

Найприйнятнішим ранжуванням вищезгаданих ресурсів за джерелами їх походження і ступенем безпечності є: 1) власні й прирівнені до власних фінансові ресурси (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви); 2) реінвестовані дивіденди (емісія акцій); 3) зменшення власного портфеля фінансових інвестицій (вивільнення власних фінансових ресурсів); 4) випуск найбезпечніших цінних паперів, тобто конвертованих обліґацій, коли недоцільне або неможливе вивільнення коштів за рахунок зменшення власного портфеля фінансових інвестицій; 5) залучення позичених коштів; 6) додаткова емісія акцій.

До основних принципів організації фінансів суб’єктів підприємницької діяльності, тісно пов’язаних із метою і завданнями, визначених статутними документами, належать:

• саморегулювання господарської та фінансової діяльності;

• самоокупність і самофінансування, що означає організацію фінансової діяльності таким чином, щоб окупити кошти, інвестовані в підприємство, за рахунок отриманого прибутку та інших власних фінансових ресурсів і сповна виконати зобов’язання перед постачальниками матеріальних ресурсів, фінансовими установами та бюджетом; самофінансування, на відміну від самоокупності, передбачає фінансування відтворювальних процесів за рахунок власних фінансових ресурсів;

• розмежування джерел формування капіталу на власні й позичені;

• наявність фінансових резервів.

На організацію фінансів також впливають організаційно-правові форми суб’єктів підприємницької діяльності, яка визначає майнову та фінансову відповідальність і правомочність його засновників, структуру управління й способи формування капіталу тощо. Матеріальною основою функціонування суб’єкта підприємництва і здійснення ним виробничої та інших видів діяльності є майно, яке визнають активами, використання яких, як очікують, приведе до економічних вигод у майбутньому. Отже, капіталом є вкладення фінансових ресурсів у активи, які перебувають у розпорядженні підприємства і є достатнiми для виконання господарської та фiнансової дiяльностi й отримання прибутків.

У результаті вкладень у капітал формують його дві частини: основний і оборотний капітали. В процесі функціонування основний капітал набуває форму необоротних активів, а оборотний – форму оборотних активів.

До основного капіталу відносять вкладення в необоротні активи у вигляді вартості матеріальних активів – основних засобів у робочому стані; незавершених капітальних вкладень, нематеріальних активів – об’єктів права і довгострокових фінансових інвестицій. Оборотний капітал підприємства – це грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються на грошові кошти протягом одного виробничого циклу, які забезпечують неперервність процесу виробництва і обігу та отримання прибутку від звичайної діяльності.

Фінансовим результатом діяльності підприємств є прибуток (збиток), який визначають шляхом співставлення доходів і витрат. Прибутку властиві такі функцiї:

• оціночна – характеризує економiчний ефект, отриманий у результатi звичайної і надзвичайної дiяльностi пiдприємства;

• стимулююча – полягає в тому, що прибуток одночасно є фiнансовим результатом i основним елементом фiнансових ресурсiв пiдприємства;

• бюджетоутворююча – прибуток є одним із джерел формування доходної бази бюджетiв рiзних рівнів, що надходить до бюджетiв у виглядi податку на прибуток.