Хід роботи

Дослід 1. Добування альдегідів.

Закріпіть пробірку в тримачі. Налийте 1 мл етилового спирту, Мідну дротинку прожарте на полум'ї для отримання купрум(П) оксиду і занурте її в спирт.Запишіть спостереження, рівняння реакції, висновки .

Дослід 2. Окислення альдегідів( якісні реакції)

2.1. Окислення мурашиного альдегіду купрум гідроксидом

Добудьте купрум гідроксид з розчину сульфату міді та лугу.До 0.5 мл осаду додайте 5-10 крапель формаліну, суміш нагрійте. Як змінилося забарвлення? Запишіть спостереження, рівняння реакції та висновки.

2.2. Окислення мурашиного альдегіду аргентум нітратом

( реакція „ срібного дзеркала” )

Суху чисту пробірку сполосніть нашатирним спиртом. Налийте 1 мл розчину мурашиного альдегіду та долийте розчину аргентум нітрату. Обережно нагрійте. Що спостерігаєте? Запишіть спостереження, рівняння реакції та висновки.

Контрольні запитання.

1. Що таке альдегіди ?

2. Як утворюються назви альдегідівза номенклатурою ЮПАК та раціональною ?

3. Які хімічні властивості альдегідів ви знаєте?

4. Як виявити альдегід серед інших речовин?

5. Виконати перетворення: етан→ етилен → ацетилен → етаналь →оцтова кислота.

Лабораторна робота № 6

Тема. Властивості карбонових кислот

Мета: набути навиків проведення хімічних реакцій з карбоновими кислотами практично здійснити реакції солеутворення карбонових кислот.

Прилади та реактиви: розчин оцтової кислоти (СН₃СООН), олеїнова кислота (С₁₇Н₃₃СООН) розчини солей: купрум сульфату(СuSO₄ ), натрій карбонату (Na₂CO ₃ ) , магній (порошок Mg), розчин лугу (NaOH), бромна вода (Br₂) , купрум(ІІ) оксид (CuO), метилоранж, штатів з пробірками, тримачі.

Карбоновими кислотами називаються органічні речовини, молекули яких містять одну або кілька карбоксильних груп сполучених з вуглеводневим радикалом.

Залежно від природи радикала, сполученого з гідроксильною групою, карбонові кислоти поділяють на насичені й ненасичені. Якщо в молекулі міститься одна карбоксильна група, то кислота називається одноосновною, дві — двохосновною і т. д.

Загальна формулі одноосновних карбонових кислот:

R- радикал або атом водню (у мурашиній кислоті).

Для найпоширенізпих карбонових кислот часто використовуються такі історичні назви, як мурашина, масляна, валеріанова тощо. Ці назви пов'язані переважно з тими джерелами, з яких була виділена та чи інша кислота: мурашина — з мурашок, оцтова — з оцту, масляна — з масла. За систематичною номенклатурою назву кислот утворюють із назв відповідних насичених вуглеводнів, додаючи до них закінчення -ова і слово кислота.

Температури кипіння наведених кислот монотонно підвищуються. Кислоти мають вищі температури кипіння, ніж спирти з такою самою кількістю вуглецевих атомів у молекулі, що зумовлено асоціацієвз молекул кислот за рахунок водневого зв'язку. Міцність водневого зв'язку в кислотах приблизно вдвічі вища, ніж у спиртів- Щоб пояснити це, розглянемо розподіл електронної густини в молекулі кислоти.

У карбонільній групі, як нам відомо, зв'язок полярний: електронна густина від атома вуглецю зміщена до атома кисню, тому на карбонільному вуглеці з'являється частковий позитивний заряд. Намагаючись компенсувати свій заряд, атом вуглецю відтягує до. себе неподілену пару електронів атома кисню гідроксильної групи. У свою чергу атом кисню відтягує електронну густину зв'язку внаслідок чого атом водню стає рухливим і легше відщеплюється у вигляді протона.

Саме більша полярність зв'язку О—Н в карбоксилі, ніж у спиртів, зумовлює міцніші міжмолекулярні водневі зв'язки, утворені за рахунок карбонільного кисню однієї молекули і водню карбоксилу іншої молекули кислоти. Рідкі кислоти, складаються із спарених молекул - димерів:

Завдяки тому, що кислоти легко утворюють два водневі зв'язки, димери їх міцні, а температури кипіння вищі, ніж у спиртів. Таким чином, водневий зв'язок у кислотах зумовлює їх відносно високі температури кипіння і розчинність у воді. Як і у спиртів, розчинність кислот знижується із збільшенням їхньої молекулярної маси, тобто із збільшенням в їхніх молекулах вуглеводневого радикала.

Хімічні властивості карбонових кислот зумовлені передусім наявністю в їхніх молекулах гідроксильної групи. На відміну від спиртів розчинні у воді кислоти мають характерний кислий смак, забарвлюють лакмус у червоний колір, проводять електричний струм.

Проте порівняно з мінеральними кислотами, такими, як НСl, Н₂SO₄ та іншими, органічні кислоти набагато слабкіші, але сильніші від вугільної кислоти. Усі карбонові кислоти — слабкі електроліти (НСООН — середньої сили). Із збільшенням вуглеводневого радикала сила кислот знижується. Введення галогену до вуглеводневого радикала збільшує силу карбонових кислот.

Карбонові кислоти вступають у реакції, властиві мінеральним кислотам. Вони взаємодіють з активними металами, основними оксидами, основами, солями вугільної кислоти.

Карбоновим кислотам властиві реакції, які не зустрічалися в неорганічній хімії. Так, вони реагують із спиртами за наявності сильних кислот, утворюючи естери. Якщо до оцтової кислоти додати етиловий спирт і трохи сірчаної кислоти, то при нагріванні з'являється приємний ефірний запах оцтово-етилового естеру. У цій реакції бере участь ОН-група карбоксилу: