2.5. Неособові форми дієслова

Сучасній лінгвістичний доробок представлений великою кількістю наукових досліджень, присвячених неособовим формам англійського дієслова. У цих роботах представлено різні погляди лінгвістів на кількість неособових форм дієслова та на їх граматичні категорії. Переважна більшість лінгвістів вважає, що у сучасній англійській мові до неособових форм дієслова відносяться інфінітив, дієприкметник та герундій [1,с.168]. Під дієприкметником зазвичай розуміється дієприкметник I та дієприкметник II, причому виходячи із їхніх ад’єктивних характеристик, ці форми об’єднуються в одну категорію.

Деякі лінгвісти, К.Г. Мірзоєв та В.І. Перебийніс, враховуючи омонімічність морфологічних форм Participle I та Gerund, розглядають їх як одну форму дієслова – форму на -ing та вважають, що у сучасній англійській мові система неособових форм дієслова представлена інфінітивом, формою на -ing та дієприкметником (лише Participle II).

При виділенні відмінних формально-граматичних ознак у неособових форм англійського дієслова, відмічають, що на відміну від особових форм дієслова, у них відсутні граматичні категорії особи, числа та способу[1, с. 106]. Спільними для особових та неособових форм дієслова є граматична категорія стану [1, с.108]. Що ж стосується категорії часу, то одні дослідники розглядають її як спільну категорію, притаманну як особовим так і неособовим формам[1, с. 132-134], а інші – лише особовим формам [2, с.80]. К.Г. Мірзоєв, розглядаючи наявність категорії часу у неособових форма дієслова, відмічає, що час, виражений цими формами не має значення сам по собі, а лише по відношенню до часу дії, вираженої дієсловом у особовій формі. Звідси неособовим формам притаманна категорія відносного часу.

2.6. Поняття перехідності та неперехідності дієслова

Проблема перехідності в сучасній мові заслуговує на особливий розгляд. У цій галузі виявляються вельми своєрідні властивості і тенденції розвитку, які неодноразово були предметом обговорення і давали привід для різних тлумачень. Питання про розділення дієслів на перехідних і неперехідних належить до найважчих питань теоретичної граматики. Тут залишилося ще дуже багато принципових непорозумінь.

У найширшому сенсі перехідними можна було б вважати ті дієслова, значення яких потребує заповнення доповненням якого б то ні було характеру, на відміну від тих, які жодного доповнення не вимагають.

Перейдемо тепер до систематичного розгляду питання про перехідність і неперехідність.

По своїй семантиці дієслова можуть бути:

1. такі, які дають самі абсолютно закінчений смисл і прямого доповнення приймати не можуть;

2. такі, які самі дають закінчений смисл, але можуть приймати пряме доповнення, що уточнює цей смисл;

3. такі, які самі закінченого смислу не дають і без прямого доповнення уживатися не можуть.

До першої категорії перш за все відносяться дієслова, що виражають стан: І am sitting, I am standing, I am lying (лежу), а також дієслова, що позначають дію, яка по своєму характеру замкнута в самому суб'єктові і не переходить ні на який об'єкт: І am running, I am walking, I am jumping, I am laughing, the water is boiling. Правда, деякі з цих дієслів (stand, run, walk, boil) можуть бути в іншому значенні перехідними, тобто приймати пряме доповнення, але в цих випадках деякі лінгвісти вважають їх іншими дієсловами.

Набагато складніше йде справа з другою категорією. Сюди відносяться дієслова такого типу, як в наступних реченнях: I am reading, I am writing, I am eating, I am drinking, I am drawing (малюю).

Кожне з цих дієслів дає сповна закінчений смисл без жодного доповнення: він характеризує діяльність (у найширшому смислі слова), якою зайнятий суб'єкт. На питання what is he doing? сповна досить відповісти: he is writing. В цьому відношенні “he is writing” по суті не відрізняється від “he is lying” або “he is sleeping”. Можна сказати, що діяльність, яку виражає дієслово “to write”, по суті, є свого роду стан, в якому знаходиться суб'єкт.

Дієслова другої категорії відрізняються від першої тим, що вони допускають подальше питання: What is he reading? What is he writing? What is he eating? What is he drinking? What is he drawing?, тобто може бути поставлене питання, що вимагає уточнення назви об'єкту, над яким виробляється дія, або який виникає в результаті дії. Таким чином, можна відповісти: he is reading а newspaper, he is writing а letter, he is eating potatoes, he is drinking coffee, he is drawing а picture of his friend.

У цих випадках додане таким чином пряме доповнення уточнює і завершує значення дієслова, не міняючи його основної семантики. Таким чином, доводиться констатувати, що дієслова “read”, “write”, “eat”, “drink”, draw і тому подібне можуть бути і неперехідними, і перехідними.

Третя категорія дієслів відрізняється від попередніх тим, що пряме доповнення представляється тут обов'язковим для реалізації значення дієслова. Проте в межах цієї обширної категорії можна угледіти дві підгрупи: з одного боку, дієслова із значенням настільки конкретним, що їх загальна семантика не викликає жодних сумнівів, хоч вони і потребують прямого доповнення, наприклад “to break”, “to kill” або “to mention”; з іншого боку, дієслова із значенням настільки розпливчатим, що вони набувають конкретного і відчутного смислу лише в контексті, залежно від прямого доповнення; ср., наприклад, “to take”: he took а lesson або he took а pen або he took an examination; або дієслово “to make”: he made а step forward або he made а mistake або he made а row.

Якщо взяти, наприклад, дієслово “to kill” (убивати), то ясно, що не можна вбивати без об'єкту, що в результаті акту вбивання мають бути убиті. Таким чином, об'єкт при дієслові “to kill” повинен або бути виражений, або матися на увазі. І цілком можна уявити собі речення, в якому при “kill” об'єкт не вказаний, наприклад, “he was accustomed to kill”.

Дієслова, з точки зору того, чи виражають вони за своїм значенням спрямованість дії на який-небудь об'єкт і, як наслідок цього, чи можуть вони приймати доповнення, підрозділяються на перехідні і неперехідні дієслова. Всі знаменні дієслова з цієї точки зору діляться на перехідних і неперехідних. При цьому слід враховувати, що дуже часто переосмислення дієслова, його вживання в похідному значенні веде до зміни його характеристики як перехідного або неперехідного. Перехідність або неперехідність дієслова не залежить від того, в якій формі - предикативною або непредикативною - дане дієслово виступає.

Неперехідні дієслова. Сюди відносяться дієслова, які виражають дію, що не поширюється на об'єкт, а замикається в самому суб'єктові (діячі). У цей клас входять дієслова із значенням стану: “be, exist”, “live, sleep”, “die”; рухи: “go”, “come”, “run”, arrive, “travel”; положення в просторі: “lie”, “sit”, “stand” і деякі інші. Характерними ознаками неперехідних дієслів є:

- нездатність приймати доповнення;

- відсутність форми пасивного стану

 У складі одиниць фразеологізмів - еквівалентів дієслів - провідний компонент (дієслово) також може мати форму пасивного стану; в цьому випадку привід стоїть після всієї одиниці фразеологізму:To take care of - to be taken care of, To lose sight of - to be lost sight of ,To put fire to - to be put fire to.

Перехідні дієсловаЦі дієслова, в протилежність неперехідним, виражають дії, направлені на той або інший об'єкт. Через це вони можуть:

- приймати доповнення;

 - мати форму пасивного стану (окрім невеликої групи).

 З перехідних дієслів лише декілька дієслів, що мають значення відношення, як, наприклад, “to have”, “to resemble”, “to suit”, “to depend (on)”, to belong(to) і деякі ін., не утворюють форму пасивного стану, оскільки вони не позначають жодної дії. Перехідність дієслова може розкриватися:

а) у сполучуваності з прямим доповненням, наприклад в дієслів “take”, make, “have”, “do”, “touch”, “move”, “build”, “see”, “hear”:You have а fine library here. Сюди ж відносяться поєднання з прямим доповненням, вираженим зворотним займенником “myself”, “himself” і т. д., наприклад: I wanted to please myself, not you.

б) у сполучуваності з прийменниковим доповненням, наприклад в дієслів “wait for”, “look at”, “:talk about” і ін. Привід в цьому випадку є показником перехідності попереднього дієслова:You will wait for us, won''t you? У ряді випадків дієслова такого типа можуть приймати різні прийменники залежно від семантики.

Крім власно-перехідних дієслів (іншими словами. дієслів, в яких перехідне значення основне), в перехідному значенні часто вживаються дієслова, основне значення яких є неперехідним. Наприклад, неперехідні дієслова “run”, “fly”, “sail” і деяких інші можуть набувати значення каузативності (“змусити когось або щось виконувати відповідну дію”), в якому вони є перехідними: to run а lathe, to fly а kite, to sail а ship.

Іноді дієслово, неперехідне в основному значенні, стає перехідним в похідному значенні («виразити що-небудь яким-небудь чином»).

Деякі дієслова, зазвичай неперехідні, як “to live”, “to die” і деякі ін., можуть зустрічатися в перехідному вживанні в конструкції з так званим cognate object типа “to live а long life”, “to die the death of а hero” і так далі. Дієслова, в яких перехідне значення основне, можуть уживатися абсолютно, тобто без доповнення (у дійсній заставі). В цьому випадку жодного переосмислення дієслова немає; дієслово залишається перехідним, оскільки об'єкт дії або ясний з контексту, або ж він неістотний (мається на увазі дія як таке, здібність до здійснення дії):You will write today, I think you said?

Дієслова типу “wash”, “shave”, “dress” і ін. також часто уживаються абсолютно, коли об'єктом дії є само дійова особа (зворотний займенник опускається):Now if you will go in and wash, I shall dress.

У тих випадках, коли ні перехідне, ні неперехідне значення не є похідним, тобто обидва є основними, слід говорити про два омонімічні дієслова - перехідне і неперехідне, але тут слід обмовитися, що цю думку розділяють не всі учені:

Перехідне: Turn “поворачивать” Lanny turned his head (Abrahams)

Неперехідне: Turn “поворачиваться” She turned and walked back to the house (Abrahams)

Таким чином, в цілому, в англійській мові розмежування між перехідними і неперехідними дієсловами набагато менш чітке, чим в українській; у ряді випадків перехідність або неперехідність відповідного дієслова розкривається лише в контексті, в словосполученні. [6, с.138-141].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

Підсумовуючи вище сказане,можна зробити такі висновки:

1) Конструкція shall/will + Infinitive несе чисто модальне значення.

2) Граматична категорія виду в англійській мові представлена опозицією Continuous – Non-Continuous. Перфектні форми є окремою категорією часової віднесеності.

3)Граматична категорія стану представлена опозицією Active – Passive, причому пасив включає периферійні форми get-Passive та псевдо пасивні форми. Граматичну категорію get-Passive доцільно включати до периферійної словозмінної парадигми пасивного стану, зважаючи на :

a) розгалужену парадигму;

b)широке проникнення в усі функціональні стилі

4)Граматична категорія способу англійського дієслова представлена протиставленням дійсного способу – наказовому, а категорія умовного способу не включається до дієслівної парадигми.

4)Перехідні та неперехідні дієслова.