Vі. Культура.

6.1. Мова і релігія.

Англійська мова належить до індоєвропейської групи мов. До неї також відносяться: французький, італійський, німецький, норвезький і грецький. У індоєвропейській групі існують різні підгрупи, і англійський належить до западно-тевтонской підгрупи.

Підраховано, що є 300 мільйонів носіїв мови і 300 мільйонів, які використовують англійську мову як другу мову, а ще 100 мільйонів використовують його як іноземна мова. Це - мова науки, авіації, обчислень, дипломатії, і туризму. Він вважається офіційним або однією з офіційних мов більш ніж 45 країн і на нім говорять і в інших країнах, де він не має ніякого офіційного статусу.

У Великобританії - свобода віросповідання. Християнство -доминирующая релігія країни по кількості тих, що сповідають її, але окрім неї діють великі мусульманські, індуїсти і єврейські співтовариства, а також інші, не такі численні релігійні общини. Окрім перерахованих релігій, в даний час значну роль придбали незалежні церкви, а також інші релігійні об'єднання, зазвичай звані культами і сектами. Віруючих, що дотримують всі релігійні обряди і регулярно відвідуючих церкви, не гак і багато: всього одна людина з сорока. Більшість же має справу з церквою тільки під час особистої кризи або головних життєвих подій (народження, укладення шлюбу, смерть). У Великобританії існують лише дві офіційно визнані церкви: англіканська в Англії і пресвітеріанська в Шотландії. На території Уельсу і Північної Ірландії немає державних релігій. Не дивлячись на те, що дуже невелика частка населення Великобританії може зарахувати себе істинно віруючим, релігія робить достатньо великий вплив на розвиток туризму і готельно-ресторанного бізнесу в країні. Головним чином це пояснюється строкатим етнічним складом населення Великобританії. Емігранти з інших країн, а також їх діти, організовували на території країни свої власні співтовариства з метою впровадження в маси рідних релігій. Таким чином, на території країни виникла безліч церков, храмів, келій, що не вписуються в рамки традиційної британської релігії. Дані споруди вже давно стали частиною англійських визначних пам'яток. Щорічно мільйони туристів з'їжджаються до Великобританії, щоб доторкнутися до релігії інших народів.

6.2. Мистецтво. Література.

Англійські епос, поезія і драма розвивалися з часів середньовіччя на основі народної поетичної творчості. Найбільш поширений його жанр - це балада історичного, епічного або ліричного змісту, що виконується під акомпанемент лютні або іншого музичного інструменту. Сьогодні у всьому світі відомий цикл балад про пригоди вольного мисливця, захисника бідних і борця проти несправедливості Робін Гуда і його «зелених братів». Виникнення цього циклу балад відноситься ще до XIII в. Своєрідні англійські і шотландські балади лірико-епічного змісту. Родоначальником англійської літератури вважається Дж. Чосер, особенно известный своими «Кентерберийскими рассказами», в которых отображена английская жизнь XIV в.

В XVI в. Англия пережила полный переворот во всех областях экономической и социальной жизни, превратившей ее из страны феодальной в классическую. На этот период и приходится в Англии надзвичайний розквіт у всіх областях думки і творчості. Характерною межею цього періоду Відродження був розвиток гуманізму - зображення в мистецтві реального миру, людину, що живе на цьому світі. Першим представником гуманізму в Англії став родоначальник утопічного соціалізму Томас Мор. «Утопія» - слово, винайдене Мором, складено ним з грецьких слів і позначає «неіснуюче, небувале місце».

Живопис.

Великобританія дала миру немало талановитих художників. Всєєвропейськую популярність мають портретисти XVIII в. А. Ремзі, Дж. Рейнолдс, Х- Реберн і ін. Особливе місце в світовій культурі займають англійські пейзажисти кінця XVIII - почала XIX в. У. Тернер і Дж. Констебл. Ці реалістичні традиції в мистецтві продовжують і провідні художники XX в., серед яких особливо виділяється група так званих соціальних реалістів 50-х років. Графіки П. Хогарт, Э. лрдизон, живописці л. Лаурі, Д. Гриві, скульптори Л. Бредшоу, Б. Рі та інші створили ряд реалістичних творів, багато хто з яких присвячений боротьбі за мир. Широку популярність здобули часто виконані в абстрактній манері, але пластично виразні скульптури X. Мура.

Архітектура.

Музика.

Не дивлячись на те, що музичне життя у Великобританії завжди було розвинене, країна дала миру мало відомих композиторів. Для розвитку англійської музичної культури багато зробив німецький композитор Г. Ф. Гендель (1685-1759 рр.), п'ятдесят років свого життя що прожив в Лондоні. Його опери на античні і біблейські сюжети і особливо ораторії ввібрали в себе багато мотивів англійської народної музики і старовинної англійської хорової культури. З XVIII в. більшість композиторів Англії працювали в оперному або хоровому (ораторії) жанрах. До найбільш відомим композиторів старшого покоління сучасної Англії відносяться У. Уолтон, Л. Барклі і ін. Особливе місце в музичному мистецтві Великобританії займає творчість композитора Б. Бритену, що отримав міжнародне визнання. Його опери «Альберт Геррінг», «Маленький сажотрус», «Сон в літню ніч» включені в репертуар багатьох оперних театрів Європи. У свою чергу, розвиток в країні отримав хорове мистецтво; захоплення хоровим співом особливо характерний для Уельсу. Поширена і духова музика. Часто влаштовуються конкурси і змагання самодіяльних духових оркестрів. Особливу популярність завоювала естрадна музика. Всьому світу відомий вокально- інструментальний піп-ансамбль «Бітлз», що виступав в 60-х роках. Влаштовувані періодично фестивалі рок- і поп-музыки завжди привертають багато молоді.

Театр.

Англійський драматичний театр зародився як церковний, театральні уявлення були частиною релігійного ритуалу. Пізніше, в епоху Відродження, він все більш приймає світський характер, стає професійним. У XVI в. у театрі «Глобус» грала трупа У. Шекспіра, що ставила п'єси великого англійського драматурга.

Англійський театр в XX в. розвивався переважно на реалістичній основі. Видні англійські режисери П. Брук, П. Хол, Дж. Бартон, Б. Майлс в останні десятиліття поставили п'єси Б. Шоу, С. Моема, Дж. Прістлі, П. Устінова, Д. Мерсера. А. Уеськера і інших сучасних англійських драматургів. Величезну популярність завоювали такі майстри сцени, як С. Терндайк, Дж. Гилгуд, Л. Олівье, А. Гіннес. Ф. Робсон, П. Ськоффілд, Р. Бертон, Д. Тьютін, А. Фінні.

Театральних колективів з постійною трупою, власною будівлею і різноманітним репертуаром в країні небагато.

Освіта.

Свята.

Етнокультурниє особливості.

У Великобританії, напевно, більш, ніж в будь-якій іншій європейській країні, збереглася прихильність до сталих традицій, побуту, звичок. Це позначається на багатьох сторонах матеріальної і духовної культури населення. Залишається, наприклад, прагнення англійців жити відособлено, в окремому будинку, що відбивається і в плануванні житлових споруд. Тому Великобританія до цих пір - країна переважно малоповерхового будівництва. Старі житлові будинки часто є довгою двоповерховою цегляною спорудою з безліччю дверей выкрашенных обычно в разный цвет, поскольку они принадлежат разным владельцам. Для многих английских ломов характерно вертикальное расположение квартир на двух и даже трех этажах. На первом этаже обычно располагается кухня-їдальня, на другому - одна-две спальні.

У XX в. у містах з'явилися сучасні багатоквартирні будинки, проте багато будується і окремих двоповерхових котеджів на 1-2 сім'ї, де, як правило, живуть забезпеченіші люди. Цікаво, що навіть у великих будівлях квартири на останніх поверхах часто будуються на двох рівнях, ь таких ломах зберігається і традиційний камін і mac;: тепер газовий або електричний.

У провінційних городках деякі вулиці і тепер нерідко забудовані невеликими, головним чином каркасними двоповерховими будиночками. Їх масивний дубовий каркас заповнюється зазвичай або каменем, або плотом; стіни зовні штукатуряться і фарбуються - цілком або так, щоб був видний каркас, який іноді фарбується в чорний колір. Новіші споруди цегляні.

Незвичайно живописні старі сільські будинки, що відрізняються до того ж своєрідністю в кожному графстві. Залежно від наявних в тому або іншому районі будівельних матеріалів стіни цих лом споруджувалися або з вапнякових плит, або з гальки, вапном, що скріпляє, або з каменів. Багато в сільських місцевостях також і каркасних споруд, схожих на міських. Але поступово вони занепадають і замінюються цегляними.

Населення Великобританії вважається міським, але англійці не прагнуть жити в Лондоні. Їх урівноважений флегматичний характер схиляє їх до життя в окремих будинках, а не у висотних багатоквартирних. Будинок англичанина—это його фортеця. Коли він виявляється удома, він повністю відключається від того, чим займався весь день. Англійці не терплять, коли їм указують, не балують дітей, оскільки вважають, що це їх псує. Сльози вважаються для них ганебною слабкістю. Англійці люблять солодощі, обожнюють укладати парі, збирати купони. Понеділок рахують нещасливим днем, а свій спосіб життя — еталонним. Англійці не виносять насильства і залякування. Вони із співчуттям відносяться до «маленької» людини і інвалідів. Англійці дуже доброзичливий народ, ввічливий і комунікабельний. Вони вважають поганим тоном голосно говорити і нав'язувати іншим свою точку зору. Вони дуже передбачливі і законопокірні. Мова англійців, як правило, виключає наказовий нахил.

Вони вважають, що Ла-манш — це щось подібне до середньовічного рову, за яким лежить чужий мир з перешкодами і небезпечними пригодами. Вони дуже консервативні. Англійці — «всепогодні» клієнти ринку туристських послуг. Вони їдуть у будь-який час роки, в будь-якій політичній ситуації. Що все відбувається за переділами островів їх мало хвилює.

Еталоном успіху вважається швидке збагачення. Національною межею англійців є сприйнятливість до будь-якого виклику. До слів відносяться підкреслено серйозно, вважаючи, що вони неодмінно повинні мати сенс і вагу. «Сідлай сам» — основний девіз їх життя. Англійці люблять сидіти у телевізорів, обожнюють пресу і вірять їй. Пошаную як канал спілкування віддають перевазі над телефоном.

У Англії, як ні в одній країні миру, дотримуються традиції і звичаї. Одним з таких звичаїв є інститут аристократичних титулів. Іншими стали вічний «госсодержание» ворон в Тауере, або червона подушка, набита шерстю у спікера парламенту, роздільно встановлені крани для гарячіше і холодної води у ванн (без змішувачів), лівобічний рух, а також звичай все робити на століття, як це відбулося з вільною офшорною (безподатковою) зоною на островах Кайманових. Вічне звільнення від податків відбулося в результаті того, що принц Георг, здійснюючи «пригодницький тур» потрапив в полон до канібалів на островах Карібського моря. Вожді ворожого канібалам племені виручили принца і повернули англійцям. На знак подяки англійці звільнили жителів островів Кайманових від податків назавжди.

Кухня.

Шотландія знаменита своїми хаггисами і брофом (супом з ячменю з овочами), курячим супом і луком-пореєм, чорносливом (как-э-лик). У Уельсі традиційною їжею є уельський кекс і розсипчастий хліб (бара-бриф), який подається до чаю. У Англії звична різноманітність сирів, серед яких, звичайно ж, виділяється смаковими якостями чеширский сир і чеддер. На заході країни вам подадуть чай із запеченими сливками або йоркширський пудинг, який зовсім не пудинг, а закуска, яку подають до ростбіфу. Істинно англійська кухня відрізняється від французької практично повною відсутністю соусів, а також великою кількістю морепродуктів (їстівних молюсків і крабових).