36. Основні риси філософії Фейєрбаха

Основна задача – зруйнувати помилки гегелівської системи поглядів; підвести основу матеріалістичного світобачення. Припустивя певної форми абсолютизації.

Антропологічний матеріалізм: виключає роль Бога, критикує релігію, перебільшення ролі людини, ігнорує соціальністю людини, розглядає людину іі буття як природну у чуттєву істоту.

У світі немає нічого, крім природи, вона ніким не й творена і є причиною самої себе. Природа є також основою походження людини, а релігія — це хибна, перекручена свідомість.

Будучи глибоким критиком релігії, що існувала на той час, Фейєрбах намагався створити свою нову релігію, в якій замість культу Бога буде панувати культ людини і любові. Крім цього, матеріалізму Фейєрбаха були притаманні такі риси, як метафізичність, механіцизм, він мав споглядальний характер.

У центрі філософії Фейєрбаха стояла людина, тому його філософія була антропологічною і глибоко гуманістичною. Але людину він розумів однобоко, тільки як частину природи, як біологічну істоту, яка повністю залежить від природи, «панує» над природою «шляхом покори її», в той час як її слід розглядати як єдність біологічного і соціокультурного.

Фейєрбахівські уявлення про Людину були отримані шляхом критичного перетлумачення християнських ідей. Фейєрбах віддав чи приписав Людині лише ті якості які релігія приписувала Богу. На його думку, Бог — це відчужена та об'єктивована сутність людини. Саме в тому, що боги утворені за образом та подобою людей, і корениться, за Фейєрбахом, сенс та цінність релігійної свідомості, основа її дійовості в історії.

37. Охарактеризуйте вклад Гегеля у філософію

Філософське вчення Гегеля – найбільш глибока і багатостороння розробка в німецькій класичній філософії.

Він створив струнку ідеалістичну систему й розвинув діалектичний метод у пізнанні. Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність буття та мислення. З точки зору філософа, мислення є не лише суб’єктивною людською діяльністю, а й незалежною від людини об’єктивною сутністю, першоосновою всього сущого. Мислення, за Гегелем, відчужує своє буття у формі матерії, яка є „інобуттям” цього об’єктивно існуючого мислення, або абсолютної ідеї.

Вважав, що основою світу є духовна субстанція - абсолютна ідея (всеохоплююча реальність, субстанція; єдиний універсальний чинник усіх форм буття, тобто суб’єкт; світовий розум, єдине рефлективне поле) самовідчужується, породжуючи світ, і самоусвідомлюється через людське мислення та історію людства. Вона постійно розвивається і переходить від однієї ступені до іншої. На певному етапі, вона перетворюється в природу, а потім у вищий рівень свого розвитку – абсолютний дух.

Абсолютний дух включає 3 ступені: суб’єктивний дух (людська свідомість), об’єктивний дух - суспільство (право, мораль), абсолютний дух (релігія, мистецтво, філософія).

Заслуга Гегеля в тому, що він дав узагальнений діалектичний аналіз найважливіших філософських категорій і сформулював на цій основі три основних закони діалектики: 1. закон єдності і боротьби протилежностей (пояснює те чому відбувається розвиток), 2. закон переходу кількісних змін в якісні зміни (пояснює механізм розвитку, 3. закон заперечення заперечення (пояснює спрямованість здійснення розвитку)

Гегель розглядав проблему людини і людської історії у тісному взаємозв’язку з людською свободою. Він пов’язав проблему свободи з проблемою відчуження.