4. Виділяють шляхи інтеграції держави до світового господарства:
а. еволюційний та прискорений;
Ь. залучення та інтеграції;
с. приєднання добровільне та примусове;
й. територіальне об'єднання;
є. державний протекціонізм;
5. Виділяють механізми інтеграції держави до світового господар ства:
а. територіальний; Ь. функціональний; с. політичний; й. економічний; є. демографічний.
6. До форм міжнародної інтеграції не належать: а. вільні економічні зони;
Ь. території спільного користування; с. світова інформаційна мережа; і. поштовий зв'язок; є. трудова міграція.
7. Цілями формування вільних економічних зон є:
а. використання техніко-технологічного досвіду інших держав; Ь. розширення бази оподаткування держави; с. поповнення державного бюджету; сі. розвиток депресивного регіону;
Ь. стажування іноземного персоналу та адаптація його навичок до умов даної території.
8. Територіальний та функціональний підходи до формування віль них економічних зон розрізняються за критеріями:
а. мета, особливості застосування та об'єкт пільгового режиму; Ь. адміністративна організація управління території; с. наявність промислових об'єктів на території; і. бажання інвестиційного капіталу; є. стратегія розвитку держави.
9. Офшорна територія вимагає:
а. обов'язкового фізичного розташування виробничого комплексу підприємства на офшорній території;
Ь. реєстрації чітко визначеної адреси власника підприємства;
с. наявності на офшорній території представника підприємства і документів реєстрації;
сі. перерахування 1 млн. доларів на рахунок держави, на території якої зареєстрований офшор;
є. реалізації продукції підприємства тільки на території офшору
374
Національна економіка
375
10.
Основною
формою входження України у систему
світового господарства
було
обрано:
а. альянс;
Ь. асоціацію;
с. торгівельні угоди;
й. вільні економічні зони;
є. союз.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Александрова Е. Специальньїе зкономические зоньї в мировом хозяй-стве / Внешнезкономическая деятельность. - 1997. - № 10. - С. 19.
Міжнародна конвенція 1973 р. про спрощення та гармонізацію (узгодження) митних процедур (Конвенція Кіото) у кн. Борисов К.Г. Меж-дународньїй туризм и право. - М.: НИМП, 1999.
Коновалюк В.І. «Ефективність СЕЗ і ТПР» Ьпр://^V^V^V.копоVа1уик.о^§. иа/икгаіпіап/рагііатепі/арреагапсе/.
Підлісна О.А. Ефективність залучення інвестицій в Україну: інноваційно-інвестиційні системи / Економіст. - 2005. - № 4. - С. 80-83.
Барановський О. Проблеми формування вільних економічних зон // Економічні реформи сьогодні. - 2000. - № 33. - С. 44.
б. Євдокімов В.О. Іноземні інвестиції // Економіка. Фінанси. Право. Вип. 4-й. -1996.
Літвінчук І.А. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності нерезидентів // Митна справа. - 2001. - № 2. - С. 74-78.
Чуніхіна Л. Фінансовий контроль за легалізацією («відмиванням») доходів, отриманих злочинним шляхом, в світових фінансових системах // Право України. - 2003. - № 11. - С. 154-158.
Бубинцев В., Валиуллин X. Особьіе зкономические зони // Финансьі и статистика. - 1992. -№ 3. - С. 117-119.
Розділ IX. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА І ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА
Основні поняття і терміни |
|
• Безпека страхового ринку; |
• Критерії економічної безпеки; |
• Безпека фондового ринку; |
• Макроекономічна безпека; |
• Боргова безпека; |
• Міжнародна економічна безпека; |
• Бюджетна безпека; |
• Науково-технологічна безпека; |
• Валютна безпека; |
• Національна безпека; |
• Вир >бнича безпека; |
• Національні ризики; |
• Граничні значення індикаторів; |
• Об'єкти економічної безпеки; |
• Грошово-кредитна безпека; |
• Порогові значення індикаторів; |
•Демографічна безпека; |
• Продовольча безпека; |
• Економічна безпека; |
• Ризики; |
• Економічна політика; |
• Соціальна безпека; |
• Економічні інтереси; |
• Стратегічні ризики; |
• Енергетична безпека; |
• Стратегія економічної безпеки; |
• Загрози економічній безпеці; |
• Суб'єкти економічної безпеки; |
• Зовнішньоекономічна безпека; |
• Тактика економічної безпеки; |
• Інвестиційна безпека; |
• Теорія потенційних конфліктів; |
• Індикатори економічної безпеки; |
• Фінансова безпека. |