2. Воєнна доктрина.

Воєнна доктрина України — це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави.

Воєнну доктрину необхідно розглядати як документ, що являє собою науково обґрунтовану Концепцію підготовки Збройних Сил, населення до збройного захисту країни військовими засобами, способи і форми ведення бойових дій.

Воєнна доктрина України має оборонний характер. Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм воєнним противником, але разом з тим вважатиме потенційним воєнним противником державу або групу держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме воєнній безпеці України.

Правовою основою Воєнної доктрини є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Воєнна доктрина не носить постійного характеру, є документом певного періоду (наприклад перехідного періоду розвитку держави), що відображає зміни у військовій організації. Найбільших змін зазнає та частина доктрини, яка відображає військово-стратегічні й військово-економічні сторони. Відносно стабільною за своїм характером є військово-політична сторона Доктрини, яка характеризує військово-політичну обстановку, основні загрози воєнній безпеці, будівництво військової організації й підготовку до війни, керівництво Збройними Силами у ході війні.

Воєнна доктрина - документ особливої державної ваги, є обов’язковим для всіх міністерств, відомств, структур, органів виконавчої влади щодо підготовки країни до оборони.

Одним з найважливіших положень у Воєнній доктрині є питання про противника і союзника, яке визначає спрямованість військового будівництва й розбудови Збройних Сил. Дані з цього питання, мають закритий характер.

Основними складовими забезпечення воєнної безпеки України є:

а) у мирний час:

- прогнозування і оцінка загроз національній безпеці України у воєнній сфері;

- прискорення реформування Збройних Сил України, інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь зовнішнім і внутрішнім реальним та потенційним загрозам національній безпеці України у воєнній сфері;

- перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;

- виконання державних програм модернізації озброєння та військової техніки, розроблення та впровадження їх новітніх зразків;

- ефективний контроль за станом захищеності важливих державних і військових об’єктів, своєчасна утилізація надлишкових і застарілих боєприпасів та озброєння;

- охорона державного кордону, повітряного простору держави та підводного простору в межах територіального моря України, її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі та боротьба з організованими злочинними угрупованнями, в тому числі міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України;

- виконання міжнародних договорів України у воєнній сфері, у тому числі щодо заборони та нерозповсюдження зброї масового ураження і зміцнення довіри між державами;

- додержання законодавства і виконання міжнародних договорів щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

- розвиток воєнної науки, формування науково-технічної і технологічної бази для створення високоефективних засобів збройної боротьби;

- впровадження системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами;

- забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, військово-патріотичне виховання громадян України, підготовка молоді до військової служби у Збройних Силах України, інших військових формуваннях;

- розвиток військово-політичного партнерства та співробітництва з НАТО і ЄС та участь у міжнародній миротворчій діяльності;

б) у загрозливий період та у разі початку війни (збройного конфлікту):

- використання можливостей Ради Безпеки ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС, інших структур колективної безпеки, які несуть відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки, згідно з Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, застосування кризового консультативного механізму відповідно до положень Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору;

- своєчасне введення воєнного стану в державі або в окремих її місцевостях, проведення загальної або часткової мобілізації, повного або часткового стратегічного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань і приведення їх у готовність до виконання завдань;

- здійснення заходів щодо територіальної і цивільної оборони;

- посилення охорони та захист державного кордону України;

- локалізація збройного конфлікту і недопущення його переростання в локальну або регіональну війну;

- координація відповідно до законодавства діяльності і зосередження зусиль всіх органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування і громадян в інтересах ліквідації воєнного конфлікту і відсічі збройній агресії.

Отже, метою оборони України є підготовка держави до збройного захисту, а також її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.